Постанова від 29.04.2026 по справі 922/922/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 922/922/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Погорелова О.В.)

від 20.11.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Лакіза В.В., Мартюхіна Н.О.)

від 17.02.2026

у справі № 922/922/24

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба

треті особи: Акціонерне товариство "Харківобленерго", Харківське квартирно-експлуатаційне управління, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

про стягнення 2128201,35 грн основного боргу, 600115,09 грн 15% річних, 396476,30 грн інфляційних втрат,

за участю представників учасників справи:

позивача - Рудюк Ю.А.

відповідача - Шахід М.А.

третьої особи АТ "Харківобленерго" - Яковлева М.С.

третьої особи Харківське КЕУ - не з'явилися

третьої особи В/ч НОМЕР_1 НГУ - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, (далі - ХНУПС), в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.08.2025) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 124 792,74 грн, з яких: 2 128 201,35 грн основна заборгованість за поставлену електричну енергію; 600 115,09 грн - 15% річних; 396 476,30 грн інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії у період з січня 2023 року по грудень 2023 року.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/922/24 позов задоволено, стягнуто з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 2128201,35 грн основного боргу, 600115,09 грн 15% річних, 396476,30 грн інфляційних втрат.

2.2. Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням пункту 1.2.9 Правил та комерційної пропозиції. Оскільки станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 2128201,35 грн. Також, перевіривши розрахунок 15% та інфляційних втрат, здійснений позивачем (не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду), судом першої інстанції встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 498473,27 грн, а розмір 15% становить 746036,61 грн. Отже, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат та процентів річних є більшим, ніж визначив позивач. Разом з тим, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 396476,30 грн та 15% у розмірі 600591,39 грн. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що судами при розгляді справ №№910/7404/24 та 922/4780/24 встановлено, що Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба, як споживач, приєднався до публічного договору АТ "Харківобленерго" про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 01.06.1997 №2-928К з додатками, що підтверджується заявою - приєднанням від 16.01.2019. В свою чергу відповідно до повідомлення АТ "Харківобленерго", як оператора системи, постачання електроенергії Харківському національному університету повітряних сил ім. І. Кожедуба здійснювалось постачальником "останньої надії". Також, АТ "Харківобленерго", як оператор системи, адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії (постачальнику "останньої надії"), на підставі чого Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" проводить розрахунки із Харківським національним університетом повітряних сил ім. І. Кожедуба за поставлену електричну енергію. При цьому, Правилами роздрібного ринку електричної енергії визначено певний порядок повідомлення електропостачальника про власника (користувача) об'єкта споживача, дотримання якого відповідачем не доведено належними доказами. Крім того, за весь час дії договору відповідач передавав покази засобів обліку електроенергії у вигляді звіту споживача у паперовій формі, підписані уповноваженою особою відповідача, в тому числі і за спірними адресами. Також між ними підписано акти приймання-передачі послуги з розподілу електричної енергії за спірними адресами та акти про обсяги розподіленої електроенергії за договором № 2-928К і по спірних точках розподілу.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/922/24 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі №922/922/24, Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставами касаційного Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №641/8379/21 (щодо застосування абзацу першого пункту 1.2.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 у взаємозв'язку з приписами статті 633, 638 Цивільного кодексу України); від 19.03.2021 у справі №908/3049/19 (щодо застосування пункту 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ).

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 4.27 розділу ІV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

3.9. У відзивах на касаційну скаргу позивач та третя особа (АТ "Харківобленерго") проти її вимог та доводів заперечили, просили суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив позивача мотивовано тим, що факт постачання електричної енергії відповідачу у період з січня по грудень 2023 року належним чином підтверджено даними оператора системи розподілу, актами комерційного обліку та не заперечується по суті відповідачем. До того ж постановою Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №910/7404/24 остаточно підтверджено, що позивач діяв як постачальник "останньої надії" правомірно, а відповідач є належним споживачем електричної енергії у спірний період. Спроби скаржника поставити під сумнів власний статус споживача шляхом посилання на внутрішні акти передачі майна або балансоутримання третіх осіб є юридично неспроможними, оскільки не змінюють правовідносини на роздрібному ринку електричної енергії та прямо суперечать вимогам пункту 4.27 ПРРЕЕ.

Відзив АТ "Харківобленерго" мотивовано тим, що повідомлень про зміну договору №2-928К, його розірвання або документально підтверджених фактів зміни власника на спірні об'єкти не надходило, умови договору змінені не були, а відтак суди обох інстанцій всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, доводам і запереченням сторін та правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства вирішили спір.

3.10. У відповіді на відзив позивача відповідач проти його доводів заперечує, зазначає про його необґрунтованість та вважає, що Університет не набув статусу споживача за спірним договором.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 3112.2024.

Положенням частини шостої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).

Частиною першою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пунктом 3.4.2 Правил вказано, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (пункт 3.2.1 Правил).

У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 13.05.2024. Відповідно до пункту 7 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".

У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (пункт 4.10 Правил).

Положеннями пункту 6.2.4 Правил, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

На виконання вимог частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", додаток № 1 до договору (надалі - комерційна пропозиція).

АТ "Харківобленерго" повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про те, що останнім як постачальником "останньої надії" з 01.01.2023 здійснюватиметься електропостачання Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (лист №56к-01/04-4519 від 30.12.2022).

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням пункту 1.2.9 Правил та комерційної пропозиції.

Пунктом 2.2 договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

У відповідності до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.

Згідно із пунктом 5.8 договору - розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами пункту 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1 договору).

Додатком № 1 до договору викладено Комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 4.1 Комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (пункт 4.2 Комерційної пропозиції).

За пунктом 4.3 Комерційної пропозиції, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2 цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до пункту 4.4 Комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акта купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акта купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акта купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акта купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акта купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. За неповернення узгодженого споживачем акта купівлі-продажу постачальник має право застосувати штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за кожен факт порушення. споживач зобов'язаний сплатити такий штраф протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Відповідно до пункту 5.1 Комерційної пропозиції споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно пунктом 5.10 договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

На виконання договору постачальника "останньої надії" та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання ХНУПС електричної енергії, ДПЗД "Укрінтеренерго" складені акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року на загальну кількість 348 837,00 кВт*год, що в загальній сумі становить 2 128 201,35 грн, а саме:

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 07.02.2023 №56к-01/04-548 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за січень 2023 року; акт №034777 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 4,00 кВт*год по 2 класу та рахунок № 000024980799/19/О01/42312 від 14.02.2023 на оплату 24,19 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 14.02.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 07.03.2023 №56к-01/04-916 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за лютий 2023; акт №037344 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 3 092,00 кВт*год по 2 класу та рахунок № 000024980799/19/О02/44892 від 15.03.2023 на оплату 19 464,61 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 15.03.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.04.2023 №56к-01/04-1386 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за березень 2023 року; акт №038387 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 19 281,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О03/45962 від 10.04.2023. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 10.04.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 08.05.2023 №56к-01/04-1868 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за квітень 2023 року; акт №040263 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період квітень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 41 916,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О04/47861 від 12.05.2023 на оплату 227 972,57 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 12.05.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.06.2023 №56к-01/04-2256 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за травень 2023 року; акт №041921 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 49 588,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О05/49526 від 13.06.2023 на оплату 246 212,75 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 13.06.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.07.2023 №56к-01/04-2797 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за червень 2023 року; акт №043312 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 4 876,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О06/50938 від 10.07.2023 на оплату 23 111,83 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 10.07.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.08.2023 №56к-01/04-3171 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за липень 2023 року; акт №044461 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період липень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 21 150,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О07/52102 від 10.08.2023 на оплату 107 551,31 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 10.08.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.09.2023 №56к-01/04-3657 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за серпень 2023 року; акт №045944 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 27 287,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О08/53581 від 13.09.2023 на оплату 160 319,53 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 13.09.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 06.10.2023 №56к-01/04-4108 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за вересень 2023 року; акт №047176 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 21 674,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О09/54815 від 11.10.2023 на оплату 144 451,57 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 11.10.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 07.12.2023 №56к-01/04-4637 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за жовтень 2023 року; акт №048816 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 38 199,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О10/56476 від 10.11.2023 на оплату 240 955,78 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 11.11.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 07.12.2023 №06-56к-01/04-5157 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за листопад 2023 року; акт №050791 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 85 999,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О11/58485 від 10.12.2023 на оплату 586 699,62 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 11.12.2023;

- повідомлення (витяг по споживачу) АТ "Харківобленерго" від 18.01.2024 №56к-01/04-54 "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" за грудень 2023 року; акт №051883 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2023 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 35 771,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000024980799/19/О12/59609 від 10.01.2024 на оплату 255 158,12 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (info@hups.mil.gov.ua) 11.01.2024.

Проте, відповідач поставлену електричну енергію не оплатив, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період січень - грудень 2023 року у розмірі 2 128 201,35 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій застосовано абзац перший пункту 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 у взаємозв'язку з приписами статті 633, 638 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №641/8379/21, помилково застосували норму права, а саме пункт 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.03.2021 у справі №908/3049/19, щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, виходили з наступного.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії", за змістом статей 1, 4 якого учасники ринку електричної енергії, зокрема електропостачальник та споживач, провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах; постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу. До визначеного Законом переліку видів договорів, які укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, віднесено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Згідно зі статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через медіа про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Пунктом 10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 передбачено, що до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Пунктом 1.2.9 Правил ПРРЕЕ передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 3.1.1 Правил ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (пункти 3.1.8, 3.1.9 Правил ПРРЕЕ).

Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах. Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (пункт 3.2.1 Правил ПРРЕЕ).

Електропостачальник, який планує припинити господарську діяльність з постачання електричної енергії або неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу у порядку та терміни, визначені цими Правилами (пункт 3.2.3 Правил ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 3.4.1 Правил ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному вебсайті.

Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами (пункт 3.4.2 Правил ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 3.4.3. Правил ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

У пункті 3.4.4 Правил ПРРЕЕ зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стан" затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, відповідно до пункту 7 якого постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".

Відповідно до пункту 6.2.1 Правил ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі III цих Правил. Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пункт 6.2.3 Правил ПРРЕЕ).

Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу (пункт 6.2.4. Правил ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 6.2.5 Правил ПРРЕЕ споживач має право до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (протягом 5 днів з дня повідомлення адміністратором комерційного обліку про його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії") укласти договір з обраним електропостачальником або постачальником універсальних послуг (для споживачів, які мають на це право) шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, або за згодою сторін на інших умовах, відмінних від тих, які містяться в комерційних пропозиціях, оприлюднених на офіційному сайті електропостачальника. У такому разі обраний електропостачальник (постачальник універсальних послуг) має протягом дня з моменту укладення договору постачання електричної енергії споживачу (договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) повідомити адміністратора комерційного обліку. Адміністратор комерційного обліку в той же день переводить такого споживача до обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) шляхом внесення змін в одноденний строк до реєстрів точок комерційного обліку електропостачальника щодо обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) та відповідного споживача, якому він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному цими Правилами, з одночасним повідомленням операторів системи.

Якщо споживач до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не обрав електропостачальника або не забезпечив власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор комерційного обліку в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом внесення змін в одноденний строк до реєстрів точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, з одночасним повідомленням операторів системи, споживача та постачальника "останньої надії" (пункт 6.2.6 Правил ПРРЕЕ).

Постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (зі змінами) ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 по 31.12.2023 на території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Судами встановлено, що листом № 56к-01/04-4519 від 30.12.2022 АТ "Харківобленерго" повідомило ДП "Укрінтеренерго" про те, що останнім як постачальником "останньої надії" з 01.01.2023 здійснюватиметься електропостачання Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба у зв'язку з припиненням договору про постачання електроенергії з попереднім постачальником. В якості додатку до листа надано повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі). У повідомлені зазначений споживач - Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба, а також ЕІС - код Z типу ТКОЕЕ та фактичні адреси площадок вимірювання. Так, за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24 ЕІС - код Z типу ТКОЕЕ - 62Z8498548804759, вул. 23-го Серпня, 2А - 62Z3804851462439, 62Z7905800451991, пр. Науки, 22А - 62Z6977130917020, 62Z9508907925095.

На офіційному веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua розміщено, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція). Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави. Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.

Додатком № 1 до договору викладено комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

На підставі отриманих від ОСР даних (звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території діяльності оператора системи розподілу (передачі)) постачальником складені акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року на загальну кількість 348837,00 кВт*год та виставлені рахунки в загальній сумі 2128201,35 грн.

Судами встановлено, що саме відповідно до повідомлення АТ "Харківобленерго", як оператора системи, постачання електроенергії Харківському національному університету повітряних сил ім. І. Кожедуба здійснювалось постачальником "останньої надії".

В свою чергу, відповідач стверджує, що оскільки він не був споживачем електричної енергії та балансоутримувачем за об'єктами 1, 2 та 3 станом на 31.12.2022, відповідно, він не міг бути визначений і споживачем електричної енергії за вказаними об'єктами починаючи з 01.01.2023 та приєднаний до договору в порядку, передбаченому Законом України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, а саме: за фактом припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. При цьому, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг по вказаних об'єктах, дія якого припинилася 31.12.2022, було укладено між КЕВ м. Харків та ПрАТ "Харківенергозбут".

Так, відповідачем наданий, зокрема, лист Харківського КЕУ від 07.06.2024, в якому зазначено, що майновий комплекс військового містечка №216 у м. Харкові у 2015 році передано із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Міністерства внутрішніх справ на баланс військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; довідку Харківського КЕУ від 07.03.2024, в якій зазначено, що житловий будинок військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та на забезпеченні Харківського квартирно-експлуатаційного управління; свідоцтво на нерухоме майно та Витяг про державну реєстрацію прав від 01.10.2010 та 13.10.2021, з яких вбачається, що приміщення за адресою: просп. Науки (просп. Леніна), б.22А у м. Харкові знаходиться в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова.

Також, в матеріалах справи міститься лист військової частини № НОМЕР_1 НГ України від 01.07.2024, в якому зазначено, що на балансі військової частини НОМЕР_1 НГ України перебувають будівлі та споруди колишнього містечка № НОМЕР_3 за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 24. З 01.01.2021 по 2022 рік постачальником електричної енергії до будівель та споруд військового містечка фактично був КЕВ м. Харкова, якому військовою частиною відшкодовувалася вартість спожитої електричної енергії на підставі відповідних договорів. З 01.01.2024 по теперішній час постачання електричної енергії за вказаною адресою здійснюється ТОВ "Овіс Трейд" на підставі відповідного договору, укладеного з військовою частиною.

Крім того, відповідач посилається на повідомлення ПрАТ "Харківенергозбут" від 08.12.2022 про припинення дії договору та постачання електричної енергії, адресоване АТ "Харківобленерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" та КЕВ, в якому зазначалось про припинення дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з КЕВ м. Харків, дата закінчення договору - 31.12.2022. У додатку №1 міститься інформація щодо об'єктів споживача КЕВ м. Харків: гуртожиток за адресою вул. 23 Серпня, 2А, ЕІС - код ТКО 62Z3804851462439, 62Z7905800451991 (договір о/р№ 2-928УП); житловий будинок за адресою пр. Науки, 22А, ЕІС - код ТКО 62Z6977130917020, 62Z9508907925095 (договір о/р №2-928УП); гуртожиток за адресою: вул. Михайла Гуревича, 22/24 ЕІС - код ТКО - 62Z8498548804759 (договір о/р №2-928УП).

Постановою НКРЕКП від 16.11.2018 №1446 видано АТ "Харківобленерго" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) АТ "Харківобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).

19.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" (енергопостачальник) приєднався до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" (ОСР).

16.01.2019 Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (споживач) підписав заяву - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №2-928К від 01.06.1997 за особовим рахунком №928 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

У додатку до заяви - приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2-928К від 01.06.1997 міститься перелік об'єктів, адрес за об'єктом споживача, номера приладів обліку та ЕІС код точок комерційного обліку за об'єктом споживача, зокрема: житловий будинок за адресою: м. Харків, пр. Науки, 22А, номер приладу обліку - 000450, 036403, ЕІС код - 62Z6977130917020, 62Z9508907925095; гуртожиток за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 2А, номер приладу обліку - 032269, 032906, ЕІС код - 62Z3804851462439, 62Z7905800451991; приміщення за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24, номер приладу обліку - 19458515, 94339367, ЕІС код - 62Z0464252937087, ЕІС код - 62Z7857714878696.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним та розміщений на веб сайті АТ "Харківобленерго".

Згідно з пунктом 1.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи

Згідно з пунктом 2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору

Пунктом 3.5 цього договору передбачено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу.

Таким чином, АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ДПЗД "Укрінтеренерго" і проводить розрахунки із споживачем згідно з умовами договору.

ДПЗД "Укрінтеренерго" лише здійснює постачання електричної енергії на визначені АТ "Харківобленерго" точки комерційного обліку.

АТ "Харківобленерго" до матеріалів справи надало покази засобів обліку електроенергії у вигляді звітів у паперовій формі про обсяги спожитої енергії за січень - грудень 2023 року, які підписані відповідачем. Також, між АТ "Харківобленерго" та відповідачем підписано акти приймання-передачі послуги з розподілу електричної енергії та акти про обсяги розподіленої електроенергії за договором № 2-928К і по спірних точках розподілу. АТ "Харківобленерго" за заявлений позивачем період відповідачу надано послуги з розподілу електричної енергії обсягом за січень 2023 року: 4 кВт*год, за лютий 2023 року: 3092 кВт*год, за березень 2023 року: 19281 кВт*год, за квітень 2023 року: 41916 кВт*год, за травень 2023 року: 49588 кВт*год, за червень 2023 року: 4876 кВт*год, за липень 2023 року: 21150 кВт*год, за серпень 2023 року: 27287 кВт*год, за вересень 2023 року: 21674 кВт*год, за жовтень 2023 року: 38 199 кВт*год, за листопад 2023 року: 85 999 кВт*год, за грудень 2023 року: 35771 кВт*год, всього: 348837, 00 кВт*год. Отже, обсяг розподіленої електричної енергії, який передається АТ "Харківобленерго" для проведення відповідних розрахунків збігаються з даними вказаними позивачем.

Відповідно до пункту 4.27 ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта. Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта. У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів. З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об'єкт.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок повідомлення електропостачальника про власника (користувача) об'єкта споживача, дотримання якого позивачем не доведено.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7404/24 за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Акціонерне товариство "Харківобленерго", 2. Харківське квартирно-експлуатаційне управління, 3. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання публічного договору нечинним (неукладеним).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/7404/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 та постановою Верховного Суду від 16.09.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами у справі №910/7404/24 встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023, умови якого позивач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням пункту 1.2.9 Правил та комерційної пропозиції. Інформацію щодо площадок комерційного обліку електричної енергії за постачальником "останньої надії" АТ "Харківобленерго" повідомило позивача листом від 28.05.2024, зокрема, 1) вул. Михайла Гуревича (Помірки), б. 22/24 у м. Харкові (EIC-code62Z0464252937087); 2) вул. 23 Серпня, б. 2А у м. Харкові (EIC-code 62Z5484996288302); 3) просп. Науки, б.22А у м. Харкові (EIC-code 62Z1212022331284). Також, судами встановлено, що саме АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" і проводить розрахунки із споживачем згідно з умовами договору. ДПЗД "Укрінтеренерго" лише здійснює постачання електричної енергії на визначені АТ "Харківобленерго" точки комерційного обліку. Враховуючи, що чинним законодавством визначено певний порядок повідомлення електропостачальника про власника (користувача) об'єкта споживача, позивачем не доведено належними доказами дотримання такого порядку, так само, як і не доведено наявності підстав для визнання недійсним спірного договору.

Також, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4780/24 за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до Акціонерного товариства "Харківобленерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ДПЗД "Укрінтеренерго", 2) Харківське квартирно-експлуатаційне управління, 3) військова частина НОМЕР_1 , про визнання договору недійсним в частині визнання недійсними пунктів 1, 2 та 3 додатку до заяви приєднання від 16.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 2-928К від 01.06.1997.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №922/4780/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 та постановою Верховного Суду від 01.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Так, судами у справі №922/4780/24 зазначено, що з огляду на підписання саме Університетом оспорюваної заяви-приєднання із вказівкою об'єктів споживання і того майна, яке було ним передано іншим особам, звітування ним щодо обсягів споживання електричної енергії з оформленням і підписанням відповідних актів з АТ "Харківобленерго" упродовж періоду дії спірного договору, підлягає застосуванню принцип "тлумачення слів договору проти того, хто їх написав" та "заборони суперечливої поведінки" як аспектів добросовісності, у світлі яких послідовна тривала позиції Університету і його власні дії у розглядуваних спірних правовідносин створили легітимні очікування інших учасників таких правовідносин щодо обґрунтованості сприйняття останнього як споживача електричної енергії у розглядуваний період (тобто і після вказаних у 2006-2007 передач відповідних об'єктів третім особам 2, 3) і належної (у тому числі і зобов'язаної у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України) сторони за відповідним договором та похідних від нього правовідносин.

Крім того, суди зазначили, що діючі приписи пункту 4.27 ПРРЕЕ не тільки покладають обов'язок повідомлення про вибуття майна саме на позивача у розглядуваному випадку з метою відповідного коригування договірних правовідносин (чого здійснено за наявними матеріалами справи не було позивачем) та визначають наслідком невиконання вказаних дій подальше перебування "колишнього" (фізично чи фактично) споживача у статусі боржника за грошовим зобов'язанням з оплати електричної енергії та таких об'єктах (відповідальності за належне виконання якого позивач хоче уникнути), але й фактично визначають належні дії із захисту своїх інтересів у такій ситуації, які мав (і має) здійснити позивача замість оспорювання дійсності договору. Діючі приписи пункту 4.27 ПРРЕЕ відтворюють аналогічні положення пункту 6.18 ПКЕЕ, які діяли у період вибуття спірних об'єктів з його володіння у 2006-2007 роках, та також були недотримані позивачем у належний спосіб повідомлення на той момент постачальника електричної енергії та ініціації відповідних змін до договору і припинення його дії щодо таких об'єктів 1-3, адже нові споживачі (треті особи 2 і 3) могли укласти свої самостійні договори тільки після розірвання договору з позивачем, який звільнив (передав) відповідні приміщення.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, а також враховуючи обставини, встановлені у справах №922/4780/24 та №910/7404/24, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням пункту 1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.

5.5. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, Суд зазначає таке.

Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2023 у справі №641/8379/21, застосував для визначення факту укладення між позивачем та відповідачем публічного договору положення пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до повноважень якої не віднесено видання нормативно-правових актів, що регулюють цивільні відносини.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 Цивільного кодексу України).

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та Цивільним кодексом України (частини четверта, п'ята статті 4 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №641/8379/21, на яку посилається скаржник, вказав, що у доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно варто визнати існування ієрархії між Цивільним кодексом України як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 Цивільного кодексу України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України (якщо суперечить мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України або іншого закону), інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №490/7071/16-ц, на яку посилається скаржник).

Функціональним призначенням процедурних норм є "обслуговування" приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію "обслуговування" приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №308/11827/20, на яку посилається скаржник).

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №641/8379/21 вказав, що за своєю сутністю договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу є публічним договором. Для вирішення того, які норми підлягають застосуванню (Цивільний кодекс України чи пункт 4.5.5 Кодексу систем розподілу) потрібно застосовувати статтю 4 Цивільного кодексу України з урахуванням того, що Кодекс систем розподілу затверджений постановою НКРЕКП, до повноважень якої не віднесено видання нормативно-правових актів, що регулюють цивільні відносини (стаття 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"). Оскільки Кодекс систем розподілу не є актом цивільного законодавства, тому він не може регулювати цивільні відносини, зокрема і щодо порядку укладення договорів. Тому до спірних відносин в частині визначення моменту укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Статтею 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини восьмої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21 та від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22.

Виходячи із сукупного аналізу положень статей 633, 634 Цивільного кодексу України та статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням предмета і підстав заявлених позовних вимог, суті спору, виходили з того, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням пункту 1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.

Зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності між сторонами правовідносин з постачання електричної енергії мотивовані лише посиланням на ПРРЕЕ. Суди також врахували положення Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та договору.

Скаржник у касаційній скарзі не спростував висновків судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023. Доводи, викладені ним у касаційній скарзі зводяться до переоцінки фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.6. У справі №908/3049/19 предметом розгляду були вимоги про стягнення боргу за недораховану електроенергію, обґрунтовані порушенням відповідачем пунктів 5.1, 3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, а саме здійсненням самовільного підключення електроустановки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; здійсненням самовільного підключення електропроводки напруги ліфтів житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії, про що складено акт про порушення від 23.05.2018.

Суд першої інстанції рішенням, яке апеляційний суд залишив без змін, позов задовольнив з огляду на доведеність самовільного підключення відповідача до електромереж та набуття електричної енергії без укладення договору відсутність доказів скасування рішення комісії від 20.09.2018; здійснення позивачем правильного розрахунку обсягу самовільно спожитої електроенергії відповідачем, що не суперечить пункту 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією; відсутність доказів добровільної оплати відповідачем електричної енергії за заявлений період.

Погодившись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Верховний Суд постановою від 19.03.2021 у справі №908/3049/19 вказані рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Водночас Верховний Суд відхилив аргументи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, які набрали чинності з 11.06.2018, з огляду на таке:

"Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що складення акту про порушення відбулося до набрання чинності Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а чинні на той час Правила користування електричною енергією не встановлювали строків розгляду такого акту, ПАТ "Запоріжжяобленерго" мало "законне сподівання" на застосування приписів саме діючого нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення.".

Проаналізувавши зміст наведеної постанови, Суд звертає увагу на те, що висновки Верховного Суду щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі є загальними по відношенню до застосування нормативно-правових актів, зокрема ПРРЕЕ, дія яких поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, та зроблені без урахування специфіки правовідносин у цій справі №922/922/25, хоча, як зазначав Суд, задля визначення необхідності застосування правових висновків Верховного Суду до конкретних правовідносин на предмет подібності насамперед необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях (питаннях).

Суд зауважує, що наведене у постанові від 19.03.2021 у справі №908/3049/19 Верховний Суд виснував насамперед у контексті доводів скаржника щодо спірних у справі №908/3049/19 правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи, зокрема з огляду на те, що:

- спірні правовідносини у справі склалися з приводу стягнення боргу за недовраховану електроенергію внаслідок порушення відповідачем пунктів 5.1, 3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28;

- суди попередніх інстанцій встановили і сторони не заперечують, що станом на момент проведення перевірки та складання за її результатами акта про порушення від 23.05.2018 були чинними Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28.

При цьому засідання комісії з розгляду акта, на якому було прийнято рішення, відбулось 20.09.2018.

Зазначені Правила користування електричною енергією втратили чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, якою затверджено ПРРЕЕ, що набрали чинності з 11.06.2018;

- як Правилами користування електричною енергією (пункт 6.40), так і ПРРЕЕ, передбачений однаковий порядок притягнення споживачів до відповідальності за виявлені порушення, а саме: відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка визначає види правопорушень у сфері енергопостачання та порядок розрахунку обсягу недоврахованої електроенергії;

- встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що в основу розрахунку обсягу та вартості недоврахованої електроенергії за правопорушення, передбачене підпунктом 5 пункту 2.1 Методики, покладено саме положення Методики (пункти 2.6, 2.7), а не Правила користування електричною енергією чи ПРРЕЕ.

Тоді як у цій справі №922/922/25 предметом розгляду є вимоги про стягнення з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 2128201,35 грн основного боргу, 600115,09 грн 15% річних, 396476,30 грн інфляційних втрат за договором постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" у період з січня 2023 року по грудень 2023 року.

До того ж Суд наголошує, що посилаючись в аспекті визначеної підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) рішень судів попередніх інстанцій на помилкове застосування судами до спірних правовідносин пункту 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ з огляду на наведену правову позицію Верховного Суду щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі, скаржник не доводить, що наведене у цій постанові є свідченням помилково застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм зазначеного пункту ПРРЕЕ, відповідно достатньою підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій з наведеним мотивуванням, зокрема з огляду на те, що спірні правовідносини сторін у цій справі виникли 01.01.2023, тобто після того як ПРРЕЕ набрали чинності 11.06.2018, а не у 2006-2007 роках (за фактом вибуття об'єктів 1, 2 та 3 з володіння та користування Університету), як стверджує скаржник; залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у контексті відповідних доводів скаржника зауважив, що чинні приписи пункту 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ відтворюють аналогічні положення пункту 6.18 Правил користування електричною енергією, які діяли у період вибуття спірних об'єктів з його володіння у 2006-2007 роках та яких відповідач не дотримався, зокрема в частині належного повідомлення постачальника електричної енергії та ініціювання відповідних змін до договору і припинення його дії щодо таких об'єктів.

З огляду на зазначене, проаналізувавши зміст визначеної скаржником постанови у контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, а саме висновків апеляційного суду в аспекті застосування пункту 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ до спірних у цій справі правовідносин, Суд зазначає про те, що правовідносини у справі №908/3049/19, щодо яких Верховний Суд виснував у наведеній скаржником постанові, та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними у розумінні критеріїв подібності, зокрема змістового, через відмінність спірних питань та встановлених судами фактичних обставин, що формують зміст правовідносин з урахуванням їх специфіки, а також через відмінність суб'єктного складу, предмета та підстав позову.

Наведене свідчить, що визначена скаржником - Університетом підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/922/25 не підтвердилась, що є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд також відкрив на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/10442/21, від 30.05.2023 у справі №918/707/22, від 24.07.2024 у справі №912/1863/23, від 08.08.2024 у справі №906/446/23, від 08.08.2024 у справі №906/497/23, від 10.12.2024 у справі №904/5475/23, від 04.02.2025 у справі №909/996/22.

Обґрунтовуючи визначену підставу касаційного оскарження, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування пункту 4.27 розділу ІV ПРРЕЕ, а саме щодо можливості на підставі зазначених положень ПРРЕЕ покладення на попереднього споживача зобов'язання зі здійснення оплати спожитої на об'єктах електричної енергії на підставі умов публічного договору приєднання про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який набрав законної сили, за фактом зафіксованого на зазначених об'єктах споживання електричної енергії, - вже після їх звільнення та передання на баланс поточним споживачам.

У контексті поставленого питання та визначеної скаржником підстави касаційного оскарження Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, Кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров'я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.

Листом № 56к-01/04-4519 від 30.12.2022 АТ "Харківобленерго" повідомило ДП "Укрінтеренерго" про те, що останнім як постачальником "останньої надії" з 01.01.2023 здійснюватиметься електропостачання Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба у зв'язку з припиненням договору про постачання електроенергії з попереднім постачальником. В якості додатку до листа надано повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі). У повідомлені зазначений споживач - Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба, а також ЕІС - код Z типу ТКОЕЕ та фактичні адреси площадок вимірювання. Так, за адресою: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24 ЕІС - код Z типу ТКОЕЕ - 62Z8498548804759, вул. 23-го Серпня, 2А - 62Z3804851462439, 62Z7905800451991, пр. Науки, 22А - 62Z6977130917020, 62Z9508907925095.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок повідомлення електропостачальника про власника (користувача) об'єкта споживача.

Проте судами обох інстанцій не встановлено дотримання позивачем порядку повідомлення електропостачальника.

За переконанням скаржника на спірні правовідносини не поширюються положення пункту 4.27 ПРРЕЕ, оскільки передача об'єктів (за адресами: м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24; вул. 23-го Серпня, 2А; пр. Науки, 22А) на баланс поточним користувачам відбулася ще у 2006-2007 роках.

Разом з тим, виходячи з того, що постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснювалося на підставі договору, укладеного у 2023 році, доводи скаржника про незастосовність до спірних правовідносин діючих положень пункту 4.27 ПРРЕЕ відхиляються. До того ж судами встановлено, що діючі приписи пункту 4.27 ПРРЕЕ відтворюють аналогічні положення пункту 6.18 ПКЕЕ, які діяли у період вибуття спірних об'єктів з його володіння у 2006-2007 роках, та також були недотримані позивачем у належний спосіб повідомлення на той момент постачальника електричної енергії та ініціації відповідних змін до договору і припинення його дії щодо таких об'єктів 1-3, адже нові споживачі (треті особи 2 і 3) могли укласти свої самостійні договори тільки після розірвання договору з позивачем, який звільнив (передав) відповідні приміщення.

За результатами касаційного перегляду судом касаційної інстанції з огляду на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм, фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою встановлених обставин справи щодо відсутності підстав для стягнення оплати за фактично спожиту електричну енергію.

Зазначене свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування правового висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід відзначити, що касаційна скарга зводиться до власного трактування норм матеріального права, тобто у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, що вочевидь не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено наявність обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог.

5.8. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Університет зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання останнього про долучення доказів, а саме письмових пояснень Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків від 15.01.2026, наданих ним у справі №922/4592/25 щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у прийнятті письмових пояснень, які були подані в іншій справі, з посиланням на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що новий доказ (письмові пояснення КЕВ м. Харків по справі №922/4592/25) складений (створений) 15.01.2026 КЕВ м. Харків після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення від 20.11.2025, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд Харківської області ухвалою від 23.04.2024 у справі №922/922/24 задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківське квартирно-експлуатаційне управління та встановив третім особам строк для подання пояснень щодо позову.

Згідно із частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 виснував, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (особи, яка їх подає).

Оскільки скаржником відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено неподання ним документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно від нього не залежали, то суд апеляційної інстанції не безпідставно, а цілком обґрунтовано відмовив у їх прийнятті, не задовольнивши відповідне клопотання.

Верховний Суд також зазначає, що розгляд цієї справи, після залучення Квартирно-експлуатаційного управління до участі у справі, відбувався у суді першої інстанції не в одне судове засідання, третій особі надавалася можливість подавати: докази, пояснення; а також зауваження.

За таких обставин, відсутні підстави вважати такими, що порушують норми процесуального права дії суду апеляційної інстанції, який не задовольнив клопотання скаржника про долучення доказів.

Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання скаржника про долучення доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З огляду на викладене, касаційне провадження у цій справі №922/922/24 за касаційною скаргою Університету в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення із залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв'язку із закриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Університету в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та відмовою в її задоволенні в частині підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі №922/922/24, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі №922/922/24 - без змін.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

Попередній документ

136113900

Наступний документ

136113902

Інформація про рішення:

№ рішення:	136113901
№ справи:	922/922/24
Дата рішення:	29.04.2026
Дата публікації:	01.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (31.03.2026)
Дата надходження:	04.03.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

23.04.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
14.05.2024 09:45	Господарський суд Харківської області
11.06.2024 09:15	Господарський суд Харківської області
18.06.2024 10:30	Господарський суд Харківської області
25.06.2024 10:10	Господарський суд Харківської області
17.07.2025 09:30	Господарський суд Харківської області
21.08.2025 09:30	Господарський суд Харківської області
28.08.2025 10:15	Господарський суд Харківської області
09.10.2025 10:15	Господарський суд Харківської області
23.10.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
20.11.2025 09:15	Господарський суд Харківської області
17.02.2026 10:30	Східний апеляційний господарський суд
29.04.2026 10:45	Касаційний господарський суд