Справа № 621/557/26 (1-кс/621/109/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/474/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: інші скарги
(про відмову у відкритті провадження)
29 квітня 2026 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня 2026 року про закриття судового провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-
встановив:
Цією ухвалою провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.02.2026 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄДРСР №12025221260000613 від 24.12.2025 за ч. 1 ст. 194 КК України закрито. Матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12025221260000613 від 24.12.2025 повернуто до відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 25.03.2026 року.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому Верховний Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України», де визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Разом з тим цей Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»; п. 96 рішення від 13 лютого 2001 року в справі «Кромбах проти Франції»).
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
У статтях 307, 309, 392 КПК України законодавцем визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді та суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування та судового розгляду.
З відомостей, наявних у матеріалах провадження вбачається, що під час розгляду слідчим суддею суду першої інстанції скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.02.2026 про закриття кримінального провадження №12025221260000613 від 24.12.2025 було встановлено, що оскаржувана постанова слідчого скасовано постановою прокурора про скасування постанови про закриття провадження від 18.02.2026, а матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР №12025221260000613 направлено до відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області. Таким чином, станом на момент розгляду слідчим суддею суду першої інстанції скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221260000613 від 24.12.2025 тривало. Належить врахувати, що вимогами ч. 2 ст. 305 КПК України передбачена імперативна вимога, яка зобов'язує суд закрити провадження за скаргою у разі встановлення факту скасування прокурором рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 307, 309, 392 КПК України у їх сукупному зв'язку, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, рішень слідчого судді, передбачених цим Кодексом, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на відповідне судове рішення, передбачене чинним процесуальним кодексом.
Отже, зазначеними вище нормами КПК України не передбачено апеляційне оскарження судових рішень щодо закриття на підставі ч. 2 ст. 305 КПК України провадження за скаргою на постанову слідчого про закриття провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.309, ст.307, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя ОСОБА_2