Справа № 466/10258/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/226/26 Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2024 року,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Мала Виска, Маловисківського району, Кіровоградської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.
На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирішено цивільний позов та питання з процесуальними витратами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 11 жовтня 2015 року, приблизно о 23 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Renault», н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним у м. Львові по вул. Івана Мазепи, в напрямку до вул. Замарстинівської, при проїзді її ділянки в межах перехрестя вулиць Івана Мазепи - Миколайчука, порушила, відповідно до висновку експерта №1326 від 25 квітня 2019 року, чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3 б), д); Р.10 п.10.1; Р.16 п.16.6, які виразилися в тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком виконання маневру повороту ліворуч із вулиці Івана Мазепи на вулицю Миколайчука, при увімкненому зеленому сигналі основного світлофора, не переконалась що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та, не надавши дорогу автомобілю марки «Skoda Fabia», під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався по вул. Івана Мазепи у зустрічному їй напрямку, створила аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення зазначених автомобілів на правій смузі вулиці Івана Мазепи, в межах її перехрестя із вулицею Миколайчука.
Внаслідок порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, пасажир автомобіля марки «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №53 від 27 травня 2019 року, отримав наступні тілесні ушкодження: закритий косо-спіральний відламковий перелом верхньосередньої частини лівої плечової кістки із стисненням лівого променевого нерву між її уламками, та вказана травма кістки утворилась від контакту з тупим предметом з елементами кручення плеча навколо вісі, могла бути спричинена під час ДТП із зіткненням автомобілів при ударі до виступаючих частин салону автомобіля 11 жовтня 2015 року і відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильним застосуванням норм цивільного права.
Зазначає, що висновок суду про винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, зібраних особами, повноваження яких не підтверджені у встановленому законом порядку.
Акцентує, що в матеріалах провадження відсутнє процесуальне рішення, яким слідчого ОСОБА_12 було уповноважено на здійснення досудового розслідування, при тому що наявні документи (витяг з ЄРДР №12015140030000777 від 12 жовтня 2015 року, доручення про проведення досудового розслідування, повідомлення про його початок, постанови про призначення експертиз) містять суперечливі відомості щодо органу досудового розслідування та посади цього слідчого ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
З огляду на вищенаведене, вважає, що неможливо встановити, у складі якого саме органу досудового розслідування діяв ОСОБА_12 на момент проведення слідчих дій.
Покликаючись на правову позицію об'єднаної палати Верховного Суду (постанова від 04 жовтня 2021 року у справі №724/86/20), звертає увагу на те, що відсутність належного процесуального рішення про визначення групи слідчих або уповноваження конкретного слідчого зумовлює недопустимість усіх доказів, зібраних такою особою. У зв'язку з цим ставиться під сумнів допустимість протоколу огляду місця події зі схемою ДТП, висновків експертів та протоколів слідчих експериментів.
Наголошує на допущених порушеннях при оформленні протоколу огляду місця ДТП, зокрема відсутність підписів понятих на схемі та фототаблиці.
Аналогічні доводи наведені щодо недопустимості доказів, зібраних слідчим ОСОБА_13 .
Зазначає, що створення групи слідчих постановою від 24 січня 2019 року (за участю слідчих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ) не супроводжувалося процесуальним рішенням про зміну органу досудового розслідування, передбаченим ч.5 ст. 36 КПК України. Відтак, на думку сторони захисту, досудове розслідування здійснювалося неуповноваженими особами, що відповідно до ст. 86, п.2 ч.3 ст. 87 КПК України тягне за собою недопустимість отриманих доказів (з урахуванням позиції ОП ККС ВС у справі №640/5023/19).
Крім цього, апелянт оспорює допустимість висновків судово-медичних експертиз №197/2016 від 28 квітня 2016 року та №53 від 15-27 травня 2019 року, мотивуючи тим, що такі призначені слідчими, повноваження яких не підтверджені, а медичні документи для проведення комісійної експертизи були зібрані слідчим ОСОБА_15 , який не входив до складу слідчої групи у цьому провадженні.
Також, ставить під сумнів допустимість висновків автотехнічних та транспортно-трасологічної експертиз №1/1038 від 02 листопада 2015 року, №1/1040 від 10 грудня 2015 року, №1/1039 від 11 грудня 2015 року, оскільки огляд транспортних засобів «RENAULT» н.з. НОМЕР_3 та «Skoda» н.з. НОМЕР_2 проведено без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, без згоди власників ( ОСОБА_6 , ОСОБА_16 ) та без їх участі, а також за відсутності постанови про визнання цих транспортних засобів речовими доказами.
Покликається на порушення норм цивільного закону при вирішенні цивільного позову.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов'язок відшкодування шкоди на ОСОБА_6 , не врахувавши наявність чинного страхового полісу ОСЦПВ №AI/7984996 від 13 липня 2015 року (страховик - ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), відповідно до якого відшкодування шкоди в межах страхової суми має здійснювати страховик. При цьому обсяг відповідальності страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21).
Наголошує, що довідка про вартість операції на суму 19 750 грн. не є належним доказом понесених витрат, оскільки не має ознак фіскального документа, а також ставить під сумнів доказовість цивільно-правової угоди щодо втрати доходу, укладеної через шість місяців після ДТП, яка, на переконання сторони захисту, не підтверджує реальності заявлених збитків.
Просить скасувати вирок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12 листопада 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 та думку прокурора про її заперечення і залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно ст. 94 цього Кодексу.
Суд має встановити фактичні обставини справи по інкримінованому обвинуваченому діянню і дати відповідну оцінку доказам, які надав орган досудового розслідування.
Згідно п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ч.1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави в цілому від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Повнота судового розгляду є обов'язковою передумовою доведеності обвинувачення, а її недотримання, згідно ст. 410 КПК України, може полягати у залишенні недослідженими обставин та/або доказів, що можуть мати істотне значення, для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. У кожному випадку суд оцінює істотність порушення кримінального процесуального закону чи процедурного недоліку з урахуванням обставин конкретної справи.
Так, на переконання колегії суддів, слушними є доводи сторони захисту щодо неналежної перевірки судом першої інстанції повноважень окремих слідчих на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої ОСОБА_6 та їх процесуального статусу у складі відповідного органу досудового розслідування, що може стати порушенням для оцінки належності і допустимості доказової бази.
Колегія суддів звертає увагу на відсутність процесуального рішення у формі постанови, якою визначається слідчого або групу слідчих, уповноважених на проведення досудового розслідування, що суперечить вимогам ст.ст. 39, 110, ч.1 ст. 214 КПК України та правовій позиції, викладеній в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі №724/86/20.
Як вбачається з матеріалів справи, основний обсяг слідчих (розшукових) дій та процесуальних рішень здійснював і приймав слідчий ОСОБА_12 . Водночас, у процесуальних документах, складених в один і той же день - 12 жовтня 2015 року, зазначено різні ідентифікуючі відомості щодо його посади та приналежності до органу досудового розслідування.
Зокрема, у постановах про призначення судово-медичних експертиз щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , постановах про призначення судових автотехнічних експертиз транспортних засобів «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 та «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , постанові про призначення транспортно-трасологічної експертизи, а також у повідомленні про початок досудового розслідування від 12 жовтня 2015 року (т.2, а.п. 116, 118, 121-123, 133), ОСОБА_12 зазначений як слідчий ІНФОРМАЦІЯ_2 , натомість у постанові про призначення судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_6 від тієї ж дати (т.2, а. п. 117), останній вказаний як слідчий СУ ГУ НП у Львівській області.
Аналогічні порушення колегією суддів встановлено і щодо здійснення досудового розслідування слідчим ОСОБА_13 .
Разом з тим, місцевий суд, погодився із доводами сторони обвинувачення та фактично обмежився з цього приводу лише покликанням на витяг з ЄРДР №12015140030000777 від 12 жовтня 2015 року, в якому зазначено орган досудового розслідування - ІНФОРМАЦІЯ_6 , і дійшов висновку, що неточності посади слідчого не впливають на допустимість доказів. Однак, такий підхід, на думку колегії суддів, є поверхневим і не відповідає вимогам повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження, в тому числі і з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 було утворено ІНФОРМАЦІЯ_7 та одночасно ліквідовано ІНФОРМАЦІЯ_8 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції мав би встановити ким і з якого часу фактично здійснювалося досудове розслідування після ліквідації ІНФОРМАЦІЯ_9 та чи відбувалася передача матеріалів кримінального провадження між слідчими підрозділами і на підставі якого процесуального рішення.
Окрім цього, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що згідно доручення заступника начальника СУ ГУНП у Львівській області від 24 січня 2019 року, на певному етапі, досудове розслідування здійснювалося слідчим відділом Шевченківського відділу ГУНП у Львівській області (т.2, а.п. 115), водночас у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про відповідний процесуальний документ, що унеможливлює встановлення законності зміни підслідності.
Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про порушення принципу всебічного і повного розгляду обставин справи, передбаченого ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ст. 94 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції не дотримався принципів повноти і об'єктивності судового розгляду, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок суду відносно обвинуваченої ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задоволити частково.
Вирок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12 листопада 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4