Справа № 643/6304/26 (1-кс/643/2640/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/484/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: інші скарги
(про відмову у відкритті провадження)
29 квітня 2026 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року відмову у задоволенні скарги щодо незаконного утримання ОСОБА_4 ,-
встановив:
Цією ухвалою у задоволенні скарги ОСОБА_3 щодо незаконного утримання ОСОБА_4 службовими особами Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві відмовлено.
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 30.03.2026 року.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому Верховний Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України», де визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Разом з тим цей Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»; п. 96 рішення від 13 лютого 2001 року в справі «Кромбах проти Франції»).
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
У статтях 307, 309, 392 КПК України законодавцем визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді та суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування та судового розгляду.
З відомостей, наявних у матеріалах провадження вбачається, що під час розгляду слідчим суддею суду першої інстанції скарги ОСОБА_3 щодо незаконного утримання ОСОБА_4 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, було встановлено, що у провадженні Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (з дислокацією у м. Харкові) перебуває кримінальне провадження №62024170020002999 від 04.05.2024 за ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом нез'явлення на військову службу ОСОБА_4 . У цьому кримінальному провадження підозра не пред'явлена, будь-яка особа, зокрема ОСОБА_4 не затримувалась та до Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (з дислокацією у м. Харкові) не доставлявся.
Таким чином, слідчий суддя суду першої інстанції виконав у цій справі обов'язки, щодо перевірки незаконності утримання осіб, передбачений ст. 206 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 307, 309, 392 КПК України у їх сукупному зв'язку, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, рішень слідчого судді, передбачених цим Кодексом, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на відповідне судове рішення, передбачене чинним процесуальним кодексом.
Отже, зазначеними вище нормами КПК України не передбачено апеляційне оскарження судових рішень ухвалених на підставі ст. 206 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає за належне роз'яснити заявнику процесуальну можливість звернутися до органів досудового розслідування в порядку передбаченому ст. 214 КПК України з метою ініціювання досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.309, ст.307, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова області від 30 березня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя ОСОБА_2