Справа № 466/4903/25 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.
Провадження № 22-ц/811/3317/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
01 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: В.В. Черевко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки, -
23 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви вказував, що 02 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної позики грошових коштів на суму 15 000 доларів США та з метою забезпечення виконання зобов'язання, 03 січня 2018 року між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого ним було передано в іпотеку наступне майно: нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101; нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 м.кв (нежитлові приміщення позначені №№7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101; нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101.
Незважаючи на те, що кошти за договором позики він так і не отримав, для забезпечення виконання договору позики, він передав в іпотеку належне йому нерухоме майно.
Згідно укладеного договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, який може правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки. Тому, оскільки відповідач має можливість на підставі договору іпотеки здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) та відчужити його на користь третіх осіб, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольській міським, районним, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі відкриття та/або закриття розділів в державному реєстрі прав, а також вносити до державного реєстру прав записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо наступного нерухомого майна:
нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101;
нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 кв.м (нежитлові приміщення позначені №№7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101;
нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору Позики та Договору іпотеки задоволено.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольській міським, районним, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі відкриття та/або закриття розділів в державному реєстрі прав, а також вносити до державного реєстру прав записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо наступного нерухомого майна:
- нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 м.кв., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101;
- нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 кв.м (нежитлові приміщення позначені №№7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101;
- нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101.
Ухвалу піддано негайному виконанню.
Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман».
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1875/16 (914/345/24), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2025 року встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 53,7 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101, нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 кв.м (нежитлові приміщення позначені №№7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101, нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 3108524610, вибули з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» поза його волею на підставі недійсного договору купівлі-продажу , а відтак саме апелянт є власником спірних приміщень. Стверджує, що наявність заборони вчиняти реєстраційні дії, яка накладена на підставі оскаржуваної ухвали суду, перешкоджає Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» виконати рішення суду та здійснити перереєстрацію права власності на витребуване майно. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо майна, яке належить апелянту, оскільки такий захід забезпечення позову порушує права особи, яка не є учасником справи. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти скарги заперечив.
Інші учасники, які беруть участь у справі, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи слід проводити без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обґрунтованою, оскільки між сторонами існує реальний спір про право і невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реального порушення майнових прав та інтересів заявника та в подальшому істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим в разі якщо позов, який був поданий заявником, на забезпечення якого розглядається вказана заява, буде задоволено.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки.
23 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольській міським, районним, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі відкриття та/або закриття розділів в державному реєстрі прав, а також вносити до державного реєстру прав записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо наступного нерухомого майна: нежитлових приміщень загальною площею 53,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101; нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 кв.м (нежитлові приміщення позначені №№7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101; нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір безпроцентної позики відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, що в еквіваленті на день підписання договору становить 424 500 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та на умовах, визначених цим договором. Відсотки за користування позикою позичальнику не нараховуються та не виплачуються. Позика надається на строк, який обчислюється з дня отримання грошових коштів позичальником і до 02 січня 2021 року.
Матеріалами справи також підтверджується, що 03 січня 2018 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрований в реєстрі за №89.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору безпроцентної позики, укладеного 02 січня 2018 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення терміну дії договору позики. Відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за договором позики отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижчевказаних умовах.
Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме:
нежитлові приміщення позначені номерами 7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку, загальною площею 22.4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101;
нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101;
нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2024 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОРМ 90572546101; нежитлове приміщення, загальною площею 22,4 кв.м (нежитлові приміщення позначені номерами 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5, розташовані на першому поверсі будинку), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 32271946101; нежитлове приміщення, загальною площею 50,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 31085246101.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 15.11.2024 (вх. №01-05/3278/24 від 15.11.2024) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1875/16 (914/345/24) - залишено без змін.
Ухвалюючи постанову від 22 квітня 2025 року, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна, а відтак втручання у право відповідача ОСОБА_1 на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року по справі № 2-4758/10 зазначив, що «при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.»
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що задоволення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у виді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольській міським, районним, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі відкриття та/або закриття розділів в державному реєстрі прав, а також вносити до державного реєстру прав записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів на нерухоме майно, яке витребувано на підставі судового рішення у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман», а саме, на нежитлові приміщення позначені номерами 7-1; 7-2; 7-3; 7-4; 7-5, розташовані на першому поверсі будинку, загальною площею 22.4 м.кв, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 32271946101; нежитлове приміщення загальною площею 50,2 м.кв, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 31085246101; нежитлові приміщення, загальною площею 53,7 м.кв, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 90572546101, безпосередньо впливає на права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман», як власника майна, яке в такому випадку позбавляється можливості в повному обсязі відновити своє право власності на майно - зареєструвати за собою право власності на спірні приміщення, що свідчить про порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман», яке не є учасником справи.
Тобто , заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою, перешкоджають виконанню (на користь апелянта) рішення господарського суду Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 466/4903/25 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра