29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 2-4486/11
провадження № 61-16215св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
заінтересовані особи: акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (стягувач), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року в. о. начальника Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Авраменко К. звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі № 2-4486/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
2. Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4486/2011, виданого 22 вересня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості у розмірі 5 364 606,60 грн (залишок боргу 2 623 571,48 грн).
3. Державним виконавцем 02 серпня 2021 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, копія якої разом з оригіналом виконавчого листа № 2-4486/2011, виданого 22 вересня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5 364 606,60 грн (залишок боргу 2 623 571,48 грн) направлена стягувачу.
4. Державний виконавець, у якого на виконанні перебувало зазначене виконавче провадження, звільнилась.
5. Перевіркою реєстрів відправлень поштової кореспонденції постанова про повернення виконавчого документа разом із оригіналом виконавчого листа не зареєстровано.
6. Стягувач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив про неотримання виконавчого документу.
7. Вищевикладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа № 2- 4486/2011, виданого 22 вересня 2011 року Бабушкинським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості у розмірі 5 364 606,60 грн (залишок боргу 2 623 571,48 грн).
8. Заявник просив суд задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа № 2-4486/2011, виданого 22 вересня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5 364 606,60 грн (залишок боргу 2 623 571,48 грн).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року у складі судді Цитульського В. І. заяву задоволено.
10. Видано дублікат виконавчого листа від 22 вересня 2011 року № 2- 4486/2011, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
11. Враховуючи те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці, на даний час рішення суду не виконано, тому наявні підстави для задоволення заяви.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове суде рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Новокодацького відділу ДВС про видачу дубліката виконавчого листа.
13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, виходив із того, що із такою заявою державний виконавець звернувся у межах визначеного законом строку, проте не надав доказів втрати виконавчого документа. Крім того, надана довідка про відсутність зареєстрованих відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості не свідчить про втрату виконавчого документа.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У грудні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі АТ «Державний експортно-імпортний банк України», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу повернути до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відкриття апеляційного провадження в справі; залишити в силі ухвалу місцевого суду.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно без належного обґрунтування поновив боржнику строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 09 серпня 2022 року та 15 вересня 2025 року відкрив апеляційне провадження в справі, оскільки ОСОБА_4 06 квітня 2023 року в межах цієї справи № 2-4486/11 звернулася до місцевого суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, долучивши до скарги копію ухвали від 09 серпня 2022 року, що спростовує доводи боржника про необізнаність про ухвалене судове рішення. Щодо видачі дубліката виконавчого листа, заявник посилається на недобросовісну поведінку боржника, яка обізнана про відкрите виконавче провадження, не виконує судове рішення. Вважає, що суд першої інстанції правильно вказав, що за відсутності виконавчого листа на виконанні у відділі виконавчої служби та стягувача, підставно видав його дублікат, тобто врахував принцип вірогідності доказів. На переконання заявника, закон не містить визначення доказу, який підтвердить втрату виконавчого листа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
19. У січні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. 30 червня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість по кредитному договору № 50208С31 від 08 вересня 2008 року в розмірі 3 641 506,70 грн, заборгованість по кредитному договору № 50208С32 від 08 вересня 2008 року в розмірі 1 723 099,90 грн, а всього - 5 364 606,60 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн (а. с. 110-111, том 1).
21. 22 вересня 2011 року видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено до виконання до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
22. До матеріалів справи долучено копію виконавчого листа № 2-4486/2011, виданого 22 вересня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5 364 606,60 грн (а. с. 226-227, том 2).
23. З довідки Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вбачається, що перевіркою АСВП відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не зареєстровано (а. с. 225, том 2).
Позиція Верховного Суду
24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
25. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
26. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Касаційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України», серед іншого, містить посилання на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, безпідставно поновивши строк на апеляційне оскарження представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
30. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
31. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
32. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень
(«що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
33. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що: «Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів» (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року).
34. «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади
про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення
не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження»
(Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
35. «Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 47, від 03 квітня 2008 року).
36. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
37. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
38. У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України вказано, що ухвала,
що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини
із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
39. Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою
про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
40. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку
на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
41. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
42. Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
43. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
44. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
45. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання
про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
46. У справі, яка переглядається, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року задоволено заяву банку про видачу дубліката виконавчого листа.
47. У квітні 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 09 серпня 2022 року.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_4 посилався на те, що остання ухвалу місцевого суду не отримувала, матеріали справи не містять доказів повідомлення про судове засідання 09 серпня 2022 року, так і доказів надсилання ухвали.
Вказував, що ОСОБА_4 до повномаштабної війни виїхала до Ізраїлю, тому адреса зазначена працівником ДВС в заяві про видачу дублікату виконавчого документа є недостовірною.
48. Суд апеляційної інстанції, мотивуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження в ухвалі від 15 вересня 2025 року вказував, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували факт повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_4 про розгляд справи в порядку, передбаченого статтею 128 ЦПК України. Також відсутня інформація про виконання судом обов'язку щодо вручення скаржнику копії оскаржуваного рішення суду у порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України.
49. Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.
50. З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 25 липня 2022 року ознайомлювалась із матеріалами справи, що свідчить про обізнаність ОСОБА_4 про подачу заяви про видачу дублікату виконавчого листа та її розгляд судом.
51. Також у квітні 2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернулась до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барзіон О. І., визнання постанови про відкриття виконавчого провадження незаконною та скасування, зобов'язання вчинити дії, в якій заінтересованою особою зазначано АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Обґрунтування вказаної скарги містить посилання заявника на ухвалу місцевого суду від 09 серпня 2022 року, на підставі якої видано дублікат виконавчого листа.
Серед додатків, доданих до скарги представником ОСОБА_4 , міститься роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали місцевого суду від 09 серпня 2022 року, що свідчить про обізнаність заявниці зі змістом вказаної ухвали.
52. Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
53. Таким чином, обізнаність представника про розгляд справи й ухвалене за результатами розгляду судове рішення свідчить й про обізнаність особи, від імені та в інтересах якої діє представник, про вказані обставини.
54. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
55. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення копії судового рішення місцевого суду ОСОБА_4 . Водночас сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (Karakutsya v. Ukraine, № 18986/06, ЄСПЛ, від 16 лютого 2017 року).
56. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
57. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду із стадії відкриття апеляційного провадження.
58. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
59. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович