16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 489/5136/23
провадження № 61-11767св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лягу Юрій Мірчович,
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2024 року
у складі судді Кокорєва В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 17 липня 2024 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В.,
Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до
відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - відповідач, АТ «Миколаївгаз)
провизнання незаконними наказів, стягнення належної суми як звільненому працівнику, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними наказів, стягнення належної суми як звільненому працівнику, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
2. Відповідач заперечував проти позову.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов частково.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінив, зменшивши його розмір, в іншій частині підтримав позицію районного суду.
5. Позивач у справі оскаржив рішення судів в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Додаткове рішення суду першої інстанції в касаційному порядку не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований таким:
- відповідно до рішення наглядової ради відповідача, позивача
з 01 липня 2022 року обрано до складу правління АТ «Миколаївгаз» на посаду технічного директора;
- 24 червня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено контракт
із додатком до нього;
- наказом від 14 серпня 2023 року позивача звільнено за пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
- вказаним наказом передбачено нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП, а пунктом 3 наказу - нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 46 календарних днів;
- на час звільнення позивачу нараховано до виплати 4 567 339,35 грн,
з яких: 4 023 125,58 грн - вихідна допомога; 473 558,50 грн - компенсація за невикористану відпустку; 70 655,27 грн - оклад;
- з відрахуванням 890 631,17 грн воєнного збору та НДФЛ, а також
з урахуванням виплати авансу у сумі 62 742,99 грн борг відповідача на кінець розрахункового періоду становив 3 613 965,19 грн;
- у день звільнення розрахунок не було проведено, а 30 серпня 2023 року заборгованість погашена лише частково на суму 1 263 792,71 грн;
- після звільнення позивача з роботи, відповідач не провівши розрахунку, зменшив належні до виплати суми за рахунок зменшення розміру вихідної допомоги та компенсації відпустки внаслідок виключення із розрахунків середнього заробітку премії, яка була виплачена позивачу під час роботи;
- у наказі відповідача від 24 серпня 2023 року про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток зазначено обов'язок головного бухгалтера здійснити позивачу перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток із посиланням на протокол засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23;
- у наказі відповідача від 12 вересня 2023 року, виданому після зменшення належної позивачу до виплати суми за наказом № 1137-ос, вказано про скасування наказу від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій»;
- підставою зменшення позивачу допомоги та компенсації відпусток стало те, що рішення Наглядової ради від 12 травня 2023 року про виплату вказаної премії не набуло чинності та було скасовано рішенням тієї ж наглядової ради
від 21 серпня 2023 року;
8. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:
- визнати незаконними накази відповідача про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення
ОСОБА_1 № 1071-ос від 14 серпня 2023 року» та від 12 вересня 2023 року
№ 1221 «Про скасування наказу № 653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій»», зокрема, в частині, яка стосується ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача 2 350 172,48 грн належних позивачу при звільненні сум та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, виходячи
з середньоденної заробітної плати 31 187,02 грн.
ІII. Короткий зміст судових рішень першої інстанції
9. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня
2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 156 556,40 грн на відшкодування компенсації невикористаної відпустки без вирахування податків і зборів; 1 289 519,88 грн - середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період
з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з такого:
- оскаржені позивачем накази не мають для нього правового значення, як для звільненого працівника, оскільки у разі їх скасування, це не вплине на розмір нарахованих сум при звільненні позивача;
- оскаржені накази прийняті після того як позивач припинив трудові відносини з відповідачем;
- відповідач виплатив всю суму належної вихідної допомоги позивачу при звільненні;
- розмір компенсації за невикористану відпустку підлягає сплаті позивачу
з урахуванням виплати йому одноразової премії у травні 2023 року та уже виплаченої часткової компенсації;
- у зв'язку з затримкою розрахунку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період
з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року.
11. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва
від 02 травня 2024 року вирішено питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
12. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу
АТ «Миколаївгаз» задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 1 289 519,88 грн до
111 285,56 грн.
Рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення виплат, які підлягали сплаті при звільненні та визнання незаконними наказів відповідача залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
13. Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва
від 02 травня 2024 року змінено. Зменшено витрати на професійну правничу допомогу з 13 332,50 грн до 1 175 грн.
14. Апеляційний суд, зменшуючи розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,виходив із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме: відповідачем при звільненні позивача не було сплачено йому 8,63 % виплат, які підлягали сплаті при звільненні, то відповідач має відшкодувати позивачу 8,63 % суми від нарахованої середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі
1 289 519,88 грн, що становить 111 285,56 грн.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
15. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити.
16. Касаційна скарга мотивована таким:
- незаконними є накази відповідача від 24 серпня 2023 року №1141-ос та
від 12 вересня 2023 року №1221, оскільки, що вони порушують трудові права позивача та не мають зворотної дії в часі;
- суди не врахували те, що позивачу не були виплачені належні суми
у день його звільнення;
- суди не надали оцінку тому факту, що станом на день звільнення між учасниками справи не існувало жодного спору щодо розміру виплат;
- відсутність спору у день звільнення, а не пізніше, зобов'язувала відповідача виконати вимоги трудового законодавства та виплатити
14 серпня 2023 року у день звільнення суми, належні йому при звільненні;
- судами не надано належну правову оцінку тому факту, що премія, яка згодом нібито скасовувалася, фактично була виплачена, оподаткована та задокументована (зокрема, була подана податкова звітність), тому вплинула на фактичний розмір отриманих позивачем сум;
- відповідач не надав доказів того, що вчиняв дії щодо зміни державної звітності, повернення сум премії, повернення сплачених податків
з державного та місцевих бюджетів, повернення сум банківських комісій;
- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/24489/17, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19.
VІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
17. 16 вересня 2024 року відповідач подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
- до складу обрахунку суми виплат було помилково включено премію в сумі 1 242 240 грн, виплачену 17 травня 2023 року згідно Наказу від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про нарахування та виплату премії», який було видано на підставі рішення Наглядової ради відповідача відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради від 12 травня 2023 року № 12/05-2023;
- відповідно до вимог пункту 8.21. Положення про Наглядову раду та пункту 3 статті 75 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465 «Про акціонерні товариства», рішення у вигляді протоколу Наглядової ради від 12 травня 2023 року №12/05-2023 не є легітимним, оскільки не було достатньої кількості голосів членів Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» для його прийняття;
- беручи до уваги неправомірність та безпідставність виплати премії позивачу в травні 2023 року, відповідачем було прийнято наказ про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 ;
- премія, яка була виплачена за перші чотири місяці 2023 року, зокрема в тому числі і позивачу, має одноразовий, а не систематичний характер, в минулому не виплачувалась відповідачем, тому було правомірно обчислено розмір середньої заробітної плати для проведення розрахунків при звільненні позивача без урахування суми одноразової премії виплаченої у травні
2023 року;
- наглядова рада, ухваливши рішення про виплату одноразової премії позивачу у розмірі 1 242 240,00 грн, перевищила свої повноваження, діяла всупереч інтересам товариства, що є порушенням.
18. 18 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення на відзив та навів такі мотиви:
- правомірність дій наглядової ради, зокрема її рішення, не є предметом розгляду у цій справі і відповідач не може їх оспорювати, наводячи аргументи їх нелегітимності;
- відповідач у відзиві фактично підтвердив, що сплата частини розрахунку при звільненні відбулася не у день звільнення, що вже було підставою для матеріальної відповідальності за затримку розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП, яку відповідач у добровільному порядку не відшкодував;
- розмір сум, які просить стягнути позивач, не є для відповідача обтяжливими чи навіть непосильними, тому відсутні будь-які підстави зменшувати відповідні суми.
VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
19. 19 серпня 2024 року представник позивача подав касаційну скаргу.
20. Ухвалою від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження.
21. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 10 вересня 2024 року.
22. Ухвалою від 06 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
23. Ухвалою від 20 листопадам 2024 року передано справу
на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
24. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу повернено на розгляд Верховного Суду.
VІІI. Встановлені судами обставини
25. Відповідно до протоколу від 25 травня 2022 року № 25/05-2022 засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» (заочне голосування) припинено повноваження Голови та членів Правління Товариства 30 червня 2022 року
у зв'язку із закінченням 30 червня 2022 року строку дії контрактів, зокрема,
ОСОБА_1 - технічного директора. Обрано з 01 липня 2022 року Правління Товариства, у складі якого ОСОБА_1 - директор технічний. Вирішено вважати повноваження обраних Голови та членів Правління Товариства такими, що набули чинності з 01 липня 2022 року, строком на 3 роки, а саме до 30 червня 2025 року (включно).
26. Згідно з контрактом від 24 червня 2022 року ОСОБА_1 (працівник) прийнятий (найнятий) на роботу в АТ «Миколаївгаз» (Товариство) до складу Правління: членом правління Товариства на посаду технічного директора, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25 травня 2022 року (протокол № 25/05-2022). У пунктах 6.1-6.3 зазначено, що за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється щомісячна винагорода (далі - посадовий оклад) у розмірі визначеному в додатку до цього контракту. Додаткові виплати при виконанні працівником обов'язків, передбачених цим контрактом, встановлюються сторонами в додатку до цього контракту. Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік (річна премія). Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в додатку до цього контракту.
27. Згідно з додатком до контракту від 24 червня 2022 року за виконання обов'язків, передбачених контрактом, працівнику встановлено щомісячний посадовий оклад в розмірі 155 000 грн. Сторони встановили, що
в розмірі посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена Правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику. Працівнику може виплачуватись річна премія на умовах, в розмірі та порядку, визначеному пунктом 4-7 цього додатку. Виплата працівнику річної премії здійснюється за результатами оцінки індивідуальних показників ефективності, що встановлюються на поточний рік, та виключно за умови прийняття відповідного рішення Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - Наглядовою радою Товариства. Рішення оформлюється протоколом засідання Комітету з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - протоколом засідання Наглядової ради Товариства. Річна премія працівника встановлюється в розмірі до 620 000 грн, що складає 100 % всього розміру річної премії. В окремих випадках Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - Наглядовою радою Товариства може бути прийняте рішення про збільшення розміру річної премії, що оформлюється рішенням вищезазначеного органу. Працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства.
28. Відповідно до протоколу № 12/05-2023 від 12 травня 2023 року засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» два члени ради проголосували «ЗА», а один «УТРИМАВСЯ» за виплату члену Правління Товариства -технічному директору премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року
в розмірі 1 242 240 грн. Перед підписами голови Наглядової ради та секретаря Наглядової ради у цьому протоколі вказано, що рішення прийнято.
29. Згідно з наказом АТ «Миколаївгаз» від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про нарахування та виплату премії» вбачається, що ОСОБА_1 - технічному директору була нарахована премія за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року) у розмірі 1 242 240 грн.
30. Відповідно до наказу АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2023 року
№ 1071-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » члена Правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 - технічного директора звільнено з посади 14 серпня 2023 року згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП. Головному бухгалтеру наказано нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу згідно зі статтею 44 КЗпП у розмірі
6 середньомісячних заробітних плат та компенсацію невикористаної відпустки за 46 календарних днів.
31. Згідно із протоколом від 21 серпня 2023 року № 3/23 засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» було вирішено скасувати рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року (протокол № 12/05-2023).
