30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 334/6938/25
провадження № 61-4863ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про захист прав споживача,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» про захист прав споживача, у якому просив суд: визнати незаконними дії ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» щодо ненадання відповіді на звернення, а також дії з неврахування його пільг, як ветерана військової служби і особи з інвалідністю II групи, який отримав захворювання у період проходження військової служби; зобов'язати ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» зробити відповідний перерахунок платежів з урахуванням періоду з 09 травня 2022 року до 15 грудня 2024 року - часу, коли у квартирі ніхто не проживав, а також з урахуванням пільг, як ветерана військової служби і особи з інвалідністю II групи, та надати письмову відповідь на звернення.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
11 квітня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи та має хронічне захворювання. Стверджує, що після отримання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій його самопочуття різко погіршилось, він потребував невідкладного лікування, що обмежили його можливість своєчасно підготувати касаційну скаргу. Крім того вказує, що у цей період був вимушений готувати та подавати скарги до органів суддівського врядування з метою захисту його прав.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2026 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: наведення інших об'єктивних причин, які можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надати достовірні докази на їх підтвердження; надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені статтею 389 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року заявник подав касаційну скаргу у новій редакції. Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, яка містить аналогічне обґрунтування, що і заява, подана разом з касаційною скаргою. Вказує, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та має хронічне захворювання, яким хворіє більше 30 років. У період строку на касаційне оскарження судових рішень, з причин емоційного реагування на судові рішення у даній справі, його стан здоров'я істотно погіршився, що викликало необхідність у лікуванні та обмежило можливість здійснювати будь-які процесуальні дії, що унеможливило підготовку та подання касаційної скарги у встановлений строк. На підтвердження своїх доводів надав суду копію свідоцтва про хворобу № 49 від 26 березня 2000 року та копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10 квітня 2026 року, видану ТОВ «Вітацентр».
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Наведені ОСОБА_1 причини значного пропуску процесуального строку на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя
від 03 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 03 лютого 2026 року не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року складено 11 лютого 2026 року, а загальний доступ забезпечено - 16 лютого 2026 року. Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги є 13 березня 2026 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи за його апеляційною скаргою та отримав оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про ухвалення 03 лютого 2026 року Запорізьким апеляційним судом оскаржуваної постанови, отримавши копію цієї постанови, не реалізував своє процесуальне право на касаційне оскарження у визначений законом строк.
На підтвердження обставин неможливості скористатися своїм правом на оскарження судових рішень у касаційному порядку у визначений процесуальним законом строк внаслідок погіршення стану здоров'я заявником не надано суду достовірних та достатніх доказів. Наданій заявником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року копії виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10 квітня 2026 року, виданій ТОВ «Вітацентр», судом вже надано оцінку в ухвалі від 20 квітня 2026 року та встановлено, що вона не містить відомостей щодо звернення заявника до сімейного лікаря у період строку на касаційне оскарження судових рішень, а отже є неналежним доказом погіршення стану здоров'я у період, що припав на строк касаційного оскарження судового рішення та, як наслідок, поважності причин пропуску звернення до суду з касаційною скаргою. Водночас, надана копія свідоцтва про хворобу № 49 від 26 березня 2000 рокуне може слугувати доказом погіршення стану здоров'я заявника та неможливості вчинити дії щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у 2026 році.
Як зазначає сам заявник, хронічне захворювання у нього наявне вже більше 30 років та за цей час він набув певний досвід лікування хвороби. Разом з цим, посилання на загострення стану хвороби саме у період строку на касаційне оскарження судових рішень та неможливості вжити заходи щодо підготовки та подання касаційної скарги без надання достовірних доказів на їх підтвердження не свідчать про неможливість реалізації ОСОБА_1 своїх процесуальних прав у визначений процесуальним законом строк.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту.
З практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України».
Враховуючи, що ОСОБА_1 у заяві, яка подана на виконання ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року, не зазначив обґрунтованих, незалежних від нього об'єктивних причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, не довів наявності об'єктивних перешкод для звернення з касаційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, суд касаційної інстанції визнає наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави для поновлення цього строку є неповажними, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, другою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя
від 03 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 03 лютого 2026 рокунеповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя
від 03 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про захист прав споживача.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович