Справа № 953/12219/25
н/п 2/953/747/26
16 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Мисниченко Т.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Крячко О.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя, стягнення компенсації, судових витрат,
14.11.2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Крячко О.В., який діє на підставі ордеру серії АХ №1301615 від 03.11.2025, звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій и просить суд поділити спільне сумісне майно подружжя, що було придбано у шлюбі, який укладений 03.08.1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наступним шляхом:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , залишивши автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , р.н. НОМЕР_6 , в особистій власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію різниці у вартості при поділі спільного сумісного майна подружжя 207723,66 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову, зазначає, що Між Позивачем ОСОБА_3 та Відповідачем ОСОБА_2 03.08.1991 року було укладено шлюб. Мають спільну малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 . Вказана дитина згідно із актовим записом є дитиною подружжя. Під час шлюбу подружжя на спільні кошти придбало два автомобілі, а саме:- 13.10.2023 р придбано автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого був зазначений ОСОБА_2 ; 24.08.2024 придбано автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був зазначений ОСОБА_2 . Вказані автомобілі придбані за спільні кошти і належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, хоча зареєстровані на ім'я Відповідача ОСОБА_2 . При цьому автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , перебуває в користуванні Позивача ОСОБА_1 , а автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 - в користуванні Відповідача ОСОБА_2 . Останнім часом між подружжям почали виникати непорозуміння, в т.ч. з приводу спільного майна. Відповідач ОСОБА_2 висловив бажання продати автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , що перебуває в користуванні Позивача ОСОБА_1 , і з його висловлювань Позивач робить висновок, що кошти він збирається витратити на власні потреби, а не на придбання для неї іншого автомобіля. Разом з тим автомобіль дуже потрібен Позивачу, оскільки малолітня дитина ОСОБА_4 хворіє на серце та має ознаки аутизму, а тому потребує постійного нагляду в лікувальних закладах, куди його доводиться возити. Однак Відповідач ОСОБА_2 не звертає на її доводи уваги. 17.10.2025 на Інтернет платформі AUTO-RIA ним було розміщено об'яву про продаж автомобілю Mitsubishi Outlander 2016 р.в., із зазначенням його VIN-номеру НОМЕР_3 та фотографіями, на яких чітко видно д.н.з. НОМЕР_4 . Об'ява містить в собі також відомості про передпродажну перевірку даного автомобіля по реєстрам.
Вартість належних подружжю автомобілів, вказана позивачем станом на 03.11.2025 дорівнює: - автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 орієнтовна вартість 16533,00 долари США;
- автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 орієнтовна вартість. 26435 доларів США.
Таким чином, Відповідач ОСОБА_2 вчиняє активні дії для продажу даного автомобілю, не звертаючи уваги на необхідність дотримання прав Позивача як співвласника вказаного майна.
У зв'язку з чим позивач звернулась до суду із даним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме двох автомобілів, шляхом визнання за нею права власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , із стягненням компенсації за різницю в вартості майна з ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
29.12.2025 відповідачем на адресу суду подано зустрічну позовну заяву про розірвання шлюбу.
08.01.2026 відповідачем подано на адресу суду заяву про долучення акту №02/01/2026 від 02.01.2026 про оцінку транспортного засобу Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , р.н. НОМЕР_6 .
03.02.2026 позивачем подано клопотання про долучення звіту №12/2026 від 31.01.2026 про оцінку транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
04.02.2026 ухвалою Київського районного суду міста Харкова було відмовлено в прийнятті зустрічного позову та закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 03.08.1991 року між Позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_7 . Подружжя мають малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 .
Під час шлюбу подружжя на спільні кошти придбало два автомобілі, а саме: 13.10.2023 придбано автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого був зазначений ОСОБА_2 ; 24.08.2024 придбано автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був зазначений ОСОБА_2 .. Вказані автомобілі придбані за спільні кошти і належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, хоча зареєстровані на ім'я Відповідача ОСОБА_2 . При цьому автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , перебуває в користуванні Позивача ОСОБА_1 , а автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 - в користуванні Відповідача ОСОБА_2 .
Вартість належних подружжю автомобілів, вказана позивачем станом на 03.11.2025 дорівнює: - автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 орієнтовна вартість 16533,00 долари США;
- автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 орієнтовна вартість. 26435 доларів США.
ОСОБА_1 фактично користується автомобілем Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , і бажає при поділі отримати право власності саме на цей автомобіль, а ОСОБА_2 користується автомобілем Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 .
Вартість автомобіля Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , з долученого позивачем до матеріалів справи звіту №12/2026 від 28.01.2026 про оцінку транспортного засобу, становить 516429,00 грн.
Вартість автомобіля Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , з долученого відповідачем до матеріалів справи акту №02/01/2026 від 02.01.2026 про оцінку транспортного засобу становить 684203,52 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно зістаттею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частинами 1, 2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст. 60 СК України.
Згідно із ст. 71 Сімейного кодексу Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.
Статтею 364 ЦК України визначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, проте така компенсація може бути надана лише за його згодою.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними); 2) чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); 3) чи є відповідний захід пропорційним конкретній легітимній меті втручання у право (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий, і навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК Українизасад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 січня 2016 року (провадження № 6-2925цс16), а також Верховним Судом у постанові від 13 липня 2018 року у справі № 610/2035/17-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61 42813св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
За змістом частин першої та сьомоїстатті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч.1 ст. 71 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша та друга статті 60 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За таких обставин, судовим розглядом встановлено, що спірне майно автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , р.н. НОМЕР_6 , було набуте сторонами під час перебування у шлюбі, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін має право на 1/2 частину від спільного майна.
ОСОБА_1 фактично користується автомобілем Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , і бажає при поділі отримати право власності саме на цей автомобіль, а ОСОБА_2 користується автомобілем Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 .
Вартість автомобіля Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , з долученого позивачем до матеріалів справи звіту №12/2026 від 28.01.2026 про оцінку транспортного засобу, становить 516429,00 грн.
Вартість автомобіля Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , з долученого відповідачем до матеріалів справи акту №02/01/2026 від 02.01.2026 про оцінку транспортного засобу становить 684203,52 грн.
Таким чином, враховуючи, що спірне майно, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за необхідне в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право особистої власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , залишивши автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , р.н. НОМЕР_6 , в особистій власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію різниці вартості майна (автомобілів), що перебували у спільній власності подружжя визначеної на підставі акту та звіту про оцінку транспортних засобів, наданих сторонами, яка позивачем в судовому засіданні фактично не оспорювалось в сумі 83887,26 грн (684203,52 грн. - 516429,00 грн. = 167774,52 грн. % 2 = 83887,26 грн), що враховуючи майновий стан відповідача, не буде для останнього надмірним тягарем.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної частини в сумі 4802,55 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя, стягнення компенсації, судових витрат - задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право особистої власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , залишивши автомобіль Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_5 , р.н. НОМЕР_6 , в особистій власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію різниці вартості майна (автомобілів), що перебували у спільній власності подружжя, в сумі 83887,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної частини в сумі 4802,55 грн.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя :