30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 554/7060/25
провадження № 61-5491ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції, Перша полтавська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту,
У квітні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від23 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята та вирішено питання про відкриття провадження, з урахуванням наступного.
І. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У постанові Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року зазначено, що дата виготовлення повного тексту 19 березня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження (з урахуванням положень частини третьої статті 124 ЦПК України) припадає на 20 квітня 2026 року.
Представник заявника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою
23 квітня 2026 року, тобто з порушенням строку подачі касаційної скарги.
У касаційній скарзі представник заявника вказав, що постанову суду апеляційної інстанції отримано ним 24 березня 2026 року, однак доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови до касаційної скарги не додає.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Оскільки представником заявника не надано відповідних доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.
ІІ. Касаційна скарга потребує уточнення в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Самі по собі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій навести обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.
ІІІ. Всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником додано документ, що підтверджує сплату судового збору у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2025 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру (про звільнення майна з-під арешту).
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн).
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 937,92 грн (1 211,20 грн х 200% х 0,8).
До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 550,34 грн.
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 387,58 грн (1 937,92 - 1 550,34).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від23 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков