Провадження 11-кп/824/944/2026 Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України
ЄУН 755/19876/23 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
16 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12023100060000468, внесеному до ЄРДР 16 березня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця Республіки Білорусь, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2024 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Речові докази:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , поміщене до спецпакету PSP1214230, ключі від вказаного транспортного засобу, поміщені до спецпакету WAR1213475, автомобіль «RAM1500» державний номерний знак НОМЕР_3 , визнані речовими доказами постановою від 6 вересня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , яке поміщено до спец пакету PSP 1214230, та автомобіль RENAULT KANGOO державний номерний знак НОМЕР_5 , визнані речовими доказами постановою від 6 вересня 2023 року та поміщено на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б ; мобільний телефон IPHONE XR, та гаманець чорного кольору, ноутбук марки ASUS» та зарядний пристрій визнані речовими доказами постановою від 8 вересня 2023 року, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Печерського УП ГУ НП у м. Києві, - повернуто власнику;
- кастет, який відноситься до холодної зброї визнаний речовим доказом постановою від 25 вересня 2023 року, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Печерського УП ГУ НП у м. Києві, пістолет, який є короткоствольною вогнепальною зброю, поміщений до спецпакету № PSP1466227, визнаний постановою від 25 вересня 2023 року речовим доказом; мобільний телефон NOKIA, який поміщено до спецпакету № EXP0220352, визнаний постановою від 8 вересня 2023 року речовим доказом; патрони калібру 5.45х39 у кількості 1050 штук, поміщені до спецпакету № EXP0470647, визнані речовим доказом постановою від 25 вересня 2023 року, патрони калібру 5.45х39 у кількості 30 штук, поміщені до спец пакету № EXP0470647, визнані речовим доказом постановою від 6 вересня 2023 року; патрони калібру 5.45х45 у кількості 350 штук, поміщені до спецпакету № 5868322, визнані речовим доказом постановою від 23 травня 2023 року; патрони калібру 5.56х45 у кількості 240 штук, поміщені до спецпакету № 5868317, визнані речовим доказом постановою від 16 травня 2023 року; патрони калібру 5.56х45 у кількості 540 штук, поміщені до спецпакету № 5868313, визнані речовим доказом постановою від 28 квітня 2023 року, що зберігаються в камері зберігання Печерського УП ГУ НП у м. Києві, - підлягають знищенню.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважаючи незаконним вирок суду в частині призначеного покарання, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині вирішення долі речових доказів у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та встановлення обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та собі обвинуваченого внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким визнати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину особою повторно, а також виключити з вироку обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття; призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; речові докази - патрони, відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України, конфіскувати в дохід держави, передавши МВС України для використання; у решті вирок залишити без змін..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що поза увагою суду без необхідної оцінки залишились дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених діянь та особи обвинуваченого. Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, дійшов помилкового висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши його від відбування покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ст. 75 КК України.
На думку прокурора, судом не надано необхідної оцінки дійсному підвищеному рівню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого. Як наголошує прокурор, неконтрольований обіг відповідних загально небезпечних предметів приховує в собі високий рівень спричинення шкоди людям та довкіллю. Як вказує прокурор, без належної уваги суду залишено те, що без передбаченого законом дозволу, з метою наживи обвинувачений вчинив 5 епізодів збуту боєприпасів нарізної вогнепальної зброї: загалом незаконно збув 3060 патронів, за що отримав 60520 грн.
Прокурор вважає, що не ґрунтується на матеріалах провадження і твердження суду щодо щирого каяття обвинуваченого. Визнання обвинуваченим вини в судовому засіданні є способом захисту, який він вільно обрав та використав для уникнення справедливого покарання під тягарем зібраних доказів винуватості. Крім того, судом помилково не визнано обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення злочину особою повторно.
Також прокурор вважає, що вирок суду підлягає зміні внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні долі речових доказів. Предмети, які суд ухвалив знищити, це виготовлені промисловим способом та придатні для використання за призначенням боєприпаси. Знищення таких предметів і в такій кількості в сучасних умовах повномасштабної збройної агресії проти України не відповідає інтересам суспільства та закону.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити частково, вирок суду змінити в частині визначення долі речових доказів, а саме, конфіскувати їх в дохід держави; в решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування заперечень захисник зазначає, що формулювання обвинувачення не містить посилання на повторність вчинення, а сформульовано як продовжуваний злочин, суд не мав права при постановленні вироку виходити за межі висунутого обвинувачення. Крім цього, захисник звертає увагу на те, що прокурор, який приймав участь у судовому розгляді, в судових дебатах просила суд призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на щире каяття та визнання вини обвинуваченим. Тому, факт щирого каяття ніким в судовому провадженні не оспорювався і сприймався як доведений.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині вирішення долі речових доказів, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, щодіючи умисно, з метою наживи у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав невстановленої досудовим розслідуванням особи, всупереч установленому законом порядку патрони калібру 5,56х45 та почав їх незаконно зберігати у невставленому місці з метою збуту.
Так, під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні
13 квітня 2023 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в ході якої ОСОБА_7 незаконно збув ОСОБА_10 (особі, щодо якої застосовано заходи безпеки свідка в кримінальному провадженні) близько 13 год. 00 хв. за адресою: м. Київ вул. Червоноткацька (вул. Вінстона Черчілля), 61 , на території заводу «Радикал», 540 патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є гвинтівочними патронами калібру 5,56х45 мм, що споряджені оболонковою кулею «ПС» із сталевим осереддям, які придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом за грошову винагороду у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
Крім цього, ОСОБА_7 1 травня 2023 року орієнтовно о 14 годині за адресою:
м. Київ, вул. Червоноткацька (вул. Вінстона Черчілля), 61, на території заводу «Радикал», в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки ОСОБА_7 незаконно збув ОСОБА_10 (особі, щодо якої застосовано заходи безпеки свідка в кримінальному провадженні), 240 (двісті сорок) патронів, які належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, виготовленими промисловим способом, є бойовими гвинтівочними патронами калібру
5,56х45 мм, які споряджені кулями «ПС» із сталевим осердям, виготовленими промисловим способом за грошову винагороду у розмірі 6000 (шість тисячі гривень).
Окрім цього, ОСОБА_7 , 16 травня 2023 року близько 13 години за адресою:
м. Київ, вул. Червоноткацька (вул. Вінстона Черчілля), 61, незаконно збув
ОСОБА_10 (особі, щодо якої застосовано заходи безпеки свідка в кримінальному провадженні), на території заводу «Радикал», в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 350 (триста п'ятдесят) патронів, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї, бойовими гвинтівковими патронами калібру 5,56х45 мм, виготовленими промисловим способом за грошову винагороду у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста гривень).
Окрім цього, 14 липня 2023 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в ході якого ОСОБА_7 незаконно збув ОСОБА_10 (особі, щодо якої застосовано заходи безпеки свідка в кримінальному провадженні), близько 14.40 год. за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька (вул. Вінстона Черчилля), 61, на території заводу «Радикал», 850 патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими гвинтівковими патронами калібру 5,56х45 мм, що споряджені кулями із сталевим осереддям НОМЕР_7, які придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом за грошову винагороду у сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.
Окрім цього, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою наживи, у невстановлений час, у невстановленому місці у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав всупереч установленому законом порядку патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 1080 штук які почав незаконно зберігати у невстановленому місці з метою збуту, та в подальшому 5 вересня 2023 року за адресою м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, 88 (Червоноткацька, 88) приблизно о 13:40 год. на території заводу «Радикал» поблизу корпусу № 20 незаконно збув за грошову винагороду в розмірі 15120 тисяч гривень ОСОБА_10 (особі, щодо якої застосовано заходи безпеки свідка в кримінальному провадженні) 1080 патронів, які належать до боєприпасів до бойової нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39, патрони придатні до стрільби, виготовленні промисловим способом.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювались і докази відносно них відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. Фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження ніким з учасників апеляційного розгляду, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання, придбання, та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження є правильною.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості, то колегія суддів доходить такого висновку.
Так, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, судом враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії кримінального тяжкого злочину, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.
Зокрема, судом враховано, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, те, що на час судового розгляду дружина обвинуваченого вагітна третьою дитиною, за місцем попередніх місць виконання робіт характеризується позитивно; обставина, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку та стану здоров'я, суд вважав необхідним і достатнім покаранням для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією кримінального закону, за яким визнав його винуватим.
Окрім того, враховуючи вищенаведене, а також те, що обвинувачений щиро розкаявся та правдиво розказав про обставини вчиненого злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей та є єдиним годувальником, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки вважав, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, які, на переконання суду, сприятимуть його виправленню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції частково, оскільки згідно на стадії досудового розслідування та за обставинами кримінальних правопорушень, встановлених судом, обвинувачений здійснював збут бойових припасів повторно, що не є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, однак, відповідно до ст.. 67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання, про що, на противагу заперечень захисника, зазначено і в обвинувальному акті, про що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.
