Провадження № 11-кп/824/1851/2026 Категорія: ч. 2 ст. 367 КК України
ЄУН: 363/5226/24 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
22 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 4202110000000008 за апеляційною скаргою прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року про закриття на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що 23 серпня 2025 року за результатами досудового розслідування встановлено осіб, причетних до протиправного діяння, та, за наявності достатніх доказів вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а у подальшому 9 жовтня 2024 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 скеровано до Вишгородського районного суду Київської області.
Таким чином, прокурор наголошує на безпідставності застосування судом процесуальної норми в частині щодо невстановлення осіб, причетних до протиправного діяння. На думку апелянта, висновки суду є хибними з огляду на те, що у п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Окрім того, відповідно до імперативної вимоги ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Однак, в порушення вказаної вимоги закриття кримінального провадження судом здійснено за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_9 , проти задоволення якого прокурор у судовому засіданні категорично заперечив. Апелянт наголошує, що будь-яких клопотань щодо закриття кримінального провадження прокурор не подавав, та під час підготовчого судового засідання клопотав призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Таким чином, клопотання про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України заявлено неналежною стороною кримінального провадження з урахуванням імперативного припису ст. 284 КПК України, що зобов'язувало суд залишити дане клопотання без розгляду.
Як вважає прокурор, обвинувачений мав право заявити клопотання про звільнення від відповідальності та про закриття кримінального провадження за нереабілітуючою обставиною - на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, із звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, і лише з даних підстав суд міг розглянути клопотання обвинуваченого та за результатами об'єктивного розгляду прийняти обґрунтоване рішення.
Водночас, вказане клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 ґрунтувалось винятково на визначеній класифікації кримінального правопорушення, на приписах ст. 49 КК України щодо вимоги звільнення від кримінальної відповідальності в разі сплину з дня вчинення особою злочину і до набрання вироком законної сили строку в п'ять років та вимоги доповненої п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Більш того, на думку прокурора, клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 не містило жодних додатків та документальних підтверджень обґрунтованості заявлених доводів. Подане клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження в порядку п. 3 -1 ч. 1 ст. 284 КПК України заявлено без врахування приписів ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України та не містило доказів про відсутність зупинення чи переривання строку давності. За таких обставин, прокурор вважає, що питання про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає вирішенню виключно після закінчення строків, визначених ч. 2 ст. 49 КК України, перевірки дотримання чого не було здійснено судом при розгляді клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , та за відсутності в підтвердження доводів обвинуваченого жодних долучених відомостей і доказів перебігу строків давності.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що судом без вивчення матеріалів кримінального провадження, а саме письмових матеріалів, під час підготовчого судового розгляду констатовано доводи сторони захисту, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Також, судом не взято до уваги заперечення представника потерпілого - Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний університет «Київський авіаційний інститут» щодо неможливості закриття кримінального провадження на підставі клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 з підстави, передбаченої пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також, представник потерпілого під час судового засідання повідомив суд, що суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, і на теперішній час вирішується питання пред'явлення цивільного позову до обвинуваченого, який за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану протиправним діянням.
Як вважає апелянт, закриваючи необґрунтовано кримінальне провадження на підставі пункту 3-1 ч. 1 от. 284 КПК України, суд порушив право потерпілого щодо поновлення порушених прав підприємства на відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, усунення наслідків такого правопорушення та поновлення порушених прав громадян, зокрема, шляхом пред'явлення цивільних позовів в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, прокурор вважає, що суд під час ухвалення рішення про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності та не встановлення осіб, причетних до протиправного діяння, фактично послався на обставини, викладені лише на декількох аркушах клопотання обвинуваченого, і які підлягають доказуванню відповідними доказами, зокрема, під час судового розгляду по суті пред'явленого особі обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та представника потерпілого на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на правильності, законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався наведених вимог закону.
З наявних матеріалів кримінального провадження встановлено, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202110000000008, внесеному 13 січня 2021 року до ЄРДР.
23 серпня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а саме, у неналежному виконанні службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави та юридичних осіб, коли останній, будучи головою Вишгородської РДА, 8 грудня 2003 року з порушенням вимог ч. 5 ст. 116, ст.ст. 141, 149 ЗК України підписав розпорядження № 661 про передачу в оренду земельної ділянки СТ «Авіатор» під розміщення СТ «Авіатор» (ч. 2 ст. 367 КК України).
8 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні складений обвинувальний акт, який 11 жовтня 2024 року переданий до суду.
За результатами підготовчого судового засідання судом прийняте рішення про задоволення клопотання обвинуваченого та закриття на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Рішення суду обґрунтоване тим, що з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення на момент початку розслідування минуло 18 років, а на момент притягнення особи до кримінальної відповідальності пройшов майже 21 рік. Тобто, досудове розслідування та притягнення особи до кримінальної відповідальності здійснено незаконно, після закінчення для цього преклюзивних загальних строків давності, установлених ч. 2 ст. 49 КК України, коли інкриміноване особі кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину і не є злочином проти основ національної безпеки України, катування, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, тобто тих злочинів, на які не поширюється будь-який строк давності.
Суд дійшов висновку про те, що у цьому кримінальному провадженні до закінчення загальних преклюзивних (присічних) строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (протягом 15 років) особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено. З наявних відомостей вбачається, що протягом цього строку досудове розслідування навіть не починалося.
Вказане на думку суду, призводить до порушення принципу правової визначеності, передбачуваності, а тому продовження розгляду висунутого особі обвинувачення в цій справі не може бути здійснено за жодних обставин, що інакше буде рівнозначно покаранню без закону всупереч забороні встановленій в статті 7 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що продовження судового розгляду за вказаним обвинувальним актом призведе до порушення згаданих фундаментальних загальнолюдських прав і свобод людини, а тому, з огляду на принцип верховенства права та відповідно до вимог п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрив кримінальне провадження.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду.
Відповідно до положень п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав (в редакції Закону України № 187-IX від 4 жовтня 2019року).
Водночас колегія суддів враховує, що КПК України містить ще одну норму, а саме, п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, а саме, не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті;
При цьому згідно з вимогами ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Разом з тим, всупереч вимог закону, судом закрито кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України за клопотанням обвинуваченого, чим порушено вимоги процесуального закону, про що обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора.
Окрім того, колегія суддів враховує, що згідно з положенням п. 2 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
У даному випадку суд за результатами проведеного підготовчого судового засідання прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підстав п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, що суперечить вимогам закону.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з істотним порушенням вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог ч.1 ст. 412, п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому інші доводи апеляційної скарги прокурора підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4