Єдиний унікальний номер 205/6691/25
Номер провадження2/205/185/26
15 квітня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання права користування житлом,
Позивач 29.04.2025 року звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що на підставі ордеру на ім'я чоловіка позивача ОСОБА_2 йому була надана квартира АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнат, житловою площею 24,7 кв.м. Після вселення ОСОБА_2 зареєстрував як члена сім'ї свою дружину ОСОБА_1 . 15.06.1992 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 знявся з реєстрації. Позивач залишилася проживати до теперішнього часу та зареєстрована у спірному житлі. Після смерті ОСОБА_2 особистий рахунок НОМЕР_1 з 01.07.2018 року було відкрито на наймача ОСОБА_1 . Позивач неодноразово зверталася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про зміну умов договору найму. Згідно відповіді від 02.04.2025 року № 3/16-1613, Департамент житлового господарства відмовив у підготовці проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов найму у зв'язку з тим, що пакет документів, які позивач надала має певні недоліки, а саме: відсутня копія ордеру на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює перевірку підтвердження родинних стосунків між заявницею та попереднім квартиронаймачем, не надано підстав для переведення особового рахунку з попереднього наймача на ОСОБА_1 , відсутні витяги з територіальної громади. Згідно довідки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 04.02.2025 року № 8 житловий будинок на АДРЕСА_3 , який знаходився на балансі підприємства, було передано до комунальної власності, на баланс ІНФОРМАЦІЯ_1 облдержадміністрації 02.01.2001 року на підставі акту приймання-передачі житлового фонду ВАТ «ДТЗ» на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністратції з переліком житлових будинків; будь-які інші документи, що стосуються передачі майна до комунальної власності, у тому числі документи на право власності, в архів підприємства не передавалися. Наразі балансоутримувачем вказаного гуртожитку є відповідач КП «Жилсервіс-5» ДМР. Згідно відповіді КП «Жилсервіс-5» ДМР від 08.01.2025 року № 5/6-8, у КП «Жилсервіс-5» ДМР ордер на спірну квартиру відсутній. Згідно відповіді Управління архівної справи ДМР рішень про зміну договору найму житлового приміщення за адресою спірного житла не виявлено. Таким чином, позивач не має можливості надати ордер на спірну квартиру, який зберігався у попереднього балансоутримувача житла та не має можливості надати підстави для зміни договору найму та отримати довідку про склад зареєстрованих осіб та витяги з Реєстру територіальної громади. Позивач ОСОБА_1 вселилася до спірної квартири як член сім'ї основного наймача, який отримав житло на підставі ордеру, безперервно проживає в цій квартирі з моменту вселення і продовжує на теперішній час виконувати обов'язки наймача цього житла, сплачує комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями. Іншого житла у позивача немає.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01.05.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02.07.2025 року закрито провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, натомість її представник - адвокат Мисечко К.О. письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.
Представник відповідача Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.
Представник відповідача Дніпровської міської ради письмово просила розглядати справу без застосування засобів фіксації судового засідання технічними засобами, позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов посилалась на те, що позивачем не надано доказів порушення, невизнання або оспорення прав та інтересів позивача саме Дніпровською міською радою. Також позивачем не надано письмової згоди основного квартиронаймача на вселення позивача, доказів ведення спільного господарства з наймачем, квитанцій про сплату комунальних послуг, здійснення ремонтних робіт тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19.09.1986 року по теперішній час (а.с. 41, 44-45).
Позивач звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про зміну умов договору найму неприватизованого жилого приміщення за вищеаказаної адресою.
Особистий рахунок НОМЕР_1 з 01.07.2018 року було відкрито на наймача ОСОБА_1 (позивача), що підтверджується довідкою ТОВ «Управбуд «Західний» від 28.10.2024 року (а.с. 49).
Відповіддю від 02.04.2025 року № 3/16-1613 Департамент житлового господарства відмовив позивачу у підготовці проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов найму у зв'язку з тим, що пакет документів, які позивач надала мав певні недоліки, а саме: відсутня копія ордеру на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює перевірку підтвердження родинних стосунків між заявницею та попереднім квартиронаймачем, не надано підстав для переведення особового рахунку попереднього наймача на ОСОБА_1 , відсутні витяги з територіальної громади (а.с. 46).
Житловий будинок по АДРЕСА_4 , зареєстрований за балансовою належністю за КЖЕП № 34 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.05.2004 року № 1435 (а.с. 48).
Згідно з відповіддю ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 04.02.2025 року № 8 житловий будинок на АДРЕСА_3 , який знаходився на балансі підприємства, було передано до комунальної власності, на баланс ЖКО УЖК облдержадміністрації 02.01.2001 року на підставі акту приймання-передачі житлового фонду ВАТ «ДТЗ» на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністратції з переліком житлових будинків; будь-які інші документи, що стосуються передачі майна до комунальної власності, у тому числі документи на право власності, в архів підприємства не передавалися (а.с. 47).
У відповіді КП «Жилсервіс-5» ДМР від 08.01.2025 року № 5/6-8 зазначено, що у КП «Жилсервіс-5» ДМР ордер на спірну квартиру відсутній (а.с. 42).
Згідно з відповіддю Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 08.11.2024 року № 3/3-1015 за 1992, 1993 роки рішень про зміну договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 52).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно зі ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Частиною 2 статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
Статтею 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Статтею 310 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.
Згідно з ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними.
Положеннями ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24.11.1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18.02.1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).
Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27.05.2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства».
«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв'язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (Globa v. Ukraine №15729/07 від 05.07.2012 року).
У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії»).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, та врахувавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що наявність реєстрації позивача в спірній квартирі з часу її вселення, тобто з 19.09.1986 року підтверджує факт її правомірного вселення до квартири.
Будь-які докази неправомірного вселення позивача до квартири відповідачами не було надано.
Також суд враховує, що позивач протягом тривалого часу сплачувала комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).
Приймаючи до уваги те, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги за вказаною адресою, має тривалі зв'язки із житлом, а також позбавлена можливості іншим шляхом захистити своє право, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 9, 61, 64-65, 106 ЖК УРСР, ст. ст. 29, 759, 810-811, 824 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 38199687, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 14), Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ: 38114671, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16), Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75) про визнання права користування житлом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова