Провадження № 11-кп/803/1474/26 Справа № 208/14179/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_8 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_8 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 25 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою відмовлено у задоволенні подання ДУ “Кам'янська виправна колонія № 34» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно ОСОБА_8 , ВСТАНОВИЛА:
Засуджена ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та в доповненні до апеляційної скарги просить скасувати ухвалу суду як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ “Кам'янська виправна колонія № 34» про застосування до неї ст.82 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що вона не була працевлаштована в установі відбування покарання, однак це не відповідає дійсності, оскільки згідно із довідкою, доданої до апеляційної скарги, вона була працевлаштована в установі з 18.11.2024 до 31.03.2025, працювала за договором. Звільнилася за власним бажанням.
Зазначає, що вона зверталася до керівництва колонії про її працевлаштування в майстерні, яка працює в колонії, однак їй було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю приміщення для роботи жінок, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, їй не можуть надати робоче місце.
Стверджує, що судом не надано оцінку тій обставині, що, враховуючи її умови відбування покарання, вона не має можливості брати участь у соціально-корисних заходах.
Посилається на те, що з 2024 по 2025 її було призначено старшою днювальною сектора для засуджених, що свідчить про її добру поведінку та сумлінне ставлення до виконання законних вимог адміністрації колонії.
Також про те, що вона стала на шлях виправлення свідчать ті обставини, що на початку 2025 адміністрацією колонії було прийнято рішення про переведення її до дільниці соціальної реабілітації, однак у зв'язку з відсутністю у колонії сектору для засуджених жінок, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, її не змогли перевести.
Вказує на те, що її матір померла у 2024 році, батько є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду, її рідний брат служить у лавах ЗСУ та не має змоги доглядати за батьком.
Зазначає, що її батько проживає з його рідною сестрою, 1949 року народження, яка страждає на тяжке захворювання, тому за станом здоров'я вона не може надати її батьку необхідну допомогу.
Також її чоловік з дитиною проживають за кордоном, вони підтримують її родину фінансово, однак не мають змоги надавати фізичну допомогу її батьку, оскільки її чоловік доглядає свого батька, який є особою похилого віку та страждає на певні захворювання.
Стверджує, що вона повністю визнала свою вину, апеляційну скаргу не подавала, що також свідчить про її щире каяття.
Вказує на те, що з 20.03.2026 року вона була працевлаштована в колонії швачкою.
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського від 25 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні подання ДУ “Кам'янська виправна колонія № 34» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно ОСОБА_8 .
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, поведінка засудженої ОСОБА_8 свідчить про те, що вона лише стає на шлях виправлення, оскільки має 2 заохочення за час перебування у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з 20.05.2022 по жовтень 2024, водночас заохочень за час відбування покарання в ДУ «Кам'янська виправна колонія (№34)» з 25.10.2024 по 25.02.2026 (день розгляду подання) не отримувала та не була працевлаштована в установі з власної ініціативи, про що засуджена сама зазначила у своїх поясненнях суду, а тому суд дійшов висновку, що засуджена не стала на шлях виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджену та її захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги засудженої та просили її задовольнити, прокурора, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженої підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17.06.2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з 18.05.2022 року по 18.05.2027 року, відтак станом на 18.09.2025 року засуджена відбула 2/3 строку покарання та підпадає під можливість застосування ст. 82 КК України.
Згідно із характеристикою та висновком щодо ступеня виправлення, засуджена ОСОБА_8 за час її перебування в ДУ “Одеський слідчий ізолятор» характеризувалася позитивно, мала 2 заохочення, стягнень не мала. Під час перебування в ДУ “Кам'янська виправна колонія № 34» заохочень та стягнень не має. В установі розподілена до сектору засуджених жінок, які раніше працювали у суді, органах прокуратури, юстиції, правоохоронних органах. Норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, та правил внутрішнього розпорядку дотримується. По відношенню до представників адміністрації поводить себе тактовно. У секторі має невелике коло спілкування, конфліктних ситуацій не створює. Соціально-корисну ініціативу в установі іноді проявляє шляхом малювання. Залучена до програм диференційованого виховного впливу за напрямками “Підготовка до звільнення» та “Творчість». Тематичні заходи відвідує, проявляє зацікавленість. По прибуттю до установи була працевлаштована на виробництві установи з 20.11.2024 року по 31.03.2025 року, але згодом звільнилась з особистих міркувань.
З урахуванням наведеного, адміністрація Державної установи «Кам'янська виправна колонія № 34» у своєму поданні та у висновку щодо ступеня виправлення засудженого зробили висновок про те, що засуджена ОСОБА_8 стала на шлях виправлення і тому до неї може бути застосована заміна невідбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження, згідно зі ст. 82 КК України.
Доводи суду про те, що засуджена ОСОБА_8 з часу прибуття до колонії не була працевлаштована в установі, - є безпідставними, оскільки спростовуються висновком щодо ступеня виправлення засудженої, відповідно до якого засуджена була працевлаштована на виробництві установи з 20.11.2024 року по 31.03.2025 року.
Також твердження суду про те, що засуджена за весь час відбування покарання має лише 2 заохочення, - не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 відбула більше 2/3 строку призначеного покарання, та з 18.02.2026 року вже має право на умовно-дострокове звільнення, має 2 заохочення, стягнень не має, характеризується задовільно, залучена до програм виховного впливу, відвідує тематичні заходи, щиро розкаюється, за висновком щодо ступеня виправлення засудженої - стала на шлях виправлення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сукупність наведених обставин свідчить про можливість застосування до засудженої ОСОБА_8 положень ст. 82 КК України та заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким засудженій ОСОБА_8 не відповідає фактичним обставинам провадження та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга засудженої про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_8 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 25 лютого 2026 року - задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 25 лютого 2026 року щодо засудженої ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання ДУ “Кам'янська виправна колонія № 34» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно ОСОБА_8 - задовольнити.
Замінити засудженій ОСОБА_8 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4