Справа № 643/6223/26 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/511/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025220000000554 від 19 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч. 1 ст. 366 КК України, до 05 травня 2026 року, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Слідчим управлінням СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000554 від 19 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч. 1 ст. 366 КК України.
05.02.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 року відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.04.2026 року.
Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 30.03.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000554 від 19 квітня 2025 року продовжено до 05.05.2026 року.
30.03.2026 року до суду слідчий подав клопотання, погоджене прокурором, про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 та продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також на те, що на цей час з метою закінчення досудового розслідування необхідно виконати низку процесуальних дій.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2026 року задоволено клопотання.
Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 05.05.2026 року без визначення розміру застави
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити заставу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що підозра є необґрунтованою, стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує, що слідчим суддею було проігноровано те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, має численні грамоти та подяки за волонтерську та громадську роботу, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, раніше перевірялась судом першої інстанції при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріали провадження не містять нових даних на спростування цього.
Згідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 30.03.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000554 від 19 квітня 2025 року продовжено до 05.05.2026 року.
Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного та, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об'єму висунутої підозри, необхідності виконання процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.
Колегія суддів приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочинів) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес, який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж продовження застосування тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи захисника про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.
З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження саме такого суворого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів приймає до уваги особу підозрюваного який має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, передбачених, ч.1 ст.177 КПК України.
Посилання захисника на можливість обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, суперечать приписам ч.6 ст.176 КПК України, якими передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, у зв'язку з чим, доводи захисника про те, що прокурором не доведено необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою не заслуговують на увагу.
Частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024 року.
Конституційний Суд України у рішенні зауважив, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що частина шоста статті 176 Кодексу не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України, оскільки ця норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку за необхідне при продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначити заставу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Згідно ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом вищевказаної статті визначення розміру застави є невід'ємною складовою частиною при вирішенні питання про застосовування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Тобто законодавцем у даному випадку наділено суд дискреційними повноваженнями щодо можливості не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
При цьому, КПК визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя не навів належного обґрунтування наявності підстав щодо невизначення розміру застави, а лише послався на загальні вимоги ч.4 ст.183 КПК України.
Колегія суддів враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважає за доцільне визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є в межах визначеного розміру, передбаченого п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
На переконання колегії суддів, можливість продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яке у разі її сплати стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, що обумовлено правовими наслідками, передбаченими ч.8,10 ст.182 КПК України, а покладення на нього додаткових обов'язків: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що, вочевидь, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали відповідно до ч.3 ст.407 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 - скасувати та постановити нову.
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Продовжити строк застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком до 05 травня 2026 року включно.
Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 260 240 (двісті шістдесят тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42261368; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA078201720355279002000085314, призначення платежу - застава).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрюваний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки,передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатись з місця постійної реєстрації без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4