Справа №757/35305/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3322/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року, -
за участю:
власника майна ОСОБА_6 ,
представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати розпоряджатися та користуватися ним у будь-який спосіб, на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено майно ОСОБА_10 , а саме: ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна ОСОБА_11 , вилученого під час обшуку 21.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Апелянт вказує на те, що з аналізу ухвали слідчого судді вбачається, що спочатку по тексту слідчим суддею зазначено, що вилучені речі та документи належать на праві власності ОСОБА_12 . Однак ні стороні захисту, а ні самому ОСОБА_13 не відома така особа. Більше того, ця особа жодного відношення не має до орендованої ОСОБА_14 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В самій же резолютивній частині ухвали зазначено про те, що арешт накладається на майно матері ОСОБА_11 - ОСОБА_10 . Однак ОСОБА_10 також немає жодного відношення до зазначеної вище квартири та вилученого майна її сина.
Апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження наявний лист про виконання доручення слідчого, в якому зазначено, що ОСОБА_15 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (власником вказаної квартири є ОСОБА_16 ).
З огляду на зазначене взагалі незрозуміло, на підставі чого слідчим суддею було вказано в своєму рішенні про арешт майна ОСОБА_11 осіб, які взагалі до даного майна відношення не мають.
Вказане свідчить про формальний підхід до розгляду клопотання, не встановлення всіх обставин справи, не здійсненні дослідження доказів, наявних у справі, що призвело до ухвалення вочевидь незаконного, необґрунтованого рішення, яким безпідставно обмежено право власності ОСОБА_11 .
Також апелянт зазначає, що пістолет ОСОБА_11 Glock 17 Gen 5 є нагородним. ОСОБА_15 має на нього відповідний дозвіл № НОМЕР_1 , виданий 02.11.2022, який є чинним. А відтак, така зброя та набої до неї підлягають поверненню власнику.
Кримінальне провадження розслідується з 11.04.2025 за обставин, які відбулись у 2025 році. Тобто, ОСОБА_15 отримав зазначений пістолет за З роки, як розпочалось досудове розслідування. Таким чином є незрозумілим, яким саме способом нагородний пістолет міг бути набутий кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Інше ж вилучене майно також жодного відношення до кримінального провадження немає. В матеріалах кримінального провадження, наявних у сторони захисту, немає жодного документа, який свідчив би про будь-які докази, отримані за наслідком огляду, або інших дій з ноутбуку, жорстких дисків та інших вилучених носіїв інформації.
Таким чином є незрозуміла мета арешту майна, адже вилучені речі не мали та не мають як жодного відношення до кримінального провадження так і будь-якого доказового значення для нього.
Крім того апелянт зазначає, що під час прийняття рішення про арешт майна слідчим суддею не було з'ясовано, чи наявна в матеріалах кримінального провадження ухвала про дозвіл на проведення обшуку. Не здійснення перевірки обставин легалізації обшуку свідчить про не дослідження слідчим суддею всіх обставин справи та формальний підхід до прийняття рішення про арешт майна.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ОСОБА_11 не було викликано на жодне засідання щодо розгляду клопотань про арешт його майна, а слідчим та прокурором у кримінальному провадженні про наявні арешти та ухвали слідчих суддів не повідомлялось, стороною захисту було вжито заходів задля з'ясування даної інформації самостійно.
Так, у відповіді Печерського районного суду м.Києва від 31.07.2025 повідомлено список справ, в рамках яких вирішувалось питання про арешт майна ОСОБА_11 , втім, серед переліку справ не встановлено справи, в рамках якої було накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 21.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що в інформації, наданій судом, відсутній номер справи, в рамках якої накладений арешт на майно, вилучене за вказаною адресою, адвокатом ОСОБА_8 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, в рамках якої було накладено арешт на майно ОСОБА_11 , вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , проте, у відповіді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2026 повідомлено про неможливість надання справи на ознайомлення у зв'язку з тим, що заява не містить відомостей про номер справи.
Сторона захисту також зверталась за отриманням вказаної інформації безпосередньо до прокурора ОСОБА_17 , проте, останнім не повідомлено номер справи, в рамках якої було накладено арешт на майно.
В подальшому, під час одного з судових засідань в Печерському районному суді м. Києва в рамках кримінального провадження №22025101110000487 від 11.04.2025, яке відбулось 12.03.2026, прокурором ОСОБА_18 було повідомлено про наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_19 від 30.07.2025 у справі № 757/35305/25-к про арешт вищевказаного майна ОСОБА_11 та надано її копію.
Фактично ОСОБА_15 отримав копію оскаржуваної ухвали тільки 12.03.2026.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Проте від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 , надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду, у зв'язку із виниклим виключним випадком необхідності проведення ним відповідних слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, що унеможливлює його явку в судове засідання, а також внаслідок неможливості прийняти участь у розгляді вказаного клопотання іншими прокурорами групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні через їх зайнятість в інших судових засіданнях.
Перевіривши дане клопотання, колегією суддів встановлено, що до нього не долучено жодного підтверджуючого документа на підтвердження зазначених у клопотанні причин не прибуття прокурорів з групи прокурорів в судове засідання.
Відтак, колегія суддів з урахуванням зазначеного, а також думки власника майна та його представників, які вважали за можливе проводити розгляд зазначеної апеляційної скарги, без участі прокурора, прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представників, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку просили задовольнити, з наведених в ній підстав, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року, які викладені в клопотанні представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, щоСУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110000487 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 111-2 та за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 29.07.2025 прокурор у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати розпоряджатися та користуватися ним у будь-який спосіб, на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено майно ОСОБА_10 , а саме: ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт.
Дане клопотання направлено на адресу суду через Укрпошту 22.07.2025 /т. 1 а.с. 216/.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що на території України функціонує протиправний механізм передачі матеріальних-ресурсів на територію російської федерації, що кваліфікується як пособництво державі-агресору, що виразилось в умисних дія спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Встановлено, що громадяни України, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_3 , організували злочинну схему, що полягає у вирощуванні на території своїх фермерських господарств технічної коноплі різних сортів з метою її подальшого збуту на територію російської федерації, використовуючи при цьому, для транзиту, інші сусідні з нею країни.
Також встановлено, що до протиправної діяльності залучений син ОСОБА_21 - ОСОБА_6 , який обізнаний в правоохоронній та законотворчій діяльності.
До завдань ОСОБА_11 відноситься вирішення правових завдань, що регулюють порядок вирощення, сертифікації та збуту технічної коноплі різних сортів.
Таким чином учасникам протиправної діяльності є:
- громадянин України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець: рф, с. Гапуах Магарамкентського р-ну., Республіки Дагестан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; Фактично проживає: АДРЕСА_3 , користується номером мобільного телефону - НОМЕР_2 , та пересувається на власному автомобілі марки Volkswagen Touareg з д.н.з. НОМЕР_3 , - безпосередній організатор злочинної схеми, контролює законність вирощування технічної коноплі різних сортів на території України отримуючи всі необхідні для цього дозволи, займається пошуком маршрутів поставок продукції на територію російської федерації;
- громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також АДРЕСА_4 , користується номерами мобільних телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;
- громадянин України ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець м. Дніпро, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 користується номером мобільного телефону - НОМЕР_6 , - директор ТОВ«Агро&Нова» ЄДРПОУ 45641540, займається вирощуванням технічної коноплі різних сортів на території Дніпропетровської області;
- громадянин України ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець м. Підгородне, Дніпропетровської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , користується номером мобільного телефону - НОМЕР_7 - керівник СФГ «Полісся» ЄДРПОУ 30908204, займається вирощуванням технічної коноплі різних сортів на території Житомирської та Дніпропетровської областей.
Також встановлено, що ОСОБА_15 за допомогою спецслужб рф активно підшуковує ринок збуту технічної коноплі на території рф, а саме республіці Дагестан, де діють відповідні державні програми.
Крім того, з метою доведення злочинного умислу до кінця, враховуючи, що технічне насіння конопель потребує спеціальних дозволів, учасниками злочинної схеми вже отримані сертифікати, висновки експертів, що засвідчують посівні якості насіння на всю наявну продукцію, що планується поставити на територію рф, а це близько 200 тонн технічної коноплі, наступних сортів: Глессія, Гляна, Лірина, ЮСО 31.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що вирощена продукція зберігається на території складських приміщень на території Житомирської області.
До слідчого управління від ГУ «Д» ДЗНД СБ України надійшло повідомлення, в якому йдеться що за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться речі та документи, що мають значення для досудового розслідування.
Також в зазначеному листі вказано, що існує реальна загроза знищення вказаного майна.
21 липня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук, з метою врятування майна, за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено та вилучено наступні предмети: ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт.
За доводами клопотання, вказані предмети та речі належать на праві власності ОСОБА_12 .
В ході проведення обшуку телефон та документи оглянуто, й враховуючи, що протиправна діяльність вказаних осіб вчиняється приховано, є підстави вважати, що на вказаному пристрої містяться видалені та або приховані файли, у зв'язку з чим виникла необхідність в проведенні експертного дослідження щодо останнього.
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_24 від 21.07.2025 предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновку, що вищевказані ювелірні (срібні) вироби та предмети схожі на зброю містять ознаки речових доказів, тобто наявні підстави передбачені ч. З ст. 170 КПК України для накладення арешту, оскільки предмети схожі на зброю могли бути знаряддям вчинення злочину, а ювелірні вироби, які не мають підтверджуючих щодо права власності документів - предметами здобутими злочинним шляхом, відповідно зберегли на собі сліди вчинення злочину.
30.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати розпоряджатися та користуватися ним у будь-який спосіб, на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено майно ОСОБА_10 , а саме: ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №22025101110000487 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 та за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та накладаючи арешт на майно, яке було виявлене та вилучене 21 липня 2025 року під час проведення невідкладного обшуку на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 2-к, кв. 104, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, та встановив, що постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_24 від 21.07.2025 предмети визнано речовим доказами у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя встановив, що прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом і отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
За викладених обставин, враховуючи правове обгрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя прийшов до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя врахував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено, а тому клопотання підлягало задоволенню.
З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурором у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів. Крім того, як встановила колегія суддів, вищезазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_24 від 21.07.2025 /т. 1 а.с. 213-215/.
Однак, вказана постанова про визнання речовими доказами не містить жодного обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України майно, яке було виявлене та вилучене 21 липня 2025 року під час проведення невідкладного обшуку на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами. В постанові лише зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що вказане майно згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Як зазначалось вище, прокурором на обґрунтування клопотання, зазначається, що ювелірні (срібні) вироби та предмети схожі на зброю містять ознаки речових доказів, тобто наявні підстави передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту, оскільки предмети схожі на зброю могли бути знаряддям вчинення злочину, а ювелірні вироби, які не мають підтверджуючих щодо права власності документів - предметами здобутими злочинним шляхом, відповідно зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Проте, під час проведення невідкладного обшуку 21.07.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 ,ювелірні (срібні) вироби не вилучалися, а предмети схожі на зброю не є предметом у кримінальному провадженні за №22025101110000487 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 та за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за викладених в клопотанні обставин даного кримінального провадження, а тому не зрозуміло яким чином предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт., могли бути знаряддям вчинення злочину, дані обставини не враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна.
Більш того, під час апеляційного розгляду встановлено, що у ОСОБА_6 наявний дозвіл на зберігання та носіння пістолета Glock 17 Gen 5.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що в мотивації клопотання про арешт майна та в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначається, що виявлене та вилучене майно під час проведення невідкладного обшуку 21.07.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_12 . При цьому, прокурор просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_10 та слідчим суддею накладається арешт на майно, яке належить ОСОБА_10 . Однак, як вбачається, з протоколу обшуку від 21.07.2025 /т. 1 а.с. 206-210/, який підписаний всіма учасниками слідчої дії, вилучене майно належить ОСОБА_6 , на що також не звернуто увагу слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна.
З наведеного вбачається, що вказана постанова слідчого про визнання вище зазначеного майна речовими доказами є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт.,відповідають критеріям визначених ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Як убачається із даних протоколу обшуку від 21.07.2025, цього ж дня у період часу 06:40 год. до 08:10 год., у зв'язку із необхідністю врятування майна, було проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України у АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук. Проте, як вбачається з матеріалів, які долучено до клопотання про арешт майна, в них відсутні відомості чи зверталася сторона обвинувачення до слідчого судді у встановленому законом порядку, для легалізації проведеного обшуку.
Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у клопотанні.
Враховуючи викладене, а також мотивувальну частину клопотання сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття обґрунтованого рішення.
У свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.
На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати розпоряджатися та користуватися ним у будь-який спосіб, на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено майно ОСОБА_10 , а саме: ноутбук Apple «MacBook Air» serial: CO2L5FURQ6L4 із зарядним пристроєм; мікро - SD «Patriot» 64Gb LK64GK4HE - X; SSD - диск «SAMSUNG» s/n: S5GXNXON525387L; жорткий диск HDD 1 Tb «Maxtor» Model: HX-M101TCB\GMR; предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю ідентифікаційною ознаку «НОМЕР_8» Glock 17 Gen 5; предмети ззовні схожі на набої у кількості 10 шт., - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025, яке вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4