Постанова від 21.04.2026 по справі 910/4986/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/4986/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.04.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Н-ІКС Холдінг ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026

у справі № 910/4986/25 (суддя - Котков О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікс Солюшенс ЛТД"

до 1) Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd);

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсним свідоцтва в частині, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікс Солюшенс ЛТД" (далі - ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД", позивач) до Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) (далі - Н-ІКС Холдінг Лтд, відповідач-1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", відповідач-2), у якому просив суд:

- визнати недійсним свідоцтво України № 324023 від 17.08.2022 на торговельну марку в частині наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас";

- зобов'язати ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 стосовно наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетні Національного органу інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ДП "Український інститут інтелектуальної власності", правонаступником якого є ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", на підставі заявки від 24.12.2021 зареєструвало торговельну марку "N-X" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022 на ім'я Н-ІКС Холдінг Лтд (відповідач-1) для товарів 9 та послуг 35, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг. Проте, позивач вказує, що ним протягом тривалого часу вироблялись товари 9 та надавались послуги 35, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг в Україні; позначення "NIX" та "nix solutions" станом на 24.12.2021 використовувались позивачем не лише як торговельні марки, але і як комерційне найменування позивача. Відтак, на думку позивача, спірна торговельна марка не відповідає умові надання правової охорони, встановленій абз. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а свідоцтво на спірну торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 підлягає визнанню недійсним частково.

Короткий зміст заперечень проти позову

У відзиві на позов відповідач-2 заперечував проти заявлених позовних вимог і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи відповідача-2 є наступними.

Рішення про реєстрацію торговельної марки за відповідачем-2 та видача відповідного свідоцтва України була здійснена відповідно до вимог Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116. При цьому, висновки експертизи № 52/1/25 від 27.02.2025 та № 128/843-846 від 21.03.2025, надані позивачем в обгрунтування вимог, є неналежними доказами у даній справі, оскільки у висновках експертами не було досліджено усіх елементів, що входять до складу протиставлених позначень.

Також, 29.12.2025, 06.01.2026 (після закриття підготовчого провадження) від відповідача-1 надійшов відзив на позов та клопотання про витребування доказів, які ухвалами від 30.12.2025, від 20.01.2026 занесеними до протоколу судового засідання, суд залишив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як такі, що були подані з пропуском визначеного законом процесуального строку для їх подання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25 Позов задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво України № 324023 від 17.08.2022 на торговельну марку в частині наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг:

Клас 9:

Наукові, дослідницькі, фотографічні, кінематографічні, аудіовізуальні, оптичні, зважувальні, вимірювальні, сигнальні, детектувальні, аналізувальні, оглядові і навчальні апарати та інструменти; записані та завантажні медіафайли, комп'ютерне програмне забезпечення; апарати системи глобального позиціонування (GPS); гарнітури віртуальної реальності; графічні зображення для мобільних телефонів завантажні; екранні заставки - скринсейвери для комп'ютерів записані або завантажні; електричне устатковання для дистанційного керування виробничими процесами; електронні видання завантажні; електронні гаманці завантажні; електронні дисплеї для відображання даних у вигляді цифр; електронні інтерактивні дошки; електронні кишенькові перекладачі; електронні нашийники для дресирування тварин; електронні ноти завантажні; електронні олівці (елементи дисплеїв); електронні оповіщальні дошки; електронні системи контролю доступу для блокування дверей; електронні ярлики для товарів; емотікони для мобільних телефонів завантажні; записники електронні; інтегральні схеми; інтерактивні сенсорні термінали; інтерфейси для комп'ютерів; карти пам'яті для відеоігрових автоматів; картки з інтегрованими мікросхемами (смарт-картки); картки-ключі кодовані; касети з відеоіграми; кодовані магнітні картки; комп'ютерне апаратне забезпечення; комп'ютерне програмне забезпечення записане; комп'ютерне програмне забезпечення ігрове завантажне; комп'ютерне програмне забезпечення ігрове записане; комп'ютерні джойстики, крім призначених для відеоігор; комп'ютерні програми завантажні; комп'ютерні програми записані; комп'ютерні програми оперативного обслуговування записані; комп'ютерні програмні додатки завантажні; комп'ютерні програмні платформи записані або завантажні; персональні цифрові секретарі; рингтони для мобільних телефонів завантажні; слайди (фотографія); словники електронні ручні; файли зображувальні завантажні; файли музичні завантажні; чипи (інтегральні схеми).

35 клас: Рекламування; керування підприємницькою діяльністю, організовування та адміністрування у сфері підприємницької діяльності; адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; довідкові послуги у сфері підприємницької діяльності; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; досліджування щодо підприємницької діяльності; економічне прогнозування; забезпечування відгуками від користувачів на комерційні або рекламні потреби; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; забезпечування рейтингами від користувачів на комерційні або рекламні потреби; збирання інформації у комп'ютерні бази даних; збирання статистичних даних; індексування вебсайтів на комерційні або рекламні потреби; керування підприємницькою діяльністю в перехідний період; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; комп'ютеризоване ведення справ; консультування з керування підприємницькою діяльністю; маркетинг у рамках робіт з видання програмного забезпечення; написання рекламних текстів; написання сценаріїв на рекламні потреби; обробляння текстів; оновлювання рекламних матеріалів; оновлювання та ведення даних у комп'ютерних базах даних; оновлювання та ведення інформації в реєстрах; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; посередницькі послуги у сфері підприємницької діяльності щодо підбору потенційних приватних інвесторів для підприємців, які потребують фінансування; послуги агентств комерційного інформування; послуги експертів з ефективності підприємницької діяльності; послуги з конкурентного розвідування ринку; послуги з корпоративних комунікацій; послуги з оптимізації трафіку вебсайтів; послуги щодо роздрібного продажу завантажник музичних творів у цифровому форматі в режимі онлайн; послуги щодо роздрібного продажу завантажних рингтонів у режимі онлайн; послуги щодо роздрібного продажу завантажних та попередньо записаних музичних творів та фільмів у режимі онлайн; пошук даних у комп'ютерних файлах для інших; рекламування через комп'ютерну мережу в режимі онлайн; систематизування інформації у комп'ютерні бази даних; текстове записування інформації (офісні роботи); фахове консультування щодо підприємницької діяльності.

42 клас: Наукові і технологічні послуги та досліджування і розробки, що їх стосуються; послуги з промислового аналізування, промислового досліджування та промислового дизайну; проектування та розробляння комп'ютерного апаратного і програмного забезпечення; аналізування комп'ютерної системи; відновлювання комп'ютерних даних; графічний дизайн; графічний дизайн рекламних матеріалів; дистанційне резервне копіювання даних; досліджування у сфері телекомунікаційних технологій; дублювання і комп'ютерних програм; електронне зберігання даних; електронний моніторинг інформації щодо ідентифікації особи для виявляння крадіжок персональних даних через мережу Інтернет; електронний моніторинг операцій за кредитними картками для виявляння шахрайств через мережу Інтернет; забезпечування інформацією щодо І комп'ютерних технологій та програмування за допомогою вебсайтів; забезпечування 4 пошуковими засобами для інтернету; інжиніринг; інсталювання комп'ютерного програмного забезпечення; інформаційно-технологічні послуги, що надаються на основі аутсорсингу; комп'ютерне програмування; конвертування даних або документів з фізичних носіїв на електронні; конвертування даних і комп'ютерних програм, крім фізичного перетворювання; консультування з комп'ютерних технологій; консультування з телекомунікаційних технологій; консультування щодо безпеки в мережі Інтернет; консультування щодо безпеки даних; консультування щодо інформаційних технологій (ІТ); консультування щодо комп'ютерного програмного, забезпечення; консультування щодо комп'ютерної безпеки; консультування щодо проектування та розробляння комп'ютерного апаратного забезпечення; консультування щодо розробляння вебсайтів; моніторинг комп'ютерних систем для виявляння несанкціонованого доступу або витоку даних; моніторинг комп'ютерних і систем для виявляння поломок; моніторинг комп'ютерних систем за допомогою віддаленого доступу; науково-технічне експортування; обслуговування комп'ютерного програмного забезпечення; оновлювання комп'ютерного програмного забезпечення; оцифровування документів (сканування); платформа як послуга (РааS); послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології для виконання комерційних операцій в електронній торгівлі; послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології єдиного входу до онлайнових програмних додатків; послуги з хостингу вебсайтів; послуги з шифрування даних; послуги щодо захисту від комп'ютерних вірусів; проведення досліджень технічних проектів; програмне забезпечення як послуга (SааS); проектування комп'ютерних систем; прокат вебсерверів; прокат комп'ютерного програмного забезпечення; розробляння комп'ютерних платформ; розробляння програмного забезпечення в рамках робіт з і видання програмного забезпечення; розробляння технічної документації; створювання та обслуговування вебсайтів для інших; створювання та розробляння каталогів інформації на основі вебсайтів для інших (послуги у сфері інформаційних технологій); технологічне консультування; хмарне обчислювання даних; хостинг серверів; художнє оформляння (промисловий дизайн).

Зобов'язано державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (вул. Годзенка Дмитра, буд. 1, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код: 44673629) внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, а саме стосовно наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг:

Клас 9:

42 клас: Наукові і технологічні послуги та досліджування і розробки, що їх стосуються; послуги з промислового аналізування, промислового досліджування та промислового дизайну; проектування та розробляння комп'ютерного апаратного і програмного забезпечення; аналізування комп'ютерної системи; відновлювання комп'ютерних даних; графічний дизайн; графічний дизайн рекламних матеріалів; дистанційне резервне копіювання даних; досліджування у сфері телекомунікаційних технологій; дублювання і комп'ютерних програм; електронне зберігання даних; електронний моніторинг інформації щодо ідентифікації особи для виявляння крадіжок персональних даних через мережу Інтернет; електронний моніторинг операцій за кредитними картками для виявляння шахрайств через мережу Інтернет; забезпечування інформацією щодо І комп'ютерних технологій та програмування за допомогою вебсайтів; забезпечування 4 пошуковими засобами для інтернету; інжиніринг; інсталювання комп'ютерного програмного забезпечення; інформаційно-технологічні послуги, що надаються на основі аутсорсингу; комп'ютерне програмування; конвертування даних або документів з фізичних носіїв на електронні; конвертування даних і комп'ютерних програм, крім фізичного перетворювання; консультування з комп'ютерних технологій; ' консультування з телекомунікаційних технологій; консультування щодо безпеки в мережі Інтернет; консультування щодо безпеки даних; консультування щодо інформаційних технологій (ІТ); консультування щодо комп'ютерного програмного, забезпечення; консультування щодо комп'ютерної безпеки; консультування щодо проектування та розробляння комп'ютерного апаратного забезпечення; консультування щодо розробляння вебсайтів; моніторинг комп'ютерних систем для виявляння несанкціонованого доступу або витоку даних; моніторинг комп'ютерних і систем для виявляння поломок; моніторинг комп'ютерних систем за допомогою віддаленого доступу; науково-технічне експортування; обслуговування комп'ютерного програмного забезпечення; оновлювання комп'ютерного програмного забезпечення; оцифровування документів (сканування); платформа як послуга (РааS); послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології для виконання комерційних операцій в електронній торгівлі; послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології єдиного входу до онлайнових програмних додатків; послуги з хостингу вебсайтів; послуги з шифрування даних; послуги щодо захисту від комп'ютерних вірусів; проведення досліджень технічних проектів; програмне забезпечення як послуга (SааS); проектування комп'ютерних систем; прокат вебсерверів; прокат комп'ютерного програмного забезпечення; розробляння комп'ютерних платформ; розробляння програмного забезпечення в рамках робіт з і видання програмного забезпечення; розробляння технічної документації; створювання ' та обслуговування вебсайтів для інших; створювання та розробляння каталогів інформації на основі вебсайтів для інших (послуги у сфері інформаційних технологій); технологічне консультування; хмарне обчислювання даних; хостинг серверів; художнє оформляння (промисловий дизайн). Стягнуто з Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) (157, Archbishop Street, Office 3.4, Valletta VLT 1440, Malta) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікс Солюшенс ЛТД" (61002, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Каразіна, будинок 2, ідентифікаційний код 37365205) судовий збір у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується невідповідність умовам надання правової охорони торговельної марки відповідача-1 "N-Х" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022, встановленим частиною 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсним частково свідоцтва України № 324023 від 17.08.2022, а саме, для товарів та послуг МКТП клас 9, 35 клас та 42 клас.

