Справа №456/32/25 Головуючий у 1 інстанції:Писарев О.Ю.
Провадження №22-ц/811/2976/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
01 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Черевко В.В.,
за участі в судовому засіданні: в залі суду: представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ; в режимі відео-конференції: третьої особи ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відео-конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Писарева О.Ю. від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал град» про поділ майна подружжя, -
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал град» про поділ майна подружжя задоволено частково.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на:
- житловий будинок АДРЕСА_2 , вартістю 7 798 900 грн;
- земельну ділянку кад. №4611200000:05:022:0068 площею 0,081 га за адресою: будинок АДРЕСА_2 , вартістю 300500 грн;
- транспортний засіб Chevrolet Tracker 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 409330 грн;
а всього на нерухоме і рухоме майно загальною вартістю 8 508 730 грн.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) право власності на:
- квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 2 304 500 грн;
- майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ) вартістю 1 372 200 грн.,
а всього на нерухоме майно загальною вартістю 3 676 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію за належну частку у спільному майні подружжя в розмірі 1 932 070 (один мільйон дев'ятсот тридцять дві тисячі сімдесят) гривень 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 у розподілі боргових зобов'язань за договором позики грошових коштів у розмірі 80 000,00 доларів США, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21.01.2022 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_3 солідарним боржником за договором позики грошових коштів у розмірі 80 000,00 доларів США, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21.01.2022, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 61 406,84 грн. сплачених коштів за Договором підряду №73-02/06/25-А-146КВ від 02.07.2025.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у розподілі боргових зобов'язань за договором позики грошових коштів у розмірі 80 000,00 доларів США, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21.01.2022 не відповідають нормам матеріального права та практиці ВС у даній категорії справ з огляду на таке. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний оригінал боргової розписки від 21.01.2022, написаний власноручно ОСОБА_1 ОСОБА_5 про те, що він отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 80 000,00 доларів США, які зобов'язувався повернути до 06.09.2025. У даній розписці зазначено, що після повернення грошових коштів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 повертає йому розписку. У поясненнях, наданих суду першої інстанції, ОСОБА_5 вказав про те, що передавав кошти ОСОБА_1 до написання таким розписки кількома частинами, які в сумі становлять 80 000,00 доларів США. Також, ОСОБА_5 вказав, що зазначені кошти ОСОБА_7 позичав на проведення ремонтних робіт, добудов у житловому будинку та квартирі, належних сторонам. В свою чергу, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що факту отримання ОСОБА_1 позики від ОСОБА_5 відповідачка за первісним позовом - ОСОБА_3 не спростувала жодними належними і допустимими доказами, як і не довела тієї обставини, що отримані ОСОБА_1 кошти були витрачені не в інтересах сім'ї. Також звертає увагу на ту обставину, що впродовж спільного проживання сторін тягар утримання сім'ї повністю ніс ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_3 впродовж їх спільного життя ніде не працювала, самостійного доходу не отримувала, власних заощаджень не мала. Відтак в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про те, що у сім'ї ОСОБА_7 станом на час отриманням ОСОБА_1 від ОСОБА_5 грошової позики у розмірі 80 000,00 доларів США була наявна достатня сума грошових коштів, за наявності якої можна було б припустити, що у сім'ї ОСОБА_7 не було необхідності позичати в борг грошові кошти для проведення ремонтних робіт, добудов у наявних в них об'єктах нерухомого майна. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не надавала своєї згоди на отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_5 грошової позики базуються виключно на поясненнях відповідачки за первісним позовом і жодним іншим доказом не підтверджені, як і не спростовано відповідачкою той факт, що отримані ним у борг кошти було використано не в інтересах сім'ї. Апелянт вважає, що ним було доведено належними і допустимими доказами як факт наявності у нього грошових зобов'язань перед ОСОБА_5 у розмірі 80 000,00 доларів США, так і той факт, що такі кошти було ним використано в інтересах сім'ї. В свою чергу ОСОБА_3 таких фактів не спростувала, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що 02.07.2025 між ним (Замовник-1), ТзОВ «Імперіал Град» (Замовник-2) та ТзОВ «Бробуд» (Підрядник) укладено Договір підряду №73-02/06/25-А-146КВ щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку, за умовами якого йому належать майнові права на квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 13.09.2023. Додатками до договору визначено перелік робіт, строки їх виконання та графік оплати, зокрема передбачено поетапне внесення платежів. Так, 03.07.2025 ним здійснено оплату у розмірі 61 406,84 грн. на виконання умов договору, що підтверджується квитанцією. Вказує, що зазначені кошти сплачені за об'єкт нерухомості (квартиру АДРЕСА_6 ), право на який рішенням суду першої інстанції після розірвання шлюбу визнано за ОСОБА_3 , у зв'язку з чим вважає їх особистими витратами, які підлягають компенсації шляхом стягнення з відповідачки на його користь.
В судове засідання окрім представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в режимі відео-конференції: третьої особи ОСОБА_5 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивача та третьої особи - на підтримання апеляційної скарги, представника відповідачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів первісної позовної заяви, відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 5, 12-13, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 60-61, 63, 69, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №11, постанову Верховного суду від 05 вересня 2018 року у справі №709/494/16-ц, постанову Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, п.22, п.23, п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 № 11, постанову КЦС ВС від 27 грудня 2019 року у справі №297/2837/17-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц, та задовольняючи позов частково, - виходив з того,що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 25.10.2003 перебували у шлюбі, який було розірвано рішення рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2024 у справі №456/1598/24. Судом, також, було встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно: 1. Житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 293,3 кв.м. та житловою площею 104,9 кв.м., зареєстрований за ОСОБА_3 ; 2. Земельну ділянку площею 0,0810 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0068, що розташована в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, зареєстровану за ОСОБА_3 ; суд взяв до уваги вартість вказаного житлового будинку 7 798 900,00 грн. та земельної ділянки 300 500,00 грн., зазначену в звіті про оцінку майна наданого ФОП ОСОБА_8 , оскільки у вказаному звіті детально зазначено порядок проведення оцінки, використані дані та джерела. Натомість, суд відхилив висновок про вартість майна, наданий ФОП ОСОБА_9 щодо вартості житлового будинку АДРЕСА_2 та висновок, наданий ФОП ОСОБА_10 про вартість земельної ділянки кадастровий №4611200000:05:022:0068, з яких неможливо встановити, яким чином оцінювачами була визначена вартість, які джерела та дані використано. 3. Транспортний засіб Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 ; Вирішуючи питання про вартість вказаного транспортного засобу, суд надав перевагу висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 , згідно якого ринкова вартість автомобіля Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 коричневого кольору становить 409 330,00 грн., оскільки даний висновок стосується вартості цього транспортного засобу, над довідкою від 04.12.2024, виданої СПД ОСОБА_11 , в якій зазначено вартість транспортного засобу марки Chevrolet Tracker (загальний легковий/універсал-В), 2014 року випуску, об'єм двигуна 1796 см3 (вид палива - бензин) (т. 1, а.с. 28). 4. Квартиру АДРЕСА_4 , власником майна вказано ОСОБА_3 ; Суд взяв до уваги вартість вказаної квартири 2 304 500 грн, вказану в звіті про оцінку майна, виданому ФОП ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 29-57), оскільки у вказаному звіті детально зазначено порядок проведення оцінки, використані дані та джерела. Натомість, суд відхилив висновок про вартість майна, наданий ФОП ОСОБА_9 щодо вартості вказаної квартири, з якого неможливо встановити, яким чином оцінювачами була визначена вартість, які джерела та дані використано. 5. Майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 , набуті ОСОБА_1 . З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість майнових прав на однокімнатну квартиру проектною загальною площею 41,87 кв.м., проектна житлова площа 16,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 - розташована на п'ятому поверсі житлового будинку становить 1 372 200 грн. Інших документів, щодо вартості майнових прав на вказану квартиру сторонами не подано та відповідну вартість не спростовано. Суд врахував, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.01.2018 вбачається, що ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_12 купив у власність квартиру АДРЕСА_7 . Згідно п.4 Договору продаж вчинено за 220 000,00 грн., які продавець повністю одержав від покупця до підписання цього договору. Відповідно до п.21 Договору продавець у своїй заяві, яка зберігається в справах приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., стверджує, що відчужувана за цим Договором квартира належить йому на праві особистої приватної власності, оскільки на день її придбання він у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах не перебував, однією сім'єю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживав, квартира не є спільною сумісною власністю і заявляє, що особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на частку (чи частку від частки) квартири, що відчужується, відсутні. З копії договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2018 вбачається, що ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , і сплачує за неї грошові суму, обумовлену у цьому договорі. Відповідно до п.3 Договору продаж вчинено за 513525,00 гривень, як представник Продавця отримав від Покупця повністю до підписання цього договору. А відтак, суд вважав, що позивачем за первісним позовом доведено, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , придбана ОСОБА_3 за кошти, 220 000,00 грн. з яких є особистою власністю ОСОБА_1 , оскільки отримані внаслідок продажу його особистого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_7 , набутого до шлюбу, а тому його частка власності у вказаній квартирі підлягає збільшенню. Таким чином, позивачу за первісним позовом належить 71/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , а відповідачці за первісним позовом 29/100 вказаної квартири. Щодо іншого майна, а саме, житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 293,3 кв.м. та житловою площею 104,9 кв.м.; земельної ділянки площею 0,0810 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0068, що розташована в АДРЕСА_2 ; транспортного засобу Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; майнових прав на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 , то таке придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час їх перебування в шлюбі, що в судовому засіданні не оспорювалося, відповідно до ст.60 СК України, воно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках між сторонами у справі. Суд не вбачав підстав для збільшення частки відповідачки за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, оскільки істотних обставин, передбачених законом, судом не встановлено. Суд також відзначив, що відповідачка за первісним позовом посилалась на те, що всі діти проживають з відповідачкою, усі витрати на дітей відповідачка несе сама. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про розподіл грошового зобов'язання за борговою розпискою від 21.01.2022, укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в інтересах подружжя у розмірі 80 000,00 доларів США по 40 000,00 доларів США між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 суд врахував наступне. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов'язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя. Однак, в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що станом на дату складення боргової розписки від 21.01.2022, вся сума грошових коштів, зазначена у ній, ОСОБА_1 не була передана, а такі кошти передавалися частинами до її складення, що ставить під сумнів вказану розписку. Окрім того, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що отримані кошти за договором позики від 21.01.2022 використані ним в інтересах сім'ї, не доведено обізнаності відповідачки за первісним позовом про факт укладення вказаного договору. Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не доведено, що договір позики укладений ним в інтересах сім'ї, за відсутності письмової згоди його дружини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поділу боргових зобов'язань, що виникли на підставі вказаного договору позики. Отже судом було встановлено, що за час перебування в шлюбі, подружжям набуто право власності на наступні об'єкти нерухомого і рухомого майна: - житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 7 798 900,00 грн; - земельну ділянку площею 0,0810 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0068, вартістю 300 500,00 грн; - транспортний засіб Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 409 330,00 грн; - квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 2 304 500 грн; - майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 , вартістю 1 372 200 грн. Отже за час шлюбу подружжям набуте право власності на нерухоме і рухоме майно загальною вартістю 12 185 430 грн. Виходячи із встановлених засад рівності часток, та відступ від засад рівності часток щодо квартири АДРЕСА_4 , в якій позивачу за первісним позовом належить 71/100, тобто 1 636 195 грн., а відповідачці за первісним позовом 29/100, тобто 668 305 грн., позивачу за первісним позовом підлягає виділенню майно, що відповідатиме вартості 6 576 660 грн., а відповідачці за первісним позовом - 5 608 770 грн. Разом з тим, враховуючи фактичне використання сторонами спірного майна, позицію відповідачки за первісним позовом, яка заявила вимоги про передачу їй конкретного майна й не заперечує проти присудження їй грошової компенсації за відхилення від розміру ідеальної частки, суд вважає, що найбільш доцільним буде варіант розподілу, який враховує побажання сторін та фактичне використання сторонами спірного майна. Відтак суд дійшов до висновку, що позивачу ОСОБА_1 слід виділити: - житловий будинок АДРЕСА_2 , вартістю 7 798 900 грн; - земельну ділянку кад. №4611200000:05:022:0068 площею 0,081 га за адресою: будинок АДРЕСА_2 , вартістю 300500 грн; - транспортний засіб Chevrolet Tracker 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 409330 грн, а всього на нерухоме і рухоме майно загальною вартістю 8 508 730 грн. Тоді як відповідачці за первісним позовом виділяється: - квартира АДРЕСА_4 , вартістю 2 304 500 грн; - майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ) вартістю 1 372 200 грн., а всього на нерухоме майно загальною вартістю 3 676 700 грн. Отже з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від розміру ідеальної частки вартості спільно нажитого майна в сумі 1 932 070 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, у якому просив (з урахуванням нової редакції позовної заяви):
- поділити майно подружжя по його частині, шляхом визнання за ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 ;
- поділити майно подружжя по його частині, шляхом визнання за ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 право власності на частину земельної ділянки кад. №4611200000:05:022:0068 площею 0,081 га за адресою: будинок АДРЕСА_2 ;
- поділити майно подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 право власності на частини квартири АДРЕСА_4 ;
- поділити майно подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 право власності на частини транспортного засобу Chevrolet Tracker 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- розподілити грошове зобов'язання за борговою розпискою від 21.01.2022, укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в інтересах подружжя у розмірі 80 000,00 доларів США по 40 000,00 доларів США між позивачем ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачкою ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову покликався на те, що 25 жовтня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_14 . Від цього шлюбу у сторін по справі народилось 3 дітей: ОСОБА_15 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . 25 червня 2024 року згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/1598/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. 22 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М. згідно з яким позивач продав квартиру АДРЕСА_7 , що належала йому на підставі договору-купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 14.10.2003 та являлась особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки була придбана ним до укладення шлюбу з відповідачкою. Дану квартиру АДРЕСА_7 позивач продав за 220 000,00 грн. 28 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в особі ОСОБА_18 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., згідно з яким відповідачка ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_9 за 513 525, 00 грн. Проте, близько половини грошових коштів на придбання даного житла отримано з продажу вищевказаної квартири АДРЕСА_7 , яка являлась особистою приватною власністю позивача. Окрім даної квартири, за час спільного проживання, позивач та відповідачка придбали наступне майно: - житловий будинок АДРЕСА_2 з загальною площею 293,3 кв.м. та житловою площею 104,9 кв.м., зареєстрований за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.11.2014 року; - земельну ділянку площею 0,0810 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0068, що розташована в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, зареєстрована за ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №648785; - транспортний засіб Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . 21 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була укладена розписка, згідно якої позивач ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 80 000,00 доларів США і зобов'язується повернути кошти в термін до 06.09.2025. Зазначає, що дані кошти використовувались в інтересах сім'ї, а саме для купівлі, ремонту будинку та квартири, а відтак також підлягає поділу між подружжям.
У січні 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, у якому просила:
- у порядку поділу майна визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_4 вартістю 2418900 грн та визнати за позивачкою майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ) вартістю 1372200 грн.;
- у порядку поділу майна визнати за відповідачем ( ОСОБА_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 10705800 грн., земельну ділянку кадастровий номер: 4611200000:05:022:0068, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, площа: 0,081 га, місцезнаходження АДРЕСА_2 вартістю 318300 грн. та визнати за відповідачем ( ОСОБА_1 ) транспортний засіб - автомобіль легковий універсал Chevrolet Tracker 2014 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_2 , коричневого кольору вартістю 409330 грн.;
- стягнути з відповідача ( ОСОБА_1 ) компенсацію за належну позивачці частку у спільному майні подружжя в розмірі 3821165 грн.
В обґрунтування позову покликалась на те, що 25 жовтня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від цього шлюбу у сторін по справі народилось 3 дітей: ОСОБА_15 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . 25 червня 2024 року згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/1598/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. За час шлюбу сторони набули у власність наступне нерухоме та рухоме майно: - квартиру АДРЕСА_4 (набуто у власність відповідно до договору купівлі продажу від 28.12.2018, серія, номер 4739, посвідчений приватним нотаріусом Мірчук Людмилою Іванівною), власником майна вказано ОСОБА_3 ; - житловий будинок АДРЕСА_2 (набуто у власність відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17112186 від 11.11.2014, прийняте державним реєстратором Стрийського міськрайонного управління юстиції, Львівська обл., свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_6 , виданий 11.11.2014), власником майна вказано ОСОБА_3 ; - земельну ділянку, кадастровий номер: 4611200000:05:022:0068, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, площа: 0.081 га, місцезнаходження АДРЕСА_2 , власником майна вказано ОСОБА_3 ; - майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 , кадастрові номери земельних ділянок, на яких будується будинок 4610137500:07:005:0294, 4610137500:07:005:0177; майнові права набуто позивачем відповідно до форвардного контракту №19/12/18-18МП від 19.12.2018 та договору №19/12/18-18МП купівлі продажу майнових прав від 13.09.2023 (відповідно до п. 5.6.3. цього Договору покупець гарантує, що він отримав згоду другого з подружжя на укладення вказаного договору), - транспортний засіб - автомобіль - легковий універсал CHEVROLET TRACKER 2014 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_7 коричневого кольору, що належить ОСОБА_3 . Зазначає, що вказане майно є спільною власністю подружжя та використовується сторонами таким чином: ОСОБА_3 проживає з дітьми у квартирі АДРЕСА_4 , з трьома дітьми; ОСОБА_1 проживає у житловому будинку АДРЕСА_2 (який знаходиться на земельній ділянці площею 0,081 га, і яка призначена для обслуговування цього будинку, кадастровий номер: 4611200000:05:022:0068); також ОСОБА_1 користується автомобілем - легковий універсал Chevrolet Tracker 2014 року випуску. Майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ) - закріплені за позивачем, оскільки житловий будинок, в якому буде розміщено квартиру, ще не зданий в експлуатацію забудовником. ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_4 з трьома дітьми. Двоє дітей мають інвалідність і потребують особливого догляду. Також вказує, що вона не погоджується з вартістю майна, яка вказана ОСОБА_1 ОСОБА_3 також замовила послуги щодо оцінки майна подружжя. Загальна вартість майна подружжя, яке підлягає поділу, становить - 15224530 грн. Вказує, що спосіб поділу майна, який запропоновано позивачем, є неефективним, і не вирішує спір по суті. ОСОБА_3 має інше бачення щодо поділу майна подружжя. Так, відповідачка бажає здійснити поділ майна в натурі (у відповідності до ч.1 ст.71 СК України), зважаючи на фактичне користування майном сторонами та зважаючи на його вартість: ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя набуває право власності на: квартиру АДРЕСА_4 - вартістю 2 418 900 грн; майнові права на квартиру (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ) - вартістю 1 372 200 грн; ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя набуває право власності на: житловий будинок АДРЕСА_2 - вартістю 10 705 800 грн.; земельну ділянку, кадастровий номер: 4611200000:05:022:0068, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, площа: 0.081 га, місцезнаходження АДРЕСА_2 - вартістю 318 300 грн; транспортний засіб - автомобіль легковий універсал Chevrolet Tracker 2014 року випуску - вартістю 409 330 грн. Вказує, що загальна вартість майна, яке є предметом поділу майна подружжя становить 15 224 530 грн. Половина (1/2 частка) цієї вартості становить - 7 612 265 грн. Вартість майна, яке ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя просить залишити за собою, становить: 3 791 100 грн., вартість майна, яке ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя просить залишити за ОСОБА_1 , становить: 11 433 430 грн. Тому для поділу майна на засадах рівності слід стягнути з ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 3 821 165 грн. (7 612 265 грн. - 3 791 100 грн.). Зазначає, що позивач не надав доказів, що квартира АДРЕСА_4 , купувалася за його особисті кошти, а продаж іншої квартири позивачем майже за рік до купівлі квартири АДРЕСА_4 , не засвідчує отримання ним коштів (докази передання коштів відсутні) за цим договором, і не засвідчує витрачання саме цих коштів на купівлю квартири АДРЕСА_4 . Окрім того, позивач дав згоду на купівлю квартири АДРЕСА_4 саме ОСОБА_3 , про що міститься положення у Договорі купівлі-продажу квартири від 28.12.2018, що свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. Вважає, що боргова розписка є фіктивною, безгрошовою, кошти позивачу не передавалися, а якщо і передавалися, то ці кошти не були використані в інтересах сім'ї. ОСОБА_3 невідомо про факт позики, яка нібито підтверджена розпискою.