15 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 761/13179/20
провадження № 61-18299св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В.
розглянув питання про самовідвід судді Верховного Суду Мартєва Сергія Юрійовича від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи - Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», Дочірнє підприємство «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Аграрний фонд», Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року в складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»), треті особи: Дочірнє підприємство (далі - ДП) «Агрофонд-Зерно», ДП «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З урахуванням уточнень просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - ПАТ «Аграрний фонд») від 13 березня 2020 року № 53 про відсторонення його від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно», поновити на посаді директора ДП «Агрофонд-Зерно» та стягнути з АТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2020 року.
07 травня 2020 року ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва відкрив провадження в справі.
Ухвалою від 27 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, Шевченківський районний суд м. Києва, закрив провадження в справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник із корпоративних відносин між учасниками товариства.
Постановою від 03 лютого 2021 року Верховний Суд (провадження 61-18097св20) у складі колегії суддів Висоцької В. С., Грушицького А. І. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасував, справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову мотивував тим, що суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій справі, оскільки не встановили підставу видання оскаржуваного наказу.
Рішенням від 22 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 53 «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП «Агрофонд-Зерно» Драня В. Я.».
Стягнув з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 березня до 04 грудня 2020 року у розмірі 637 267,44 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Постановою від 13 грудня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги АТ «Аграрний фонд» та ДП «Агрофонд-Зерно» залишив без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року залишив без змін.
09 січня 2024 року АТ «Аграрний фонд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
15 січня 2024 року ДП «Агрофонд-Зерно» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою від 29 січня 2024 року Верховний Суд в складі суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження в справі за касаційними скаргами АТ «Аграрний фонд» та ДП «Агрофонд-Зерно», витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.
22 грудня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Мельников Д. О., через систему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою від 22 лютого 2024 року Верховний Суд в складі суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , надав строк для подання відзиву на касаційні скарги.
22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 28 березня 2024 року Верховний Суд в складі суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. зупинив виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року в частині стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в межах платежу за один місяць до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
11 березня 2026 року судді Сердюк В. В. та Фаловська І. М. заявили самовідвід від розгляду цієї справи.
Ухвалою від 12 березня 2026 року Верховний Суд в складі суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. заяву суддів Верховного Суду Сердюка В. В. та Фаловської І. М. про самовідвід задовольнив. Відвів суддів Верховного Суду Сердюка В. В. та Фаловську І. М. від участі в розгляді справи № 761/13179/20, яку передав на автоматизований розподіл.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи розподілена колегії суддів у складі Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.
31 березня 2026 року судді Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О. заявили про самовідвід.
Ухвалою від 31 березня 2026 року Верховний Суд в складі суддів Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. заяви суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. про самовідвід задовольнив. Відвів суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. від участі в розгляді справи № 761/13179/20, яку передав на автоматизований розподіл.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 16 березня 2026 року визначено склад колегії: головуючий-суддя (суддя-доповідач) Мартєв С. Ю., судді Калараш А. А., Литвиненко І. В.
15 квітня 2026 року суддя Мартєв С. Ю. заявив самовідвід задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи, зокрема в сторін та сторонніх спостерігачів, сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду.
Перевіривши наведені суддею на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про її задоволення, з огляду на таке.
Частиною першою статті 39 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з частиною четвертою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участь в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за об'єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.
Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Аграрний фонд», у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 53 про відсторонення його від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно», поновити на посаді директора ДП «Агрофонд-Зерно» та стягнути з АТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2020 року.
Суди розглянули справу в порядку цивільного судочинства та в касаційних скаргах АТ «Аграрний фонд», ДП «Агрофонд-Зерно», ОСОБА_2 , зокрема, посилаються на корпоративну природу спірних правовідносин у цій справі й належність спору до юрисдикції господарського суду.
Однак 26 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М. переглядав постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 761/15358/20(провадження № 61-19614св21) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд», третя особа - ДП «Агрофонд-Зерно», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 54 про відсторонення його від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд», поновити його на посаді директора ДП «Агрофінфонд» та стягнути з АТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2020 року.
За наслідками касаційного перегляду справи № 761/15358/20 Верховний Суд залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, якою скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року про закриття провадження в справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу.
Колегія суддів у складі Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.у справі № 761/15358/20 виснувала, що апеляційний суд, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, правильно виснував, що місцевий суд дійшов передчасного висновку щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій справі та належності спору до господарської юрисдикції.
Під час нового розгляду справи Київський апеляційний суд у постанові від 01 травня 2024 року погодився з висновками Шевченківського районного суду міста Києва, викладеними у рішенні від 23 вересня 2022 року, про те, що в оскарженому наказі не зазначено будь-яких правових підстав для відсторонення позивача від роботи, тому спірні правовідносини є трудовими.
Також у постанові від 26 травня 2022 року (справа № 761/15358/20 провадження № 61-19614св21) зазначено про те, висновки апеляційного суду відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 761/13179/20 (провадження № 61-18097св20) з аналогічними правовідносинами, між тими самими сторонами за подібних обставин.
Справа, яка переглядається, та справа № 761/15358/20 стосуються тих самих сторін, ідентичних правовідносин та фактичних обставин справи (різниться лише предметом позовних вимог), що свідчить про дотичність порівнюваних справ.
Щодо юрисдикційності спору у однієї з них суддя Мартєв С. Ю. вже висловився в постанові від 26 травня 2022 року (провадження № 61-19614св21).
Розгляд одним і тим же складом суду другої суміжної справи, де також вирішується питання юрисдикції спору, може призвести до об'єктивно виправданих сумнівів у тому, що суд має упереджене бачення суті справи вже на початку судового розгляду. Ці дві справи пов'язані між собою, адже обидва провадження вимагають з'ясування тих самих обставин щодо правової природи відсторонення Кардаша Р. С. від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд».
Участь одного судді у двох судових провадженнях, які випливають із тих самих обставин і правовідносин, на думку ЄСПЛ, може в певних випадках поставити під сумнів суддівську неупередженість (справа «Індра проти Словачиини», 2005, пункти 51-53).
Об'єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватися у його неупередженості, має заявити самовідвід. Вимоги об'єктивної неупередженості суду тісно пов'язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв'язків суддів з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що виключають сумніви в упередженості останнього.
Суддя Верховного Суду Мартєв С. Ю. вже висловив правову позицію щодо наявності/відсутності корпоративних відносин між ПАТ «Аграрний фонд» та ОСОБА_1 й належності спору до юрисдикції господарського чи загального суду, тому подальший розгляд цієї (дотичної до попередньої) справи у складі судді Мартєва С. Ю. може призвести до об'єктивно виправданих сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості судді, оскільки він вже висловлював свої аргументи, заслухані під час судового розгляду справи № 761/15358/20 (провадження № 61-19614св21), що є підставою задоволення заяви судді про самовідвід.
Керуючись статтями 33, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву судді Верховного Суду Мартєва Сергія Юрійовича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Верховного Суду Мартєва Сергія Юрійовича від участі в розгляді справи № 761/13179/20за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи - Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», Дочірнє підприємство «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Аграрний фонд», Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року в складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.
Справу № 761/13179/20 передати на автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв А. А. Калараш І. В. Литвиненко