Справа №760/26249/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3671/2026 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №62025100130000817 від 11.02.2025 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого останній раз вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024 за ч.1 ст. 299 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України і призначено йому покарання за:
ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
ч. 2 ст. 345 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024 року та призначено ОСОБА_7 , остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років.
Згідно вироку суду, солдат резерву взводу рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, 01.01.2025 діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без поважних причин та дозволу командирів самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби не приймав та незаконно перебував за межами військової частини до 17.08.2025, тобто до дати, коли був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Крім того, солдат резерву взводу рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , обвинувачується у тому, що він, діючи умисно, у порушення вимог діючого законодавства, будучи доставленим до ЦУ ВСП по м. Києву та Київській області за адресою: м. Київ, пр.-т. Берестейський, буд. 55/2, як такий що перебуває у розшуку, реалізуючи умисел, спрямований на заподіяння працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків приблизно о 21 год. 50 хв. 16.08.2025 підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та своєю рукою наніс удар в область обличчя, а саме у ніс останньому, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді у вигляді синця на спинці носа з розповсюдженням на підочні ділянки, перелому кісток носу, саден в проекції носо-губного трикутника зліва, на червоній каймі верхньої губи зліва, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Солом'янського районного суду м. Києва, призначити обвинуваченому покарання: за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Ні підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024 виконувати самостійно.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом не було враховано, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно надав викривальні показання та розповів про всі обставини вчинення кримінального правопорушення; є військовослужбовцем; має на утриманні батька похилого віку, який має ряд важких хронічних захворювань; під час судового розгляду вибачився перед потерпілим.
Апелянт просить врахувати в якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, апелянт вказує, що обвинувачений неофіційно працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 , у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та у заподіянні працівнику правоохоронного органу легкої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню і перегляду не підлягають та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника з приводу суворості призначеного його підзахисному покарання та необхідності призначення покарання без застосування положень ст. 71 КК України з ухваленням самостійного виконання вироку Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до статті 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше судимий, висновків для себе не зробив. Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав і врахував щире каяття, до обставини, яка обтяжує покарання суд першої інстанції відніс рецидив злочинів. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нових злочинів буде покарання в межах, установлених санкцією інкримінованої йому статті, відповідно до положень КК України у виді позбавлення волі,а також визначив вид і розмір остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не в повному обсязі було враховано дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, а саме повне визнання провини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які надають підстави для призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки щире каяття визнано такою обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого та було враховано судом першої інстанції у сукупності з даними про особу ОСОБА_7 при призначенні йому покарання, в наближених до мінімальних меж, установлених санкцією інкримінованих йому статей, відповідно до положень КК України.
При цьому, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Отже, щире каяття передбачає, окрім щирого жалю особи у вчиненні кримінальних протиправних діянь та осуду своєї поведінки, ще й визнання особою своєї вини. Таким чином, враховуючи, що щире каяття ОСОБА_7 було визнано і враховано судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання, підстав для визнання окремою обставиною, що пом'якшує покарання - визнання вини обвинуваченим, колегія суддів не вбачає.
Що ж до активного сприяння розкриттю злочину, то з матеріалів справи вбачається, що усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені правоохоронними органами самостійно, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений ОСОБА_7 не повідомив, а тому така поведінка обвинуваченого жодним чином не може свідчити про активну та ініціативну допомогу слідству. Не встановлено таких обставин і органамидосудового розслідування.
Те, що обвинувачений не перебуває на спеціальних медичних обліках, має дружину, батька похилого віку, позитивну характеристику за місцем проживання, неофіційну роботу, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, оскільки наявність дружини та батька похилого віку, з рядом важких хронічних захворювань не перешкодили обвинуваченому, який вже притягувався до кримінальної відповідальності, вчинити чергове кримінальне правопорушення.
Посилання захисника на те, що обвинувачений просив вибачення у потерпілого, не є тією обставиною, яка пом'якшує покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Щодо посилань захисника на те, що вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024 слід виконувати самостійно, то колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно врахував, що даний злочин останній вчинив до повного відбування покарання за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 19.11.2024, яким він засуджений за ч.1 ст. 299 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та обґрунтовано призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком.
Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував всі, передбачені законом обставини у їх сукупності та правильно призначив покарання як за злочини, передбачені ч. 5 ст. 407, ч.2 ст. 345 КК України, так і за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України так і за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, що виключає можливість застосування до обвинуваченого вимоги ст. 75 КК України.
Більш того, ставлячи в апеляційній скарзі питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ст. ст. 69, 75 КК України захисником не в повній мірі враховано заборону застосування вказаних норм права при засудженні особи, в тому числі за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України.
Тому доводи в апеляційній скарзі про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не ґрунтуються на законі.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для зміни вироку захисником до апеляційного суду не надано.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №62025100130000817 від 11.02.2025 щодо ОСОБА_7 за ч.5 ст. 407, ч.2 ст. 345, ч.1 ст. 70, 71 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3