Однак, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, є непереконливими, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів за встановлених обставин визнав повністю, підтвердив їх, докази щодо фактичних обставин кримінального провадження не оспорює, у зв'язку з чим суд першої інстанції під час дослідження доказів у справі обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений також визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, висловлював жаль з приводу вчиненого ним злочину.
Встановлені обставини спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, то колегія суддів вважає їх непереконливими.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 вказаної статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Також колегія суддів враховує, що згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону, оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, позиції сторін під час судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, що не є м'яким. Окрім того, колегія суддів враховує, що саме таке покарання просить призначити обвинуваченому в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду прокурор.
При цьому, на переконання колегії суддів, за встановлених обставин визнання обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину повторно, не впливає на вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання.
Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в абзаці 2 пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 23 жовтня 2003 року, із змінами та доповненнями, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Таким чином, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, виявлене у мотивованому висновку, про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Колегія суддів приймає до уваги, що покарання у виді позбавлення волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб, і призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого. Разом з тим, на переконання колегії суддів, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, проте, в умовах контролю уповноваженим органом пробації за його поведінкою, способом життя та роботи, з можливістю визначення рівня ресоціалізації (виправлення) обвинуваченого протягом всього строку відбуття покарання з випробуванням, встановленого на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, і, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, належним чином мотивований в оскаржуваному вироку.
Також колегія суддів враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, а саме, те, що ОСОБА_7 був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 .
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів вважає, що як при визначенні виду та розміру покарання, яке призначено обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, так і при прийнятті рішення про можливість звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, судом першої інстанції враховані обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, які дали суду підстави призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку - 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Водночас колегія суддів враховує, що згідно з положеннями ч. 2, ч. 3 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, а у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, що, на думку колегії суддів, є стримуючим фактором вчинення правопорушень і мотивує обвинуваченого на дотримання встановлених законодавством норм, порушення яких тягне за собою для обвинуваченого настання негативних наслідків.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК Українита є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а тому апеляційна скарга прокурора у цій частині є необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволення.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів враховує, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд, а відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначається рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Однак, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції наведених вимог закону дотримано не у повному обсязі, на що обґрунтовано послався прокурор в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду.
Так, у мотивувальній частині оскаржуваного вироку суд вказав про те, що доля речових доказів вирішується у відповідності зі ст. 100 КПК України та дійшов висновку, серед іншого, про необхідність знищення бойових припасів.
Разом з тим, стаття 100 КПК України має дванадцять частин, відповідно до кожної з яких вирішується питання щодо долі речових доказів, і тільки частиною 9 ст. 100 КПК України передбачена спеціальна конфіскація.
При цьому, підстави та випадки застосування спеціальної конфіскації передбачені ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 96-1 КК України у випадках, коли об'єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:
1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев'ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
Підпункт 17 пункту 9 «Порядку обліку, зберігання оцінці конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, розпорядження ним», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25 серпня 1998року (із змінами та доповненнями) військова зброя та боєприпаси до неї, військова техніка, а також товари військового призначення та подвійного використання передаються Міноборони, МВС, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Державній прикордонній службі або СБУ. Передача здійснюється на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.
Обвинуваченого засуджено за ч.1 ст. 263КК Україниза скоєння злочину, пов'язаного з незаконним придбанням, зберіганням та збутом бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
За встановлених обставин, з урахуванням доводів прокурора, викладених у цій частині в апеляційній скарзі, доводів сторони захисту у цій частині, які підтримані учасниками апеляційного розгляду, на переконання колегії суддів, речові докази - бойові припаси - підлягають передачі Міністерству оборони України.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в частині вирішення питання долі речових доказів допущене порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень ст. 409 КПК Україниє підставою для зміни судового рішення у цій частині.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, а вирок суду - зміні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України -змінити:
- визнати обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину повторно;
- речові докази: патрони калібру 5.45х39 у кількості 1050 штук, які поміщені до спец пакету № EXP0470647, патрони калібру 5.45х39 у кількості 30 штук, поміщені до спец пакету № EXP0470647, патрони калібру 5.45х45 у кількості 350 штук, поміщені до спец пакету № 5868322; патрони калібру 5.56х45 у кількості 240 штук, поміщені до спец пакету № 5868317; патрони калібру 5.56х45 у кількості 540 штук, поміщені до спец пакету № 5868313, що зберігаються в камері зберігання Печерського УП ГУ НП у м. Києві, - передати в розпорядження Міністерства оборони України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4