вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 911/2598/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 (повний текст рішення складено 27.11.2025)
у справі №911/2598/25 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Малого приватного підприємства "В П К"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області
про стягнення 1 012 351,48 грн. заборгованості,
Мале приватне підприємство «В П К» (далі МПП «В П К», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі відповідач, КП «Керуюча компанія Новосілки») про стягнення 1012351,48 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії №1/20/10/2020 від 20.10.2022 р. в частині оплати поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 1 012 351,48 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області на користь Малого приватного підприємства «В П К» 1 012 351,48 грн. заборгованості, 15 185,27 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у справі №911/2598/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також просило стягнути 18 222,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник (відповідач) зазначає, що в договорі не зазначено про погодження тарифу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а тому суд дійшов помилкового висновку порівнявши тариф, визначений в договорі та на сайті Держагенства енергоефективності.
Будинок, куди здійснюється постачання теплової енергії, є житловим, який переданий на баланс відповідачеві в 2016 році, а тому споживачами фактично є власники квартир у вказаному будинку, отже має застосовуватись тариф для населення.
Посилання відповідача під час оплати рахунків на акти приймання-передачі теплової енергії не свідчать про їх визнання, а сама оплата здійснювалась за тарифами для населення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2598/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у справі №911/2598/25. Розгляд справи призначено на 04.02.2026. Витребувано матеріали справи з Господарського суду Київської області.
29.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів скаржника та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що відповідач здійснював оплату теплової енергії відповідно до умов договору та не мав заперечень щодо умов ціноутворення, більше того, не ініціював зміни договору, відмову або розірвання договору.
04.02.2026 розгляд справи №911/2598/25 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд справи призначено на 25.02.2026.
12.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "В П К" надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 12.02.2026, про забезпечення участі представника у судовому засіданні у справі №911/2598/25, призначеному на 25.02.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 заяву Малого приватного підприємства "В П К" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, вирішено судове засідання по справі №911/2598/25, призначене на 25.02.2026, проводити в режимі відеоконференції.
24.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області надійшло клопотання, яке сформоване в системі «Електронний суд» 24.02.2026, про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 клопотання представника Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №911/2598/25 на 11.03.2026.
В судовому засіданні 11.03.2026 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.04.2026.
22.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
В судове засідання 22.04.2026 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд може розглянути справу за наявними в ній матеріалами, якщо представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін та інших учасників справи у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи інших учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Враховуючи при цьому, що представник відповідача, у попередньому судовому засіданні 11.03.2026 приймав участь у розгляді справи та надав суду апеляційної інстанції свої пояснення, які враховані судом.
Представник позивача надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб, тобто до 04 травня 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2020 між Малим приватним підприємством «В П К» (виконавець) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (споживач) було укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 1/20/10/2020 (далі договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 3 договору «інформація про споживача»: 3.1) адреса: 03027, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Нова, 3; 3.2) опалювана площа будівлі 2641,9 кв. м. (7925,7 куб. м.); 3.3) теплове навантаження - 265 Гкал/год; 4) У будівлі відсутній індивідуальний тепловий пункт; 5) Будівля обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Згідно з п. 6.1 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
За приписами п. 6.2 договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на послугу з постачання теплової енергії, який визначається як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 6.3 договору станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1639,71 гривень 1 Гкал без урахування ПДВ, та 1967,65 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 6.4 договору у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів та надає споживачу калькуляцію витрат на виробництво 1 Гкал відповідно до затвердженої уповноваженим органом структури витрат. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до п. 6.6 договору виконавець формує та не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді, зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків споживача. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Умовами пункту 6.7 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У пункті 6.9 договору зазначено, що під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період, або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає, - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців). Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 9.1 договору).
Згідно з п 9.2 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Пунктом 9.3 договору визначено, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Доказів припинення дії договору до матеріалів справи не надано.
20.10.2021 між Малим приватним підприємством «В П К» та Комунальним підприємством «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 1/20/10/2020 від 20.10.2020, за змістом якої сторони погодили, що тариф на послуги встановлюється, враховуючи положення ч.ч. 4, 13 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", та становить 1694,42 грн. без ПДВ за 1 Гкал.
На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2022 року по квітень 2025 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 2 352 999,35 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, а саме: за жовтень 2022 року № 33062-22-10 на суму 4301,80 грн., за листопад 2022 року № 33062-22-11 на суму 80852,74 грн., за грудень 2022 року № 33062-22-12 на суму 105782,04 грн., за січень 2023 року № 33062-23-1 на суму 130852,38 грн. (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень), за лютий 2023 року № 33062-23-2 на суму 137516,65 грн., за березень 2023 року № 33062-23-3 на суму 124364,42 грн., за квітень 2023 року № 33062-23-4 на суму 25070,34 грн., за жовтень 2023 року № 33062-23-10 на суму 38304,98 грн., за листопад 2023 року № 33062-23-11 на суму 152102,38 грн., за грудень 2023 року № 33062-23-12 на суму 173412,90 грн., за січень 2024 року № 33062-24-1 на суму 176907,11 грн., за лютий 2024 року № 33062-24-2 на суму 140174,42 грн., за березень 2024 року № 33062-24-3 на суму 149664,35 грн., за жовтень 2024 року № 33062-24-10 на суму 63278,87 грн., за листопад 2023 року № 33062-24-11 на суму 124220,11 грн., за грудень 2024 року № 33062-24-12 на суму 182893,63 грн., за січень 2025 року № 33062-25-01 на суму 168453,00 грн., за лютий 2025 року № 33062-25-02 на суму 177590,77 грн., за березень 2025 року № 33062-25-03 на суму 130272,96 грн., за квітень 2025 року № 33062-25-04 на суму 66983,50 грн.
Акти за період з лютого 2024 року по квітень 2025 року, не підписані з боку відповідача, проте, були отримані відповідачем.
Комунальним підприємством «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області було частково оплачено надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у загальній сумі 1 340 647,87 грн., що підтверджується виписками за особовим рахунком Малого приватного підприємства «В П К» в АТ "ПРАВЕКС БАНК" за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.01.2024 р. по 19.06.2024 р. та платіжними інструкціями № 6439 від 16.12.2024 р. на суму 84537,97 грн., № 6501 від 23.12.2024 р. на суму 82471,16 грн., № 723 від 20.02.2025 р. на суму 74241,55 грн., № 6904 від 17.03.2025 р. на суму 78268,81 грн., № 7032 від 03.04.2025 р. на суму 57408,08 грн., № 7138 від 17.04.2025 р. на суму 29238,03 грн.
Отже, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати послуги з постачання теплової енергії виконав частково, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 012 351,48 грн. за загальний період надання послуг з жовтня 2022 року по квітень 2025 року, розрахунок якої долучений до матеріалів справи.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати в повному обсязі за надані послуги з постачання теплової енергії, позивач і звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 1 012 351,48 грн. заборгованості.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У ст. 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Поряд з цим, згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Окрім того, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.
Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За приписами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
В силу вимог п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спірний період з жовтня 2022 року по квітень 2025 року за послуги з постачання теплової енергії, вартість яких нараховувалася за тарифом для категорії споживачів «для потреб установ та організацій, що фінансується з державного чи місцевого бюджету», у сумі 1 012 351,48 грн., проте, відповідач, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції вказує на неправильне застосування позивачем тарифу за категорією споживача для здійснення розрахунку.
Водночас, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, укладаючи договір, сторони узгодили встановлення тарифу на послугу, який становить 1639,71 грн. без ПДВ за 1 Гкал, що являє собою тариф, встановлений станом на час підписання договору «для потреб установ та організацій, що фінансується з державного чи місцевого бюджету» із застосуванням коефіцієнту 90 відсотків відповідно до положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання". Більше того, умовами договору сторони обумовили, що у разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
В подальшому, додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 р. до договору було встановлено тариф на послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1694,42 грн. без ПДВ за 1 Гкал, що також є тарифом, встановленим станом на час підписання угоди «для потреб установ та організацій, що фінансується з державного чи місцевого бюджету» із застосуванням коефіцієнту 90 відсотків відповідно до положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".
При цьому, у додатковій угоді прямо зазначено, що тариф на послуги встановлюється, враховуючи положення ч.ч. 4, 13 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".
Дані тарифи узгоджуються з інформацією, яка міститься на сайті Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, щодо середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу.
Також, колегія суддів враховує лист відповідача від 10.04.2025 №192/04, в якому Комунальне підприємство «Керуюча компанія Новосілки» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області зазначало, що сплатило кошти позивачеві відповідно до показів теплового лічильника будинку за адресою: с. Новосілки, вул. Нова, 3, але за тарифами, прийнятими Чабанівською селищною радою Фастівського району Київської області для населення -1750,78 грн. за Гкал, а різниця, яка виникла між тарифом, виставленим відповідачеві до оплати позивачем та затвердженим Чабанівською селищною радою Фастівською району Київської області може бути погашена за рахунок дотації КП «Керуюча компанія Новосілки» з бюджету Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що сторонами був погоджений тариф «для потреб установ та організацій, що фінансується з державного чи місцевого бюджету».
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що об'єктом опалення є житловий будинок, з огляду на що мав бути застосований тариф для категорії споживачів "для населення", оскільки, як зазначалося вище, згідно з п. 3 Правил користування тепловою енергією споживачем у даному випадку є юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. З вказаним погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нарахування відповідачу оплати за договором здійснювалося позивачем з урахуванням приписів Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», згідно якого у період з 19.08.2022 до 27.07.2023 діяв мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для всіх категорій споживачів, а з 27.07.2023 мораторій розповсюджувався лише на категорію споживачів «для населення».
Окрім цього, судом враховано, що відповідач при здійсненні оплати за послуги з постачання теплової енергії згідно договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 1/20/10/2020 від 20.10.2020 р. зазначав реквізити актів прийому-передачі теплової енергії, згідно яких проводилася оплата за узгодженими сторонами тарифами.
Водночас, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, доказів щодо наявності у споживача будь-яких зауважень та/чи заперечень щодо об'ємів, які містяться в актах прийому-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за договором та здійснював нарахування відповідачеві оплати відповідно до умов договору, додаткової угоди № 2 до договору та приписів чинного законодавства.
Водночас, відповідачем не надано належні та допустимі докази виконання ним зобов'язань за договором в частині здійснення оплати поставленої теплової енергії на загальну суму 1 012 351,48 грн, або ж контрозрахунку вказаної суми.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 012 351,48 грн., яка є доведеною та обґрунтованою.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у справі №911/2598/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у справі №911/2598/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2025 у справі №911/2598/25 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/2598/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга