"16" квітня 2026 р. Справа № 370/54/26
Провадження № 2/370/42/26
16 квітня 2026 рік с-ще Макарів
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Макарів, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ЕЙС» через представника Полякова О. звернулось до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7397851 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Саме Відповідач ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора (https://creditplus.ua) та підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Позивач наголошує, що без здійснення входу на сайт за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, а також без підтвердження кодом, надісланим на номер мобільного телефону Відповідача, Кредитний договір не був би укладений. Згідно з умовами договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що відбулося 22.12.2023 шляхом безготівкового переказу на верифіковану платіжну карту № 4149-51XX-XXXX-4222, яку ОСОБА_1 самостійно вказала у Заявці. Надалі право вимоги за вказаним договором перейшло до Позивача через ланцюг факторингу. 23.10.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф. На виконання умов вказаного договору сторони підписали Реєстр прав вимоги та Акт прийому-передачі від 23.10.2024, згідно з якими право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7397851 перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Надалі, 16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е (далі - Договір факторингу 2). Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 16.05.2025 та Акта прийому-передачі до Договору факторингу 2, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 17 100,00 грн. Додатково, для підтвердження реальності операції та факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно з Договором факторингу 2, до позовної заяви додано Платіжну інструкцію (Додаток № 15), яка підтверджує оплату за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, до яких включено і заборгованість ОСОБА_1 . Таким чином, Позивач є законним та належним кредитором у зобов'язанні Відповідача в обсязі, що існував на момент переходу права вимоги, а саме - 17 100,00 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників за Договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 містить інформацію щодо великої кількості позичальників із зазначенням персональних даних третіх осіб, які не мають відношення до предмета даного спору, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників № Б/Н від 16.05.2025. Вказаний витяг містить виключно дані Відповідача - ОСОБА_1 (інші відомості приховані з метою захисту персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»). Факт переходу права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі, до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 16.05.2025 за Договором факторингу 2. Розрахунок заборгованості, підготовлений Первісним кредитором (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»), за період перебування права вимоги у останнього, наведено у додатках до позовної заяви. Наступні кредитори - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та безпосередньо Позивач (ТОВ «ФК «ЕЙС») - не здійснювали жодних додаткових нарахувань за вказаним Кредитним договором, зафіксувавши суму боргу на момент його придбання. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а також після переходу права вимоги до Позивача, з боку Відповідача - ОСОБА_1 - не здійснювалося жодного погашення заборгованості. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу від Відповідача. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором № 7397851 становить 17 100,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 100,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Згідно з умовами Кредитного договору № 7397851 від 22.12.2023, Відповідач зобов'язалася вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у порядку, визначеному договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконала свого обов'язку, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 17 100,00 грн, яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Крім того, Позивач просить стягнути понесені судові витрати (судовий збір) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками надіслана на адресу її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Проте ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась, будь-яких заяв чи клопотань від неї не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін від сторін у справі не надходили та суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 22.12.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7397851 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до матеріалів справи та витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» щодо дій позичальника, встановлено, що 22.12.2023 року ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) Кредитний договір № 7397851. Згідно з умовами договору: сума кредиту складає 5 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 2,2% в день. Матеріали справи також містять копію заявки на отримання споживчого кредиту від 22.12.2023 року та верифіковані ідентифікаційні дані особи ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 5 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором та Правилами надання коштів у позику.
На підставі пункту 1.4 Договору, кредит надано строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена сторонами кожні 20 днів згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до Договору).
Згідно з пунктом 1.5 Договору, тип процентної ставки є фіксованим. Пунктом 1.5.1 встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 2,20% в день, яка застосовується у межах строку кредиту.
Пунктом 1.5.2 Договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки (1,65% в день) як індивідуальної знижки для учасників Програми лояльності, за умови виконання Споживачем обов'язку щодо вчасної сплати першого платежу до 11.01.2024 року. У разі невиконання Споживачем умов для отримання знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (2,20% в день) на звичайних умовах, передбачених Договором.
У відповідності до п. 1.5.2 Договору, у випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки (зокрема, несплати першого платежу до 11.01.2024), умови щодо нарахування процентів за зниженою ставкою скасовуються, а користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою, що згідно з п. 1.5.1 Договору становить 2,20 відсотка в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
За змістом Розділу 3 Договору, нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у році (метод «факт/факт»).
На виконання вимог ухвали суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надало інформацію, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у банку відкрито рахунок, до якого емітовано карту № НОМЕР_2 . Банком також підтверджено факт успішного зарахування коштів на вказаний рахунок у сумі 5 000,00 грн. від 22.12.2023 року.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» вчинено договір факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року, за яким право грошової вимоги за Кредитним договором № 7397851 перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».
У договорі факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року, укладеному між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», сторони обумовили: клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором; фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором; фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором у порядку та строки, визначені договором; право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників; підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
На виконання умов даного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги від 23.10.2024, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7397851 від 22.12.2023.
У подальшому право вимоги до відповідача було відступлено від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025.
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 року, Позивач набув права вимоги до боржників, перелік яких визначений у відповідному Реєстрі. Факт фінансування (передачі грошових коштів) за відступлення права вимоги підтверджується Платіжною інструкцією № 166.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників № Б/Н від 16.05.2025 року до Договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС», Позивач отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7397851 від 22.12.2023 у загальному розмірі 17 100,00 грн.
Суд зазначає, що Позивачем надано належні докази безперервності ланцюга правонаступництва від Первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС», а обсяг прав вимоги відповідає зафіксованому в Реєстрах боржників стану заборгованості.
До матеріалів справи приєднано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7397851 від 22.12.2023 року, згідно з якою станом на 01.11.2025 року заборгованість не погашена та складається з: простроченої заборгованості за кредитом (тіло) в сумі 5 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в сумі 12 100,00 грн.
На підставі детального розрахунку заборгованості (Картки обліку договору), наданого ТОВ «ФК «ЕЙС», встановлено, що ОСОБА_1 не виконано зобов'язання за Кредитним договором № 7397851 від 22.12.2023 року, у зв'язку з чим загальна сума боргу перед Позивачем становить 17 100,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі "Інтернет" або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
При цьому суд зазначає, що відповідачем факт укладення договору не спростований.
З урахування обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір заборгованості за кредитом (кредитної лінії) в заявленому розмірі, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За таких обставин позовні в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662,40 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом відзначається таке.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги, Додаткової Угоди №25771055333до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Акт прийому передачі наданих послуг, згідно якого правничі послуги надано на суму 7000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн., який є завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 353 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 7397851 від 22.12.2023 року у розмірі 17 100 (сімнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 12 100,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістьсот шістьдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.04.2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.О. Бізяєва