Іменем України
21 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/502/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011423) вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674) вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Ніжинської міської ради Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 34644701) пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Князєва Д.В.;
від позивача: Лозицької Я.А., представника;
від відповідача: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_2
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Ніжинською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Ніжинської міської ради Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 19,0057 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0187 шляхом:
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 19,0057 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0187;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Ніжинської міської ради на земельну ділянку площею 19,0057 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0187, номер запису про права власності 56332202, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 29909411774233;
- зобов'язання Ніжинської міської ради Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 19,0057 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0187 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р., ХІ-XVII ст., охоронний №2999-Чр, та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., V-I тис. до н.е., ХІ-сер.ХІІІ ст. н.е., охоронний №2956-Чр, розташовані на земельній ділянці площею 130,7710 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0233 (в результаті поділу якої утворилася оспорювана земельна ділянка з кадастровими номерами 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га). Вказана ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, на частину її площі встановлено обмеження - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Відтак земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, є об'єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно у дер-жавній власності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 25.06.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.
Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 26.05.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 26.05.2025 о 17:24 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, сторони в розумінні ст. 242 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, а також про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений.
У підготовчому засіданні 25.06.2025 суд протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом у підготовчому засіданні, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.08.2025.
03.07.2025 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому останній просить зупинити провадження у справі № 927/502/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, з огляду на те, що ухвалою ВП ВС від 04.06.2025 (надання загального доступу забезпечено 25.06.2025) у цій справі справу прийнято до розгляду. Правовідносини, спір із приводу яких вирішується у цій справі, за характером спору, сферою правового регулювання та виключною правовою проблемою на думку відповідача є подібними до правовідносин, що у справі № 927/502/25, тому розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики зі спірного питання - чи є належним обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання негаторного позову.
У судовому засіданні 05.08.2025 представник позивача вирішення поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі поклав на розсуд суду. Прокурор з посиланням на статті 182, 195 ГПК України проти задоволення клопотання відповідача заперечив.
У судовому засіданні 05.08.2025 суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та постановив розгляд справи № 927/502/25 повернути на стадію підготовчого провадження; клопотання Ніжинської міської ради Чернігівської області про зупинення провадження у справі задовольнити; зупинити провадження у справі № 927/502/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду; зобов'язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24 та надати копію відповідного судового рішення.
27.03.2026 Ніжинською міською радою подано клопотання про поновлення провадження у справі в якому повідомлено, що 24.03.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/264/24.
Ухвалою суду від 02.04.2026 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 09.04.2026.
У підготовчому засіданні 09.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 21.04.2026.
13.04.2026 відповідачем подана заява про визнання позову, розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та просив провести засідання без представника відповідача.
Суд прийняв заяву відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
У судовому засіданні 21.04.2026 на підставі статті 240 ГПК України суд оголосив скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551 (п.1 рішення, п. 167 додатку до даного рішення) відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону, як нововиявлену пам'ятку археології, городище літописного м. Уненеж у м. Ніжин Ніжинського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1980 році.
Пам'ятку археології паспортизовано 10.01.1992 (охоронний номер 2999-Чр).
Відповідно до паспорту пам'ятки городище літописного м. Уненеж датоване ХІ- сер. XІII ст.ст. н.е.
Територія городища вперше була заселена наприкінці ХІ ст. Ймовірно на межі ХІ-ХІІ ст. були зведені укріплення городища. Городище виникло, як опорний пункт чернігівських князів на Задесенні, який здійснював контроль над р. Остер та дорогою, що йшла з Переяслівського князівства на Задесення. Городище було зруйноване під час монголо-татарської навали в сер. ХІІІ ст.
Городище займає ділянку правого берега р. Остер, біля впадіння неглибокого яру. З заходу та півдня городище було обмежене ровом. У культурному шарі потужністю більше 2 м були відкриті нашарування ХІ- сер. XVII ст. та ХІХ-ХХ ст. Знайдена велика кількість посуду, уламки шиферних та туфових жорен, шматки амфор. Городище являє собою мало округлу площадку діаметром 100 м. Висота над заплавою р. Остер 3-4 м.
Адреса пам'ятки: Чернігівська область, Ніжинський район, Ніжинська міська рада, розташована за 2 км. на північний схід від центра міста Ніжин, в ур. Городок (Комуна), за північно-східною околицею міста.
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі Ніжинської міської ради.
До паспорту пам'ятки складено схематичний план городища літописного м. Уненеж з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування городища, а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 10.01.1992, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час виявлення городища літописного м. Уненеж.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: дає додаткові відомості про історію Чернігівської Землі в давньоруський час.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75 (п.1 рішення, п. 91 додатку до даного рішення) відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону, як нововиявлену пам'ятку археології, поселення-посад городища в ур.Городок (Комуна) у м. Ніжин Ніжинського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1985 році.
Пам'ятку археології паспортизовано 29.09.1992 (охоронний номер 2956-Чр).
Відповідно до паспорту пам'ятки поселення-посад городища в ур. Городок (Комуна) датоване V-I тис. до н.е., ХІ-сер.ХІІІ ст. н.е.
Найдавніші шари на місці посаду відносяться до неоліту, пізніше поселення існувало в епоху бронзи та раннього заліза. Життя на цьому місці відродилося в ХІ ст., а з середини ХІІІ ст. буде знищено під час монголо-татарської навали. З кінця ХІ до сер. ХІІІ ст. поселення виконувало роль посаду давньоруського городища Уненеж.
Поселення-посад розташоване при вигині невисокої тераси правого берега р. Остер, що в цьому місці повертає з півночі на захід. Площадка зайнята пам'яткою, має хвилястий рельєф. Найвища частина пам'ятки прилягає до залишків будівель колишньої комуни. Підвищення з півночі та заходу вгинає неглибока низовина шириною 30-50 м, за якою культурний шар поселення продовжується у північному і південному та західному напрямках. На поселенні було розбито 2 розкопи, 3 траншеї і 5 шурфів, які виявили залишки будівель давньоруського часу, а також керамічні матеріали епохи бронзи та раннього залізного віку. Площа пам'ятки в сер. ХІІІ ст. становила 11-12 га. Культурний шар на окремих ділянках досягає 2.0 м.
Адреса пам'ятки: Чернігівська область, Ніжинський район, Ніжинська міська рада на північно-східній околиці міста Ніжин, в ур. Городок (Комуна).
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі Ніжинської міської ради.
До паспорту пам'ятки складено схематичний план поселення з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку його місця розташування, а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 29.09.1992, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час її виявлення.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: містить цікаві відомості про населення Чернігівського Задесення в різні історичні періоди.
У 2019 році Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району з урахуванням перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (далі технічна документація із інвентаризації земель).
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки №1 (Кунашівська сільська рада) площею 35,1657 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 130,7710 га, розташована на території Кунашівської сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Кунашівської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Ніжинській ОТГ (ділянка №1 орієнтовною площею 130,7710 га), де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;
- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 130,7710 га (угіддя сільськогосподарського призначення) відноситься до земель запасу;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 130,7710 га, розташованій на території Кунашівської сільради Ніжинського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7423385900:02:001:0233; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (жовтими косими лініями) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 35,1657 га відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
- міськрайонним управлінням у Ніжинському районі та м. Ніжин ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 05.04.2019 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинського району, Чернігівської області.
Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17.04.2019 №72-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, у порядку погодження землевпорядної документації зазначається, що на частині земельної ділянки, яка знаходиться на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району - ділянка № 1 площею 130,7710 га, розташовані пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р., ХІ-XVII ст., охоронний №2999-Чр та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., V-I тис. до н.е., ХІІ-сер.ХІІІ ст. н.е., охоронний №2956-Чр.
Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 24.04.2019 видано наказ №25-2559/14-19-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Ніжинської міської ради, Ніжинського району, Чернігівської області загальною площею 193,0505 га.
Рішенням 9 сесії VIIІ скликання Ніжинської міської ради від 22.04.2021 №46-9/2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» надано дозвіл управлінню комунального майна та земельних відносин міської ради на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0233, площею 130,7710 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу, на чотири земельні ділянки (п.3 Рішення).
Рішенням 11 сесії VІІІ скликання Ніжинської міської ради від 01.07.2021 №36-11/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про реєстрацію земельної ділянки, затвердження технічної документації із землеустрою, про внесення змін в рішення» внесено зміни в п. 3 попереднього рішення від 22.04.2021 №46-9/2021 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0233, площею 130,7710 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу, на п'ять земельних ділянок.
У подальшому, 19 сесією VIIІ скликання Ніжинської міської ради від 20.01.2022 №25-19/2022 прийнято рішення «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності».
У п. 3 вказаного рішення зазначається про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 7423385900:02:001:0235 на 5 окремих земельних ділянок та реєстрацію їх за Ніжинською міською радою Чернігівської області відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, згідно п. 3.1 рішення, земельну ділянку площею 40.0000 га, цільове призначення: 01.17 - земельні ділянки запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 7423385900:02:001:0175 розташовану на території Ніжинської ТГ з обмеженнями у використанні встановлені у формі охоронної зони пам'ятки культурної спадщини.
Рішенням 33 сесії VIII скликання Ніжинської міської ради від 28.09.2023 №38-33/2023 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності» п.1 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0233 на п'ять окремих земельних ділянок у тому числі з кадастровим номером 7423385900:02:001:0175. Також, зазначно щодо реєстрації земельних ділянок за Ніжинською міською радою відповідно до вимог законодавства.
У п. 1.1. вказаного рішення зазначено, що п. 3 рішення Ніжинської міської ради від 20.01.2022 №25-19/2022 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності» вважати таким, що втратив чинність.
Рішенням Ніжинської міської ради №80-38/2024 від 11.06.2024 «Про надання дозволу на поділ земельних ділянок комунальної власності», надано дозвіл Управлінню комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0175 на окремі 2 земельні ділянки площею 19,0057 га та площею 20,9943 га.
Рішенням Ніжинської міської ради від 06.08.2024 № 23-39/2024 «Про погодження технічної документації щодо поділу земельних ділянок, реєстрацію земельних ділянок, внесення зміни у рішення міської ради, передачу земельних ділянок комунальної власності у державну власність», п. 3 внесено зміни в пункт 3 рішення Ніжинської міської ради від 11.06.2024 року №80-38/2024, яким надано дозвіл щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 40,0000 га, кадастровий номер 7423385900:02:001:0175 на три окремі земельні ділянки: площею 19,0057 га, площею 18,6833 га та площею 2,3110 га, у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці площею 19,0057 га частини пам'ятки археології місцевого значення городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р.
Також, п. 3.1. вказаного рішення погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 40,0000 га, кадастровий номер 7423385900:02:001:0175, за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район. Ніжинська міська рада, 01.17: земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами), на вищезазначені три окремі ділянки, у тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га.
Згідно з листом Департамента культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 23.05.2024 № 15-1453/8 пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р., ХІ-XVII ст., охоронний №2999-Чр та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй- Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., V-I тис. до н.е., ХІ-сер.ХІІІ ст. н.е., охоронний №2956-Чр розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:02:001:0175 (у результаті поділу якої, у тому числі сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га).
Вказані відомості також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області виконаною на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у 2019 році спеціалістами Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», які мають кваліфікаційні сертифікати інженерів-землевпорядників, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Інженером-землевпорядником ФОП Вовкогоном С.Ф., відомості про якого внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників під № 3498 (кваліфікований сертифікат № 002432), за запитом окружної прокураутри від 09.12.2024 № 8410 вих-24, у ході опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказані пам'ятки археології, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації, виконано план-схему земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га.
У описових даних до даної план-схеми зазначено, що загальна площа вказаної земельної ділянки складає 19,0057 га (межі ділянки виділено синьою лінією). У межах земельної ділянки розташована пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р. та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., площею 19,0057 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки (площа пам'яток заштрихована оранжевими косими лініями).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсановою С.Є., на підставі рішення 33 сесії VIII скликання Ніжинської міської ради від 06.08.2024 №23-39/2024, прийнято рішення індексний номер №74657726 від 20.08.2024 про державну реєстрацію за Ніжинською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7423385900:02:001:0187, площею 19,0057 га, про що вчинено запис про право власності від 15.08.2024 №56332202, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2990911774233.
За твердженням прокурора з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187, площею 19,0057 га не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.
Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив: "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Листом від 04.03.2024 № 52-77-1407вих-25 Ніжинська окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення: городище літописного м. Уненеж та поселення посад городища в ур. Городок. У вказаному листі Ніжинська окружна прокуратура просила повідомити, чи вживалися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо цих пам'яток та пов'язаної із ними земельною ділянкою.
Листом від 04.04.2025 № 01-01-32/3569 Чернігівська ОДА повідомила, що з метою координації діяльності органам місцевого самоврядування було доведено механізм виокремлення площ земельних ділянок під пам'ятками археології та повернення їх у власність держави. Також, направлено звернення до КМУ щодо доповнення підстав для внесення відомостей до ДЗК щодо зміни категорії земель та виду цільового призначення сформованих земельних ділянок. Однак, заходів щодо усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою Чернігівська ОДА не вживала, намірів звернення до суду з приводу порушень вказаних у листі прокуратури обласною державною адміністрацією не висловлено.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є уповноваженими органами у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись за захистом порушених інтересів держави, однак цього не зробив.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га (лист від 13.05.2025 № 52-77-3130вих-25).
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р., ХІ-XVII ст., охоронний №2999-Чр та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй- Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., V-I тис. до н.е., ХІ-сер.ХІІІ ст. н.е., охоронний №2956-Чр взяті на облік рішеннями виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980, № 75 від 19.0.1985, а відтак набули статусу пам'ятки культурної спадщини.
Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Суд враховує, що пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам'ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Суд зауважує, що частина 1 статті 54 ЗК України, яка передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності встановлює загальне правило відносно форм власності земель, віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі, на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.03.2026 у справі № 922/264/24.
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Як встановлено матеріалами справи у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 розташована пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р. та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р., площею 19,0057 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р. та частина поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р, що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 19,0057 га кадастровий номер 7423385900:02:001:0187 протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України є відновлення становища, що існувало до порушення, що узгоджується з приписами частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється з-поміж іншого шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За частиною 2 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Частинами 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".
Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Статтею 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Об'єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр").
Статтею 11 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Частиною 1 статті 15 вказаного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.
Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.
Відповідно до статті 20 Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Як вже зазначалось, під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки всупереч закону визначено її цільове призначення як землі сільськогосподарського призначення.
Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки за категорією земель у Державному земельному кадастрі порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення суперечить положенням статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Слід також наголосити, що ці відомості щодо категорії за основним цільовим призначенням спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом розташування на ній пам'ятки археології місцевого значення - городище «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненеж, 1147 р. та частини поселення (посад городища «Городок» (Узруй-Комуна) літописного м. Уненежа, 1147 р.
За наведених обставин, враховуючи те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га накладається на земельну ділянку, на якій знаходиться пам'ятка археології і яка не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, подальша наявність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо неї як об'єкта цивільних прав порушуватиме основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).
Зі змісту наведеної норми слідує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та ін.).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057 га перебуває у комунальній власності.
На переконання суду, державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена протиправно, адже належним розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до статті 122 ЗК України є Чернігівська обласна державна адміністрація.
Водночас відповідний запис про речове право в Державному реєстрі речових прав формально наділяє Ніжинську міську раду певними юридичними правами щодо земельної ділянки й одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача спрямоване на реалізацію права власника на формування земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, зумовленим особливим статусом землі.
Разом з тим суд зауважує, що реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з визначенням її меж, площі та цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення порушує право держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням з урахуванням встановлених законом обмежень на використання земель історико-культурного призначення.
Вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
За встановлених судом обставин земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187 площею 19,0057, право власності на яку зареєстровано за Ніжинською міською радою, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку є належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Ніжинською міською радою на спірну земельну ділянку, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї призведе до припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, в пунктах 161, 184 якої зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам'ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Враховуючи обставини справи, вимогу прокурора про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку суд кваліфікує як негаторний позов, зважаючи що власник земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.
Водночас, у відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, обґрунтованості позовних вимог, а також того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів третіх осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У підготовчому засіданні 09.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 21.04.2026.
Заява, в якій відповідач визнав позов, подана до суду 13.04.2026.
Статтею 201 ГПК України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, заява відповідачем подана до початку розгляду справи по суті.
При поданні позову до суду прокурором сплачено 7267,20 грн судового збору.
Відтак, судовий збір в сумі 3633,60 грн покладається на відповідача, а в сумі 3633,60 грн підлягає поверненню Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,0057 га з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187.
3. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701, пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на земельну ділянку площею 19,0057 га з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187, номер запису про право власності 56332202, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29909411774233.
4. Зобов'язати Ніжинську міську раду Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701, пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) повернути державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000) земельну ділянку площею 19,0057 га з кадастровим номером 7423385900:02:001:0187.
5. Стягнути з Ніжинської міської ради Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 34644701, пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 3633,60 грн.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
7. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір в сумі 3633,60 грн, сплачений платіжною інструкцією № 1322 від 13.05.2025.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.04.2026.
Суддя Т.О.Новик