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалося та не спростовано, - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 25.10.2003, актовий запис №494, прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_7 », дружини - « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого повторно 08.07.2023 Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (т. 1, а.с.134 зворот)
З копій свідоцтв про народження, виданих органами реєстрації актів цивільного стану Львівської області, вбачається, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є троє дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (актовий запис №31), ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (актовий запис №09), та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (актовий запис №344). (т. 1, а.с.133-134)
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 вбачається, що транспортний засіб Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 26.02.20215. (т.1, а.с.12)
З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №648785 від 20.07.2009 вбачається, що ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 0,0810 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0068, що розташована в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку. (т.1, а.с.13)
З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2014, індексний номер 29306687, вбачається, що ОСОБА_3 є власницею житлового будинок АДРЕСА_2 з загальною площею 293,3 кв.м. та житловою площею 104,9 кв.м. (т.1, а.с.22)
З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 151460773, сформованого 28.12.2018, вбачається, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_4 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 28.12.2018, серія та номер 4739, посвідчений приватним нотаріусом Мірчук Л.І. (т.1, а.с.24)
З копії договору купівлі-продажу квартири від 22.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_12 купив у власність квартиру АДРЕСА_7 . Згідно п. 4 договору продаж вчинено за 220 000,00 грн, які продавець повністю одержав від покупця до підписання цього договору. Відповідно до п.21 Договору продавець у своїй заяві, яка зберігається в справах приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., стверджує, що відчужувана за цим Договором квартира належить йому на праві особистої приватної власності, оскільки на день її придбання він у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах не перебував, однією сім'єю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживав, квартира не є спільною сумісною власністю і заявляє, що особи , які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на частку (чи частку від частки) квартири, що відчужується, відсутні. (т. 1, а.с. 25)
З копії договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2018 вбачається, що ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , і сплачує за неї грошові суму, обумовлену у цьому договорі. Відповідно до п.3 Договору продаж вчинено за 513525,00 гривень, які представник Продавця отримав від Покупця повністю до підписання цього договору. (т.1, а.с.26-27)
З копії довідки від 04.12.2024, виданої СПД ОСОБА_11 вбачається, що середня ринкова вартість транспортного засобу марки Chevrolet Tracker (загальний легковий/універсал-В), 2014 року випуску, об'єм двигуна 1796 см3 (вид палива - бензин), станом на 04.12.2024 згідно Бюлетня автотоварознавця №131 становить: 10 710 USD, або відповідно до курсу НБУ (1 USD = 41,6972 грн.) 446 580 грн. (т.1, а.с.28)
Зі звіту про оцінку майна, виданого ФОП ОСОБА_8 вбачається, що вартість двокімнатної квартири загальною площею 50,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 становить 2 304 500 грн. (т.1, а.с.29-57)
Згідно звіту про оцінку майна наданого ФОП ОСОБА_8 , вартість житлового будинку АДРЕСА_2 становить - 7 798 900,00 грн., вартість земельної ділянки кадастровий №4611200000:05:022:0068 площею 0,081 га, що знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_2 становить - 300 500,00 грн. (т.1, а.с.58-101)
З копії розписки, оригінал якої міститься в матеріалах справи) від 21.01.2022 вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 80 000,00 доларів США 21.01.2022 та зобов'язується повернути грошові кошти в термін до 06.09.2025 включно. (т.1, а.с.102).
З розписки від 21.09.2025 виданої ОСОБА_5 , оригінал якої було досліджено судом апеляційної інстанції із долученням копії до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти 80 000,00 доларів США в повному обсязі та претензій не має згідно розписки від 21.01.2022.
