14 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно виявлене та вилучене 21.01.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Мобільний телефон «Iphone 15» s/n: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_4 ;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 101 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 20 доларів США у кількості 1 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 100 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 24 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 50 доларів США у кількості 1 шт.;
- Купюри схожі на Євро номіналом 100 Свро у кількості 70 шт.;
- Купюри схожі на Євро номіналом 200 Свро у кількості 1 шт.;
- Флеш-накопичувач чорного кольору «Vega 16 Gb»;
- Флеш-накопичувач чорного кольору «Smorbuy 8 Gb»;
- Флеш-накопичувач білого кольору «Vaillant»;
- Чернетка зеленого кольору з паролями від електронної поштової скриньки;
- Копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_9 , на 15 арк.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, так як при розгляді справи суд першої інстанції неналежним чином надав оцінку доказам, що надавались сторонами.
Вказує на те, вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти належать ОСОБА_7 , а не підозрюваному у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , а тому не можуть підлягати в подальшому конфіскації.
Враховуючи, що копія оскаржуваного рішення була отримана лише 04.02.2026, тому строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а також його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000610 від 01.07.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 409 КК України.
26.01.2026 прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна виявленого та вилученого 21.01.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон «Iphone 15» s/n: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_4 ;
- купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 101 шт.;
- купюри схожі на долари США номіналом 20 доларів США у кількості 1 шт.;
- купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 100 шт.;
- купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 24 шт.;
- купюри схожі на долари США номіналом 50 доларів США у кількості 1 шт.;
- купюри схожі на Євро номіналом 100 Свро у кількості 70 шт.;
- купюри схожі на Євро номіналом 200 Свро у кількості 1 шт.;
- флеш-накопичувач чорного кольору «Vega 16 Gb»;
- флеш-накопичувач чорного кольору «Smorbuy 8 Gb»;
- флеш-накопичувач білого кольору «Vaillant»;
- чернетка зеленого кольору з паролями від електронної поштової скриньки;
- копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_9 , на 15 арк.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року клопотання прокурора задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
21.01.2026, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2025, проведено обшук за адресою:за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучене майно вказане в клопотанні.
В подальшому постановою слідчого в ОВС 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 від 21.01.2026 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 22024000000000610 від 01.07.2024 речовим доказом.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстави для арешту цього майна.
При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК України).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Враховуючи обставини можливого вчинення злочинів, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
При цьому, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , є недоведеними та не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя дотримався вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин кримінального провадження, а не накладення арешту може призвести до негативних наслідків для проведення досудового розслідування, таких як приховування, пошкодження чи псування майна.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно виявлене та вилучене 21.01.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Мобільний телефон «Iphone 15» s/n: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_4 ;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 101 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 20 доларів США у кількості 1 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 100 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 100 доларів США у кількості 24 шт.;
- Купюри схожі на долари США номіналом 50 доларів США у кількості 1 шт.;
- Купюри схожі на Євро номіналом 100 Свро у кількості 70 шт.;
- Купюри схожі на Євро номіналом 200 Свро у кількості 1 шт.;
- Флеш-накопичувач чорного кольору «Vega 16 Gb»;
- Флеш-накопичувач чорного кольору «Smorbuy 8 Gb»;
- Флеш-накопичувач білого кольору «Vaillant»;
- Чернетка зеленого кольору з паролями від електронної поштової скриньки;
Копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_9 , на 15 арк,- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2533/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/2098/26
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1