30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 727/13656/24
провадження № 61-6440св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від
01 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О., рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від
09 липня 2025 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б. і касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня
2025 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року до 12 жовтня 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_4 . Протягом перебування
у шлюбі позивач брав активну участь у вихованні сина, дбав про його матеріальні та духовні інтереси.
У травні 2023 року під час спільного відпочинку із сином позивач підтримав прохання сина проживати разом з ним, оскільки дитина скаржилася на те, що матір жорстоко з ним поводиться та вчиняє щодо нього психологічне і фізичне насилля.
До 15 травня 2024 року малолітній син ОСОБА_4 проживав разом із позивачем у м. Києві. Однак відповідач усупереч постанові Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року про заборону місця проживання дитини викрала дитину з дитячого садочка і вивезла за межі України та почала систематично перешкоджати спілкуванню батька з дитиною.
Позивач зазначав, що своїми діями ОСОБА_2 порушує його право та права дитини на спілкування, чим завдає шкоди психічному здоров'ю дитини. На його численні звернення відповідач продовжує зловживати його правами, вчиняє протиправні дії, спрямовані на погіршення психоемоційного зв'язку та повне відчуження дитини від батька. Після викрадення дитини 15 травня
2024 року, коли ОСОБА_2 вивезла сина з дитячого садка у м. Києві, вона почала приховувати його місцезнаходження.
Позивач неодноразово намагався з'ясувати місце перебування сина для відновлення регулярного спілкування, однак всі його спроби виявилися марними.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив:
1) встановити йому такий графік контакту (встановлення/проведення побачень) із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 , на території України в м. Києві, безперервно у період кожного першого, третього та п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 01 липня до 15 серпня кожного року, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 01 січня до 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 25 грудня кожного парного року до 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб; щоденне здійснення контакту між батьком та дитиною засобами зв'язку з 19:00 год до 20:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами месенджерів «Telegram» або «Viber» в групі месенджера «Telegram» або «Viber» між номером батька
НОМЕР_1 та номером дитини;
2) з метою виконання судового рішення про встановлення графіка контактів (встановлення/проведення побачень) батька з сином:
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надати дитині ОСОБА_4 , смартфон із сім-картою для спілкування з батьком, який дитина може використовувати у будь-який час без обмежень за винятком часу для сну та часу для навчання;
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням внести (записати) до контактів смартфону дитини
ОСОБА_4 контактний номер батька НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечувати, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку);
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням повідомити батькові номер сім-карти дитини з метою безперешкодного спілкування шляхом особистих дзвінків, текстових повідомлень, голосових повідомлень, надсилання фото та відео з урахування режиму дитини;
- зобов'язати ОСОБА_2 контролювати, щоб смартфон дитини був у мережі кожного дня та не був заблокований;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька із сином та передавати дитину батькові
у перший день періоду кожного першого, третього та п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька із сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 01 липня до 15 серпня кожного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька із сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 01 січня до 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька із сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 25 грудня кожного парного року до 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/побачень батька з сином відповідно до графіка здійснення контакту засобами зв'язку, а саме щодня з 19:00 год до 20:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами месенджерів «Telegram» або «Viber» з номера батька на номер дитини в групі месенджера «Telegram» або «Viber»;
3) встановити такий спосіб та порядок виконання графіка побачень батька
з сином, а саме: дитина передається матір'ю батьку за місцем проживання батька для наступного здійснення побачень з батьком без присутності матері;
4) встановити такий спосіб та порядок виконання графіка здійснення контакту батька з сином засобами зв'язку, а саме:
- ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надає дитині смартфон із сім-картою; вносить (записує) до контактів смартфону дитини контактний номер батька НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечує, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку);
- повідомляє батькові номер сім-карти дитини;
- контролює, щоб смартфон дитини був у мережі кожного дня та не був заблокований;
- щодня о 19:00 год відповідає на виклик ОСОБА_1 , під час встановленого між номером батька НОМЕР_1 та номером дитини зв'язку передає телефон дитині та забезпечує розмову батька і дитини протягом 60 хвилин.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що постановою Чернівецького апеляційного суду від
27 грудня 2023 року заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії, як особисто, так із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання якого є разом
з батьком ОСОБА_1 до ухвалення рішення у справі.
Вказував, що ОСОБА_2 вивезла ОСОБА_4 за кордон без постановлення на консульський облік, перешкоджає спілкуванню батька з сином.
Місце перебування ОСОБА_4 заявнику не відоме, ОСОБА_1 не має змоги спілкуватися із сином, отримати інформацію про дитину.
Вважав, що через такі дії ОСОБА_2 дитина відчужується від батька та може його забути, втратити із ним емоційний контакт, що негативно вплине на можливість виконання рішення суду або взагалі унеможливить його виконання.
ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 повідомити йому на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування (повну адресу місця перебування) дитини ОСОБА_4 ; зобов'язати ОСОБА_2 повідомити йому на номер НОМЕР_1 номер телефону для спілкування ОСОБА_4 з батьком та зобов'язати ОСОБА_2 передавати телефон дитині ОСОБА_4 для здійснення спілкування з батьком у встановлений судом час; зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування батька із сином ОСОБА_4 тривалістю 1 годину щодня з 18:00 год до 19:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами месенджерів «Telegram» або «Viber» з номеру батька ОСОБА_1 на номер дитини ОСОБА_4 в групі месенджера «Telegram» або «Viber»; в порядку контролю за виконанням судового рішення та з метою забезпечення примусового виконання судового рішення зобов'язати державного виконавця здійснювати перевірку виконання боржником судового рішення шляхом приєднання з будь-якого місця до відеозв'язку (або телефонного зв'язку) під час спілкування батька з дитиною у встановлені години спілкування.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2024 року заяву задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку, зокрема мобільних застосунків «Viber», «Теlegram», тричі на тиждень у дні, погоджені між батьками дитини, з 18:00 год до 18:30 год, шляхом надання матір'ю дитини доступу до мобільного телефона.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову
у спосіб зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку, зокрема мобільних застосунків «Viber», «Теlegram» тричі на тиждень у дні, погоджені між батьками дитини, з 18:00 год до 18:30 год, шляхом надання матір'ю дитини доступу до мобільного телефона.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на наявність спору між сторонами щодо участі батька у вихованні дитини, відсутність спілкування батька з дитиною протягом значного часу, необізнаність
ОСОБА_1 про місцезнаходження дитини, ненадання ОСОБА_2 інформації про стан здоров'я дитини.
Водночас суд першої інстанції вважав співмірним засіб забезпечення позову із позовними вимогами, необхідним поновлення та підтримання контакту батька
з сином під час розгляду справи по суті, спілкування батька з сином має сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1
з сином, що відповідатиме інтересам дитини.
Разом з тим суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи немає доказів наявності у малолітнього ОСОБА_4 власного мобільного телефону, самовільне здійснення ОСОБА_1 всупереч рішенню виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 січня 2023 року № 25/2 про визначення участі
у вихованні дитини і встановлення порядку побачень зміни місця проживання дитини, передчасність вимоги про забезпечення порядку контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання державного виконавця здійснювати перевірку виконання судового рішення.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко М. М., задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2025 року
в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 місце перебування дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.
Зобов'язано ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування дитини, ОСОБА_4 .
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2025 року змінено в мотивувальній частині щодо зобов'язання ОСОБА_6 забезпечити щоденне спілкування дитини.
Викладено абзац другий резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2025 року у такій редакції: «Зобов'язати ОСОБА_6 забезпечити щоденне спілкування сина
ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 тривалістю 1 годину щодня з 18:00 год до 19:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами месенджерів «Telegram», «Viber».
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що визначений судом першої інстанції час тривалістю 30 хвилин тричі на тиждень обмежує право батька на спілкування
з дитиною, адже часу спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт
з дитиною.
Урахувавши особливості правовідносин, що склались між сторонами, необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення, право батька на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, апеляційний суд вважав, що доцільним способом забезпечення позову буде зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 тривалістю 1 годину щодня з 18:00 год до 19:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами «Telegram», «Viber».
Апеляційний суд зазначив, що забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повідомити батькові ОСОБА_1 повідомленням на номер НОМЕР_1 номера телефону для спілкування ОСОБА_4 з батьком та зобов'язання ОСОБА_2 передавати телефон дитині ОСОБА_4 для здійснення спілкування з батьком у встановлений судом час фактично зводиться до порядку виконання ОСОБА_2 забезпечення спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом встановлення відеозв'язку засобами «Telegram», «Viber».
Обізнаність ОСОБА_1 про фактичне місце перебування дитини
ОСОБА_4 сприятиме підтриманню контакту батька з дитиною, а тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зобов'язання ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 повідомленням на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування дитини, ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наслідком розгляду спору по суті
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 такий графік побачень з дитиною:
- у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 16:00 год до 20:00 год за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини;
- у день народження дитини протягом 2 год за місцем проживання дитини,
в присутності матері дитини.
Порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочено на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.
На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном зобов'язано ОСОБА_2 організувати щоденне спілкування дитини
ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 з 18:00 год до 19:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами месенджерів «Telegram», «Viber».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у сторін склалися вкрай ворожі відносини.
У зв'язку з абсолютним небажанням батьків знайти порозуміння між собою
в позасудовому порядку виникає необхідність втручання держави шляхом вирішення спору щодо участі у вихованні дитини задля забезпечення якнайкращих її інтересів. Позивач наразі позбавлений можливості регулярно спілкуватися із сином у зв'язку з проживанням дитини разом із матір'ю за кордоном. А тому необхідним і справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування ОСОБА_1
з дитиною ОСОБА_4 . При цьому суд урахував, що ОСОБА_1 порушив встановлений органом опіки і піклування графік побачень з дитиною, самовільно вивіз дитину без погодження матері до іншого міста, та вважав, що зустрічі батька з дитиною обов'язково повинні відбуватися в присутності матері за місцем проживання дитини. Суд також урахував доводи сторін про те, що побачення дитини з батьком мають узгоджуватися з режимом дня дитини
з урахуванням часу навчання, сну, відпочинку та не повинні перешкоджати робочим графікам матері.
Визначаючи способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 суд вважав, що побачення позивача із сином у першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця з 16:00 год до 20:00 год за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини, а також у день народження дитини протягом 2 год за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини, відповідає найкращим інтересам дитини та враховує інтереси позивача.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 09 липня 2025 року та викладено її в редакції постанови апеляційного суду.
Змінено резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 09 липня 2025 року та викладено її в новій редакції, а саме
визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 шляхом:
1) вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1
в телефонному режимі, в тому числі засобами відеов'язку, які доступні для користування дитині та/або його матері ОСОБА_2 , з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти (дошкільної освіти), відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров'я та бажання дитини щодо часу спілкування, незалежно від місцезнаходження дитини;
2) у разі перебування ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання дитини за кордоном України встановлено наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 :
- кожного вівторка, четверга та суботи тривалістю не менше однієї години та не більше трьох годин (з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання) в місці проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері;
- за бажанням сина та за домовленістю між батьками може бути погоджено додатковий час і порядок побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 ;
3) під час перебування дитини ОСОБА_4 на території України встановлено наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 і ОСОБА_4 :
- у кожну середу з 17:00 год до 20:00 год, першу суботу та третю неділю місяця
з 13:00 год до 17:00 год за місцем проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері дитини;
- у другу суботу і неділю, четверту суботу і неділю місяця з 15:00 год суботи до 15:00 год неділі за місцем проживання батька без присутності матері дитини
з обов'язковим поверненням дитини батьком до місця її проживання;
- під час літніх канікул з 01 до 15 липня та з 01 до 15 серпня за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини, з обов'язковим поверненням дитини батьком до місця її проживання;
- перших три дні осінніх, зимових та весняних канікул за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини, з обов'язковим поверненням дитини батьком до місця її проживання;
- вільного відвідування батьком дитячих, освітніх та розважальних заходів за участю ОСОБА_4 за місцем проживання дитини;
- у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 3 год за місцем проживання дитини у визначений за погодженням між батьками час без присутності матері дитини.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд зробив такі висновки:
вимога про визначення графіка побачень із сином на території України,
в м. Києві, безперервно у період кожного першого, третього та п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб зводиться до фактичного визначення місця проживання дитини з батьком протягом значної частини часу, та виходить за межі предмета спору про визначення способів участі у вихованні дитини, що суперечить статті 159 СК України, а тому задоволенню не підлягає;
вимога про встановлення графіка побачень із сином з можливістю виїзду за межі України також не підлягає задоволенню, оскільки закон визначає певний порядок (алгоритм) дій того із батьків, хто проживає окремо від дитини і бажає здійснити виїзд із дитиною за межі України, та умови, за яких такий виїзд може відбутися (належне виконання батьківських обов'язків, відсутність заборгованості зі сплати аліментів тощо). Позивач не позбавлений можливості ініціювати вирішення цього питання (надання дозволу на виїзд батька з сином за межі України без згоди матері) і до досягнення дитиною 14 років, у разі дотримання порядку та умов, визначених частиною п'ятою статті 157 СК України, і встановлення, що такий виїзд буде відповідати найкращим інтересам дитини;
в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 забезпечувати графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1
із сином ОСОБА_4 та зобов'язання не чинити перешкод у цьому колегія суддів зазначила, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини
і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі
№ 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)). Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України. У справі, що переглядається, позивач звернувся із позовом про визначення способів участі у спілкуванні та вихованні сина, а тому питання усунення перешкод не є предметом судового розгляду, проте може мати місце у подальшому. Покладення на ОСОБА_2 обов'язків із забезпечення участі позивача у спілкуванні та вихованні сина не передбачено законом і не відповідає засадам справедливості та розумності, закріпленим у частині дев'ятій статті 7 СК України.
Визначаючи способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив з того, що за визначеним судом першої інстанції графіком побачень позивача із сином безпосереднє спілкування між ними становитиме всього чотири години на тиждень та додатково дві години на рік у день народження дитини, при цьому у присутності відповідачки. З огляду на заявлені ОСОБА_1 вимоги які направлені на систематичне вільне спілкування з сином та участь у його вихованні очевидно, що такий графік не
в змозі забезпечити таку участь, і фактично позбавляє його прав на спілкування із сином та участь у його вихованні, а також може позбавити дитину родинних зв'язків з батьком, його любові та турботи. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, в тому числі матері, обмежити дитину від зустрічей із батьком. Відповідач не надала доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, а дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я сина. Позивач піклується про сина, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується та має належні житлові умови. Обставин, які унеможливлювали б право батька на спілкування із малолітнім сином, апеляційний суд не встановив. Апеляційний суд урахувавши якнайкращі інтереси дитини; принцип рівності прав батьків
у вихованні дитини; конкретні обставини цієї справи у частині проживання дитини за кордоном України, дійшов висновку про необхідність встановлення диференційованого підходу до встановлення способів участі ОСОБА_1
у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 . Зокрема, за будь-яких обставин доцільним є встановлення вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 із сином засобами телефонного зв'язку, в тому числі відеозв'язку. При цьому обмеження такого спілкування певними часовими інтервалами або
ж конкретними годинами не відповідає інтересам дитини, оскільки не враховує її графіка та власне бажання дитини щодо цього. Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та за сумлінного ставлення батька до виконання свого обов'язку буде достатнім для забезпечення участі батька
у процесі виховання сина.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
16 травня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що у правовідносинах, які виникли між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і тривали з травня 2023 року до травня
2024 року, вбачається свідоме, протиправне, навмисне викрадення батьком малолітнього сина; порушення ним графіка побачень із сином, визначених йому виконавчим комітетом Чернівецької міської ради; позбавлення дитини будь-якого контакту із матір'ю; спричинення дитині і ОСОБА_2 психологічних страждань, які полягають у відчутті незахищеності, а також неможливості мати будь-який зв'язок один з одним за втручання ОСОБА_1 . У відповідача зараз є обґрунтовані побоювання щодо необхідності повідомляти ОСОБА_1 місце перебування ОСОБА_4 , так як він в будь-який момент може знову викрасти дитину та не надавати відповідачу бачитись і виховувати спільного сина, що призведе до втрати емоційного контакту між матір'ю і дитиною.
17 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 липня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року змінити, встановити такий графік побачень (спілкування) батька із сином:
1) спілкування ОСОБА_1 в телефонному режимі, в тому числі засобами відеов'язку, які доступні для користування дитині та/або його матері
ОСОБА_2 , кожного понеділка, середи та п'ятниці з 18:00 год до 19:00 год,
з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти (дошкільної освіти), відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров'я та бажання дитини щодо часу спілкування, незалежно від місцезнаходження дитини;
2) під час перебування дитини ОСОБА_4 на території України встановити такий графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 і ОСОБА_4 :
- у кожну середу з 17:00 год до 20:00 год, першу суботу та третю неділю місяця
з 13:00 год до 17:00 год за місцем проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, у присутності матері дитини;
- у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання дитини з урахуванням бажання дитини щодо часу спілкування, у визначений за погодженням між батьками час, у присутності матері дитини;
3) порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що графік спілкування батька із сином, визначений судами попередніх інстанцій без надання належної оцінки поведінці ОСОБА_7 по відношенню до сина (викрадення дитини, перешкоджання матері бачитись із сином, нав'язування дитині негативної думки та враження про матір, вчинення дій для втрати між дитиною і матір'ю будь-якого емоційного зв'язку), а також зловживанню позивачем своїми батьківськими правами щодо батьківських прав ОСОБА_8 (недопущення ОСОБА_8 протягом одного року до спільного сина і його переховування). Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог. Суди не врахували графік дитини і його особисте бажання. Заявник вказує, що позивач порушив встановлений органом опіки та піклування графік, та вважає, що зустрічі батька з дитиною обов'язково повинні відбуватися в присутності матері за місцем проживання дитини. Звертає увагу на те, що позивач має намір повернути дитину в Україну задля одержання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити резолютивну частину постанови Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, виклавши її в такій редакції:
1) встановити ОСОБА_1 такий графік контакту (встановлення/проведення побачень) батька з його сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 на території України, в м. Києві, безперервно у період кожного першого, третього та п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 01 липня до 15 серпня кожного року, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 01 січня до 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб;
- перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_4 з можливістю виїзду за межі України безперервно у період з 25 грудня кожного парного року до 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб;
- щоденне здійснення контакту між батьком та дитиною засобами зв'язку
з 19:00 год до 20:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами «Telegram» або «Viber» в групі месенджера «Telegram» або «Viber» між номером батька НОМЕР_1 та номером дитини;
2) з метою виконання судового рішення про встановлення графіка контактів (встановлення/проведення побачень) батька з його сином, ОСОБА_4 :
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надати дитині ОСОБА_4 смартфон із сім-картою для спілкування з батьком, який дитина може використовувати у будь-який час без обмежень, за винятком часу для сну та часу для навчання;
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням внести (записати) до контактів смартфону дитини контактний номер батька НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечувати, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку);
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням повідомити батькові номер сім-карти ОСОБА_4 з метою безперешкодного спілкування шляхом особистих дзвінків, текстових повідомлень, голосових повідомлень, надсилання фото та відео з урахуванням режиму дитини;
- зобов'язати ОСОБА_2 контролювати, щоб смартфон дитини був в мережі кожного дня та не був заблокований;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька з сином та передавати дитину батькові
у перший день періоду кожного першого, третього та п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька з сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 01 липня до 15 серпня кожного року без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька з сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 01 січня до 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька з сином та передавати сина батькові
у перший день періоду з 25 грудня кожного парного року до 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір'ю батькові;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/побачень батька з сином відповідно до графіка здійснення контакту засобами зв'язку, а саме щодня з 19:00 год до 20:00 год шляхом встановлення відеозв'язку засобами «Telegram» або «Viber» з номеру батька на номер дитини
в групі месенджера «Telegram» або «Viber»;
3) встановити спосіб та порядок виконання графіка побачень батька з сином,
а саме дитина передається матір'ю батькові за місцем проживання батька для наступного здійснення побачень з батьком без присутності матері;
4) встановити наступний спосіб та порядок виконання графіка здійснення контакту батька з сином засобами зв'язку, а саме:
- ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надає дитині ОСОБА_4 смартфон із сім-картою;
- вносить (записує) до контактів смартфону дитини ОСОБА_4 контактний номер батька НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечує, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку);
- повідомляє батькові ОСОБА_1 номер сім-карти дитини ОСОБА_4 ;
- контролює, щоб смартфон дитини був в мережі кожного дня та не був заблокований;
- щодня о 19:00 год. відповідає на виклик ОСОБА_1 , під час встановленого між номером батька НОМЕР_1 та номером дитини зв'язку передає телефон дитині ОСОБА_4 та забезпечує розмову батька та дитини протягом 60 хвилин.
Касаційна скарга мотивована тим, що, визначаючи способи участі батька
у спілкуванні та вихованні сина, суд жодним чином не зобов'язав ОСОБА_8 вчиняти дії чи заборонити/утриматись від вчинення певних дій. Суд ухвалив невиконуване судове рішення та фактично унеможливив його виконання і надав ОСОБА_8 можливість продовжувати переховувати дитину від батька та безкарно знущатись над психікою дитини. Суд не врахував протиправну поведінку матері, яка порушила судову заборону щодо зміни місця проживання дитини. Відповідач жодного разу не виконала вимоги ухвали суду про забезпечення позову та вивезла дитину за межі України без узгодження цього
з батьком. Суд необґрунтовано та безпідставно обмежив право дитини на спілкування з батьком і не врахував висновків кандидатів психологічних наук.
Аргументи інших учасників справи
29 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - Якименко М. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня
2025 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що повідомлення батькові про місце перебування дитини відповідає положенням Конвенції про контакт з дітьми.
05 січня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга не містить доводів, які
спростовували б висновки апеляційного суду.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від
06 лютого 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівців.
28 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від
09 липня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня
2025 року і касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційні скарги та додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року перебували
у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 12 жовтня 2022 року розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони
є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між сторонами наявний спір у справі № 727/5956/23 про визначення місця проживання дитини.
Шевченківський районний суд м. Чернівців ухвалою від 24 жовтня 2023 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 28 березня 2024 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив, визначив місце проживання ОСОБА_4 разом із матір'ю за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .
Чернівецький апеляційний суд постановою від 20 вересня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 : скасував ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 серпня 2023 року та частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову: зобов'язав ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у необмеженому спілкуванні з ОСОБА_4 за допомогою засобів зв'язку, з урахуванням часу сну дитини, шляхом надання батьком доступу дитині до мобільного телефона; забезпечити побачення та спілкування малолітнього ОСОБА_4 з ОСОБА_2 шляхом періодичних побачень
у присутності батька за місцем проживання дитини кожної суботи з 16 години до 19 години.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 24 жовтня 2023 року скасував, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив: заборонив ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , фактичне місце проживання наразі якого є - разом із його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , до ухвалення рішення у справі № 727/5956/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Постановою від 19 серпня 2024 року Чернівецький апеляційний суд відмовив
у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 ; рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 28 березня 2024 року залишив без змін, скасував заходи забезпечення позову, вжиті постановою апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.
Постановою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня
2023 року задоволено; скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року та залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 жовтня 2023 року.
У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 липня 2024 року відмовлено; ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишено без змін.
У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 серпня 2024 року та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 березня 2024 року відмовлено; постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 серпня 2024 року та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 березня 2024 року залишено без змін.
Суди у справі № 727/5956/23 встановили такі обставини:
- рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 січня
2023 року № 25/2 визначено участь у вихованні дитини та встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 , а саме: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 12:00 год до 20:00 год без присутності матері. У будні та святкові дні - за домовленістю між батьками;
- після визначення участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього
ОСОБА_4 після 20:00 год, ОСОБА_1 не повернув сина матері, на телефонні дзвінки не відповідав, про місцезнаходження дитини не повідомляв;
- 09 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, які свідчать про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 після визначеного рішенням Чернівецької міської ради часу побачення з дитиною не повернув матері малолітнього сина ОСОБА_4 та про місцеперебування останнього не повідомляє;
- за період з травня 2023 року до лютого 2024 року ОСОБА_2 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявою про невиконання
ОСОБА_1 судового рішення щодо графіка спілкування з дитиною ОСОБА_4 ;
- з акта обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_4 від
09 жовтня 2023 року, складеного комісією Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 , 1990 року народження, та ОСОБА_4 , 2018 року народження. Квартиру батько орендує відповідно до договору оренди від 01 липня 2023 року. Умови проживання задовільні. У квартирі є необхідні меблі, побутова техніка. Для дитини є диван для відпочинку, одяг, продукти харчування. Зі слів ОСОБА_1 , дитина відвідує приватний дошкільний заклад. З 21 травня 2023 року дитина проживає з батьком;
- згідно з довідкою дитячого закладу «DINO» Святошинського району міста Києва від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує старшу групу цього дитячого закладу. Дитину приводить та забирає тато ОСОБА_1 . Він цікавиться життям дитини в садочку та бере активну участь у заходах, які проводяться в закладі. ОСОБА_4 завжди охайний, товариський, соціально адаптований у дитячому колективі.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 січня 2023 року № 25/2 як органу опіки та піклування визначено участь у вихованні дитини
і встановлено порядок побачень ОСОБА_1 із малолітнім ОСОБА_4 ,
а саме перша та третя субота, друга і четверта неділя місяця з 12:00 год до
20:00 год в присутності матері. У будні та святкові дні - за домовленістю між батьками
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Щодо забезпечення позову
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення
в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду
і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову
з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає
з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд правильно врахував предмет спору, який виник між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Отже, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам та належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.
Разом з тим забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).
Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 08 лютого
2023 року у справі № 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22).
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів урахувала, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, коли може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення
у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знайшла підстав для скасування постанови Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.
Щодо суті спору
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, що переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька із сином, а тому Верховний Суд під час оцінки доводів касаційної скарги керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство
і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між
їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися
з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції
про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою
статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного
з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання
і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право
на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки
та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15
Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право
на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування
з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні
з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки
та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України, якщо той
з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати
і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних
і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві
в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися
з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)
від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,
які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою
та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не
в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,
у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня
2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,
що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних
у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача
з малолітнім сином в межах вимог заявлених позивачем, апеляційний суд, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, висновки кандидатів психологічних наук, обґрунтовано вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть позивачу можливість достатньою мірою спілкуватися із сином, приділяти йому увагу, брати участь у його розвитку та вихованні.
Апеляційний суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини
та зробив правильний висновок, що у визначені дні та години спілкування батька з сином має відбуватися без присутності матері, що не порушує прав
та інтересів дитини. Присутність матері лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі) й унеможливить належне спілкування батька з дитиною.
Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком
і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено.
Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме його якнайкращим інтересам та за сумлінного ставлення батька до виконання свого обов'язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 січня 2023 року
у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23).
Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом,
а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.
Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, і дії позивача негативно впливають на психологічне
та фізичне здоров'я сина.
У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 752/13545/21 (провадження № 61-324св25) вказано, що «Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на важливості правильного розмежування між визначенням місця проживання дитини та способами участі одного з батьків у її вихованні. Визначення місця проживання дитини у межах позову про встановлення способів участі у вихованні є неприпустимим та суперечить нормам сімейного законодавства.».
Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову
в позові в частині вимог ОСОБА_1 про встановлення графіка побачень із сином на території України, в м. Києві, безперервно у період кожного першого, третього і п'ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 год неділі, що передує понеділку початку тижня, до 18:00 год неділі, без присутності інших осіб, оскільки ця вимога зводиться до фактичного визначення місця проживання дитини з батьком протягом значного періоду та виходить за межі предмета спору про визначення способів участі у вихованні дитини, що суперечить статті 159 СК України.
Також правильним є висновок апеляційного суду про відмову в позові в частині вимог ОСОБА_1 про встановлення графіка побачень із сином з можливістю виїзду за межі України з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі
№ 518/1121/21 (провадження № 61-17274св24) зазначено: «Щодо виїзду дитини за межі України, колегія суддів звертає увагу на положення частини п'ятої статті 157 СК України згідно з якими: Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою,
у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Отже, закон визначає певний порядок (алгоритм) дій того із батьків, хто проживає окремо від дитини і бажає здійснити виїзд із дитиною за межі України, та умови, за яких такий виїзд може відбутися (належне виконання батьківських обов'язків, відсутність заборгованості зі сплати аліментів тощо).».
У цьому випадку позивач не позбавлений можливості ініціювати вирішення цього питання (надання дозволу на виїзд батька із сином за межі України без згоди матері) і до досягнення дитиною 14 років, за дотримання порядку та умов, визначених частиною п'ятою статті 157 СК України, і встановлення, що такий виїзд буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Аргументи заявників про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційних скаргах, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду
у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарги без задоволення, апостанови Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 09 липня 2025 року в незміненій частині та постанови Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявниками, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 липня 2025 року
в незміненій частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від
09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська