28 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1847/25
Провадження № 22-ц/820/987/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-банк» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року (суддя Вознюк Р.В.) за позовом акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
У жовтні 2025 року акціонерне товариство «Акцент-банк» (далі - АТ «Акцент-банк», АТ «А-банк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Вобґрунтування позовних вимог зазначалось, що 25 вересня 2019 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та відкриття банківського рахунку.
На підставі анкети-заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Позивач вказував, що в порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11 жовтня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 12250,19 грн., з них: 8640,59 грн. - заборгованість за кредитом; 3609,60 грн. - заборгованість по відсоткам.
У зв'язку з цим банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 вересня 2019 року у розмірі 12250,19 грн.
Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову АТ «Акцент-банк» відмовлено.
Суд керувався тим, що справа не містить доказів щодо істотних умов кредитного договору, тому проценти за користування кредитом нараховувалися Банком безпідставно.
Водночас суд першої інстанції встановив, що відповідач фактично отримав і використав кредитні кошти, однак повністю їх повернув, причому у більшому розмірі, ніж отримав. Таким чином, станом на дату звернення до суду у позичальника перед банком відсутня заборгованість оскільки з фактично використаних ним коштів - 294427,71 грн. він повернув - 315393,63 грн.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування скарги Банк посилається на помилковість висновків суду про відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Так, відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний договір є договором оферти. Зазначає, що навіть якщо врахувати думку суду щодо непогодження позичальником процентної ставки у договорі, позикодавець, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, у розмірі визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Крім того, зауважує, що сторонами було підписано Паспорт споживчого кредиту, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та ін.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 25 вересня 2019 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ «Акцент-банк»надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір був укладений сторонами шляхом підписання позивачем та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифамискладає між ним та банком договір про надання банківських послуг. (а.с.10).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «Акцент-банк» обґрунтовувало свій позов про стягнення заборгованості за тілом та відсотками тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-банк» надало суду першої інстанції: розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 2019-09-25 станом на 11.10.2025 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 2019-09-25 року, виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 НОМЕР_1 за період з 25.09.2019 року по 11.10.2025 року, довідку за картами, які видані ОСОБА_1 , довідку за лімітами по кредитній картці згідно договору №б/н від 25.09.2019 року за період 25.09.2019 року по 11.10.2025 року, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк», Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.6-38).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 2019-09-25, станом на 11.10.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 12250,19 грн., з яких: 8640,59 грн. заборгованість за кредитом, 3609,60 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.6-9).
Підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 25 вересня 2019 року не містить процентної ставки за надані кредитні кошти (а.с.10).
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови (а.с.30-38).
Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 25.09.2019 року.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2020 року.
Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
З виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що за період з 25.09.2019 року по 11.10.2025 року сума витрат становить 327566,52 грн., сума зарахувань складає 315393,63 грн. (а.с.12-26).
Враховуючи викладене, різниця суми зарахувань та витрат ОСОБА_1 свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки фактично використані ним кошти були повернуті банку навіть в більшому розмірі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Посилання АТ «Акцент-банк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк