Провадження № 11-кп/803/1621/26 Справа № 216/3824/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2026 року Кривий Ріг
29.04.2026р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2026р., якою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 21.05.2026р. включно, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 грн., -
Оскаржуваною ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2026р., продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 до 21.05.2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 121120 грн.
Обвинувачений ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій:
- наголошує, що у нього істотно погіршилося здоров'я, а саме він страждає на захворювання опорно-рухового апарату та потребує термінового хірургічного втручання;
- зазначає, що в умовах СІЗО не може отримати необхідного лікування, проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки медичним документам та стану здоров'я, що є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ;
- вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, ризики, передбачені за ст. 177 КПК України стороною обвинувачення є не доведеними, твердження прокурора про їх існування не підтверджені доказами, суперечать вимогам ст. 62 Конституції України;
- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Про дату, час та місце судового розгляду учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні не заявили, участь сторін у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не є обов'язковою.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги наступного висновку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання.
Дослідивши відомості про особу обвинуваченого суд першої інстанції встановив, що вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За висновками суду першої інстанції ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним відносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Також суд першої інстанції вважав, що ризик впливу обвинуваченим на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України, тобто є підтвердженим.
Суд першої інстанції також зробив висновком, що оскільки ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимою особою, та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину у період іспитового строку, ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення є вагомим.
Крім того суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 178 КПК України дослідив відомості про особу обвинуваченого, зокрема
- відомості про соціальні зв'язки обвинуваченого на території України, а саме наявність офіційного шлюбу;
- відсутність на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей або інших утриманців не має.
- за станом здоров'я ОСОБА_6 не є особою з інвалідністю, наявна низка хронічних захворювань, зазначених у висновку консультанта від 07.05.2024 року.
- відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- майновий стан обвинуваченого, який офіційного доходу не має;
- наявність судимостей у обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень;
- відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- відсутність відомостей про дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, та у зв'язку з чим вважав, що ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, який, на думку суду, є високим, при цьому не встановив підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Щодо наявності у обвинуваченого проблем зі здоров'ям, суд першої інстанції не вважав вказану обставину, такою, що може ускладнити виконання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав відсутності беззаперечних доказів неможливості перебування під вартою.
Суд першої інстанції дослідив вказану обставину та встановив, що згідно висновку консультанта від 07.05.2024р. ОСОБА_6 рекомендовано ендопротезування правого кульшового суглоба, проте протягом більш ніж 9 місяців до затримання обвинувачений вказану медичну процедуру не зробив.
Відповідно до медичної довідки лікаря Криворізької міської медичної частини № 3 від 03.06.2025р., ОСОБА_6 за станом здоров'я не потребує ургентного (термінового) оперативного лікування.
При визначенні розміру застави суд першої інстанції, керуючись вимогами п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України зважаючи на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, вважав доцільним залишити обвинуваченому розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 29.03.2025р.
Суд апеляційної інстанції при перевірці обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому обвинувачений, усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, оскільки обвинуваченому відомі їх анкетні дані, місце мешкання, а отже існує ризик неправомірного впливу на свідків, з метою зміни їх показів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше був неодноразово судимий та вчинив новий тяжкий злочин в період відбування іспитового строку, обґрунтовано свідчить про те, що він не став на шлях виправлення, а отже існує підтверджений ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги ст. 183 КПК України, та належним чином обґрунтовані прокурором у поданому клопотанні.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Слід наголосити, що підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч . 1 ст. 177 КПК України, хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального процесуального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.
У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.
Обмежуючи конституційні права обвинуваченого у вчиненні злочину, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.
На думку суду апеляційної інстанції, ризик переховування обвинуваченого від суду, є підтвердженим, оскільки тяжкість імовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику. Цей ризик приймається до уваги (поряд з іншими обставинами) з урахуванням імовірності суворого покарання. Як наголошено у сталій практиці ЄСПЛ, яка висловлена у численних рішеннях тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо істотно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив існування ризиків за боку обвинуваченого у сукупності із фактичними обставинами висунутого обвинувачення, даними про особу обвинуваченого відповідно до вимог кримінального процесуального закону на підставі ст.ст. 177, 178 КПК України із дотриманням вимог ст. 194 КПК України, та правильно встановив неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про його незадовільний стан здоров'я, який унеможливлює перебування в умовах установи виконання покарань, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_6 в зазначених умовах за станом здоров'я.
Суд апеляційної інстанції також наголошує, що Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах апеляційної скарги обвинуваченого вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги обвинуваченого були предметом розгляду в суді першої інстанції, істотних порушень вимог КПК України не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2026р., якою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 21.05.2026р. включно, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 грн. залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2026р., якою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 21.05.2026р. включно, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 грн. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: