Справа № 596/1357/25Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 33/817/223/26 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
29 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вальчук М.М. на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Згідно із постановою суду, 11.09.2025 року о 23 год.58 хв. в с. Яблунів, Дорога-М19 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN д.н.з НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я у лікаря та підтверджується висновком медичного закладу №187 від 12.09.2025 , чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Вальчук М.М. просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги відсутністю визначених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , в зв'язку з чим вважає що у поліцейських не було підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння.
Посилається на те, що працівниками поліції не були названі ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння , що є порушенням відомчої Інструкції та у зв'язку з чим просить визнати недійсним результат огляду.
Також, зазначає, що наявний в матеріалах справи рапорт поліцейського не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки останній є зацікавленою особою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд обгрунтував даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №451134 від 12.09.2025 року, рапорті старшого лейтенанта інспектора СРПП Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Маланюка С. від 13.11.2025 року; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у Чортківську міську лікарню від 12.09.2025 року; висновком КНП “Чортківська ЦМЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2025 року, матеріалах відеофіксацій з нагрудних камер та патрульного автомобіля поліцейських.
Вирішуючи питання про правомірність рішення суду та обгрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. №3353-ХІІ передбачено, що учасники дорожнього руху зобов»язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов»язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.2.3 “д» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
На вимогу поліцейського відповідно до п.2.4 цих Правил водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
При цьому, статтею 35 Закону України “Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає :1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи не вбачається і судом першої інстанції не встановлено, що відносно ОСОБА_1 виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Тобто працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України.
Висновки місцевого суду про правомірність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, також є необґрунтованими оскільки водій не керував транспортним засобом під час дії комендантської години, яка діяла згідно вимог чинного законодавства на території Тернопільської області 11.09.2025 року з 24 год.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього та інші документи є недопустимими доказами у відповідності до так званої доктрини «плодів отруєного дерева».
Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вальчук М.М. слід задововльнити, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, з винесенням нової про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП ст. 294 КупАП, суддя, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вальчук М.М. задовольнити, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя