Провадження № 33/803/946/26 Справа № 214/6122/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Киричук Г.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника Киричук Г.М., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-
Згідно постанови 13.06.2025 року о 23.55 год. в м. Кривому Розі по вул. Вільної Ічкерії, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КІА OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння за згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду склав 0,40% промілє . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду захисник Киричук Г.М. оскаржила постанову в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного доказу наявності підстав для зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а також зазначає про відсутню належну фіксацію факту згоди чи незгоди ОСОБА_1 з результатом тесту. Окремо зазначає, що відеозапис з бодікамер поліцейських має переривистий та вибірковий характер, що не дає змоги встановити послідовність подій, а тому дана відео фіксація не може бути визнана як належний доказ. Вважає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не містить повного опису обставин правопорушення, в ньому не зафіксовано інформацію про свідків проведення огляду, хоча був присутній пасажир транспортного засобу, а також не зазначено даних про роз'яснення прав по ст. 63 Конституції України, що є істотним процесуальним порушенням. Має сумніви щодо достовірності результату Drager, оскільки відповідно до відмітки в протоколі, останнє калібрування газоаналізатора було проведено 25.11.2024 року, тобто більше 6 місяців від дати події, останнє означає, що міжповірочний інтервал перевищено та робить показання приладу недопустимим доказом. Вважає, що суд формально перелічив докази, однак не навів мотивів, з яких відхилив доводи захисту. Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суду першої інстанції, у її резолютивній частині суд на ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення у виді штрафу, без визнання його вини та без зазначенням за якою статтею було накладено адміністративне стягнення, що є безумовною підставою для скасування постанови суду.
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції скасовує постанову та приймає нову постанову.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361090 від 14.06.2025 р., відповідно до якого, 13.06.2025 року о 23.55 год. в м. Кривому Розі по вул. Вільної Ічкерії, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КІА OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння за згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду склав 0,40% промілє . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , останньому були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України.
Роздруківкою чека тестування № 1413 від 14.06.2025 р. на алкоголь за допомогою газоаналізатора приладу Alcotest Drager, який підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, результат тесту на стан сп'яніння ОСОБА_1 склав 0.40 ‰, та містить підпис ОСОБА_1 про згоду з його результатами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, результат тесту на стан сп'яніння ОСОБА_1 склав 0.40 ‰.
Даними з рапорту поліцейського про фактичні обставини по справі.
Носієм інформації на якому наявні записи відеофіксації скоєння правопорушення, відповідно до яких на відеореєстратор, було зафіксовано рух транспортного засобу «КІА OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений під час руху. Під час фіксації подій на нагрудний відео реєстратор, працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, на пропозицію пройти огляд за допомогою Алкотестера Drager, ОСОБА_1 погодився. Після проходження огляду за допомогою Алкотестера Drager на стан сп'яніння на місці зупинки, працівниками поліції оголошено ОСОБА_1 результат огляду 0.40 ‰, з висновками якого ОСОБА_1 погодився та підписав чек. Працівником поліції було роз'ясненні права ОСОБА_1 , складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який був підписаний ОСОБА_1 без зауважень. Також працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про відсторонення його від керування та передачу транспортного засобу тверезому водію.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить повного опису обставин правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПІ1 № 361090 від 14.06.2025 року вбачається, що в ньому зазначено місце, час та суть адміністративного правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КІА OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння за згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду склав 0,40% промілє . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України.
Таким чином, суть правопорушення у протоколі викладена достатньо повно для розуміння змісту обвинувачення, реалізації права на захист та перевірки наявності складу адміністративного правопорушення.
Отже, твердження апелянта про недопустимість протоколу з цієї підстави є необґрунтованими та не спростовують встановлених у справі обставин.
Доводи апелянта з приводу законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не знайшли свого підтвердження, оскільки наразі це не є предметом розгляду під час апеляційного перегляду постанови щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.
Працівники поліції повинні діяти в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Водночас суд у межах даного провадження оцінює допустимість та належність доказів, отриманих у ході такого втручання.
Особа не позбавлена права оскаржити дії працівника поліції в порядку адміністративного судочинства або звернутися до правоохоронних органів у разі наявності ознак кримінального правопорушення.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, є неповним та не відображає всіх обставин події.
Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 після отримання результату Алкотестера Drager не був згоден з результатом проходження тесту на стан сп'яніння, та його не направлено у заклад охорони здоров'я, є безпідставними та не підтверджені наявними доказами по справі.
Доводи сторони захисту, що прилад «Drager Alcotest», яким проводився огляд ОСОБА_1 , був використаний із порушенням вимог Інструкції № 1452/735, оскільки його калібрування було прострочене, що ставить під сумнів достовірність результату тесту та робить доказ недопустимим відповідно до ст. 266 КУпАП, є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - приладу газоаналізатора “Alcotest 6820».
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
З даних тесту вбачається, що останнє калібрування «Drager Alcotest» заводський № ARHJ-0267 проведено 25 листопада 2025 року.
Огляд ОСОБА_1 проведено 14 червня 2025 року, тобто протягом року з моменту проведення калібрування пристрою, відтак технічний прилад «Drager» ARHJ-0267, яким проведено огляд, є калібрований в часових межах визначених чинним законодавством.
Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені міркування сторони захисту з цього приводу не підтверджені доказами.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Киричук Г.М., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. в дохід держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя