03 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 02 січня 2026 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження №12024111130002639, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК України, про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, а саме на:
- документ «KARTA POJAZDU» на автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля марки «Kia», моделі «Sorento», які поміщено до спеціального пакету № NPU 5897289;
- автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 2-А.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 02 січня 2026 року, постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що автомобіль не зберіг на собі жодних слідів кримінального правопорушення, ніяким чином не підтверджує причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого правопорушення, не був знаряддям, предметом вчинення інкримінованих ОСОБА_7 правопорушень або об?єктом злочинного посягання, не набутий протиправним шляхом та належить зовсім іншій особі.
Зазначає, що жодних доказів зворотного стороною обвинувачення не надано та не вказано в оскаржуваній ухвалі.
Окремо апелянт зазначає що згідно інформації отриманої на адвокатський запит до БО «БФ «КРАПЛЯ ДО КРАПЛ», даний автомобіль було придбано за волонтерські та благодійні кошти «БФ «КРАПЛЯ ДО КРАПЛІ» та він використовується спільно волонтерами даної організації та військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 .
На початку листопада 2024 року даний автомобіль було передано в користування волонтеру БО «БФ «КРАПЛЯ ДО КРАПЛ» ОСОБА_7 , який також приймає участь у доставці вантажів в зону бойових дій, для організації його ремонту, технічного обслуговування та підготовки до експлуатації в зимову пору року.
Вважає, що мета забезпечення кримінального провадження може не може бути досягнута шляхом застосування арешту автомобіля, оскільки вилучене майно не належить підозрюваному ОСОБА_7 та не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Окрім того, накладення арешту на автомобіль з позбавленням права користування є надмірним заходом, автомобіль необхідний сім?ї для забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю, а прокурором не доведено, що незастосування заборони користування призведе до зникнення речі .
Так, арешт вказаного автомобіля суттєво позначається на інтересах інших осіб, зокрема на інтересах БФ «КРАПЛЯ ДО КРАПЛІ» та військовослужбовців Збройних Сил України які потребують його використання для доставки вантажів в зону бойових дій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, що у провадженні слідчого відділу ВП № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111130002639 від 22 листопада 2024, року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3, ст. 307, ч. 2, ст. 317, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що співробітниками ВКП Броварського РУП ГУНП в Київській області спільно з ГУ «Д» ДЗНД СБ України отримано оперативну інформацію щодо незаконного виготовлення та зберігання наркотичного засобу - «марихуани» роду конопель групою осіб, на території приватного домоволодіння, розташованого у Броварському районі Київської області, а саме в садовому товаристві «Родзинка», вул. Польова, буд. №5, в підвальних приміщеннях. Згідно отриманих даних, у спеціально облаштованому приміщенні зазначеного домоволодіння групою осіб здійснюється вирощування марихуани (близько 200 (двісті) кущів) та зберігання готової наркотичної речовини (45-50 кг), а також за вказаною адресою знаходиться спеціальне обладнання та речовини, що використовуються для вирощування нарковмісних рослин за технологією «метод гідропоніки». Виготовлені наркотичні засоби у подальшому збуваються на території Київської області та України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи лабораторне обладнання, яке попередньо придбано у невстановленої особи, усвідомлюючи суспільну небезпеку вчинюваних ними дій та передбачаючи негативні наслідки у зв'язку з їх вчиненням, обладнавши у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , лабораторію з вирощування рослин конопель, виготовляли, а саме: зрізали листя рослин, після чого їх висушували та подрібнювали, впродовж періоду часу з 02 листопада 2024 року по 22 листопада 2024 року наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який зберігали за вказаною адресою з метою збуту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, переслідуючи мету отримання прибутку, за рахунок незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, незаконно утримували місце для незаконного виготовлення та виробництва наркотичного засобу, із залученням неповнолітнього, за наступних обставин: так, реалізуючи свій злочинний план, за невстановлених слідством обставин діючи всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009, використовуючи лабораторне обладнання, а саме: електричні прилади (LED-фітосвітильники, вентилятори, кондиціонери, осушувач повітря), прилади системи вентиляції, шланги для поливу, вугільні фільтри, які попередньо придбали у невстановленої особи, усвідомлюючи суспільну небезпеку вчинюваних ними дій та передбачаючи негативні наслідки у зв'язку з їх вчиненням, обладнали за адресою: АДРЕСА_1 , лабораторію з вирощування рослин конопель.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.12.2025 до СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшла інформація від співробітників СБУ та ВКП Броварського РУП про те, що 23.12.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні № 12024111130002639 від 22.11.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено 4 зіп-пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, які останній повторно незаконно зберігав з метою збуту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.12.2025 до СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшла інформація від співробітників СБУ та ВКП Броварського РУП про те, що 23.12.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні № 12024111130002639 від 22.11.2024 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено 3 зіп-пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, які останній повторно незаконно зберігав з метою збуту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.12.2025 до СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшла інформація від співробітників СБУ та ВКП Броварського РУП про те, що 23.12.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні № 12024111130002639 від 22.11.2024 за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору у великих розмірах, які останній повторно незаконно зберігав з метою збуту.
В подальшому, 23.12.2025, старшим слідчим слідчого відділу Броварського РУП ГУНП у Київській області ОСОБА_10 було проведено санкціонований обшук згідно з ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.12.2025 у справі № 355/2626/25 автомобіля марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), який перебуває у постійному користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У ході проведення обшуку вищевказаного автомобіля було виявлено та вилучено:
- документ «KARTA POJAZDU» на автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля марки «Kia», моделі «Sorento», які поміщено до спеціального пакету № NPU 5897289;
- автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 2-А.
Проведення обшуку обумовлено невідкладністю, виявленням та фіксацією відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та необхідністю збереження майна, яке має виняткове значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 307 КК України та встановлення осіб, причетних до його вчинення.
Вищевказані об'єкти вилучені з метою встановлення істини по даному провадженню, а також з метою збереження речових доказів для подальшого призначення відповідних судових експертиз.
23 грудня 2025 уповноваженим слідчим СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області винесено постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів.
30 грудня 2025 року (клопотання датоване 23.12.2025 року) до слідчої судді Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження №12024111130002639, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК України, на тимчасово вилучене майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, а саме на:
- документ «KARTA POJAZDU» на автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля марки «Kia», моделі «Sorento», які поміщено до спеціального пакету № NPU 5897289;
- автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 2-А.
Ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 02 січня 2026 року вказане клопотання задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вилучені документи та речі, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам апелянта.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 02 січня 2026 року, якою задоволено клопотання cлідчого СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, лейтенанта поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження №12024111130002639, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК України, про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, а саме на:
- документ «KARTA POJAZDU» на автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля марки «Kia», моделі «Sorento», які поміщено до спеціального пакету № NPU 5897289;
- автомобіль марки «Kia», моделі «Sorento», н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 2-А,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1876/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 355/2626/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1