Також, у зв'язку із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022, похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 стосовно наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетні Національного органу інтелектуальної власності, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Н-ІКС Ходінг Лтд подало апеляційну скаргу, в якій просило:

- визнати поважними причини пропуску та поновити Н-ІКС Холдінг ЛТД процесуальний строк на звернення з цією апеляційною скаргою;

- прийняти до розгляду та задовольнити апеляційну скаргу Н-ІКС Холдінг ЛТД.;

- встановити Н-ІКС Холдінг Лтд додатковий строк для подання доказів - 1 місяць з дати відкриття апеляційного провадження у справі;

- витребувати у ТОВ "НКС СОЛЮШЕНС ЛТД" оригінали наступних документів: Ліцензійний договір № 1 про надання права використання знака для товарів і послуг від 11.04.2019 та Додаткову угоду № 1 від 30.07.2024, укладені між позивачем та ОСОБА_1, підтвердження здійснення платежів за цим договором за весь період його дії; Ліцензійний договір № 1 про надання права користування знака для товарів і послуг від 11.04.2019 та Додаткову угоду № 1 від 30.07.2024, укладені між Позивачем та ОСОБА_2, та підтвердження здійснення платежів за цим договором за весь період його дії;

- рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.;

- вирішити питання про розподіл та відшкодування судових витрат за розгляд справи.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі узагальнено посилався на наступне:

- суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача 1 про розгляд справи, у результаті чого порушив норми ч. 1 ст. 42, ч. 8 ст. 165, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч.ч. 5-6 ст. 242, ст. 365, ст. 367 ГПК України та норми Гаазької конвенції 1965 року;

- суд першої інстанції не виконав завдань підготовчого провадження щодо визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а отже - допустив порушення процесуальних норм п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України та не з'ясував обставин, що мають значення для справи;

- суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини наявності у позивача права на звернення до суду з позовом у цій справі, встановивши їх на підставі недостовірних та недопустимих доказів, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 86 ГПК України;

- суд першої інстанції передчасно визнав доведеними обставини схожості торгових марок до можливості сплутування та обставини можливості введення в оману, неправильно застосувавши п.п. 11.1.7 та 11.1.8 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затвердженими Наказом Державного підприємства "Український інститут промислової власності" № 91 від 07.04.2014 (в редакції, чинній на момент подачі заявки на оскаржувану торгову марку), не дослідивши обставини походження та семантичного значення оскаржуваної торгової марки, а також обставини невикористання ТМ "NIX" протягом останніх 5 років, які мають значення для справи;

- суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів, чим порушив норми ч. 2 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 86 ГПК України, а також неправильно застосував положення ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" при врахуванні Звіту опитування, як належного та допустимого доказу;

- оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, що є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 236. ч. 3 ст. 238 ГПК України.

Також, 20.04.2026 через відділ документального забезпечення суду через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, в якому скаржник просив визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку на подання доказів до суду та поновити такий строк для відповідача-1, а також долучити до матеріалів справи наступні докази, які на переконання скаржника, додатково спростовують позицію позивача:

-Звіт про соціологічне опитування "ОЦІНКА СПОЖИВАЧАМИ І ФАХІВЦЯМИ РІВНЯ СХОЖОСТІ ТА ЙМОВІРНОСТІ СПЛУТУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ N-X І ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК NIX, N-iX, NIX ACADEMY, НІКС АКАДЕМІЯ, ТА NIX SOLUTIONS", підготовлений ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс"";

- Лист ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс"" вих. № 06-04/1 від 06.04.2026 про продовження строків проведення соціологічного опитування до 17.04.2026;

- Рецензія на звіт "Соціологічне опитування споживачів щодо рівня відомості та сприйняття в Україні торговельної марки "NIX" та щодо оцінки схожості торговельних марок "NIX" та "N-X" від 10.12.2024 року, виконаний "Міжнародною Mаркетинговою Групою Київ", підготовлена ТОВ "Дослідницька компанія "Ю.С.С.".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.03.2026 через відділ документального забезпечення суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача-2 щодо того, що видача свідоцтва України № 324023 була здійснена на підставі, в межах та у спосіб, встановлений законом;

- позивачем, на підтвердження своїх доводів, у якості доказу в порядку статей 98, 101 ГПК України, надані висновки експертів № 52/1/25 та № 128/843-846, складені на його замовлення, а також звіт соціологічного опитування «Міжнародної маркетингової групи Київ» від 10.12.2024, і оцінивши вказані висновки та звіт соціологічного опитування в їх сукупності, суд першої інстанції прийняв зазначені докази як належні та допустимі, і як такі, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, проте, суд не надав належної оцінки доводам відповідача-1 та відповідача-2, а у рішенні процитовано лише висновки експертиз та звіту соціологічного опитування, що порушує принцип всебічного розгляду справи (ст. 86 ГПК України) та змагальності сторін (ст. 13 ГПК України);

- за ознаками схожості оспорювальна торгівельна марка не є схожою настільки, що її можна сплутати із протиставленими торговельними марками настільки, що їх можна сплутати, оскільки не асоціюються з ними в цілому;

- висновки суду першої інстанції про те, що торговельна марка за свідоцтвом України № 324023 може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу - є необгрунтованими, адже позивачем не доведено факту сплутування споживачами товарів, маркованих оскаржуваними торговельними марками, із товарами позивача на ринку при введенні їх в господарський оборот, що призвело до порушення прав позивача;

- позивачем не доведено, що на дату подання заявки за оскаржуваною торговельною маркою позначення в цілому не відповідало умовам надання правової охорони - було оманливими або таким, що можуть ввести в оману споживачів, оскільки породжували або могли породити у свідомості споживачів асоціації, пов'язані з певним товаром або виробником, що насправді не відповідають дійсності;

- позивач, як ліцензіат, не має права на звернення за судовим захистом за даними позовними вимогами, адже позивач, не будучи власником свідоцтв України №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2, не має виключних прав, якими наділений лише власник таких торговельних марок, а тому позивач не наділений правом звертатися до суду із даним позовом, оскільки йому не було передано у визначений законом спосіб виключне право власника забороняти іншим використовувати зареєстровані торговельні марки або визнавати недійсними охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі свідоцтва України на торговельні марки;

- суд не з'ясував правову природу договору, та фактично ототожнив право на використання (ліцензію) з виключними майновими правами (володіння, розпорядження), що є порушенням норм матеріального права;

- суд першої інстанції надав оцінку ліцензійним договорам, зміст яких був частково прихованим (заретушованим) позивачем, що є порушенням ст. 86 ГПК України;

- суд першої інстанції безпідставно врахував докази, надані позивачем, і зроблені на замовлення позивача - висновок № 52/1/25 від 27.02.2025, висновок № 128/843-846 від 21.03.2025 та звіт соціологічного опитування від 10.12.2024, які містять низку недоліків.

27.03.2026 через відділ документального забезпечення суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- матеріали справи містять належні і допустимі докази, що підтверджують схожість оспорюваної торгової марки настільки, що її можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими в Україні на ім'я іншої особи для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг, та введення в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу при використанні оспорюваної торговельної марки;

- належними та допустимими доказами підтверджується, що оспорювана торговельна марка є схожою настільки, що її можна сплутати, зокрема асоціювати з Торговельними марками (позначеннями) "NIX" для споріднених з ними товарів і послуг;

- оспорювана торговельна марка не відповідає умові надання правової охорони, встановленій абзацем другим частини третьої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а свідоцтво на оспорювану торговельну марку, на підставі положень статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", підлягає визнанню недійсним частково, а саме для товарів 9 та послуг 35, 42 класів МКТП;

- торговельні марки "NIX" (Свідоцтва України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4) використовувались позивачем впродовж тривалого часу станом на дату подання відповідачем-1 заявки на оспорювану торгівельну марку (тобто до 24.12.2021 р.), що підтверджується належними і допустимими доказами;

- доводи скаржника про порушення процесуального права на повідомлення про розгляд справи (положення частини першої статті 42, частини восьмої статті 165, пункту 1 частини другої статті 202, частини першої статті 230, частин п'ятої статті 242, статті 365, статті 367 ГПК України та норми Гаазької конвенції - є помилковими;

- позиція про можливість звернення до суду ліцензіата з позовними вимогами, зазначеними у цій справі, випливає з норм права (зокрема, абзацу третього частини другої статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);

- на підставі Ліцензійних договорів позивач отримав право на звернення до суду за захистом як прав Ліцензіарів (власників свідоцтв), так і власних прав та інтересів як Ліцензіата;

- позовні вимоги є обгрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами, в тому числі Висновком експертів № 52/1/25 від 27.02.2025 року та Висновком експерта № 128/843-846 від 21.03.2025 року, а вказані висновки повністю відповідають обставинам справи, при їх складанні повнистю дотримано вимоги чинного законодавства щодо призначення і проведення досоідження - положень Закону України «Про судову експертизу», положень статей 98, 101 та 102 ГПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5 як щодо проведення дослідження, так і щодо оформлення висновків, а тому правомірно покладені в основу судового рішення.

Короткий зміст заперечень скаржника на відзив позивача на апеляційну скаргу

03.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшли заперечення, в яких наголошується на наступному:

- доводи, які наводить позивач у відзиві на апеляційну скаргу, підстав апеляційного оскарження не спростовують;

- скаржник не заперечує можливість використання звіту соціологічного опитування, як належного та допустимого доказу у справах з вимогами про визнання недійсними свідоцтв на торговельні марки, а лише вказує на дефектність конкретного доказу, наданого позивачем, з огляду на невідповідність вимогам достовірності;

- скаржник звертає увагу суду на дефекти щодо використаних експертами матеріалів (які є очевидними) й допущені ними методологічні помилки, у зв'язку з чим просив врахувати їх при оцінці допустимості та достовірності висновків експертів, як доказів;

- неналежність та недостовірність усіх інших доказів (зокрема, додатки № 2-10, 14-16, 18-37 до позовної заяви), позивач також взагалі не коментує й не намагається спростувати;

- твердження позивача про те, що належними та допустимими доказами підтверджується, що оспорювана торговельна марка є схожою настільки, що її можна сплутати, зокрема асоціювати з Торговельними марками (позначеннями) "NIX" для споріднених з ними товарів і послуг" (ст. 12 відзиву) не відповідає дійсності й позивачем не обґрунтоване;

- не відповідає дійсності твердження про те, що позивачем надано докази реального сплутування комерційних найменувань відповідача-1 (N-ІX) та позивача (NIX, Nix Solutions) на українському ІТ-ринку експертами та безпосередніми споживачами, що призводить до введення в оману останніх стосовно особи, яка виробляє товари 9 та надає послуги 35, 42 класів МКТП (відповідні факти сплутування та введення в оману споживачів наведені у якості належних і допустимих доказів) (ст. 15 відзиву), адже у відповідних доказах йдеться про сплутування назв компаній (а не послуг чи товарів, позначених ТМ), та про сплутування з позначенням "N-ІX", що не стосуються предмету спору, й відповідно підтверджувані ними обставини не входять до предмету дослідження в даній справі;

- порушено процесуальні права скаржника на повідомлення про розгляд справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026, справу № 910/4986/25 за апеляційною скаргою Н-ІКС Холдінг Лтд передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4986/25, відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 клопотання Н-ІКС Холдінг Лтд про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено, поновлено Н-ІКС Холдінг Лтд строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4986/25 за апеляційною скаргою Н-ІКС Холдінг Лтд на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25, розгляд справи призначено на 07.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 оголошено перерву в розгляді справи № 910/4986/25 за апеляційною скаргою Н-ІКС Холдинг ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 до 21 квітня 2026 року о 15 год 15 хв, який відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 9, 2-й поверх.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.04.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача-1), позивача, та відповідача-2.

Представники скаржника (відповідача-1) в судовому засіданні 21.04.2026, які підтримали заявлене клопотання про витребування оригіналів документів та долучення додаткових доказів і поновлення процесуального строку на їх подання, не заперечували проти залишення без розгляду клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів, а також підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову - повністю.

Представники позивача в судовому засіданні 21.04.2026 просили відмовити у задоволенні клопотань скаржника, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 21.04.2026 не заперечував проти доводи клопотань скаржника та апеляційної скарги відповідача-1, просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову - повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.12.2021 ДП "Український інститут інтелектуальної власності", правонаступником якого є ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", на підставі заявки № m202130794 від 24.12.2021 зареєструвало торговельну марку "N-X" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022 на ім'я Н-ІКС Холдінг Лтд (відповідач-1) для товарів 9 та послуг 35, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - спірна торговельна марка).

Проте, станом на дату подачі заявки на спірну торговельну марку - 24.12.2021, на ім'я інших осіб в України вже було зареєстровано ряд торговельних марок, які включали елемент "NIX"/"НІКС" для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг, а саме: торговельна марка "NIX", номер реєстрації - НОМЕР_1 , дата реєстрації - 12.11.2007, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 ; торговельна марка "nix solutions", номер реєстрації - НОМЕР_2 , дата реєстрації - 25.10.2016, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_2 ; торговельна марка "NIX ACADEMY", номер реєстрації - НОМЕР_3 , дата реєстрації - 10.09.2019, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 ; торговельна марка "НІКС АКАДЕМІЯ", номер реєстрації - НОМЕР_4 , дата реєстрації - 25.09.2019, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 .

У свою чергу, між ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" та ОСОБА_1 (ліцензіар), як власником свідоцтв №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , були укладені:

- ліцензійний договір № 2 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 30.07.2024, відповідно до якого ліцензіар надає позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та "НІКС АКАДЕМІЯ" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Також між ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" та ОСОБА_2 (ліцензіар), як власником свідоцтва № НОМЕР_2 , було укладено ліцензійний договір № 1 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 11.04.2019, відповідно до якого ліцензіар надає позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Також, сторонами ліцензійних договорів укладались додаткові угоди до них.

Пунктом 4.2 вказаних ліцензійних договорів передбачено, що ліцензіари надають позивачу право на захист прав на зазначені торговельні марки на території України у судовому або іншому передбаченому законодавством порядку. Згідно з ліцензійними договорами позивач має право від свого імені вимагати від третіх осіб припинення порушення прав на торговельні марки "NIX", поновлення порушених прав на ці торговельні марки та відшкодування завданої позивачу майнової шкоди шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації на користь позивача.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначав, що зареєстрована відповідачем-1 спірна торговельна марка порушує права позивача, який має виключне право на використання торговельних марок "NIX" в Україні, виробляє товари 9 та надає послуги 35, 42 класів МКТП. Отже, свідоцтво України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 в частині наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас" має бути визнано недійсним.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача 1 про розгляд справи, у результаті чого порушив норми ч. 1 ст. 42, ч. 8 ст. 165, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч.ч. 5-6 ст. 242, ст. 365, ст. 367 ГПК України та норми Гаазької конвенції 1965 року, і відповідно, не виконав завдань підготовчого провадження щодо визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а отже - допустив порушення процесуальних норм п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України та не з'ясував обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 - Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) є: 157, Арчбішоп Стріт, Офіс 3.4, Валлетта ВЛТ 1440, Мальта (157, Archbishop Street, Office 3.4, Valletta VLT 1440, Malta (MT).

Отже, відповідач-1 є іноземним суб'єктом господарської діяльності.

За приписами ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно зі статтею 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно з даним актом, центральним органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої ст. 5 вказаної Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 року № 1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Пунктом 6.6 Інструкції встановлено, що у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

Згідно абз. 1 п. 6.7 Інструкції суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Отже, для запобігання допущення судом процесуальних порушень при розгляді справи, забезпечення дотримання прав та інтересів учасників процесу, змагальності процесу та повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність належного повідомлення відповідача-1 - Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) (157, Archbishop Street, Office 3.4, Valletta VLT 1440, Malta (MT) про розгляд даної справи в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, для чого необхідно названій компанії вручити судовий документ в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову через Центральний орган запитуваної держави (Мальта), а саме - Office of the State Advocate (16, Casa Scaglia, Triq Mikiel Anton Vassall Valletta, VLT 1311, Malta), замість: Office of the Attorney General Admiralty (House, 53, South Street,Valletta, VLT 1101), про що постановив відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.05.2025 по справі № 910/4986/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.06.2025), призначено підготовче засідання на 11.11.2025, а також зупинив провадження у справі № 910/4986/25 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Статтею 3 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших

аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року визначено, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше

шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

25.07.2025 судом першої інстанції було оформлено Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, яке направлено засобами поштового зв?язку та вручено заптуваному органу 12.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, у якому були присутні представники позивача та відповідача-2, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті на 30.12.2025. Крім того, 12.11.2025 на сайті Господарського суду міста Києва було опубліковане оголошення про призначення справи № 910/4986/25 до судового розгляду по суті на 30.12.2025.

29.12.2025, 06.01.2026 (після закриття підготовчого провадження) від відповідача-1 надійшов відзив на позов та клопотання про витребування доказів, а 15.01.2026 від позивача письмові пояснення по справі, які ухвалами від 30.12.2025, від 20.01.2026 занесеними до протоколу судового засідання, суд залишив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як такі, що були подані з пропуском визначеного законом процесуального строку для їх подання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.026, а в судовому засіданні 06.01.2026 - до 20.01.2026.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах були виконані всі дії щодо належного повідомлення відповідача-1 про розгляд справи, а тому доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Отже, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним, відповідно до частини 3 статті 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини 1 статті 155 ГК України (чинний на момент регулювання спірних правовідносин) та частини 1 статті 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (статті 492 ЦК України).

Відповідно до статті 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно статті 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Згідно частини 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. При цьому, використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які, зокрема:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та усталеній торговельній практиці щодо товарів і послуг;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, свідчать про вид, якість, склад, кількість, властивості, передбачене призначення, цінність товарів і послуг, географічне походження, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, або на інші характеристики товарів чи послуг;

- можуть ввести в оману щодо товарів чи послуг, зокрема щодо їх властивості, якості або географічного походження;

- можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, сьомому і восьмому цього пункту, можуть бути внесені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з:

- торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких неспоріднених товарів і послуг свідчитиме про зв'язок між ними і власником добре відомої торговельної марки та може завдати шкоди інтересам такого власника;

- комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;

- торговельними марками, що використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана від свого імені агентом чи представником такої особи в розумінні статті 6 Паризької конвенції без дозволу такої особи і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення такої особи.

Частиною 1 статтею 499 ЦК України встановлено, що права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", вимагати поновлення порушення прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачами не спростовано, що позивач має виключну ліцензію (право) на використання торговельних марок "NIX" (свідоцтва №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4), зокрема на підставі наступних правочинів:

- ліцензійний договір № 1 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 11.04.2019, відповідно до якого ліцензіар надає позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі, та ліцензійний договір № 2 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 30.07.2024, відповідно до якого ліцензіар надає позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та "НІКС АКАДЕМІЯ" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі, укладених між ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" та ОСОБА_1 (ліцензіар), як власником свідоцтв №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

Крім того, вказані копії ліцензійних договорів разом з додатковими угодами до них, долучені позивачем до матеріалів справи, оцінені судом першої інстанції. Також, в апеляційній скарзі скаржник просив витребувати у позивача їх оригінали, з метою дослідження заретушованих у копіях частин та долучення до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 21.04.2026 було частково задоволено відповідне клопотання, а саме в частині дослідження в судовому засіданні оригіналів вказаних договорів та угод, з зачитуванням у оригіналах документів тих частині, які були заретушовані у копіях частин, і встановлено, що зарешушовані у копіях частини договорів та угод не впливають на оцінку спірних правовідносин. В решті клопотання відмовлено у зв?язку з його необгрунтованістю.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника та відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини наявності у позивача права на звернення до суду з позовом у цій справі, встановивши їх на підставі недостовірних та недопустимих доказів, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 86 ГПК України - є необгрунтованими та безпідставними.

Позивач у позові зазначав, що спірна торговельна марка "N-X" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022 зареєстрована за відповідачем-1 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожою настільки, що її можна сплутати із вказаними торговельними марками.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо того, чи є оспорювана торговельна марка такою, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також чи є така торговельна марка схожа настільки, що її можна сплутати з торговельними марками, зареєстрованими за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 ("NIX", "nix solutions", "NIX ACADEMY", "НІКС АКАДЕМІЯ").

Частинами 2, 3 статті 426 ЦК України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе непритаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/6920/17, постанова Верховного Суду від 06.02.2020 № 910/2503/18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у порядку статті 98, 101 ГПК України надані висновки експертів, складені на замовлення учасників справи,

Так, у матеріалах справи міститься висновок Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" № 128/843-46 від 21.03.2025, на вирішення експертного дослідження якого були поставлені наступні питання:

- чи є знак для товарів і послуг "N-X" за свідоцтвом України № 324023, тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, 265271?;

- чи є знак для товарів і послуг "N-X" за свідоцтвом України № 324023 станом на 24.12.2021 таким, що міг ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу?;

- чи застосовано в торговельних марках "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 торговельну марку "NIX за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки?;

- чи застосовано у позначеннях , торговельну марку "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки?;

- чи застосовано у позначенні торговельну марку "nix solutions" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки?

Судові експерти дійшли наступних висновків:

- знак для товарів і послуг "N-X" за свідоцтвом України № 324023, є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4;

- знак для товарів і послуг "N-X" за свідоцтвом України № 324023 станом на 24.12.2021 є таким, що міг ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- в торговельних марках "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3, застосовано як елемент, торговельну марку "NIX за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що змінює відмітності торговельної марки в цілому;

- у позначеннях , застосовано торговельну марку "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки в цілому; у позначенні застосовано як елемент торговельну марку "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки;

- у позначенні застосовано торговельну марку "nix solutions" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки в цілому.

При цьому, експерт дійшов висновку, що порівнювані позначення мають схожий за фонетичними знаками словесний елемент "N-X". Також у споживача можуть виникати схожі варіанти тлумачення семантики словесних елементів "NIX" та "N-X", а, отже, у споживачів може вникнути думка, що торговельна марка, зареєстрована пізніше, є продовженням серії знаків однієї особи.

Відтак, за результатами експертного дослідження у висновку експерта № 128/843-846 встановлено, що знак для товарів і послуг "N-X" за свідоцтвом України № 324023, є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Також у матеріалах справи міститься висновок Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності № 52/1/25 від 27.02.2025, на вирішення експертного дослідження якого були поставлені аналогічні питання, що і на експертне дослідження, зазначені у висновку № 128/843-46 від 21.03.2025.

У вказаному висновку судові експерти дійшли наступного:

- позначення "N-X" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022, є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4;

- позначення "N-X" за свідоцтвом України № 324023 станом на 24.12.2021 є таким, що могло ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- в торговельних марках "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3, застосовано як елемент, торговельну марку "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що змінює відмітності торговельної марки в цілому;

- в торговельних марках "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 застосовано торговельну марку "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки;

- у позначенні застосовано торговельну марку "nix solutions" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Крім того, експерти дійшли висновку, що торговельна марка "N-X" за свідоцтвом України № 324023, торговельна марка "NIX" за свідоцтвом України № НОМЕР_1, торговельна марка "nix solutions" за свідоцтвом України № НОМЕР_2, торговельна марка "NIX ACADEMY" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 мають співпадаючі звуки (н і к с), що у пересічного споживача може викликати враження про те, що ці позначення є продовженням знаків однієї особи.

Відтак, у вказаному експертному висновку № 52/1/25 було встановлено, що позначення "N-X" за свідоцтвом № 32403 від 17.08.2022 є схожими настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Також пунктом 4.3.2.5 Правил передбачено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення однорідності слід врахувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені, умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

У вказаних висновках експерти, за результатами аналізу товарів та послуг, встановили, що частина товарів та послуг, для яких зареєстрована спірна торговельна марка, та, яка наведена стосовно товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", є спорідненими з товарами та послугами, для яких зареєстровані торговельні марки "NIX", оскільки такі товари і послуги: - відносяться до одного роду і виду, та мають однакове призначення (товари для наукових, дослідницьких, фотографічних, кінематографічних, аудіовізуальних, оптичних, зважувальних, вимірювальних, сигнальних детектувальних, аналізувальних, оглядових, навчальних цілей, програмне і апаратне забезпечення, призначене для використання в сфері інформаційних та комп'ютерних технологій; послуги, призначені для ведення підприємницької діяльності, забезпечування інформаційними технологіями (ІТ), дизайном, а також товари та супутні товари до них, тобто такі, що використовуються спільно з основним товаром та/або послугою, тощо); - мають схожі умови та канали збуту товарів та надання послуг (магазин, поштове замовлення, продаж через інтернет, тощо); - мають широке коло споживачів (споживачі товарів народного споживання (широкого вжитку) та товарів виробничо-технічного призначення): 9 клас; 35 клас; 42 клас.

Таким чином, висновок експерта № 52/1/25 та висновок експерта № 128/843-846 підтверджують, що товари 9 та послуги 35, 42 класів МКТП, для яких зареєстрована спірна торговельна марка, є спорідненими із товарами та послугами, для яких зареєстровані торговельні марки "NIX".

Згідно змісту висновків, висновок експерта № 128/843-46 від 21.03.2025 складений судовим експертом Климовою Н.Б., а висновок № 52/1/25 від 27.02.2025 - судовими експертами Фоя О. та Мотузкою К., відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаних висновках зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експерти обізнані, а також зазначено що відповідні висновки підготовлені для подання до суду.

Крім того, вищезазначені висновки № 128/843-46 від 21.03.2025 та № 52/1/25 від 27.02.2025 містять докладний опис проведених експертами досліджень, зроблені у результаті цього висновки, та відповіді на питання, поставлені експертам, обґрунтовані, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому суд приймає ці висновки у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують, що торговельна марка (позначення "N-X") за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022 на ім'я Н-ІКС Холдінг Лтд є схожою настільки, що її можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками (позначеннями) "NIX" для споріднених з ними товарів і послуг.

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані висновок експерта № 52/1/25 та висновок експерта № 128/843-846, встановив, що здійснені експертами висновки обґрунтовані, містять докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, містять підписи судових експертів про їх попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, повноваження відповідних експертів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність обгрунтованих висновків чи суперечливість їх іншим матеріалам справи - в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а скаржником не доведено, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для неприйняття як доказів зазначених висновків, а тому доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості доказів зазначені висновки - судом апеляційної інстанції відхиляються.

Також, матеріалами справи підтверджується, що з метою підтвердження схожості та встановлення факту сплутування споживачами спірної торговельною маркою із торговельною маркою "NIX" за дорученням позивача, ПП "Міжнародна маркетингова група Київ" були проведені соціологічні опитування споживачів.

Зокрема, у звіті соціологічного опитування, складеному 10.12.2024, зазначено, що:

- 100 % респондентів знали про торговельну марку "NIX" ще до 2021 року;

- 77,50 % респондентів вважають, що позначення "N-X" асоціюється з торговельною маркою "NIX" в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів;

- 77,79 % респондентів вважають, що послуги під торговельними марками "N-X", "NIX" надаються однією компанією.

Відповідно до п. 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту № 116 від 28.07.1995 (далі - Правила), при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: 1) визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; 2) визначити однорідність і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним вцілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

З урахуванням наведеного, фактично результати соціологічного опитування підтверджують, що 100 % респондентам було відомо про торговельну марку "NIX" задовго до дати подання спірної торговельної марки на реєстрацію, а також підтверджено факт схожості спірної торговельної марки ("N-X") з позначенням "NIX" настільки, що їх можна сплутати, асоціювати між собою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що значення має сама можливість сплутування спірних торговельних марок, що є достатнім для встановлення невідповідності торговельної марки умовам надання правової охорони. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/11735/17, від 02.10.2023 у справі №910/14228/21.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний звіт про соціологічне опитування також підтверджує висновки експертів, викладені у експертних висновках № 128/843-46 від 21.03.2025, № 52/1/25 від 27.02.2025, що спірна торговельна марка породжує у свідомості респондентів (споживачів) асоціації стосовно того, що товари і послуги під торговельними марками "N-X" та "NIX" надаються однією і тією самою компанією, що насправді не відповідає дійсності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність чи суперечливість звіту соціологічного опитування, складеному 10.12.2024, іншим матеріалам справи - в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а скаржником не доведено, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для неприйняття як доказу зазначеного звіту, а тому доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості доказів зазначений звіт - судом апеляційної інстанції відхиляються.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів, чим порушив норми ч. 2 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 86 ГПК України, а також неправильно застосував положення ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" при врахуванні Звіту опитування, як належного та допустимого доказу.

Статтею 431 ЦК України передбачено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до частина 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність умовам надання правової охорони торговельної марки відповідача-1 "N-Х" за свідоцтвом України № 324023 від 17.08.2022, встановленим частиною 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсним частково свідоцтва України № 324023 від 17.08.2022, а саме, для товарів та послуг МКТП клас 9, 35 клас та 42 клас, у зв?язку з чим позовна вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про неналежність та недостовірність усіх інших доказів (зокрема, додатки № 2-10, 14-16, 18-37 до позовної заяви) - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані докази оформлені позивачем у встановленому процесуальним законом порядку, і долучені до матеріалів справи в підтвердження того, що торговельні марки "NIX" (Свідоцтва України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4) використовувались позивачем впродовж тривалого часу станом на дату подання відповідачем-1 заявки на оспорювану торгівельну марку (тобто до 24.12.2021 р.).

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції передчасно визнав доведеними обставини схожості торгових марок до можливості сплутування та обставини можливості введення в оману, неправильно застосувавши п.п. 11.1.7 та 11.1.8 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затвердженими Наказом Державного підприємства "Український інститут промислової власності" № 91 від 07.04.2014 (в редакції, чинній на момент подачі заявки на оскаржувану торгову марку), не дослідивши обставини походження та семантичного значення оскаржуваної торгової марки, а також обставини невикористання ТМ "NIX" протягом останніх 5 років, які мають значення для справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та безпідставні, як такі, що не доведені скаржником в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, та спростовані позивачем більш вірогідними в сукупності доказами, поданими у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, зокрема і на підставі частини 4 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Згідно статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Статтею 2 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до п. 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3 вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності" від 23.08.2016 за № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

16.06.2020 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", який набрав чинності 14.10.2020 року (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким регулюються спірні правовідносини у даній справі.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" було доповнено статтею 2-1 наступного змісту: Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №1267-р "Про національний орган інтелектуальної власності" визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. №703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Таким чином, тимчасово функції Національного органу інтелектуальної власності було покладено на Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності", було визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року №943-р набрало чинності з 08.11.2022, отже функції Національного органу інтелектуальної власності, зокрема, і щодо ведення Реєстру торгівельних марок і внесення до Реєстру змін та відомостей, з 08.11.2022 перейшли від Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

З урахуванням наведеного, у зв'язку із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що похідна позовна вимога позивача про зобов'язання ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково свідоцтва України на торговельну марку № 324023 від 17.08.2022 стосовно наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетні Національного органу інтелектуальної власності, також є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі та відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи наведені приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Також, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 21.04.2026 встановив, що додатково відповідач-1 20.04.2026 через відділ документального забезпечення суду через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, в якому скаржник просив визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку на подання доказів до суду та поновити такий строк для відповідача-1, а також долучити до матеріалів справи наступні докази, які на переконання скаржника, додатково спростовують позицію позивача:

Представники відповідача-1 підтримали подане клопотання в судовому засіданні 21.04.2026, а також не заперечував проти залишення без розгляду клопотання про продовження строку на подання таких доказів, заявлене в апеляційній скарзі; представник позивача в судовому засіданні 21.04.2026 заперечував проти прийняття таких доказів у справу, а представник відповідача-2 не заперечував проти поданого клопотання про долучення доказів.

Ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши думки присутніх представників учасників справи, керуючись ст. 269 ГПК України, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відсутність існування поданих відповідачем-1 на стадії апеляційного розгляду справи, доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання відповідачем-1 таких доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21).На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядаючи 10 вересня 2025 року cправу № 906/127/24.

Відповідно, клопотання відповідача-1 про продовження строку на подання таких доказів, залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю. З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, що є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 236. ч. 3 ст. 238 ГПК України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтованй та безпідставні та спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі 910/4986/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Н-ІКС Холдінг ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/4986/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/4986/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 29.04.2026.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко

Попередній документ

136074861

Наступний документ

136074863

Інформація про рішення:

№ рішення:	136074862
№ справи:	910/4986/25
Дата рішення:	21.04.2026
Дата публікації:	30.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них; щодо торговельної марки (знака для товарів і послуг), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (21.04.2026)
Дата надходження:	24.02.2026
Предмет позову:	визнання недійсним свідоцтва в частині, зобов`язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

11.11.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
30.12.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
06.01.2026 14:00	Господарський суд міста Києва
15.01.2026 10:00	Господарський суд міста Києва
20.01.2026 10:30	Господарський суд міста Києва
24.02.2026 10:50	Господарський суд міста Києва
10.03.2026 15:00	Господарський суд міста Києва
07.04.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд
21.04.2026 15:15	Північний апеляційний господарський суд