З копії Договору №19/12/18-18МП купівлі продажу майнових прав від 13.09.2023 вбачається, що ТзОВ «Імперіал Град» продало ОСОБА_1 майнові права на об'єкт нерухомості: одну квартиру АДРЕСА_5 - будівельна адреса, на земельних ділянках з кадастровими номерами 4610137500:07:005:0293, 4610137500:07:005:0294. Згідно п.5.6.3 Договору покупець гарантує, що він отримав згоду другого з подружжя на укладення даного договору у випадку, якщо покупець перебуває у шлюбі. (т.1, а.с.136-141)
З копії форвардного контракту №19/12/18-18МП від 19.12.2018 вбачається, що ТзОВ «Імперіал Град» зобов'язується у майбутньому у порядку та на умовах, зазначених у даному форвардному контракті, здійснити продаж Базового активу за ціною, встановленою на момент укладення форвардного контракту. Базовим активом за цим форвардним контрактом є майнові права на одну квартиру, будівельний АДРЕСА_6 , загальною площею 41,87 кв.м. та житловою площею 16,67 кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско», обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Промінь Голоско» (ділянки №№ НОМЕР_10 ) (земельні ділянки: кадастровий номер 4610137500:07:005:0177, 4610137500:07:005:0294. (т. 1, а.с. 142-146)
З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 становить 10 705 800,00 грн. (т.1, а.с.147)
З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_10 вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки площею 810 кв.м., кадастровий №4611200000:05:022:0068 площею 0,081 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 318 300 грн. (т.1, а.с.147 зворот)
З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість двокімнатної квартири загальною площею 50,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 становить 2 418 900 грн. (т.1, а.с.148)
З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість майнових прав на однокімнатну квартиру проектною загальною площею 41,87 кв.м., проектна житлова площа 16,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 - розташована на п'ятому поверсі житлового будинку становить 1 372 200 грн. (т.1, а.с.149)
З копії висновку про вартість майна, наданого ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість автомобіля Chevrolet Tracker, 2014 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 коричневого кольору становить 409 330,00 грн. (т.1, а.с.149 зворот)
З копії рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2024 у справі №456/1598/24 вбачається, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 25 жовтня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області, актовий запис №494, розірвано. (т.1, а.с.10-11)
Відповідно до ч.2 ст.71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У постанові Верховного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 709/494/16-ц, провадження № 61-19909св18 та у постанові Верховного суду від 20 травня 2019 року у справі справа № 360/303/17-ц, провадження № 61-410св18 зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).
Відповідно до речення другого пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім'я було зареєстровано право власності на таку річ.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За правилами ч.1-3 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
З наведених норм закону та їх тлумачень вбачається, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15 - статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Згідно п.22 постанови Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при не досягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише частково та в частині поділу наявного майна фактично не оскаржене, колегія суддів погоджується з його висновками щодо поділу спільного майна подружжя.
Щодо доводів апеляційної скарги у частині відмови задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у розподілі боргових зобов'язань за Договором позики грошових коштів у розмірі 80,000 доларів США, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21.01.2022.
З оригіналу розписки від 21.01.2022, що наявна у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 80 000,00 доларів США 21.01.2022 та зобов'язується повернути грошові кошти в термін до 06.09.2025. (а.с. 101)
З копії розписки, оригінал якої був оглянутий судом апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти 80 000,00 доларів США в повному обсязі та претензій не має згідно розписки від 21.01.2022.
Відповідно до ст. 65 СК України, право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору, - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Отже, для визначення солідарного характеру обов'язків ОСОБА_3 щодо повернення боргу за Договором позики з'ясуванню підлягає питання, чи укладено такий договір її колишнім чоловіком в інтересах сім'ї та що використання грошових коштів за цим Договором було спрямовано на її інтереси.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що Договір укладався саме в інтересах сім'ї або кошти використані в інтересах сім'ї.
Окрім цього, відповідачка надання будь-якої згоди (в тому числі і в письмовій формі, що є вимогою закону) на укладення спірного договору позики, - заперечує, як і те, що їй було відомо про укладення чоловіком такого договору та отримання такої значної суми коштів, а також і використання таких коштів в інтересах сім'ї.
Також, матеріали справи не містять жодних відомостей чи підтверджень того, що ОСОБА_3 надала свою згоду на укладення такого Договору, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, відсутні будь-які докази того, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 на підставі вказаної розписки, були фактично спрямовані на задоволення потреб сім'ї або використані в інтересах сім'ї.
Також, у матеріалах справи не наведено жодних конкретних обставин чи доводів щодо мети отримання цих коштів ОСОБА_1 , їх необхідності для сім'ї та що взагалі сім'я на той час потребувала ці кошти. Крім цього, з позиції позивача та його представниці в суді апеляційної інстанції, що визнав і представник відповідачки в суді апеляційної інстанції вбачається, що у сімейному бюджеті сторін за час їх спільного проживання було достатньо коштів для набуття у власність спірного майна та основу сімейного бюджету складали заробітки позивача. Будь-яких доказів про необхідність позики у такій значній сумі та доводів цього позивач не навів, а доводи представниці позивача про наявність у нього коштів для погашення такої значної суми позики додатково свідчать про наявність у сім'ї сторін достатніх коштів (доходів) для набуття у спільну власність спірного майна без отримання додаткових позик.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вважав те, що ОСОБА_1 не доведено, що договір позики укладений ним в інтересах сім'ї, за відсутності письмової згоди його колишньої дружини, а відтак дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поділу боргових зобов'язань, що виникли на підставі вказаного Договору позики.
Також, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що 02.07.2025 між ним (Замовник-1), ТзОВ «Імперіал Град» (Замовник-2) та ТзОВ «Бробуд» (Підрядник) було укладено Договір підряду №73-02/06/25-А-146КВ щодо об'єкта - будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско», ОК «Садове товариство «Промінь Голоско», у якому Замовнику-1 ( ОСОБА_1 ) належать майнові права на квартиру АДРЕСА_6 згідно Договору купівлі-продажу майнових прав №19/12/18-18МП від 13.09.2023. У додатку №1 до Договору підряду №73-02/06/25-А-146КВ від 02.07.2025 сторони погодили Перелік робіт та графік виконання, а у додатку №2 до Договору підряду №73-02/06/25-А-146КВ від 02.07.2025 наявний графік здійснення оплати Замовником-1 за виконані роботи, у якому сторони погодили, що перший платіж - 45% в сумі 1474,00 доларів США Замовником-1 оплачується до 04.07.2025; другий платіж - 28% в сумі 1105,00 доларів США Замовником-1 оплачується до 01.09.2025; третій платіж - 27% в сумі 1105,00 доларів США Замовником-1 оплачується протягом 30 днів з моменту введення в будинку в експлуатацію, та в будь-якому випадку до моменту підписання акту приймання-передачі на весь обсяг робіт. (т.2, а.с.43-45)
На підтвердження виконання умов зазначеного Договору апелянт посилається на здійснення ним 03.07.2025 оплати у сумі 61 406,84 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. (т.2, а.с.46)
З огляду на те, що зазначена оплата ОСОБА_1 була здійснена на виконання умов Договору підряду щодо квартири АДРЕСА_6 , передбаченої Договором купівлі-продажу майнових прав №19/12/18-18МП від 13.09.2023, право на яку визнано судом першої інстанції за ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, апелянт вважає, що ці витрати були понесені ним за рахунок особистих коштів.
Відтак, на його думку, відповідні грошові кошти у розмірі 61 406,84 грн. підлягали б компенсації шляхом їх стягнення з ОСОБА_3 на його користь як витрати, пов'язані з майновим об'єктом, що визнаний за відповідачкою.
Однак, колегія суддів зазначає, що як первісний позов ОСОБА_1 , так і позов ОСОБА_3 подані до суду у січні 2025 року, тобто до моменту укладення вказаного Договору підряду та здійснення зазначених платежів. Жодна зі сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляла вимог щодо врахування вказаних грошових коштів при поділі майна подружжя, не подавала уточнених або збільшених позовних вимог, у зв'язку з чим такі кошти, по суті, не були предметами даних спорів.
Відповідно, суд першої інстанції, вирішуючи спори у межах заявлених первісних та зустрічних позовних вимог з врахуванням підстав позовів, не міг враховувати таку відповідну грошову суму при поділі майна подружжя.
Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра