Справа № 613/1128/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/237/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 17 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221010000273 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леськівка Богодухівського району Харківської області, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року засуджено ОСОБА_7 за ч.2 ст.345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, 17 травня 2024 року близько 08 год. 30 хв. старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 спільно з інспектором ювенальної превенції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , перебуваючи у форменому одязі, будучи екіпірованими спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю, за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку, виконували свої службові обов'язки по розшуку на постійній основі громадян, які ухиляються від військового обов'язку, знаходячись на АДРЕСА_2 , підійшли до раніше невідомого їм ОСОБА_7 , який відповідно до бази Інформаційного порталу Національної поліції України є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП. Після чого старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 було запропоновано ОСОБА_7 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ст.210-1 КУпАП. На вказану пропозицію ОСОБА_7 повів себе агресивно та почав розмахувати руками в бік поліцейських.
У подальшому за вищевказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень поліцейським Богодухівського ГУНП в Харківській області у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень поліцейським Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, ОСОБА_7 , діючи умисно, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, перешкоджаючи їх нормальній діяльності, у ході виконання працівниками Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, які перебували на службі, своїх службових повноважень, розуміючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, які одягнені у формений одяг та виконують свої службові обов'язки, ігноруючи вимогу працівників поліції заспокоїтись, раптово дістав із салону свого автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «NUВIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , правою рукою газовий балон «ТЕРЕН-1», після чого, тримаючи його у правій руці, один раз розпилив його вміст в обличчя старшому дільничному інспектору ОСОБА_8 , та один раз в обличчя інспектору ОСОБА_9 ..
У результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , спричинено тілесне ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки обох очей, яке за ступенем тяжкості кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, за її змістом, не оскаржуючи винуватості та кваліфікації його дій, просить вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року щодо нього змінити в частині призначеного покарання та призначити йому за ч.2 ст.345 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком), а також визнати наявність пом'якшуючих обставин.
В обґрунтування посилається на те, що судом не були враховані в повному обсязі пом'якшуючи покарання обставини, а саме: часткове визнання вини, щире каяття, активне сприяння слідству, відсутність фактів переховування від органів досудового розслідування або суду, належну поведінку під час розгляду справи, те, що він не судимий, відсутність будь-якої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність позитивної характеристики з місця проживання, тяжкий стан здоров'я.
Водночас долучив до апеляційної скарги медичні довідки, які він отримав лише після постановлення вироку, про наявність в нього тяжких хвороб: гепатит А, атрофічно-гіперплазмічний гастрит з гострими ерозіями, перніціозна анемія, підозра на онкологію шлунку. Наведене, на думку обвинуваченого, свідчить про можливість застосування до нього вимог ст.75 КК України.
В судове засідання обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги обвинуваченого не з'явились, про причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомили.
Враховуючи, що судом вживалися заходи для повідомлення обвинуваченого та його захисника про дату та час розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, питання про погіршення стану обвинуваченого не порушується, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав необґрунтованою апеляційну скаргу обвинуваченого та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, зваживши на доводи прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається із вироку, суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, дослідив докази та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.345 КК України.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції з урахуванням вимог та обставин, передбачених статтями 50, 65-67 КК України, правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та наслідки його вчинення, данні про особу винного, який не судимий, непрацевлаштований, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває у цивільному шлюбі, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Поряд з цим, хоча ОСОБА_7 й вчинив нетяжкий злочин, але він обвинувачується в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При цьому, ОСОБА_7 розпилив вміст газового балончику в обличчя не лише працівнику поліції ОСОБА_8 , який перешкоджав йому поїхати з місця події, а й ОСОБА_9 , який активних дій щодо нього не вчиняв. Вину у вчинені даного злочину ОСОБА_7 не визнав і не розкаявся.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання (його вид та розмір) таким, що цілком відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст.50, 65 КК України, є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання, явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки воно призначено в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, посилання обвинуваченого на наявність у нього пом'якшуючих обставин - щирого каяття, активного сприяння слідству, часткове визнання вини, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції бере до уваги посилання обвинуваченого на наявність у нього хвороб, однак враховуючи обставини кримінального провадження, а також поведінку обвинуваченого під час судового розгляду в суді першої інстанції, не вбачає правових підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства та покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, він має відбувати реально, а звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети щодо його виправлення.
За таких обставини, апеляційні вимоги обвинуваченого про зміну вироку та застосування до нього такої правової пільги, передбаченої ст.75 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст.370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4