29 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 689/2148/25
Провадження № 22-ц/820/1044/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 689/2148/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року у складі судді Шевчик О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У грудні 2025 року ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому товариство просила стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за договором № 3968998 від 09.04.2021 року в розмірі 36 933,61 грн, понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору та 13 000 грн витрат за надання правової допомоги.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 09.04.2021 року, між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3968998, який було підписано електронним підписом позичальника.
Згідно з умовами договору, відповідачка отримала кредиту у розмірі 11 500 грн, загальний строк, на який надається кредит - 30 днів, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту.
ТзОВ «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
04.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 04-02-02/2022, відповідно до якого ТзОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі, за договором № 3968998.
10.01.2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023, в тому числі, за кредитним договором № 3968998.
Оскільки відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, тому має заборгованість за договором № 3968998 від 09.04.2021 року, з розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023, заборгованість відповідачки за договором становить 36 933,61 грн, в тому числі 11200 грн - за тілом кредиту, заборгованість за відсотками - 25536 грн, інфляційні збитки 179,20 грн та 18,41 грн - 3% річних.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3968998 від 09.04.2021 в розмірі 11 200 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту, 2 122,40 грн витрат на професійну правничу допомогу та 734,47 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянтка вказує, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції прямо зазначив, що нараховані проценти є явно завищеними, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін. Також посилалась на положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого умови договору, що ставлять споживача у вкрай невигідне становище, можуть бути визнані несправедливими. Разом з тим, встановивши несправедливість умов договору, суд не застосував правових наслідків такої несправедливості, частково задовольнив позов та стягнув з неї 11 200 грн заборгованості за тілом кредиту, при цьому з матеріалів справи вбачається, що нею було сплачено 18 978,15 грн процентів, а також частково сплачено тіло кредиту, таким чином позивач фактично вже отримав суму, що перевищує розмір наданого кредиту, а подальше стягнення коштів призводить до необґрунтованого збагачення кредитора.
Крім того, на думку апелянтки, позивачем на доведено належними доказами факт переходу до них як до нового кредитора права стягнення коштів за договором № 3968998 від 09.04.2021 року, адже пояснення позивача мають суперечності, щодо відображення цього факту у реєстрах боржників.
Також судом невірно застосовано норми права щодо застосування строку позовної давності, який пропустив позивач при подачі вказаного позову.
Рішення суду в частині відмови у стягнення заборгованості за відсотками - 25536 грн, інфляційних збитків - 179,20 грн та 18,41 грн - 3% річних, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши учасника справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 09.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3968998, який було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М232395.
Відповідно до умов договору, розмір кредиту складає 11 500 грн. (п.1.3 Договору) строк кредиту - 30 днів (п.1.4 Договору), дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до Договору.
Стандартна процентна ставка - 1,90% в день та застосовується у межах строку, передбаченого п.1.4 Договору (п.1.5 Договору).
Знижена процентна ставка 1,615% в день застосовується за умов, передбачених п.1.5.1 Договору.
З розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 року, заборгованість відповідачки за договором № 3968998 від 09.04.2021 року становить 36 933,61 грн, в тому числі 11200 грн - за тілом кредиту, заборгованість за відсотками - 25536,00 грн, інфляційні збитки 179,20 грн та 18,41 грн - 3% річних.
04.02.2022 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 04-02-02/2022, відповідно до якого ТзОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами.
Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №04-02-02/2022 від 04.02.2022 року під № 163 передано договорів № 3968998 від 09.04.2021 року.
10.01.2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі, за кредитним договором № 3968998, підтверджується Реєстром боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, запис під номером 35024.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судами достеменно встановлено факт існування кредитних правовідносин між сторонами та укладення зазначених кредитних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3968998, відповідно до умов якого відповідачки отримала кредит на суму 11 500 грн, строком дії 30 днів, тобто до 09.05.2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» до договору № 3968998 від 09 квітня 2021 року, 09.05.2021 року відповідачка внесла платіж на погашення кредитної заборгованості на суму 5871,75 грн, з якого 300 грн було зараховано на погашення тіла кредиту, а решта суму - 5571,75 відсотків.
При цьому, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 18 055 грн, відповідно до погоджених умов кредитування, а саме тіла кредиту 11500 грн та погодженої відсоткової ставки 1,90% в день, строком 30 днів ( 11500+218,5х30=6555).
Таким чином, у ОСОБА_1 залишився борг за тілом кредиту в сумі 11 200 грн, сума не погашених відсотків при цьому склала 983,25 грн.
08.06.2021 року ОСОБА_1 внесла на погашення кредитної заборгованості 6384 грн, які були зараховані на погашення процентів, нарахування яких товариство продовжило з огляду на пункт 4.3, 4.3.1, оскільки позичальниця у встановлений у договорі строк протягом 30 днів не повернула отримані кредитні кошти в повному обсязі, відповідно до вказаних пунктів договору сторони домовилися, що у випадку наявності заборгованості за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів.
Відтак, станом на 03.02.2022 року відповідачка сплатила 300 грн основного боргу та 18 978,15 грн відсотків, при цьому не погашеним залишилося тіло кредиту 11 200 грн.
Отже висновок суду про необхідність стягнення з відповідачки залишку за тілом кредиту в сумі 11200 грн цілком є законним та обґрунтованим, оскільки відповідачкою не доведено сплату нею тіла кредиту в повному обсязі.
Щодо доводів апелянтки, що позивачем на доведено належними доказами факт переходу до них як до нового кредитора права стягнення коштів за договором № 3968998 від 09.04.2021 року, адже пояснення позивача мають суперечності, щодо відображення цього факту у реєстрах боржників, спростовуються матеріалами справи, а саме Договором факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022 року, Реєстром боржників до договору факторингу №04-02-02/2022 від 04.02.2022 року (запис № 163), Договором факторингу вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року Реєстром боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року (запис № 35024).
Доводи відповідачки щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, зупиняються на строк дії такого стану».
Отже, строк позовної давності в силу положень п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було зупинено на строк дії воєнного стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, строк позовної давність для пред'явлення позовних вимог у цій справі слід рахувати наступним чином, Договір про надання кредиту укладено 09.04.2021 року, строк - 30 днів, дата повернення кредиту - 08.05.2021 року, отже строк щодо стягнення заборгованості розпочався з 09.05.2021 року, станом на 24.02.2022 року був зупинений і відновився - 04.09.2025 року, а тому станом на день звернення до суду в грудні 2025 року не сплив.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній його частині, ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя А.М. Костенко
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк