Справа № 11-cc/824/3099/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/12787/26-к
07 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року,
за участю :
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важких справах ГСУ ДБР ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 28.04.2026 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працюючого директором ФГ « Сокілець», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в яких просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 333 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 108 224 ( один мільйон сто вісім тисяч двісті двадцять чотири) гривні, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Також, сторона обвинувачення наголошує на тому, що, слідчий суддя безпідставно, без належного обґрунтування визнав недоведеними ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, однак вказане твердження не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та матеріалам клопотання.
Таким чином застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, судом в повній мірі не враховано вказані ризики та прийнято рішення на підставі формального врахування викладених у клопотанні обставин.
Апелянт зазначає, що є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою з можливістю внесення застави, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, ГСУ ДБР України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025000000001028 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
03.03.2026 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.
04.03.2026 року старший слідчийв особливо важких справах ГСУ ДБР ОСОБА_10 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся з клопотанням до Печерського районного суду міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 333 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 108 224 ( один мільйон сто вісім тисяч двісті двадцять чотири) гривні, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/12787/26-к до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 28.04.2026 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.
Крім того, під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було з'ясовано питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про їх наявність, проте погоджується з висновком слідчого судді про те, що для забезпечення дієвості даного кримінального провадження достатнім буде застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки, виключних обставин для тримання ОСОБА_9 під вартою немає, а серед доданих слідчим до клопотання матеріалів не містяться вагомі фактичні дані, які б свідчили про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням положень ст. 177, ст. 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суд повинен був з'ясувати чи тримання ОСОБА_9 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив йому належну процесуальну поведінку та виконання останнім процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
З урахуванням вказаного, а також даних в їх сукупності про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, постійне місце роботи, міцні соціальні зв'язки, наявність тяжких захворювань, колегія суддів переконана, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а тому, вказаний запобіжний захід зможе повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не є занадто суворим для останнього.
Крім того, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_11 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя обґрунтовано поклав на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки.
За таких обставин, колегія суддів погоджуються з рішенням слідчого судді та вважає, що органом досудового розслідування не доведено суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного ОСОБА_9 на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_9 саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, у зв'язку з чим вказана апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важких справах ГСУ ДБР ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 28.04.2026 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4