Номер провадження: 22-ц/813/1460/26
Справа № 522/18623/19
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б
Доповідач Карташов О. Ю.
22.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Варивода Наталія Юріївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Варивода Наталії Юріївни про визнання договору довічного утримання недійсним
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 , адвокат Широкобород С.М., звернувся до Приморського районного суду м. Одеси до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вариводи Н.Ю. - із позовом про визнання договору довічного утримання недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що батько позивача - ОСОБА_4 - 23.09.2019 р. уклав із ОСОБА_2 договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводою Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 466, відповідно до якого ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 . На думку позивача вказаний договір є недійсним, оскільки у момент вчинення правочину ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 мав онкологічне захворювання із ускладненням у вигляді ураження головного мозку, яке і стало причиною смерті. Стадія захворювання на момент укладення оспорюваного правочину не передбачала можливості лікування хвороби, проте, задля полегшення стану хворого, останній приймав лікарські препарати, в тому числі й ті, які у своєму складі містять наркотичні речовини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Варивода Наталії Юріївни про визнання договору довічного утримання недійсним - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що ОСОБА_1 на момент укладення договору довічного утримання розумів значення своїх дій та міг керувати ними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Варивода Наталії Юріївни про визнання договору довічного утримання недійсним - задовольнити; визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) від 23.09.2019 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю., зареєстрованого а реєстрі за № 466; застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК України; розподілити судові витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність відомостей у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про реєстрацію обтяження у вигляді арешту не має правового значення та не може бути перешкодою для визнання недійсним договору довічного утримання (догляду) від 23.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .. Акцентується увага на тому, що в даному випадку державним виконавцем у ВП 49465851 було винесено постанову від 24.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а не до суду, та не є постановою про закінчення виконавчого провадження і не містить рішення про зняття арешту з майна боржника ( ОСОБА_4 ).
Також скаржником зауважується, що ОСОБА_1 на момент правочину, а саме укладення договору довічного утримання, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у зв'язку із тим, що він мав онкологічне захворювання, внаслідок якого приймав лікарські препарати, в тому числі й ті, які у своєму складі містять наркотичні речовини. Крім того, на думку сторони скаржників, судом повно, об'єктивно та всебічно не досліджувались обставини замовлення ОСОБА_4 09.09.2019 року дубліката свідоцтва про право на спадщину та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також укладення 11.09.2019 року договору із ТОВ “ПРОФФЕР», предметом якого була оцінки квартири АДРЕСА_1 . Акцентується увага на тому, що хоча, ОСОБА_4 дійсно значиться замовником у висновку про вартість об'єкта оцінки від 11.09.2019 року, проте Договір № 01-11/09 від 11.09.2019 року у матеріалах справи відсутній, як і відсутня заява з реєстраційним номером 35826574, яка стала підставою для формування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2019 року, проте з зазначених доказів не вбачається, що ОСОБА_4 самостійно, тобто без жодної сторонньої допомоги, здійснював дії спрямовані на укладення договору довічного утримання, оскільки вищезазначені документи самі по собі не розкривають реальну процедуру за якої відбувалось їх отримання. Не виключно, що участь ОСОБА_4 для отримання документів обмежувалась підписом у типових шаблонах заяв та договорів для отримання вищезазначених документів, що відбулось у супроводі, за участю та допомогою ОСОБА_2 або третіх осіб. Крім того, згідно з відомостями, наведеними у копії медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 № 11731/18 встановлено, що 05.09.2019 року Торкальний хірург. При повторній плевральній пункції справа по Сельдингеру видалено 1200 мл. мутного екскудату. Всереденопреврально введено 90мг гідрокортизона. Герметизм утримується. 05.09.2019 року Торкальний хірург. Враховуючи характер захворювання, особливості лікування хворому показаний короткотерміновий курс лікувального кардіотропного, метаболітного, гепатотропного лікування у режимі денного стаціонару у полікліниці по місцю лікування. Відповідачкою до відзиву додано копії фіскальних і товарних чеків про купівлю нею в інтересах ОСОБА_5 медичних препаратів, лікарських засобів та продуктів харчування, в тому числі від 02.09.2019 року, від 09.09.2019, від 11.09.2019 року. Отже, 05.09.2019 року ОСОБА_5 переніс чергове хірургічне втручання, та за приписами торкального хірурга він мав перебувати у режимі денного стаціонару, при цьому, він не міг самостійно придбати навіть ліки та продукти харчування, що підтверджується вищенаведеними квитанціями, наданими Відповідачкою.
До того ж, сторона скаржників, не погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою висновку посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи (653 від 13.11.2023), оскільки надані судом висновки, що висновок експерта ґрунтується на припущеннях, спростовується поясненнями експертів Хаджинова О.В. та ОСОБА_6 які були надані в судовому засіданні.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Грицак К.В. подала відзив, в якому зазначається, що доводи апелянта є безпідставними, адже стороною позивачів не надано жодних доказів на спростування тієї обставини, що такі дії вчинялися ОСОБА_4 самостійно, тобто вказана обставина не була поставлена під сумнів учасниками справи під час розгляду справи у суді першої інстанції. Разом з тим, акцентується увага на тому, що апелянт не посилається на обставини чи докази, які можуть спростувати такі обставини.
Крім того, у відзиві акцентується увага на тому, що твердження позивача про те, що на момент укладення оспорюваного договору все майно боржника ОСОБА_4 було арештовано із забороною здійснювати відчуження цього майна, спростовується інформаційною довідкою № 181990443 із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про реєстрацію іншого речового права /іпотеки/обтяжень/ заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Підсумовуючи викладене у відзиві, сторона відповідачів просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та призначити по справі посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Чумаченко С.О. в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Грицак К.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та не наполягала на задоволенні раніше поданого клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з'явились.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 (Позивач) є сином ОСОБА_4 , що підтверджується долученою до позовної заяви засвідченою представником позивача копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 29 жовтня 1984 року, виданого Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
У липні 2018 р. ОСОБА_4 вперше звернувся до ОООД зі скаргами на біль в животі, був обстежений, проте за матеріальними причинами не лікувався, що підтверджується засвідчено представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 07.03.2019р., з печаткою КУ «Міська поліклініка № 6».
У грудні 2018 р. ОСОБА_4 повторно звернувся до ОООД. Під час обстеження було виявлено метастатичне ураження грудини та головного мозку, що підтверджується засвідчено представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 07.03.2019р., з печаткою КУ «Міська поліклініка № 6».
07.03.2019 р. ОСОБА_4 був направлений КУ “Міська поліклініка № 6» на медико-соціально експертну комісію (МСЕК), що підтверджується засвідчено представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 07.03.2019р., з печаткою КУ «Міська поліклініка № 6».
12.03.2019 р. при первинному огляді ОСОБА_4 був визнаний інвалідом другої групи за загальним захворюванням строком до 01.04.2020 р., дата чергового переогляду 12.03.2020 р., що підтверджується засвідчено Відповідачем ОСОБА_2 копією довідки до акту огляду спеціалізованою онкологічною медико-соціальною експертною комісією №2 серія І2ААБ № 233796.
12.03.2019 року ОСОБА_4 був визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, причина інвалідності - загальне захворювання терміном на 1 рік (до 01.04.2020 р.) з діагнозом: Рак шлунку. Т4 Nх М1 метастази в грудину, головний мозок; метастатичний плеврит з права, метастатичний гідроперикард St IV. Стан після біопсії, ПХТ. Клінічна група ІІ, що підтверджується засвідченою представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією відповіді Департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації № Ш-724-/1082 від 22.11.2019 року, наданої на адвокатський запит адвоката Широкоборода С.М.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , що підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_8 копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 . Причиною смерті ОСОБА_7 стало злоякісне новоутворенням шлунку більше однієї локалізації, що підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_8 копією довідки про причину смерті № 000035 від 29.08.2019 року. Факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у шлюбі підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_8 копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 від 26.12.2018 р.
03.10.2019 р. хворому ОСОБА_4 було призначено лікування, а саме (далі - мовою оригіналу): “курсы лечебной МХТ (капецитабин 3000 мг. (6 таб) p/os в 2 приема с 1 по 14 день», що підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_8 копією Рішенням комісії “Доцільності призначення ліків» від 03.10.2019 р.
12.03.2019 р. була проведена співбесіда із інвалідом ( ОСОБА_4 ), що підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_8 копією Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 484, яка складена спеціалізованою онкологічною МСЕК № 2. Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 484 реабілітаційний потенціал визначений як середній.
Відповідно до дослідження судом засвідченої Відповідачем ОСОБА_8 копії Медичної карти амбулаторного хворого № 11731/18, заведеної 10.12.2018 р. Одеським обласним онкологічним диспансером на ім'я ОСОБА_4 , було встановлено, що 15.08.2019 р., 05.09.2019 р., 25.09.2019 р. ОСОБА_4 були здійснені плевральні пункції; 15.08.2019 г., 02.09.2019 р., 25.09.2019 р. ОСОБА_4 були здійснені рентгенологічні дослідження; 02.10.19 р. хіміотерапевтом здійснено огляд ОСОБА_4
23.09.2019 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено договір довічного утримання, який посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводою Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 466, що підтверджується наданими на виконання Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводо Н.Ю. матеріалами та засвідченою представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією договору довічного утримання.
Відповідно до договору Довічного утримання від 23.09.2019 р. ОСОБА_4 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру під АДРЕСА_1 (далі - квартира), та взаміну чого ОСОБА_2 зобов'язується забезпечувати ОСОБА_4 утриманням та доглядом довічно на умовах Договору.
Із наданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводою Н.Ю. на виконання Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року матеріалів також встановлено, що:
- 09.09.2019 р. нотаріусом Вариводою Н.Ю. було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 438), відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_9 , зазначеного у даному свідоцтві, є її син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 438);
- 09.09.2019 р. нотаріусом Вариводою Н.Ю. сформовано витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі (№ витягу 57478530), відповідно до якого тип реєстрації визначено як реєстрація видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 09.09.2019 р.;
- 09.09.2019 р. нотаріусом Вариводою Н.Ю. на підставі заяви ОСОБА_4 від 09.09.2019 р. було сформовано витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 180262994), відповідно до якого серед підстав виникнення права власності вказано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом (серія та номер: 438) та Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі (№ витягу 57478530), що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
-09.09.2019 р. нотаріусом ОСОБА_10 було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 613), відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_1 , зазначеного у даному свідоцтві, є його син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 613);
- 09.09.2019 р. нотаріусом Вариводою Н.Ю. сформовано витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі (№ витягу 57480210), відповідно до якого тип реєстрації визначено як реєстрація видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину, що копією Витягу № 57480210 про реєстрацію у спадковому реєстрі від 09.09.2019 р.;
- 09.09.2019 р. нотаріусом Вариводою Н.Ю. на підставі заяви ОСОБА_4 від 09.09.2019 р. було сформовано витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 180279894), відповідно до якого серед підстав виникнення права власності вказано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом та Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 57480210, що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- 11.09.2019 р. ТОВ “ПРОФФЕР» на підставі договору № 01-11/09 від 11.09.2019 р. було надано Висновки про вартість об'єкта оцінки - квартири АДРЕСА_1 ;
- відповідно до інформації із Єдиного реєстру боржників від 23.09.2019 р. інформація про ОСОБА_4 та про ОСОБА_2 у єдиному реєстрі боржників відсутня, що підтверджується матеріалами, які надані нотаріусом на виконання Ухвали Приморського районного суду від 25.02.2020 р.;
- відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про реєстрацію іншого речового права / іпотеки / обтяжень / заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні, що підтверджується копією інформаційної довідки № 181990443.