32. Згідно з розрахунковим листком за серпень 2023 року, виданим ОСОБА_1 -технічному директору, вбачається, що всього нараховано
4 567 339,35 грн, з яких: 4 023 125,58 грн - вихідна допомога (129 днів);
473 558,50 грн - компенсація відпустки (46 днів); 70 655,27 грн - оклад. Всього утримано 890 631,17 грн, з яких: 68 510,09 грн - військовий збір;
НДФЛ - 822 121,08 грн. Всього виплачено 222 597,49 грн, з яких:
62 742,99 грн - аванс (14 серпня 2023 року платіжна інструкція № 886);
159 854,50 грн - чергова виплата з погашення боргів (02 серпня
2023 року платіжна інструкція № 846). Борг за підприємством на кінець місяця становив 3 613 965,19 грн.
33. 24 серпня 2023 року головою правління АТ «Миколаївгаз» видано наказ
№ 1137-ос «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1
№ 1071-ос від 14 серпня 2023 року».
34. 30 серпня 2023 року АТ «Миколаївгаз» надіслано
ОСОБА_1 розрахунковий листок за серпень 2023 року, з якого випливає, що після перерахунку ОСОБА_1 -технічному директору було нараховано
1 647 870,44 грн, які підлягали виплаті йому під час звільнення, з яких:
1 260 212,61 грн - вихідна допомога (129 днів); 317 002,56 грн - компенсація відпустки (46 днів); 70 655,27 грн - оклад. Всього утримано 321 334,74 грн,
з яких: 24 718,06 грн - військовий збір; НДФЛ - 295 616,68 грн. Всього виплат
1 486 390,20 грн, з яких: 62 742,99 грн - аванс; 1 423 647,21 грн - чергова виплата з погашення боргів. Борг за підприємством на кінець місяця відсутній.
35. 30 серпня 2023 року АТ «Миколаївгаз» виплатило ОСОБА_1
1 263 792,71 грн (платіжна інструкція № 913).
36. Наказом від 12 вересня 2023 року № 1221-ос АТ «Миколаївгаз» скасовано наказ від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій».
37. Розмір вихідної допомоги позивача за 129 відпрацьованих днів, з розрахунку 9 769,09 грн. за один відпрацьований робочий день становить
1 260 212,61 грн. (9 769,09 грн. х 129). В розрахунковому листку за серпень
2023 року, який виданий позивачу відповідачем, зазначено розмір вихідної допомоги за 129 днів -1 260 212,61 грн.
38. Кількість днів затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року
до 15 лютого 2024 року (шість місяців) становить 132 робочих дня (серпень
2023 року - 13 робочих днів, вересень 2023 року - 21 робочий день, жовтень
2023 року - 22 робочих дня, листопад 2023 року - 22 робочих дня, грудень
2023 року - 21 робочий день, січень 2024 року - 23 робочих дня, лютий
2024 року - 10 робочих днів).
39. Середня заробітна плата позивача за весь час затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року (шість місяців) становить:
9 769,09 грн. х 132 робочих дня = 1 289 519,88 грн.
ІХ. Позиція Верховного Суду
40. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) Верховний Суд зазначає таке.
41. Цей спір пов'язаний із правом позивача на стягнення з відповідача не виплачених сум, належних працівникові при звільненні (див. пункти 7-8).
42. Верховний Суд наголошує, що стаття 47 КЗпП закріплює обов'язок роботодавця провести розрахунок з працівником, а статтею 116 КЗпП гарантовані строки розрахунку при звільнені.
43. Таким чином, Закон покладає на роботодавця обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
44. Установивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні (див. пункти 30-32, 35-36), суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки
є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП,
а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
45. Поряд з цим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП (див., наприклад, пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
46. Верховним Судом було вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
47. Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 04 квітня 2024 року у справі № 201/8088/21 та від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21.
48. При цьому Верховний Суд враховує, що частина перша статті 117 КЗпП в редакції Закону № 2352-IX передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».
Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.
Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу (див. пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23).
49. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості (156 556,40 грн), беручи до уваги дії відповідача, який сплатив позивачу 91,37 % виплат, які підлягали виплаті йому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, є розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні ОСОБА_1 виплат, що становить
111 285,56 грн.
50. Суди надали правильну оцінку позовним вимогам про скасування наказів відповідача і зробили обґрунтовані висновки про те, що у разі виникнення спору між звільненим працівником та товариством щодо розміру виплат при звільненні способом захисту звільненого працівника є оспорювання до суду розміру сум, нарахованих при звільненні.
51. Апеляційний суд, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача щодо необхідності скасування оспорюваних наказів, правильно виходив з того, що зазначені накази не мають правового значення для ОСОБА_1 як для звільненого працівника, у разі їх скасування це не вплине на розмір нарахованих сум при звільненні позивача.
52. Також апеляційним судом обґрунтовано звернено увагу, що оскільки ці накази прийняті після того як позивач припинив трудові відносини з Товариством, тому у разі виникнення спору між звільненим працівником та Товариством щодо розміру виплат при звільненні способом захисту звільненого працівника є оспорювання до суду розміру сум, нарахованих при звільненні, що і було зроблено позивачем при зверненні до суду у цій справі.
53. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у згадуваній вище постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, вказавши, що оспорення наказів Товариства не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призведе до відновлення майнових прав, які позивач вважає порушеними. У наведеній справі вирішувались аналогічні питання щодо цього ж відповідача (пункт 114 постанови).
54. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що виплачена одноразова премія в травні 2023 року повинна бути включена в розрахунок середньої заробітної плати за чотири місяці апеляційним судом обґрунтовано відхилені, оскільки така премія є одноразовою, тобто підлягала виплаті одноразово в травні 2023 року.
55. Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
56. Останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням були червень та липень 2023 року, тому саме заробітна плата за вказані місяці враховується при розрахунку середньомісячного заробітку.
57. Премія, яку позивач просив врахувати при розрахунку виплат при звільненні, нараховувалася позивачу в травні місяці за перші чотири місяці 2023 року, однак, виходячи з положень пункту 3 розділу ІІІ Порядку, вона не враховується при обчисленні середнього заробітку.
58. Такий підхід застосувала і Велика Палата Верховного Суду у згадуваній справі № 489/6074/23 за схожих обставин за участі того ж відповідача (пункти 72-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23).
59. Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 757/55437/18-ц, від 16 лютого 2023 року у справі
№ 757/55445/18-ц.
60. Доводи касаційної скарги, що суди не надали оцінку тому факту, що станом на день звільнення між учасниками справи не існувало жодного спору щодо розміру виплат, є безпідставними з огляду на предмет спору та характеру спірних правовідносин.
61. Посилання в касаційній скарзі на те, що премія, яка згодом нібито скасовувалася, фактично була виплачена, оподаткована та задокументована (зокрема, була подана податкова звітність), на що судами не надано належну правову оцінку, не впливає на правильність висновків судів і не стосується предмета спору.
62. Так само як і твердження позивача у касаційній скарзі про те, що відповідач не надав доказів того, що вчиняв дії щодо зміни державної звітності, повернення сум премії, повернення сплачених податків з державного та місцевих бюджетів, повернення сум банківських комісій, не є предметом розгляду у цій справі.
63. Інші наведені в касаційній доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК перевірив їх та обґрунтовано відхилив.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи в порядку касаційного провадження. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не свідчать про неправильне застосування норм статей 116, 117 КЗпП при вирішенні спору в цій справі. Також ці судові акти не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилалася позивач в касаційній скарзі (див. пункт 16).
65. Незгода позивачаіз судовимирішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення
з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
66. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів
і дотримали вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
67. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
68. Оскільки рішення суду першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині, та постанова апеляційного суду, підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
69. Додаткове рішення суду першої інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось, тому колегією суддів не переглядалось (див. пункт 6).
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лягу Юрій Мірчович, залишити без задоволення.
2. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня
2024 року у незміненій апеляційним судом частиніта постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко