21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, а саме на:
невелике за розмірами дзеркальце із нашаруванням речовини білого кольору у чохлі, пластмасова трубка із нашаруванням речовини білого кольору, а також три невеликі зіп пакетики, два з яких мають нашарування речовини білого кольору та один із яких на половину заповнений речовиною білого кольору, мобільний телефон «Айфон 16 Рrо», номер моделі MYNH3Z0/A, серійний номер НОМЕР_1 , який має імей 1 - НОМЕР_2 та імей 2 - НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
жіночий гаманець чорного кольору у одному із відділень якого наявне нашарування речовини білого кольору, невелике за розмірами дзеркальце у чохлі із нашаруванням речовини білого кольору, пластмасова трубка із нашаруванням речовини білого кольору, а також два невеликі зіп пакетики, які мають залишки речовини білого кольору, які належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
службове посвідчення особи уповноваженої на вручення повісток видане на ім?я ОСОБА_6 , яке видане начальником Київської міської військової адміністрації та яке дійсне до 31.12.2025 року, вісім бланків повісток від ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не заповнені, тобто не мають адресата та не мають номера повістки, але підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 та мають відтиски гербових печатей, два аркуша із написом: «Пройшли ВЛК не призвані (придатні) без відстрочки, броні» із особистими даними громадян навпроти яких наявні різні написи та відмітки навпроти анкетних даних, довідка-доповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на двох аркушах, копія листа із СБУ на двох аркушах де містяться відомості щодо бронювання громадян із анкетними даними громадян навпроти даних наявні різна написи та відмітки, дві копії витягу із наказу № 301 від 18.04.2025 року на ОСОБА_6 , штатний розпис особового складу підрозділу ТЦК та СП на шести аркушах, оригінал довідки на ОСОБА_11 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 під вихідним № 4774 від 24.04.2025 року про надання відстрочки від мобілізації, банківську картку «VTB» банка на ім?я ОСОБА_12 , номер картки № НОМЕР_4 , накопичувач пам?яті «Kingston», об?ємом на 240 Gb, серійний номер № SA 400S37/240G, флеш накопичувач «Transcend», об?ємом на 4 Gb, мобільний телефон «Айфон», невстановленої моделі, який заблокований, металевий предмет циліндричної форми, який зверху та знизу має дві кришки які закручуються, при відкриванні нижньої кришки наявна речовина рослинного походження, висушена та подріблена, коричневого кольору із характерним запахом коноплі, пристрій для вживання наркотичних засобів шляхом паління (бульбулятор), який являє собою конструкцію із двох частин, нижня частина скляна, верхня частина пласмасова пляшка дно якої обрізане та яка має нашарування коричневого кольору із характерним запахом та наперстком на горловині пляшки із нашарування чорного кольору в середині, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Вказує на те, що сторона обвинувачення отримала доступ до флешнакопичувачів та могла скопіювати всю необхідну інформацію, яка на них зберігалася як в момент проведення обшуку, так і після його завершення шляхом проведення процесуальних дій щодо огляду носіїв інформації в той час як власне самі фізичні носії інформації не мають будь-якого значення для матеріалів відповідного кримінального провадження. Щодо мобільного телефону «Айфон» невстановленої моделі, який заблокований, то прокурором до матеріалів клопотання про арешт не надано постанови про призначення комп'ютерно-технічної експертизи вказаного телефону.
Крім того, обмеження права ОСОБА_13 в користуванні вилученими під час обшуку речами та документами не є співрозмірним завданням кримінального провадження. Внаслідок накладення арешту на документи та флешнакопичувачі, ОСОБА_14 буде втрачено можливість здійснювати свої службові обов'язки відповідно до займаної ним посади, оскільки останній є військовослужбовцем та здійснює свої обов'язки в умовах воєнного стану.
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року в частині арешту накладеного на мобільний телефон «Айфон 16 Рrо», номер моделі MYNH3Z0/A, серійний номер НОМЕР_1 , який має імей 1 - НОМЕР_2 та імей 2 - НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті вказаного майна.
Вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_8 є неспіврозмірним з обмеженням його права користуватись мобільним телефоном, оскільки жодні відомості про ОСОБА_8 відсутні у матеріалах досудового розслідування, йому не повідомлено про підозру, а також прокурором в клопотанні не зазначено, яка саме інформація міститься на мобільному телефоні і має значення для слідства.
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, на думку колегії суддів, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з'явившихся учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих матеріалів, СВ Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування виділених матеріалів кримінального провадження ЄРДР №12025111190000056 від 11.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_15 від 16.10.2025 вказане майно визнано в кримінальному провадженні речовим доказом.
Прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Іванківського районного суду Київської області з клопотанням про арешт майна, перелік та ідентифікуючі ознаки якого викладено в ухвалі слідчого судді, із забороною на відчуження, користування та розпорядження.
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та сторона обвинувачення дотримались.
Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання прокурора про арешт майна та арешту цього майна.
Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доводи апеляційних скаргє необґрунтованими та такими, які не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.
Також при постановленні рішення колегією суддів враховано і позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги з урахуванням викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, а саме на:
невелике за розмірами дзеркальце із нашаруванням речовини білого кольору у чохлі, пластмасова трубка із нашаруванням речовини білого кольору, а також три невеликі зіп пакетики, два з яких мають нашарування речовини білого кольору та один із яких на половину заповнений речовиною білого кольору, мобільний телефон «Айфон 16 Рrо», номер моделі MYNH3Z0/A, серійний номер НОМЕР_1 , який має імей 1 - НОМЕР_2 та імей 2 - НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
жіночий гаманець чорного кольору у одному із відділень якого наявне нашарування речовини білого кольору, невелике за розмірами дзеркальце у чохлі із нашаруванням речовини білого кольору, пластмасова трубка із нашаруванням речовини білого кольору, а також два невеликі зіп пакетики, які мають залишки речовини білого кольору, які належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
службове посвідчення особи уповноваженої на вручення повісток видане на ім?я ОСОБА_6 , яке видане начальником Київської міської військової адміністрації та яке дійсне до 31.12.2025 року, вісім бланків повісток від ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не заповнені, тобто не мають адресата та не мають номера повістки, але підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 та мають відтиски гербових печатей, два аркуша із написом: «Пройшли ВЛК не призвані (придатні) без відстрочки, броні» із особистими даними громадян навпроти яких наявні різні написи та відмітки навпроти анкетних даних, довідка-доповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на двох аркушах, копія листа із СБУ на двох аркушах де містяться відомості щодо бронювання громадян із анкетними даними громадян навпроти даних наявні різна написи та відмітки, дві копії витягу із наказу № 301 від 18.04.2025 року на ОСОБА_6 , штатний розпис особового складу підрозділу ТЦК та СП на шести аркушах, оригінал довідки на ОСОБА_11 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 під вихідним № 4774 від 24.04.2025 року про надання відстрочки від мобілізації, банківську картку «VTB» банка на ім?я ОСОБА_12 , номер картки № НОМЕР_4 , накопичувач пам?яті «Kingston», об?ємом на 240 Gb, серійний номер № SA 400S37/240G, флеш накопичувач «Transcend», об?ємом на 4 Gb, мобільний телефон «Айфон», невстановленої моделі, який заблокований, металевий предмет циліндричної форми, який зверху та знизу має дві кришки які закручуються, при відкриванні нижньої кришки наявна речовина рослинного походження, висушена та подріблена, коричневого кольору із характерним запахом коноплі, пристрій для вживання наркотичних засобів шляхом паління (бульбулятор), який являє собою конструкцію із двох частин, нижня частина скляна, верхня частина пласмасова пляшка дно якої обрізане та яка має нашарування коричневого кольору із характерним запахом та наперстком на горловині пляшки із нашарування чорного кольору в середині, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,- залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2465/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 366/3270/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_16
Доповідач: ОСОБА_1