10.10.2019 р., 12.10.2019 р., 13.10.2019 р., 18.10.2019 р. ОСОБА_4 було призначено психотропні ліки - sol. Sіbаsопі 05 % - 2,0, що підтверджується засвідченою представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією відповіді КНП “МКД № 1» від 24.06.2020 р. № 1067, яка надана на запит представника позивача адвоката Шикоборода С.М.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у стаціонарі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, причина смерті - встановлена патологоанатомом ОСОБА_11 на підставі розтину. Безпосередня причина смерті: а) Пухлинна інтоксикація; б) Злоякісне утворення тіла шлунку. Приблизний час між початком захворювання і смертю - невідомий, що підтверджується засвідченою представником позивача адвокатом Широкобородом С.М. копією лікарського свідоцтва про смерть № 958 (остаточне) від 24.10.2019 р., наданого КНП «МКЛ № 1» ОМР.
ОСОБА_2 отримала прах ОСОБА_4 , що підтверджується засвідченою Відповідачем ОСОБА_2 копією довідки на одержання та від поховання праху, яка надана спеціалізованим підприємством комунально-побутового обслуговування Одеський крематорій.
Також встановлено, що ОСОБА_2 виступала стороною договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 035290 від 29.10.2019 на суму 201, 66 грн, договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 26.10.2019 р. на суму 9 520 грн., договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 29.10.2019 р. на суму 100 грн, договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 054525 від 29.10.2019 р. на суму 1060, 20 грн.
З письмових пояснень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вариводи Н.Ю. наданих 11.03.2020 р. до Приморського районного суду м. Одеси вбачається, що ОСОБА_10 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_12 , маючи намір укласти даний договір, неодноразово звертався до неї (нотаріуса) для врегулювання питань, пов'язаних із укладенням договору. Крім того, під час підготовки до укладення договору нотаріусом було виявлено, що відомості про ОСОБА_12 внесено до Реєстру боржників, що перешкоджає укладенню договору, про що було повідомлено ОСОБА_12 ОСОБА_12 вжив всіх необхідних заходів із метою виключення його із даного Реєстру. Крім того, до укладення договору нотаріусом було проведено бесіду із ОСОБА_12 , під час якої йому було роз'яснено наслідки даного договору. ОСОБА_12 під час бесіди повідомив, що із дітьми від першого шлюбу він майже не спілкується та не має із ними теплих відносин, а йому потрібна допомога та догляд. Тобто сторона правочину - ОСОБА_12 - не справляв враження особи, яка страждає на розлад, який міг би призвести до неможливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Також, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю. зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_12 , маючи намір укласти даний договір, неодноразово звертався до неї (нотаріуса) для врегулювання питань, пов'язаних із укладенням договору. Крім того, під час підготовки до укладення договору нотаріусом було виявлено, що відомості про ОСОБА_12 внесено до Реєстру боржників, що перешкоджає укладенню договору, про що було повідомлено ОСОБА_12 ОСОБА_12 вжив всіх необхідних заходів із метою виключення його із даного Реєстру. Крім того, до укладення договору нотаріусом було проведено бесіду із ОСОБА_12 , під час якої йому було роз'яснено наслідки даного договору. ОСОБА_12 під час бесіди повідомив, що із дітьми від першого шлюбу він майже не спілкується та не має із ними теплих відносин, а йому потрібна допомога та догляд. Тобто сторона правочину - ОСОБА_12 - не справляв враження особи, яка страждає на розлад, який міг би призвести до неможливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
20.07.2020 р. від представника позивача до суду надійшла заява про зміну підстав позову. В обґрунтування заяви про зміну підстав позову представник позивача зазначив, що під час підготовки до судового розгляду Позивачу стали відомі нові обставини щодо недійсності укладеного правочину, у зв'язку із чим позивач вважав за необхідне доповнити підстави визнання недійсним спірного правочину, зазначеного у позові. Представник позивача зазначає, що на момент укладення спірного договору все майно боржника ОСОБА_4 було арештовано та було заборонено здійснювати відчуження цього майна, оскільки на підставі виконавчого листа № 525/25284/13-ц, виданого 10.02.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси, Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 27.11.2015 р. було відкрито виконавче провадження № 49465851 про стягнення із боржника ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 28865,38 грн. та накладено арешт на все майно із забороною відчуження майна.
Відповідно до висновоку експерта № 78-К за результатами проведення Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи комісійної судово-медичної експертизи медичної документації на ім'я ОСОБА_4 , виконаного на підставі клопотання адвоката Широкоборода С.М. від 20.10.2021 р. Наданого представником позивача до суду, ОСОБА_12 хворів незворотним важким злоякісним онкологічним захворюванням шлунка (низькодиференційованою аденокарциномою залізисто-слизової будови) останньої (IV) клінічної стадії з множинними прогресуючими розсіяними метастазами в головний мозок, легені, печінку, грудину, внутрішню вистилку грудних порожнин (у плевру), що ускладнилося значним метастатичним випотом - вільним скупченням серозної рідини у правій внутрішньо грудній порожнині. Вказані захворовання не можуть не супроводжуватися значними розладами інтелектуально-мнестичної сфери. Термінальна стадія злоякісного онкологічного поширеного ураження суттєво впливала на психічний стан ОСОБА_4 . Тому слід дійти до висновку, що наявність перелічених захворювань та їх ускладнень у ОСОБА_4 унеможливлює виконання їм дій, пов'язаних із усвідомленням складних питань.
Відповідно до копії Висновку № 263 комісійної судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_13 за участю лікаря психіатра від 13.12.2021 р. Наданого представником відповідача, виконаної КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", за висновком якої ОСОБА_4 на момент вчинення правочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» №653 від 13.11.2023 року, призначеної за ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року:
Відповіді на поставлені питання (зазначені у пункті 17):
Питання 1-3 ухвали знаходяться поза межами компетенції судово-психіатричних експертів та належать до компетенції експертів судово-медичної експертизи. Проте, з урахуванням того, що у справі було проведено дві судово-медичні експертизи (Висновок експерта №78-К від 15.11.2021р. та Висновок експерта №263 від 13.12.2021 р.) висновки яких не суперечать один одному в частині соматичної патології якою страждав ОСОБА_14 , тому комісія судово-психіатричних експертів визнала можливим відповісти на питання 1-3 ухвали з урахуванням наданих відповідей попередньо проведених судово-медичних експертиз, оскільки вони стосуються соматичної патології пов?язаної з подальшим розвитком у ОСОБА_14 психічних порушень, які на вересень 2019 року набули характеру стійкого хронічного розладу.
1,2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя (станом на 2018-2019 роки) страждав важким прогресуючим злоякісним онкологічним захворюванням - «Рак шлунку у[4NxMI метастази у грудину, головний мозок, метастатичний плеврит з права, метастатичний гідроперикард. St IV. Стан після біопсії, ПХТ. Клінічна група », яке мало незворотний характер.
3. Онкологічне захворювання - «Рак шлунку уT4NxMІ метастази у грудину, головний мозок, метастатичний плеврит з права, метастатичний гідроперикард. St IV. Стан після біопсії, МХТ. Клінічна група ІІ», на яке страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мало стрімке прогресування. Станом на 23.09.2019 року мало місце накопичення метастатичного ексудату (25.09.2019 року проведено плевральну пункцію з видаленням ексудату з правої плевральної порожнини).
4,5. Важке прогресуюче незворотне злоякісне онкологічне захворювання - «Рак шлунку уТ4NхM1 метастази у грудину, головний мозок, метастатичний плеврит з права, метастатичний гідроперикард. St IV. Стан після біопсії, МХТ. Клінічна група І» на яке страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , супроводжувалось розвитком пов?язаного з онкологічною патологією та її ускладненнями (поліорганна недостатність, ракова інтоксикація, інтоксикація від проведеного лікування ПХТ, МХТ) порушеннями психічної діяльності у вигляді «Органічного психічного розладу, астенічний варіант вираженого психоорганічного синдрому», що відповідає діагностичним критерія рубрики «F07.9» (Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду тому за свої психічним станом на час укладання договору довічного утримання (догляду) від 23 вересня 2019 року №465 не був здатний усвідомлювати. значення своїх дій та керувати ними.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 745 ЦК України).
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (частини перша, друга статті 746 ЦК України).
У частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц виснував, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Підставою для визнання правочину недійсним, згідно частини 1статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 554/11179/13-ц, від 2 листопада 2020 року в справі № 326/81/15, від 22 грудня 2021 року в справі № 350/792/20, від 7 березня 2024 року в справі № 388/792/19.
В справі про оспорювання правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач має довести не тільки стан фізичної особи в момент вчинення правочину (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), але й те що під впливом такого стану фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19).
Крім того, Верховний Суд в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 359/3849/14-ц зазначив, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому необхідно давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Тобто, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною 1 статті 225 ЦК України, необхідно довести абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може бути покладений висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1-6 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що на момент укладення договору довічного утримання від 23.09.2019 року ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що у відповідності до вимог частини 1 статті 225 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним. Зокрема, вказував, що ОСОБА_4 мав онкологічне захворювання із ускладненням у вигляді ураження головного мозку, яке і стало причиною смерті. Стадія захворювання на момент укладення оспорюваного правочину не передбачала можливості лікування хвороби, проте, задля полегшення стану хворого, останній приймав лікарські препарати, в тому числі й ті, які у своєму складі містять наркотичні речовини.
З матеріалів справи убачається, що у справі було проведено дві судово-медичні експертизи та одна посмертна судово-психіатрична експертиза, допитані два експерта, свідки.
Враховуючи вищезазначене, наявність та достатність інших доказів у справі, відсутність зацікавленості сторін у проведенні ще однієї експертизи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення раніше поданого клопотання сторони відповідачів, щодо призначення посмертної комісійно судової-психіатричної експертизи, на проведенні якої вони не наполягали.
Перевіряючи висновки експертів та висновки суду першої інстанції з цього приводу, апеляційний суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, доходить до наступного.
Висновком експерта № 78-К, який було надано позивачем, встановлено, що захворювання ОСОБА_4 є стійкими (хронічними), у переважній більшості носить незворотній характер, не можуть не супроводжуватися значними розладами інтелектуально-мнестичної сфери. ОСОБА_4 по стану свого здоров'я не міг розуміти (усвідомлювати) значення своїх дій та не міг ними керувати внаслідок хвороб та їх ускладнень на момент підпису ним «Договору довічного утримання (догляду)».
Досліджуючи висновок судово-медичної експертизи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий висновок не може братись до уваги в частині відповідей на питання, які стосуються психічного стану особи, оскільки це є предметом судово-психіатричної експертизи.
Також, колегія суддів вважає, вірним зауваження суду першої інстанції, щодо об'єктів дослідження вищезазначеної експертизи, а саме відомостей, вказаних у протоколах добровільного опитування, на підставі яких експерти дійшли до висновку про зміну поведінки ОСОБА_1 та наявність в ОСОБА_1 астенічного синдрому, та погоджується, що такі висновки піддаються сумніву, оскільки протоколи добровільного опитування містять суб'єктивну думку опитаних осіб та не можуть бути покладені в основу висновку судово-медичної експертизи.
Висновком експерта № 263 комісійної судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_4 за участю лікаря психіатра від 13.12.2021 року, виконаний КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення правочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Разом з тим, такий висновок вірно судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки в вищезазначеній експертизі вказано, що для її виконання був залучений лікар-психіатр - ОСОБА_15 , лікар вищої категорії, стаж роботи за фахом 42 роки, кандидат медичних наук, проте у висновку не зазначено, що він є експертом.
Колегією суддів наголошується, що відсутність статусу «експерт» або слова «експерт» у висновку свідчить, що лікар діє як залучений спеціаліст, який висловлює професійну думку, але не несе такої ж кримінальної відповідальності, як судовий експерт за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 КК України), а тому такий висновок не може братись до уваги.
Висновком судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України №653 від 13.11.2023 року, призначеної за ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року, встановлено, що на час укладання договору довічного утримання (догляду) від 23 вересня 2019 року №465 ОСОБА_4 не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Проте зазначений висновок не узгоджується з іншими матеріалами, зокрема, із наданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводою Н.Ю. на виконання Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року матеріалів, з яких вбачається, що ОСОБА_4 здійснював дії, спрямовані на укладення договору довічного утримання, а саме: 09.09.2019 р. - замовив дублікат свідоцтва про право на спадщину та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а 11.09.2019 р. - уклав договір із ТОВ «ПРОФФЕР», предметом якого була оцінка квартири АДРЕСА_1 (тобто тієї, яка визначена договором довічного утримання); письмовим та усним поясненням Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вариводи Н.Ю. які були надані в суді першої інстанції; показанням свідків, допитаних судом першої інстанції, які зазначили, що ОСОБА_4 дійсно хворів, однак будь-яких ознак, які могли би свідчити про те, що ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, помічено не було; поясненнями експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_16 у судовому засіданні, які зазначили, що не знають ні про локалізацію метастазів у головному мозку ОСОБА_4 , ні про ступінь розповсюдженості даного патологічного процесу, а також їх твердження про те, що неможливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не є обов'язковим наслідком психічного розладу, який відповідає діагностичним критеріям F07.9.
Таким чином, сукупний аналіз наведених обставин та наявних у матеріалах справи доказів свідчить про неоднозначність даних щодо психічного стану ОСОБА_4 зазначеного в експертизі у момент підписання оспорюваного договору довічного утримання.
За наведених обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновок посмертної судово-психіатричної допомоги було складено на підставі не тих обставин, які існували реально, а на підставі тих обставин, які могли би теоретично існувати, а тому не може слугувати тим доказом який беззаперечно підтверджував стан ОСОБА_4 на момент укладення договору довічного утримання.
Крім того колегією суддів зауважується, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях ( частина 6 статті 81 ЦПК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14. Такі правові висновки є незмінними.
У постановах Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 404/4956/15-ц (провадження № 61-1294св18), від 25 липня 2018 року у справі № 416/13806/14 (провадження № 61-33508св18), колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виходила з того, що підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, врахувавши відсутність первинних даних про психічний стан ОСОБА_1 у матеріалах справи, а саме медичної документації, доказів щодо звернення ОСОБА_1 до психіатра, доказів перебування ОСОБА_1 на обліку у психіатра, а також обставину, що волевиявлення ОСОБА_1 було спрямовано на укладення даного договору, що підтверджується діями ОСОБА_1 здійсненими для укладення договору, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 на момент укладення договору довічного утримання розумів значення своїх дій та міг керувати ними.
Посилання у заяві про зміну підстав позову на наявність арешту, накладеного на майно із забороною відчуження, наявних на момент укладення оспорюваного Договору, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме інформаційною довідкою № 181990443 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої на момент укладення оспорюваного Договору майно не було обтяжено арештом або забороною відчуження, зворотнього скаржником ні під час розгляду у суді першої інстанції ні під час апеляційного перегляду не доведено, а саме лише посилання на постанову ВП не є підставою для прийняття такого аргументу.
Загалом доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року - без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький