Справа № 465/11289/25 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С.
Провадження № 33/811/607/26 Доповідач: Партика І. В.
23 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі секретаря судового засідання Уліцької Л.Я., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Олексіва Володимира Васильовича, потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката Папуги Софії Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Олексіва Володимира Васильовича на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 05 грудня 2025 року о 11 год. 59 хв. м. Львів, вул. Кульпарківська, 226, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Трускавецька, при виїзді на вул. Кульпарківську не була уважною під час руху та здійснила зіткнення із транспортним засобом «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 2.3 б ПДР України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Олексів В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 не погоджуються, оскільки постанова є необґрунтованою, судом першої інстанції не спростовано їхніх доводів щодо причин ДТП.
Наголошує, що в діях водія ОСОБА_1 , відсутні порушення ПДР України, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП.
Повідомляє, що саме дії водія ОСОБА_2 призвели до створення аварійної обстановки та зіткнення автомобіля «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_2 з автомобілем «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 , оскільки він не виконав вимог п. 16.5ПДР України.
Наголошує, що суд першої інстанції не мав права встановлювати вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, застосовуючи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та закриваючи справу у зв'язку із закінченням строків, встановлених ст. 38 КУпАП строків.
Зазначає, що ОСОБА_1 була уважна до дорожньої обстановки, стежила за нею, а виявити наближення до неї автомобіля «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_2 не мала технічної можливості.
Наголошує, що висновок експерта за результатами судової автотехнічної експертизи №10 від 4 лютого 2026 року побудований на відеозаписах, циклограмі роботи світлофора та схемі ДТП, які є об'єктивними фактичними даними, належними та допустимими доказами.
20 квітня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Папуги С.В. на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що оскаржувана поставна є законною та обґрунтованою.
Наголошує, що експерт Давидович О.О. здійснював розкадрування відеозапису не маючи відповідної спеціалізації, провів дану експертизу у приватному порядку, хоча така має проводитися державними спеціалізованими установами, самостійно задав вихідні дані при проведенні експертизи, невірно визначив частоту кадрів, не обґрунтував взяті коефіцієнти для визначення часу реакції водія.
Звертає увагу, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 різко виїхав на смугу руху, по які рухався автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 .
Зазначає, що застосування п.16.5 ПДР України в даній дорожній ситуації є невірним.
Окрім того, 22 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 , у яких вона зазначає, що адвокат Папуга С.В. у відзиві на апеляційну скаргу не зазначає, що ДТП мала місце на регульованому перехресті, у зв'язку із чим дії водіїв підпадають під розділ 16 ПДР України, також адвокатом не вірно описано, що вона здійснювала проїзд перехрестя.
Наголошує, що вона розпочала проїзд перехрестя на дозволений зелений сигнал світлофора, в цей час в напрямку м. Львова був слабкий рух автомобілів, у зв'язку із чим вона надала перевагу в русі транспортним засобам, які перебували на перехресті, після чого завершила проїзд перехрестя.
Звертає увагу, що в запереченні не викладено жодних аргументів, щодо дій водія ОСОБА_2 ..
Зазначає, що водій ОСОБА_2 не слідкував за зміною дорожньої обстановки, оскільки поспішав.
Заслухавши, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілого та його представника на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 124 КУпАП України, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Пунктом 2.3 б ПДР України, встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП, передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Всупереч тверджень апелянта ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, зокрема даними, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №532472 від 5 грудня 2025 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 05 грудня 2025 року о 11 год. 59 хв. м. Львів, вул. Кульпарківська, 226, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Трускавецька, при виїзді на вул. Кульпарківську не була уважною під час руху та здійснила зіткнення із транспортним засобом «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками;
- схемою місця ДТП (а.с. 3), на якій відображена дорожня обстановка, розташування транспортного засобу, місце зіткнення та завдані пошкодження автомобілям;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 5 грудня 2025 року (а.с. 4), з яких вбачається, що він рухався по вул. Кульпарківській у напрямку виїзду з м. Львова та зупинився на червоний сигнал світлофора. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора він продовжив рух, у цей момент з вул. Трускавецької з лівого боку виїхав транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , який допустив зіткнення з його автомобілем. При цьому зазначив, що рухався на дозволений сигнал світлофора по головній дорозі;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 5 грудня 2025 року (а.с. 5), з яких встановлено, що на перехресті вул. Кульпарківська - вул. Трускавецька вона розпочала рух на зелений сигнал світлофора, здійснюючи поворот ліворуч (у напрямку с. Сокільники). У зв'язку із затором у напрямку м. Львова не змогла завершити проїзд перехрестя, унаслідок чого повільно просувалася вперед. Надалі, повертаючись у свою смугу руху, відчула удар;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному порядку серії ЕНА №6285030 від 5 грудня 2025 року (а.с. 7), з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1Ґ ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що автомобіль «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , здійснюючи виїзд на вул. Кульпарківську, водій не надала переваги в русі транспортному засобу «Nissan Rogue», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався вул. Кульпарківською, на дозволений сигнал світлофора у напрямку виїзду з м. Львова. При цьому з відеозапису також встановлено, що у напрямку до м. Львова на зазначеному перехресті утворився затор, однак, незважаючи на це, водій ОСОБА_1 не переконалася у безпечності виконання маневру, проїхавши затор, виїхала на перехрестя та фактично створила перешкоду в русі автомобіль «Nissan Rogue», номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
Що стосується висновку експерта за результатами проведеної автотехнічної експертизи № 10 від 4 лютого 2026 року року судового експерта О.Давидовича (а.с.47-53), то апеляційний суд погоджується з доводами представника потерпілого про те, що такий висновок є неналежним та недопустимим доказом. Зазначене зумовлено тим, що експерт Давидович О.О. здійснював розкадрування відеозапису, не маючи відповідної спеціалізації, самостійно задав вихідні дані, окрім того, дана експертиза проведена без належного повідомлення потерпілого та його представника про призначення експертизи, що позбавило їх можливості реалізувати процесуальні права, що свідчить про однобічність, неповноту та необ'єктивність дослідження, у зв'язку з чим такий висновок не може бути покладений в основу судового рішення.
Твердження апелянта про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями водія ОСОБА_2 та настанням дорожньо-транспортної пригоди апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції.
Аргументи апелянта, що суд першої інстанції не мав права встановлювати вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності застосовуючи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та закриваючи справу у зв'язку із закінченням строків встановлених ст. 38 КУпАП строків, апеляційний суд відхиляє.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.
Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.
При цьому апеляційний суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»).
З урахуванням наведеного, встановлення вини особи є обов'язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.
Отже, закриттю провадження у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, обов'язково передує встановлення наявності або відсутності вини особи, оскільки лише на етапі вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, тобто після встановлення вини особи, суд перевіряє строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Твердження про те, що ОСОБА_1 була уважною до дорожньої обстановки, стежила за нею та не мала технічної можливості виявити наближення автомобіля «Nissan Rogue», номерний знак НОМЕР_2 , є безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом події, з якого вбачається, що дорожня обстановка була передбачуваною, а транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 рухався на дозволений сигнал світлофора по головній дорозі. Окрім того, наявність затору у зустрічному напрямку вимагала від водія підвищеної уважності та обов'язку переконатися у безпечності маневру перед виїздом на перехрестя, чого ОСОБА_1 не зробила, унаслідок чого не надала переваги в русі та допустила зіткнення.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Олексіва В.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Олексіва Володимира Васильовича - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.