Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/2709/2026
м. Київ Справа № 759/14462/25
26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
У червні 2025року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 21 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, чим порушував прийняті на себе договірні зобов'язання з повернення кредиту та сплатинарахованих процентів за користування кредитом, унаслідок чого станом на 11 червня2025 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 438 497,23 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредита у розмірі 368 229,65 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 70 267,58 грн за період з 27 березня 2023 року по 11 червня 2025 року.
З урахуванням наведених обставин позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 серпня 2018 року у розмірі 438 497,23 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 5261,97 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 рокупозов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за укладеною Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 21.08.2018 року в розмірі 368 229, 65 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 418,75 грн., а всього на загальну суму 372 648 (триста сімдесят дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Наталія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, ухваливши в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за процентами в розмірі 70 267,58 грн, в іншій частині рішення суду просила залишити без змін.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача борг за відсотками у розмірі 70267.58 гри.
Дані відсотки нараховані після 27.03.2023 року, тобто, після узгодження умов кредитування, за процентною ставкою 36 %, як і передбачено заявою для картки типу MasterCard World Elit.
Таким чином, Банк ознайомив відповідача з умовами споживчого кредитування в AT КБ «ПриватБанк» 27.03.2023 року, а тому правомірно з цього часу нараховув проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 27.03.2023 року, чого не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, як слідує з виписки по картрахунку відповідач здійснював часткове погашення заборгованості і після підписання заяви від 27.03.2023 року, а відтак погодився із даними умовами.
Враховуючи те, що відсотки за користування кредитом в сумі 70267,58 грн були нараховані позивачем вже після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27.03.2023 року, якою сторони погодили нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування (членський внесок), пені за прострочку за кредитом, вказані відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми процентів за кредитним договором в розмірі 70267,58 грн.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвокат Рожко Сергій Миколайович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з?явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 91 том 1).
Позичальнику (відповідачу у справі) видана платіжна картка для авторизації із встановленим кредитним лімітом (а.с. 93 том 1).
В анкеті-заяві зазначено, що позичальник (відповідач у справі) згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він повністю приєднується до Умовам і Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення грошових коштів, що встановлені договором та виникненням заборгованості станом на 11 червня 2025 року, кредитор 30 червня 2025року звернувся до суду, пред?явивши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором в сумі 438 497,23 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 368 229,65 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27 березня 2023 року по 11 червня 2025 року- 70 267,58 грн.
Надаючи юридичну оцінку правовідносинам сторін, судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору у вигляді анкети-заяви від 21 серпня 2018 року банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а останній отримав грошові кошти та користувався ними. Із розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання з повернення суми позики у повному обсязі не виконав, станом на 11 червня 2025 року за позичальником обліковується заборгованість за тілом кредиту в сумі 368 229,65 грн.
Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за зобов'язанням з повернення суми позики у розмірі 368 229,65 грн, суд першої інстанції виходив із того що, у порушення умов кредитного договору,позичальник ОСОБА_1 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, чим порушив права кредитора, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні складової вимоги заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом у розмірі 70 267,58 грн, суд першої інстанції керувався тим, що за умовами укладеного та підписаного сторонами договору розмір і порядок одержання процентів за користування кредитними коштами не встановлений.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що 21 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 91 том 1).
В анкеті-заяві зазначено, що позичальник (відповідач у справі) згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він повністю приєднується до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
27 серпня 2018 року відповідачу відкрито картковий рахунок, на який було встановлено початковий кредитний ліміт 186 000,00 грн, який в подальшому збільшено до 400 000,00 грн (а.с. 94 том 1).
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 08/21, тип - MasterCard World Black Edition.
Із виписки по рахунку відповідача за період з 27 серпня 2018 року по 13 червня 2025 року вбачається, що відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти(а.с. 94-134 том 1).
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 04/22, тип - MasterCard World Elite; кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/23, тип - MasterCard World Elite (а.с.93 том 1).
У процесі користування рахунком 27березня 2023 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_4 , строк дії - 05/25, тип - MasterCard World Elite, а також погоджені інші умови користування кредитним рахунком, а саме, щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних (а.с. 77-89 том 1).
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів, виходить з такого.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина перша, друга статті 207 ЦК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із наданих учасниками справи та досліджених доказів колегію суддів апеляційного суду встановлено, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з Тарифів банку, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідка про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, з перевипуском картки на новий строк, виписка по картковому рахунку за період з 27 серпня 2018 року по 13 червня 2025 року вказують на те, що між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли договірні кредитні зобов?язання, за умовами яких банк АТ КБ «ПриватБанк» видав позичальнику платіжну картку № НОМЕР_1 для авторизації із встановленим кредитним лімітом у розмірі 186 000,00 грн, зі збільшенням кредитного ліміту до 400 000,00 грн, з оформленням додаткових кредитних карток: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , а останній отримав грошові кошти на платіжні картки та користувався ними.
За умовами укладеного договору позичальник зобов'язується повернути кредитору позику в межах виданого кредитного ліміту, що обліковуються на кредитній картці, до останнього дня місяця травня 2025 року.
Із розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом за період з 27 серпня 2018 року по 28 лютого 2025 року та здійснював часткове виконання своїх кредитних зобов'язань щодо повернення коштів.
Розмір невиконаного позичальником ОСОБА_1 зобов'язання з повернення суми позики становить 368 229,65 грн, який відповідачем не спростовано.
Також ізнаданих позивачем письмових доказів на підтвердження своїх вимог вбачається, що відповідно до підписаної позичальником (відповідачем у справі) заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27 березня 2023 року, а саме, згідно з пунктом 9.3,позичальник ОСОБА_3 зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом за фіксованою ставкою 36 % річних (а.с. 77-89 том 1.).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, розмір і порядок одержання процентів за користування кредитними коштами поділяються на такі, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В частині договірних зобов'язань правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - частина першою, другою статті 207 ЦК України.
Умови договору сторін та зміст зазначених правових норм дозволяють колегією суддів апеляційного суду дійти висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» при переукладені договору з позичальником ОСОБА_1 належним чином повідомив останнього про умови кредитування, починаючи з 27 березня 2023 року, в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому такий договір визначає підстави для покладення на позичальника ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності в частині сплати процентів за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції на зазначені положення закону та умови договору сторін уваги не звернув та,відмовляючи у позові АТ КБ «ПриватБанк» в частині складової вимоги заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом, дійшов помилкового висновку про недосягнення сторонами зобов'язання згоди щодо розміру і порядку одержання процентів за користування кредитними коштами.
Дослідивши поданий позивачем доказ (розрахунок заборгованості), перевіривши його, оцінивши у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, колегія суддів апеляційного суду прийшла до наступного висновку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, пеню припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів і пені.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Колегія суддів апеляційного суду застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.
Виходячи з правового аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на процентиза час дії кредитного договору, слід дійти висновку, що вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.
У справі, яка переглядається, позичальник зобов'язується повернути кредитору позику в межах виданого кредитного ліміту, що обліковуються на кредитній картці, до останнього дня місяця травня 2025 року.
За пред'явленим позовом АТ КБ «ПриватБанк» сума заборгованості за щомісячними процентами за користування кредитом становить 70 267,58 грн та обрахована кредитором за період з 27 березня 2023 року по 11 червня 2025 року (а.с. 135-153 том 1).
Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених позичальником процентів за користування кредитними коштами за період з 01 червня 2025 року по 11 червня 2025 року виходить за межі строку кредитування, який настав 31 травня 2025 року.
Виходячи з правового аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії кредитного договору, та встановлених фактичних обставин справи в частині строку виконання кредитного зобов'язання у повному обсязі, який настав 31 травня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимога кредитора щодо стягнення заборгованості за щомісячними процентами за користування кредитом за період з 01 червня 2025 року по 11 червня 2025 року, що становить суму 22 462,03 грн, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.
За проведеними обчисленнями розмір невиконаного позичальником ОСОБА_1 зобов'язання в частині сплати процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за період з 27 березня 2023 року по 31 травня 2025 року становить 47 805,55 грн (70 267,58 грн - 22 462,03 грн). Доказів погашення заборгованості за цією складовою заборгованості відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк»про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню. В межах заявлених позивачем вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 416 035,20 грн, що складається із боргу за тілом кредиту - 368 229,65 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 47 805,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив усіх передбачених нормою права юридичних фактів, наявність яких впливає на остаточний результат справи, помилково в основу судового рішення поклав висновки про недосягнення сторонами зобов'язання згоди щодо розміру і порядку одержання процентів за користування кредитними коштами, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як передбаченочастиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково (94,88%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви (5261,97 грн) та апеляційної скарги (7892,96 грн), у пропорційному розмірі до задоволених вимог (94,88%), що становить загальний розмір 12 481,40 грн, слід покласти на відповідача ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 207, 526, 530, 610-612, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 76, 79, 80, 81, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованостізадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 416 035,20 грн, що складається із боргу за тілом кредиту - 368 229,65 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 47 805,55 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору за подання подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 12 481,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: