Справа № 367/15509/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3183/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні №120251110400001164 від 10.12.2025,
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжено застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою без визначення альтернативи застави в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Визначено, що ухвала про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення альтернативи застави діє з 09.03.2026 року до 07.05.2026 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обґрунтовують доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, постановленою з порушеннями норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.
Від захисника ОСОБА_7 надійшли до суду доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказує, що стороною обвинувачення не доведена обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ із Сквирським районним судом Київської області), за участі перекладача ОСОБА_11 , та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ), яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ ВП№2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025111040001164 від 10.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
11 грудня 2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку статті 208 КПК України.
11 грудня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
11 грудня 2025 року прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області кримінальні провадження №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року та №120251110400001167 від 11 грудня 2025 року об'єднані в одне провадження з присвоєнням №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2025 року ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 242 240 гривень, яку останній сплатив 16 грудня 2025 року.
16 грудня 2025 року ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025111040001196 від 15 грудня 2025 року затримано в порядку статті 208 КПК України, як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення.
17 грудня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
17 грудня 2025 року прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області кримінальні провадження №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року та №12025111040001196 від 15 грудня 2025 року об'єднані в одне провадження з присвоєнням №1202511104001164 від 10 грудня 2025 року.
18 грудня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді застави змінено на запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, який постановлено обраховувати з 16 грудня 2025 року до 13 лютого 2026 року включно, без права внесення застави.
Постановою керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області від 04 лютого 2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, до трьох місяців, тобто до 11 березня 2026 року включно.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до трьох місяців, тобто 11 березня 2026 року включно.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року продовжено застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою без визначення альтернативи застави в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 07 травня 2026 року включно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_13 слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_13 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_13 , у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_13 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_13 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність обставин, у зв'язку з чим виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_13 , позаяк строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо підозрюваного попередньою ухвалою, закінчується 11.03.2026, а досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді неможливо, у зв'язку із необхідністю проведення ряду слідчих дій.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_13 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_13 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, у відповідності до вимог процесуального закону, обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення його причетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та дійшов висновку про те, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про вірогідність та достатність доказів на підтвердження його причетності для продовження застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_13 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_14
Судді:
ОСОБА_15