Справа №757/4319/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2736/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
особа, щодо якої вирішується
питання про повідомлення про підозру ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року задоволено частково скаргу ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 06.11.2025 року, у рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024 та скасовано повідомлення про підозру від 06.11.2025 року, складене відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 06.11.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і підлягає скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що як вбачається із повідомлення про підозру від 06.11.2025 року, в ньому вказані зміст підозри та правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Процедура повідомлення про підозру ОСОБА_7 прокурором виконана відповідно до вимог чинного законодавства.
Доказів на підтвердження доводів щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_7 підозри, а також порушень допущених при врученні повідомлень про підозру стороною захисту не надано та матеріали судового провадження не містять.
Слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру. Наведені обставини у повідомленні про підозру мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
У повідомленні про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
При цьому обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України досліджувалася слідчими суддями у вказаному кримінальному провадженні під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (справа № 757/56203/25-к, ухвала від 11.11.2025, слідчий суддя ОСОБА_9 ) та продовження строку досудового розслідування (справа № 757/5821/26-к, ухвала від 03.02.2026, слідчий суддя ОСОБА_10 ).
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, його строк продовжено до 5 місяців, а саме до 06.04.2026. Органом досудового розслідування вживаються заходи щодо встановлення інших співучасників кримінальних правопорушень та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Слідчим суддею, за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_8 фактично вирішено ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На даному етапі досудового розслідування відсутні підстави для скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 оскільки обставини, на які посилається сторона захисту, мають бути вирішені виключно під час судового розгляду.
Окрім цього, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі зібраних доказів підозра ОСОБА_7 може бути змінена.
Разом із цим, слідчим суддею під час розгляду скарги допущено істотні порушення кримінального процесуального закону.
Зокрема, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, яка наголошує на тому, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Проте, слідчим суддею не досліджено матеріалів кримінального провадження, які надано стороною обвинувачення, однак ухвалено рішення на підставі наданих скаржником доказів, без повного з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Розгляд справи без повного з'ясування та дослідження обставин є процесуальним порушенням, що суперечить принципам всебічності, повноти й об'єктивності, закріпленим у процесуальному законодавстві України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, з доповненнями та просив її задовольнити, захисника та ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями прокурора, перевіривши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями прокурора, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, що другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100120000102 від 09.02.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 190 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Київською міською прокуратурою.
06.11.2025 року відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
27.01.2026 адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 зі скаргою на повідомлення про підозру від 06 листопада 2025 року в рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024.
Сторона захисту просила скасувати повідомлення заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024, відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
Зобов'язати компетентну посадову особу у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024, вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024, про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
У скарзі захисник послалась на незаконність та необґрунтованість повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вказаному кримінальному провадженні, як таких, що не відповідають вимогам ст. ст. 276, 277 КПК України.
17.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено частково вказану скаргу ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 06.11.2025 року, у рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024 та скасовано повідомлення про підозру від 06.11.2025 року, складене відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження № 62024100120000102 від 09.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При постановленні слідчим суддею було враховано, що відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Порядок вручення письмового повідомлення про підозру визначено ст. 278 КПК України, згідно якої вручення письмового повідомлення здійснюється у день його складання слідчим або прокурором.
Як було встановлено під час розгляду справи слідчим суддею суду першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, органом досудового розслідування вищезазначених вимог закону щодо змісту підозри інкримінованого особі кримінального правопорушення дотримано не було.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що на думку захисника повідомлення є необґрунтованими, у тому числі у зв'язку з відсутністю у сторони обвинувачення жодних фактів та інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_7 до вчинення ним незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, у привласненні офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, вчиненому з корисливих мотивів тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та у пособництві підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується нотаріусом і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 5 ст. 27 ч . 3 ст. 358 КК України.
Сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника відділення слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві:
- володіючи інформацією про наявність права у померлого ОСОБА_14 рідної доньки - ОСОБА_15 у ОСОБА_7 виник протиправний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;
- усвідомлюючи, що для реалізації зазначеного протиправного плану необхідно декілька осіб, залучив до своєї незаконної діяльності інших підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_12
- надав ОСОБА_11 вказівку лише перевірити наявність бланку заповіту в реєстрі нотаріальних бланків та після такої перевірки надав вказівку ОСОБА_11 передати ОСОБА_12 під розписку всі вилучені 26.12.2023 за місцем проживання ОСОБА_14 документи.
Сторона захисту вважала, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 06.11.2025 року у кримінальному провадженні є такими, що не відповідають вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте, положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв'язку вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки можуть бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому у разі посилання на них у скарзі.
Положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду клопотань, правозастосуванню підлягає практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).
Частиною 1 ст. 277 КПК України встановлено вимоги до письмового повідомлення про підозру, серед яких, п.п. 4, 5, 6 передбачено відображення відомостей про зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Вивченням складеного ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст .27 ч. 3 ст. 358 КК України, слідчим суддею встановлено, що викладені у тексті обставини не відповідають матеріалам кримінального провадження, визначеній стороною обвинувачення кваліфікації та усупереч вимог ст. ст. 8, 9 КПК України не містять конкретних даних, щодо протиправної діяльності ОСОБА_7 .
Кваліфікація дій за ч. 5 ст. 191 КК України можлива виключно за умови, якщо чуже майно було ввірене особі або перебувало у її віданні.
Однак квартира, яка належала померлому ОСОБА_14 не перебувала у віданні начальника відділення слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , не перебувала у віданні органу досудового розслідування в цілому та не була предметом службового управління, розпорядження чи зберігання ОСОБА_7 . Начальник слідчого відділення не мав жодних цивільно-правових, речових чи службових повноважень щодо розпорядження правом власності на зазначену квартиру або документами, що посвідчують таке право.
Разом із тим, під час досудового розслідування встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні. Таким чином, право власності на вказаний об'єкт нерухомості за будь-якою особою у встановленому законом порядку не зареєстровано.
Крім того, відповідно до наявної в БТІ інформації, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які померли задовго до смерті громадянина ОСОБА_14 . За життя громадянин ОСОБА_14 не здійснив державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, незважаючи на те, що відповідно до норм цивільного законодавства України він мав право на її спадкування за законом.
Таким чином, громадянин ОСОБА_14 не набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, а отже, на момент його смерті зазначене нерухоме майно не перебувало у його власності та не могло бути об'єктом заволодіння у розумінні ст. 191 КК України.
Таким чином, відсутній ключовий елемент складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, що саме по собі унеможливлює кримінальну відповідальність за цією статтею.
Для інкримінування замаху (ч. 3 ст. 15 КК України) у поєднанні зі ст. 191 КК необхідно довести прямий умисел на заволодіння майном, усвідомлення особою того, що майно є чужим та бажання настання відповідних наслідків.
Жодних доказів того, що ОСОБА_7 знав про підроблений характер заповіту, мав корисливий мотив, усвідомлював можливість заволодіння квартирою підозрюваним ОСОБА_12 , - у матеріалах провадження не наведено.
Наявність лише службових повноважень не може автоматично свідчити про умисел на вчинення тяжкого корисливого злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 15 КК України, замах має місце лише тоді, коли особа вчинила конкретні дії, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину.
У даному випадку підозрюваний ОСОБА_7 не видавав документів, не підписував жодних процесуальних або службових рішень, не вчиняв жодних дій, які можна кваліфікувати як безпосередньо спрямовані на заволодіння майном.
Отже, об'єктивна сторона замаху відсутня.
Сторона обвинувачення фактично інкримінує підозрюваному ОСОБА_7 участь у злочині у формі організації, однак така позиція є юридично необґрунтованою.
Відповідно до ст. 26 та ст. 27 КК України, співучасть у кримінальному правопорушенні можлива лише за наявності спільного умислу, узгодженості дій та усвідомлення кожним співучасником загального злочинного плану.
Слідчим суддею також встановлено, що у даному кримінальному провадженні відсутні будь-які докази того, що:
- підозрюваний ОСОБА_7 перебував у попередній змові з підозрюваними ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
- підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлював злочинний характер дій підозрюваного ОСОБА_12 , зокрема використання підробленого заповіту;
- між підозрюваними існувала домовленість про спільне заволодіння квартирою померлого ОСОБА_14 .
Саме по собі службове підпорядкування або зайняття керівної посади не може свідчити про співучасть, якщо не доведено наявність умисної координації злочинних дій.
Отже, жодна з форм співучасті, передбачених ст. 27 КК України, у діях підозрюваного ОСОБА_7 відсутня.
Сторона обвинувачення фактично виходить з презумпції, що начальник слідчого відділення автоматично несе відповідальність за будь-які дії підлеглого слідчого, що є грубим порушенням принципів кримінального права.
Крім того, твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 нібито залучив ОСОБА_12 до незаконної діяльності, є безпідставним та такими, що не підтверджені жодними фактичними даними.
Фактично ОСОБА_7 ніколи особисто не бачив ОСОБА_12 , не знайомий із ним та не перебував з ним у будь-яких службових, особистих чи інших взаємовідносинах. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність між ними контактів, спілкування чи узгодження дій, що є обов'язковим елементом для висновку про «залучення» до протиправної діяльності.
Єдиною обставиною, на яку фактично посилається сторона обвинувачення, є те, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника відділення слідчого відділу, в межах своїх службових повноважень вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_12 , який на той момент мав процесуальний статус підозрюваного в іншому кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому здійснювалося слідчим ОСОБА_18 - підлеглими ОСОБА_7 .
Також, необхідно врахувати, що ОСОБА_7 щоденно вносить значну кількість відомостей до ЄРДР, у тому числі повідомлення про підозру різним особам, і фізично не має можливості запам'ятовувати анкетні дані кожного підозрюваного.
Крім того, старший слідчий СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_18 пояснив, що здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060000270 від 08.02.2023 за ознаками ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 353, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 353, ч. 4 ст. 186, ч . 2 ст. 190, ч. 2 ст. 127, ч . 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України. 01.03.2024 вказане кримінальне провадження було направлено до суду. Всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії по вказаному кримінальному провадженню він проводив особисто за оперативного супроводу оперативних працівників ДВБ НП України під процесуальним керівництвом прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_19 . Начальник відділення ОСОБА_7 не приймав участь у будь-яких слідчих діях по кримінальному провадженню №12023100060000270, а лише призначав в ЄРДР групи слідчих та підписував постанови про призначення групи слідчих.
Зазначена процесуальна дія є виключно виконанням вимог закону та службового обов'язку, передбаченого ст. 214 КПК України, і жодним чином не може свідчити ані про особисте знайомство, ані про залучення до незаконної діяльності, ані про наявність будь-яких домовленостей чи узгоджених дій між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 . Ототожнення стороною обвинувачення виконання посадових функцій із нібито злочинною діяльністю є неправомірним та таким, що виходить за межі допустимого.
У повідомленні про підозру стверджується, що ОСОБА_7 нібито надав вказівку слідчому ОСОБА_11 видати документи, що посвідчують право власності на квартиру, ОСОБА_12 .
Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують факт такої вказівки; не наведено жодних конкретних даних щодо часу, місця, форми та змісту такої нібито вказівки; не існує жодного службового документа, резолюції, наказу чи іншого розпорядження ОСОБА_7 .
Так, у неодноразових показах в якості свідка та підозрюваного ОСОБА_11 послідовно заявляв про відсутність будь-яких вказівок ОСОБА_7 щодо видачі документів ОСОБА_12 .
Фактично твердження сторони обвинувачення ґрунтується на припущеннях, що є прямим порушенням вимог ст. 91 КПК України щодо доказування.
Сторона обвинувачення посилається на показання слідчого ОСОБА_20 , який повідомив, що під час вилучення документів на квартиру померлого надавав ОСОБА_7 інформацію про наявність та контактні дані дочки померлого.
Слідчий суддя також вказав, що зазначений доказ не підтверджує жодної з обставин, які інкримінуються ОСОБА_7 , з огляду на таке:
- вказані події мали місце у грудні 2023 року, тоді як підозрюваний ОСОБА_21 звернувся до ОСОБА_11 із вимогою видачі документів лише у липні 2024 року, тобто через понад пів року.
- стороною обвинувачення не доведено жодного причинно-наслідкового зв'язку між повідомленням контактів дочки померлого та подальшими діями ОСОБА_12
- надання інформації про наявність родичів померлого спростовує версію сторони обвинувачення, оскільки свідчить про те, що підозрюваному ОСОБА_7 було відомо про можливих спадкоємців, а отже він не мав жодних підстав або мотивів сприяти незаконному заволодінню майном.
Таким чином, показання слідчого ОСОБА_20 не є релевантними доказами у контексті доведення умислу, співучасті ОСОБА_7 .
Аналогічні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону допущені стороною обвинувачення й при кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357 КК України.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 357 КК України настає виключно за умови незаконного заволодіння, викрадення, привласнення, вимагання або знищення офіційних документів, які перебувають у законному володінні інших осіб.
Водночас у повідомленні про підозру не наведено жодних фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 особисто заволодівав будь-якими документами, здійснював їх викрадення, привласнення чи знищення, чи отримував або зберігав такі документи у своєму фактичному володінні.
Фактично сторона обвинувачення підміняє об'єктивну сторону злочину припущенням про службовий вплив, що не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 357 КК України.
Таким чином, у діях ОСОБА_7 відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, що унеможливлює притягнення його до кримінальної відповідальності за цією статтею.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України, пособником є особа, яка умисно сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Однак у повідомленні про підозру не зазначено, у чому саме полягало таке сприяння з боку ОСОБА_7 , а саме які конкретні поради, вказівки або інструкції ним надавалися, кому саме вони надавалися та яким чином вони сприяли підробленню чи використанню підробленого документа.
Сам по собі статус керівника або наявність організаційно-розпорядчих функцій не може свідчити про пособництво, оскільки кримінальна відповідальність за ч. 5 ст. 27 КК України потребує доведеного причинно-наслідкового зв'язку між діями пособника та вчиненням основного злочину.
Кримінальні правопорушення, передбачені ст. 358 КК України, можуть бути вчинені виключно з прямим умислом, тобто особа повинна усвідомлювати підроблений характер документа та бажати його використання або сприяти такому використанню.
За відсутності доказів умислу інкримінування пособництва у підробленні документів є юридично необґрунтованим та суперечить вимогам ст. 91 КПК України щодо доказування.
Слідчим суддею встановлено, що за фактом повернення документів на квартиру, вилучених в помешканні ОСОБА_14 проведено службове розслідування, за результатами якого дії начальника відділення визнано правомірними, порушень вимог законодавства не встановлено.
За таких обставин підозра за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України не знаходить своєї обґрунтованості.
Також слідчим суддею встановлено, що на думку сторони обвинувачення, на момент повідомлення ОСОБА_7 про підозру про вчинення злочинів та тим паче на теперішній час наявні достатні докази для прийняття такого процесуального рішення, що підтверджується рішенням Печерського районного суду про обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки при прийняті судом такого рішення, суд був зобов'язаний одночасно перевірити наявність достатніх підстав для підозри особи у вчиненні злочинів.
Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджується, на думку сторони обвинувачення - показаннями свідка ОСОБА_20 , показаннями потерпілої ОСОБА_15 , результатами поліграфічного дослідження ОСОБА_7 , які в своїй сукупності надають достатні підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Судом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні 06.11.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України у вищевказаному кримінальному провадженні.
Прокурори зазначають, що ОСОБА_7 , працюючи, відповідно до наказу заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві № 743 о/с від 10.09.2020 на посаді начальника відділення слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, маючи спеціальне звання капітана поліції, будучи службовою особою вчинив незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, у привласненні офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, вчиненому з корисливих мотивів тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та у пособництві підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується нотаріусом і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 5 ст. 27 ч . 3 ст. 358 КК України.
Однак з матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту які були надані стороною захисту, досліджених під час судового розгляду, вбачається відсутність в них матеріалів (доказів), які б містили відомості про факти або інформацію, які б могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
У підсумку, підозра не містить обґрунтованих даних про предикатний злочин, відсутні докази умислу, що в цілому виключає можливість визнати підозру законною та обґрунтованою.
Відсутність нових доказів, які були викладені в повідомленні про підозру є тотожними з доказами та ґрунтується на тих самих фактах, що й дисциплінарне провадження - значить, кримінальне переслідування повторює оцінку, але без нових підстав.
Стороною обвинувачення не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження обґрунтованості повідомлення про підозру.
В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов'язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
При цьому КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п. 3 ч. 1 cт. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК в їх системному зв'язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов'язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.
Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.
Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Слідчий суддя погодився із твердженнями сторони захисту, що у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як це передбачає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України. Докази, які були надані прокурором під час судового розгляду скарги не містять доказів (матеріалів), які б вказували на можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, не надано їх також під час апеляційного розгляду.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді виходячи із аналізу змісту повідомлення про підозру, який не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати в можливій причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у тому, що безпосередньо ОСОБА_7 якимось чином, працюючи, відповідно до наказу заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві № 743 о/с від 10.09.2020 на посаді начальника відділення слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, маючи спеціальне звання капітана поліції, будучи службовою особою вчинив незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, у привласненні офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, вчиненому з корисливих мотивів тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та у пособництві підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується нотаріусом і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування даної ухвали слідчого судді колегія судів не вбачає, прокурором під час апеляційного розгляду не спростовано висновків викладених слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, а також не наведено доводів, в чому полягає їх не законність.
На підставі викладеного, висновок слідчого судді про наявність підстав для задоволення скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 ґрунтується на вимогах Закону.
Доводи апеляційної скарги прокурора, з урахуванням наведеного, на даному етапі досудового розслідування, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, підстав для її скасування, як вимагає прокурор у апеляційній скарзі, з доповненнями, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнямипрокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_22 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4