Справа №761/9698/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3412/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівці, Новоселицького р-ну, Чернівецької обл., громадянина України, одруженого, маючого трьох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрювається у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року задоволено частково клопотання прокурора третього відцілу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 22024000000000610 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду за межі м. Києва;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, засобів зв'язку.
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом визначено до 21 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покладено на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Роз'яснено підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Відмовлено у задоволенні заяв про взяття на поруки.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що зазначена ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, виразились в тому, що висновки суду щодо обґрунтованості підозри по-перше не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а по- друге ОСОБА_7 , який не є військовослужбовцем, повідомлено про підозру за скоєння військового кримінального правопорушення у співучасті з особами (військовозобов'язаними), які не є військовослужбовцями, та відповідно не є суб'єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 409 КК України. Тобто висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні щодо обґрунтованості підозри не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ОСОБА_7 не може нести відповідальність за ч. ч. 3, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 409 КК України навіть за умови вчинення ним всіх викладених у повідомлені про підозру злочинних дій, оскільки не є суб'єктом вказаного кримінального правопорушення. Таким чином висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 вплинули на вирішення питання про продовження дії останньому запобіжного заходу.
У клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу просто скопійований перелік ризиків, передбачених ст.177 КПК України з попереднього клопотання про обрання запобіжного заходу, але прокурором не взято до уваги, що всі перелічені нею в клопотанні ризики не доведено під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, та не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу.
Слідчим суддею при розгляді питання продовження дії запобіжного заходу також проігнорований факт відсутності наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та за їх відсутності постановлено ухвалу, якою продовжено дію запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, також зазначила, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2026 року до підозрюваного ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частини шостої даної статті у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду, колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею в цілому дотримані.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, що Головним слідчим управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000610 від 01.07.2024 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 409, ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 16.03.2026 прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №22024000000000610 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч.4 ст. 409 КК України.
В обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послалася на те, що за обставин викладених у клопотанні, 02 березня 2026 року, слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України, за погодженням з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. З, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України у організації та пособництві в ухиленні військовослужбовців від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
04.03.2026 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування, до 21 березня 2026 року, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено відповідні обов'язки.
12.03.2026 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_17 , продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100000001152 до трьох місяців, тобто до 21.04.2026.
В клопотанні зазначено прокурором, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжких кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними з дотриманням КПК України доказами, зокрема копії яких долучено до матеріалів клопотання.
Також у своєму клопотанні прокурор звернув увагу суду на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема на те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
18.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду за межі м. Києва;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, засобів зв'язку.
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом визначено до 21 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покладено на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Роз'яснено підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Відмовлено у задоволенні заяв про взяття на поруки.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідност. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження застосування щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , слідчим суддею перевірені доводи клопотання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та всупереч твердження апелянта при аналізі питання наявності зазначених стороною обвинувачення ризиків, слідча суддя дійшла висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та відомості про особу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання, яке може бути призначене - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, така тяжкість кримінального правопорушення є вагомим доводом, що свідчить про збереження ризику переховування від органів досудового розслідування, суду. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик цілком реальним.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності давали слідчій судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, на даному етапі провадження та такий ризик існує, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_7 може чинити тиск на свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що в межах даного кримінального провадження також допитано ряд осіб, в якості свідків.
При встановленні наявності вказаного ризику, слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження до моменту їх допиту, а й продовжує існувати на подальших стадіях, в тому числі до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого.
Зазначені ризики є суттєвими, і виправдовують подальше збереження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Разом з тим, слідчий суддя встановив, що прокурором не доведено наявність таких ризиків, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки, на думку слідчого судді, такій ризик є сумнівним та розцінюється, як домисел на даній стадії кримінального провадження.
Крім того, як вбачається з матеріалів судової справи, наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. З, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
В той же час, слідча суддя врахувала особу підозрюваного, який раніше не судимий, його майновий стан, а також інші обставини, які характеризують його особу й спосіб життя, стадію кримінального провадження.
Слідча суддя прийшла до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного запобіжного заходу.
Враховуючи вказане, з метою запобігти спробам підозрюваного ухилитись від досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та для забезпечення виконання процесуальних рішень, слідча суддя вважала необхідним продовжити відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши ОСОБА_7 з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло за місцем проживання, в межах строку досудового розслідування до 21.04.2026 року, за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», на думку слідчої судді, буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам, з огляду на встановлені вище слідчою суддею обставини, оскільки прокурором не доведено про доцільність збереження саме цілодобового утримання підозрюваної під домашнім арештом.
Окрім того, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слідча суддя вважала за необхідне покласти обов'язки на підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку із продовженням застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду за межі м. Києва; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, засобів зв'язку; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Таким чином, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 , процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя обґрунтовано та в межах своїх дискреційних повноважень поклала на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя суду першої інстанції врахував конкретні обставини кримінального провадження, дотримався вимог кримінального процесуального законодавства, встановив відсутність підстав, які б переконували суд, що менш суворі запобіжні заходи здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора.
Доводи, на які посилався у апеляційній скарзі захисник, щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути безумовними підставами для скасування судового рішення, оскільки судом при прийнятті рішення були враховані відповідні вимоги закону, у зв'язку з чим підозрюваному продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який, на думку колегії суддів, співставний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого злочину та його наслідками, і підстав вважати його занадто суворим немає.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та обґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга сторони захисту, за викладених доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4