16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 346/5181/24
провадження № 61-2351св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року
у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Девляшевського В. А., Баркова В. М.,
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка)
до
відповідачів ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» (далі - відповідачі)
третя особа - Державний реєстратор управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради Івано-Франківської області Годованець Віта Йосипівна (далі - третя особа, державний реєстратор)
про визнання недійсною довідки про членство в обслуговуючому кооперативі та внесення пайового внеску, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У вересні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів за участю третьої особи про визнання недійсною довідки про членство в обслуговуючому кооперативі та внесення пайового внеску, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. Суд першої інстанції провадження у справі закрив.
3. Суд апеляційної інстанції ухвалу районного суду скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. ОСОБА_1 оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою оскарження вказала те, що апеляційний суд при визначенні предметної підвідомчості справи не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду, яку навела у касаційній скарзі.
5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- 20 грудня 2006 року позивачкою сплачено вступний пайовий внесок на рахунок Обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» (далі - ОК «Аквамарин») у розмірі 271 18 грн, що становить оплату за 14,77 кв. м та підтверджується квитанцією до прихідного касового ордеру від 20 грудня 2006 року № 6;
- на підставі рішень засідання членів правління ОК «Аквамарин», оформлених протоколами від 28 липня 2013 року № 5, і повторно
від 21 грудня 2013 року № 25, позивачку виключено з кооперативу за несплату пайових внеску, та після реалізації квартири повернуто їй 24 500 грн;
- протоколом зборів засновників (членів) ОК «Аквамарин» від 01 серпня 2013 року № 5/13 ОСОБА_1 прийнято в члени ОК «Аквамарин» і закріплено за нею на паї квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,31 кв. м (далі - спірна квартира);
- відповідно до протоколу засідання членів правління ОК «Аквамарин» від 03 листопада 2015 року № 8 прийнято рішення про внесення змін до протоколу № 5 засідання членів правління ОК «Аквамарин» від 21 грудня
2013 року, а саме: змінено суму сплаченого позивачкою вступного внеску, яка підлягає поверненню у зв'язку з виключенням її з членів кооперативу
(з 24 500 грн на 27 118 грн);
- сплачений нею пайовий внесок на рахунок ОК «Аквамарин» у розмірі
27 118 грн на день подання цього позову їй не повернено;
- постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня
2021 року встановлено факт прийняття оскаржуваних протоколів
з порушенням норм законодавства щодо порядку їх прийняття та факт підроблення протоколів від 28 липня 2013 року № 5, від 01 серпня 2013 року № 5/13 та від 21 грудня 2013 року № 25, в якій вказано, що зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи, з порушенням пункту 8.2. Статуту ОК «Аквамарин»
ОСОБА_3 рішенням зборів засновників кооперативу від 01 серпня 2013 року незаконно прийняв ОСОБА_1 у члени ОК «Аквамарин» та протягом
серпня-вересня 2013 року незаконно відчужив на її користь спірну квартиру за суму 137 355 грн, право на яку належало позивачці як члену ОК «Аквамарин». 3 метою уникнення відповідальності за незаконне відчуження квартири ОСОБА_3 у листопаді 2015 року підписав та засвідчив печаткою
ОК «Аквамарин» завідомо підроблений протокол зборів членів правління
ОК «Аквамарин» від 28 липня 2013 року № 5, відповідно до якого рішенням членів правління ОК «Аквамарин» позивачку було виключено з членів вказаного кооперативу.
7. Враховуючи викладене, позивачка просила:
- визнати недійсною довідку про членство ОСОБА_1
в ОК «Аквамарин», та внесення нею пайового внеску в повному обсязі;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 від 25 травня 2018 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 26328901 на спірну квартиру.
ІII. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
8. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачці, що розгляд спору віднесено до юрисдикції господарського суду.
У заяві ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовлено.
9. Закривши провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статуту ОК «Аквамарин» є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Позивачка як член кооперативу відповідно до статуту та чинного законодавства наділена корпоративними правами та обов'язками,
у зв'язку з чим даний спір виник з корпоративних відносин.
ІV. Короткий змістпостанови апеляційного суду
10. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня
2025 року апеляційну скаргу представника позивачки задоволено. Ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
11. Направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив з того, що правова природа відносин, що склалися між сторонами у справі, зумовлена оскарженням довідки про членство в обслуговуючому кооперативі та внесення пайового внеску виключно задля захисту приватноправових відносин позивачки, тому нею заявлено про порушене право, не пов'язане з корпоративними правами.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
13. Касаційна скарга мотивована таким:
- справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства оскільки ОК«Аквамарин» є господарською організацією, його члени є носіями корпоративних прав;
- оскільки, позивачка вважає себе членом кооперативу отже наділена корпоративними правами та обов'язками, тому суд першої інстанції дійшовправильного висновку, що даний спір виник з корпоративних (господарських) відносин;
- апеляційний суд не взяв до уваги вимоги Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» (далі - Закон України «Про кооперацію») та статут ОК «Аквамарин»;
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18.
VІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. 14 червня 2025 року позивачка подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні, навівши такі мотиви:
- доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки позивачка не оспорює факт чи процедуру незаконного прийняття ОСОБА_1 у члени
ОК «Аквамарин»і сплату останньою пайових внесків, як і не оспорює факт свого незаконного виключення із членів цього кооперативу, тому позов не стосується захисту права на участь у діяльності кооперативу;
- оспорювана довідка, видана на підставі рішення зборів засновників кооперативу, оформленого протоколом № 5/13 від 01серпня 2013 року, яке визнане недійсним постановою Західного апеляційного господарського суду від 14лютого 2022 року у справі №909/736/21;
- зважаючи на те, що оспорюванню підлягає саме довідка як правочин, який породжує набуття/припинення цивільного права, а саме набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, томуданий спір слід розглядати у порядку цивільного судочинства;
- апеляційний суд дійшов правильного висновку, що правова природа відносин, що склалися між сторонами у справі, зумовлена оскарженням довідки про членство в обслуговуючому кооперативі та внесення пайового внеску виключно задля захисту приватноправових відносин позивачки.
VІІ. Рух справи в суді касаційної інстанції
15. 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
16. Ухвалою від 18 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження.
17. 08 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
18. Ухвалою від 13 квітня 2026 рокусправу призначено до судового розгляду.
VІІI. Встановлені судами обставини
19. ОК«Аквамарин» є юридичною особою, що підтверджується випискою
з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом юридичної особи 34517938, не перебуває в стадії ліквідації.
20. 14 грудня 2006 року рішенням зборів членів ОК «Аквамарин» позивачку прийнято у члени кооперативу та закріплено за нею на паї спірну квартиру, що підтверджується протоколом № 3 зборів засновників (членів) ОК «Аквамарин» від 14 грудня 2006 року.
21. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 6 від 20 грудня 2006 року від позивачки прийнято ОК «Аквамарин» вступний внесок у розмірі 27 118 грн.
22. Відповідно до протоколу № 5/13 зборів засновників (членів)
ОК «Аквамарин» від 01 серпня 2013 року прийнято у члени ОК «Аквамарин» ОСОБА_1 і закріплено за нею на паї спірну квартиру.
23. Згідно з довідкою від 22 травня 2018 року № 50, виданою
ОК «Аквамарин», ОСОБА_1 повністю внесла пайові внески та спірна квартира передана в натурі.
24. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить спірна квартира, підстава виникнення права власності довідка № 50 від 22 травня 2018 року про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41292331
від 25 серпня 2018 року.
IХ. Позиція Верховного Суду
25. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
Характер правовідносин
26. У цій справі для захисту своїх прав позивачка заявила такі вимоги (див. пункт 7):
- визнання незаконною довідки;
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Щодо позовних вимог про визнання незаконною довідки
27. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя стаття 124 Конституції України).
28. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
29. Обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду
від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (пункт 23)).
30. Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК).
31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК).
32. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом про визнання незаконною довідки, і такі вимоги не підлягають судовому розгляду. Схожу правову позицію див. постанову Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 204/2584/23.
33. За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною довідки слід було закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.
34. З огляду на те, що апеляційний суд, направивши справу для продовження розгляду, зокрема і в частині вимог про визнання незаконною довідки, на вказане не звернув увагу, тому постанову апеляційного суду в цій частині належить скасувати.
35. В свою чергу суд першої інстанції правильно закрив провадження в цій частині, проте помилився щодо мотивів такого закриття. У зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції належить змінити в частині вимог про визнання незаконною довідки, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
36. Цей суд звертає увагу на те, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя стаття 124 Конституції України).
37. Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
38. Частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів») визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
39. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
40. Питання юрисдикції є первинним і передує визначенню належності способів захисту та вирішенню спору по суті (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 760/27983/19).
41. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
42. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
43. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
44. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
45. У частині першій статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду
від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21).
47. Разом з тим, у статті 1 та у частині першій статті 2 ГПК визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
48. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
49. Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
50. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16).
51. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 167 ГК, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
52. Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК). Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.
53. Корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 289/32/18).
54. Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18).
55. Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові дійшла висновку, що спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу. Отже, такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо цивільно-правового характеру спору, який виник у зв'язку з виконанням умов кооперативних договорів про внесення пайових внесків та отримання у власність побудованого кооперативом житла. Зазначено, що з урахуванням дійсного змісту правовідносин між сторонами назва грошових коштів пайовими внесками, а договорів - кооперативними на їх інвестиційну природу не впливає.
56. У цій справі при зверненні до суду позивачка вказувала, що на підставі довідки від 22 травня 2018 року № 50 в держаний реєстр внесений запис про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, тому вона просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачкою на квартиру, підставою реєстрації права на яку була оспорювана нею довідка.
57. Встановивши, що позивачка не оспорює факт чи процедуру прийняття ОСОБА_1 у члени ОК «Аквамарин», а ставить питання про скасування державної реєстрації права власності на квартиру на підставі довідки
від 22 травня 2018 року № 50, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що правова природа відносин, що склалися між сторонами у справі,
є виключно приватноправовою, тому спір не пов'язаний з корпоративними правами.
58. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вирішення спору в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в порядку цивільного судочинства.
59. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих апеляційним судом норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 13) не свідчить про застосування норм права
у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведеній
ОСОБА_1 постанові.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Верховний Суд частково погоджуєтьсяіз доводами касаційної скарги, які, дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального та процесуального права.
61. Постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання незаконною довідки належить скасувати, а мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в цій частині вимог необхідно змінити, що відповідає нормам статей 409, 412 ЦПК.
62. Постанову апеляційного суду в іншій частині вимог залишити без змін, що відповідає статті 410 ЦПК.
Із цих підстав,
керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня
2025 року у частині позовних вимог про визнання незаконною довідки
Обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» від 22 травня 2018 року № 50 скасувати.
3. Мотивувальну частину ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 рокув частині позовних вимог про визнання незаконною довідки Обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» від 22 травня 2018 року № 50змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.
4. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко