Справа № 761/5622/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3142/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102100000159 від 26.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 про арешт майна.
Накладено арешт на речі та документи, вилучені 16.02.2026 в ході проведення обшуку приміщень адміністративної будівлі Київської міської державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 на шостому поверсі, в кабінетах, де здійснюють діяльність працівники Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а саме на майно, повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.
Частково не погоджуючись із зазначеною ухвалою, власники майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати в частині арешту тимчасово вилученого майна, а саме: мобільного телефону сірого кольору Apple 11 pro max, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільного телефону марки Apple 15 pro max, сірого кольору, IMEI: НОМЕР_1 з електронною sim-картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільного телефону Apple iphone 10 сірого кольору, без sim-карти, IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мобільного телефону марки Xiaomi, модель 12Т, чорного кольору в чохлі чорного кольору, з sim-картою НОМЕР_4 , та sim-картою НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт даного майна.
Обґрунтовують доводи апеляційної скарги тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.02.2026 по справі №761/4236/26 про надання дозволу на проведення обшуку відмовлено в частині надання дозволу на відшукання та вилучення мобільних телефонів.
Крім того, апелянти зазначають, що прокурором до матеріалів клопотання не додано жодних підтверджень, яка саме інформація на вилучених мобільних телефонах має доказове значення у кримінальному провадженні.
Апелянти наголошують, що вони не мають процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, окрім ОСОБА_6 , яка допитана в якості свідка, тому вбачається незрозумілим, яка саме інформація у вказаних телефонах може стосуватися об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та має істотне значення для доказування.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 27.02.2026 оскаржувану ухвалу постановлено без виклику власників майна, копію ухвали власники майна отримали 04.03.2026, а з апеляційною скаргою звернулися до суду 06.03.2026, відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Власники майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власників майна - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Зі змісту вимог апеляційної скарги вбачається, що апелянти оскаржують ухвалу слідчого судді лише в частині арешту тимчасово вилученого майна, а саме: мобільного телефону сірого кольору Apple 11 pro max, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільного телефону марки Apple 15 pro max, сірого кольору, IMEI: НОМЕР_1 з електронною sim-картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільного телефону Apple iphone 10 сірого кольору, без sim-карти, IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мобільного телефону марки Xiaomi, модель 12Т, чорного кольору в чохлі чорного кольору, з sim-картою НОМЕР_4 , та sim-картою НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак ухвала слідчого судді переглядається колегією суддів лише в оскаржуваній частині.
В іншій частині ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року колегією суддів не переглядається.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 42025102100000159 від 26.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Шевченківська окружна прокуратура міста Києва.
08.01.2026 слідчим винесено постанову про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
16.01.2026 на адресу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшло клопотання №277/26-72 про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: документів, які підтверджують встановлене в акті №002000-25/41 від 24.11.2025 недоотримання спеціальним фондом бюджету міста Києва коштів пайової участі у сумі 1341206630,06 грн; доходів у сумі 51674684,63 грн., в тому числі які встановлюють (підтверджують) розмір пайової участі замовників будівництва (реконструкції), облікових регістрів, які відображають операції надходження від інвесторів коштів, первинних документів, які підтверджують надходження від інвесторів внесків.
16.02.2026, в період часу з 10:36 по 20:23, старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2026 у справі №757/4236/26, провела обшук приміщень адміністративної будівлі Київської міської державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, на шостому поверсі, в кабінетах, де здійснюють діяльність працівники Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
16.02.2026 вилучені під час обшуку речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025102100000159 від 26.12.2025.
18.02.2026 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 подав до суду клопотання про арешт майна, вилученого 16.02.2026 в ході проведення обшуку приміщень адміністративної будівлі Київської міської державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 на шостому поверсі, в кабінетах, де здійснюють діяльність працівники Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
27.02.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на речі та документи, вилучені 16.02.2026 в ході проведення обшуку приміщень адміністративної будівлі Київської міської державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 на шостому поверсі, в кабінетах, де здійснюють діяльність працівники Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а саме на:
- документи в копіях та оригіналах, які поміщено до спеціальних пакетів: NPU 5670815, NPU 5670816, NPU 5670817, NPU 5670818.
- мобільний телефон сірого кольору Apple 11 pro max, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- мобільний телефон марки Apple 15 pro max, сірого кольору, IMEI: НОМЕР_1 з електронною sim-картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- мобільний телефон Apple iphone 10 сірого кольору, без sim-карти, IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- мобільний телефон марки Xiaomi, модель 12Т, чорного кольору в чохлі чорного кольору, з sim-картою НОМЕР_4 , та sim-картою НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказані мобільні телефони, з тих підстав, що їх у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені мобільні телефони не містять жодної інформації, яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
Так, в приміщенні кабінету директорки Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА вилучено до спеціального пакету ICR 0110770 мобільний телефон сірого кольору Apple 11 pro max, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в заблокованому та вимкненому стані.
У подальшому в приймальні директора Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА вилучено до спеціального пакету ICR 0110769 мобільний телефон марки Apple 15 pro max, сірого кольору, IMEI: НОМЕР_1 з електронною sim-картою НОМЕР_2 , який належить першому заступнику директора Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у заблокованому стані.
У подальшому в приймальні директора Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА вилучено до спеціального пакету WAR 1933325 мобільний телефон Apple iphone 10 сірого кольору, без sim-карти, IMEI: НОМЕР_3 , який належить заступнику директора Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у заблокованому та вимкненому стані.
У подальшому в приміщенні кабінету заступника директора Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА ОСОБА_8 , вилучено та поміщено до спеціального пакету NPU 1405257 мобільний телефон марки Xiaomi, модель 12Т, чорного кольору в чохлі чорного кольору, з sim-картою НОМЕР_4 , та sim-картою НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у заблокованому стані.
16.02.2026 вилучені речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025102100000159 від 26.12.2025.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, існують достатні підстави вважати, що вищевказані працівники Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР КМДА можуть бути причетні до вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином, вилучення мобільних телефонів пов'язане з необхідністю подолання систем логічного захисту, що потребує призначення експертного дослідження.
Окрім того, вилучені мобільні телефони ймовірно мають застосунки обміну інформації, які можуть містити видалені повідомлення, інші відомості, отримання доступу до яких також потребує проведення експертного дослідження.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказані мобільні телефони, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучені мобільні телефони, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власників майна та інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання власників майна на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що тимчасово вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що власники майна не мають жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, окрім ОСОБА_6 , яка допитана в якості свідка, відхиляються колегією суддів, позаяк на даному етапі досудового розслідування вказані доводи не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власники майна можуть сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року в оскаржуваній частині - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_13
Судді:
ОСОБА_14