Провадження № 11-кп/803/1262/26 Справа № 199/8724/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції в порядку спеціального провадження (in absentia) кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 12024000000002316 від 13.11.2024 року за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполь Донецької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. ч.1, 2 ст. 111 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю,
вироком Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра від 12 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим, в тому, що він будучи особою, яка має вищу юридичну освіту, усвідомлював, що «прокуратура днр» є окремим структурним підрозділом терористичної організації «днр».
Будучи радикально налаштованою особою, яка підтримує злочинні наміри терористичної організації «днр», що діє на тимчасово окупованій території Донецької області, будучи обізнаним про її протиправну діяльність, діючи умисно, керуючись власними переконаннями, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше серпня 2017 року ОСОБА_8 вирішив сприяти діяльності терористичної організації та взяти особисту участь у терористичній організації «днр», а саме у її структурному підрозділі - так званій «прокуратурі днр».
Діючи з цією метою та прямим умислом, ОСОБА_8 , у невстановлений час, однак не пізніше серпня 2017 року, перебуваючи у м. Донецьку, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «днр» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, добровільно прийняв рішення щодо вступу до окремого структурного підрозділу терористичної організації «днр», а саме до так званих «органів прокуратури донецької народної республіки» та надав згоду на призначення на посаду «заступника начальника відділу по нагляду за виконанням законодавства в сфері економіки управління по нагляду за виконанням законодавства прокуратури донецької народної республіки», що знаходиться за адресою: вул. Генерала Антонова, 2, м. Донецьк.
Не пізніше 04.02.2019 ОСОБА_8 «призначено» на посаду «першого заступника прокурора м. Донецьк донецької народної прокуратури», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 61.
У подальшому, у невстановлений час, однак не пізніше 21.03.2022 ОСОБА_8 «призначено» на посаду «виконуючого обов'язки прокурора Володарського району донецької народної республіки», що знаходиться за адресою: м. Нікольське Донецької області, провулок Чапаєва, 3.
Таким чином ОСОБА_8 з серпня 2017 року по цей час бере активну участь у терористичній організації «днр» та сприяє її діяльності.
Обіймаючи вказані посади, ОСОБА_8 діяв з метою безпосередньої участі у злочинній діяльності вказаної терористичної організації, спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, переслідуванні, незаконному позбавленні волі та фізичному знищенні громадян України, а також іноземних громадян, які виступають на стороні України.
Беручи участь в терористичній організації «днр» та сприяючи її діяльності, перебуваючи на вище зазначених посадах, ОСОБА_8 безпосередньо приймав участь у незаконному позбавленні волі, а також незаконному кримінальному переслідуванні і засудженні громадян України.
Зокрема, ОСОБА_8 , як учасник терористичної організації, обіймаючи посаду «виконуючого обов'язки прокурора Володарського району донецької народної республіки», приймав участь у досудовому розслідуванні кримінальної справи №01-1-2022-168-004402 за надуманими обвинуваченнями військовослужбовця батальйону «Айдар» ОСОБА_9 , у вчиненні нібито злочинів проти державної влади, так званої «днр».
Також, ОСОБА_8 будучи активним учасником терористичної організації з метою незаконного кримінального переслідування українського військовослужбовця в березні 2022 на своє ім'я отримав доручення від генеральної прокуратури донецької народної республіки у кримінальній справі № 01-1-2022-168-004402 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 234 кк днр («участь у діяльності організації, яка згідно до законодавства днр визнана терористичною»), що стосується діяльності батальйону «Айдар».
Умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися в участі у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.258-3 КК України.
Крім того, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, який має вищу юридичну освіту знав та усвідомлював, що у березні - квітні 2014 року в місті Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, спрямованої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
Також, ОСОБА_8 усвідомлював, що у квітні 2014 року на території Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади російської федерації, з метою прихованої окупації російською федерацією частини території України створено терористичну організацію «донецька народна республіка», у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
При цьому, будучи радикально налаштованою особою, яка підтримує злочинні наміри терористичної організації «днр», що діє на тимчасово окупованій території Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади російської федерації, з метою прихованої окупації російською федерацією частини території України та дії російської федерації по окупації частини території України, діючи умисно, керуючись власними переконаннями, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше лютого 2019 року ОСОБА_8 вирішив вчинити дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Діючи з цією метою та прямим умислом, ОСОБА_8 , у невстановлений час, однак не пізніше серпня 2017 року перебуваючи у м. Донецьку, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «днр» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, добровільно прийняв рішення щодо вступу до окремого структурного підрозділу терористичної організації «днр», а саме до так званих «органів прокуратури донецької народної республіки» та надав згоду на призначення на посаду «заступника начальника відділу по нагляду за виконанням законодавства в сфері економіки управління по нагляду за виконанням законодавства прокуратури донецької народної республіки», що знаходиться за адресою: вул. Генерала Антонова, 2, м. Донецьк.
Далі, не пізніше 04.02.2019 ОСОБА_8 «призначено» на посаду «першого заступника прокурора м. Донецьк донецької народної прокуратури», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 61.
У подальшому, у невстановлений час, однак не пізніше 21.03.2022 ОСОБА_8 «призначено» на посаду «виконуючого обов'язки прокурора Володарського району донецької народної республіки», що знаходиться за адресою: м. Нікольське Донецької області, провулок Чапаєва, 3.
Обіймаючи вказані посади, ОСОБА_8 в період з 04 лютого 2019 року по 06 березня 2022 року, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у період збройного конфлікту та воєнного стану діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, з метою недопущення контролю української влади на території Донецької області, перейшов на бік ворога, та забезпечуючи на вказаних «посадах» окупацію російською федерацією частини території України, надав російській федерації допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
Умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.111 КК України.
Також, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, який має вищу юридичну освіту, знав та усвідомлював, що на виконання злочинного наказу ОСОБА_10 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину цієї території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України, порушуючи порядок, встановлений Конституцією України, що продовжується на цей час і призводить до загибелі великої кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України та введення, у зв'язку з цим воєнного стану на всій території України є загальновідомим фактом, про який було відомо ОСОБА_8 .
Однак, будучи радикально налаштованою особою, яка підтримує дії російської федерації по окупації території України, ОСОБА_8 , діючи умисно, керуючись власними переконаннями, продовжив вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Так, діючи з цією метою та прямим умислом, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, в умовах воєнного стану, продовжив роботу в так званих «органах прокуратури днр» у невстановлений час, однак не пізніше 21 березня 2022 ОСОБА_8 обійняв посаду «виконуючого обов'язки прокурора Володарського району донецької народної республіки», що знаходиться за адресою: м. Нікольське Донецької області, провулок Чапаєва,3.
Обіймаючи вказану посаду, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, діючи умисно в період з 07.03.2022 по даний час у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, з метою недопущення контролю української влади на території Донецької області, перейшов на бік ворога та, забезпечуючи на вказаній «посаді» окупацію російською федерацією частини території України, надав російській федерації допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
Умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.111 КК України.
Із вказаним вироком суду не погодилась захисник адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та оскаржила в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч. ч. 1,2 ст. 111 КК України і вичерпанням можливості їх отримати.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що при ухвалені вироку, суд першої інстанції усі сумніви тлумачив на користь сторони обвинувачення, що свідчить про покладення в основу вироку показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які не були безпосередніми очевидцями будь-яких дій ОСОБА_8 , які кваліфіковані за ч.1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України.
Вказує, що свідок ОСОБА_11 зазначила, що особисто ОСОБА_8 не бачила, на окупованій території не була, бачила лише матеріали кримінального провадження щодо тероризму, в яких фігурував ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_12 зазначив, що щодо встановлення факту перебування ОСОБА_8 на посаді прокурора днр опирався на довідники, які особисто не бачив, однак вказані відомості отримані під час оперативної службової діяльності. Отже вказані свідки не були очевидцями зазначених обставин, а тому не підтверджують висновок щодо винуватості ОСОБА_8 у інкримінованих злочинах.
Обвинуваченого ОСОБА_8 повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги з дотриманням правил, передбачених ч. 8 ст. 135 та ст. 323 КПК України, зокрема шляхом надсилання повідомлення захиснику та шляхом публікацій повідомлення про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Дніпровського апеляційного суду.
Обвинувачений ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції не з'явився, заяв чи клопотань не надіслав, у зв'язку з чим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснюється за відсутності обвинуваченого (inabsentia) з обов'язковою участю захисника адвоката ОСОБА_7 , яка складала, підписувала та подавала апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_8 , здійснює повне представництво інтересів останнього, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності ОСОБА_8 .
Вислухавши доповідь судді-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , яка наполягала на задоволенні своїх апеляційних вимог та просила кримінальне провадження закрити через недоведеність вини ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала щодо апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_7 , зазначила, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, та кваліфікацію його дій за цими нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань, допитаних в судовому засіданні свідків та письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що вона є правозахисником у організації «Пошук. Полон», при вивчені матеріалів справи, одним із фігурантів був ОСОБА_8 , як прокурор Володарського району днр, який отримав доручення про виконання кримінального провадження щодо Айдар. Безпосереденьо самого ОСОБА_8 не бачила, оскільки не була на окупованій території, бачила лише матеріали кримінального провадження щодо тероризму.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він із ОСОБА_8 особисто не знайомий, групою карного розшуку ГУНП в Донецькій області налагоджено отримання інформації з днр про осіб, які входять до структур в т.ч. генеральної прокуратури днр. Відповідно до отриманих телефонних довідників в 2017 ОСОБА_8 зазначений як заступник начальника відділу генеральної прокуратури днр, потім ОСОБА_8 зазначений як перший заступник прокурора міста Донецька, яку займав і далі. Телефонні довідники працівників видані генеральною прокуратурою днр, наживо його не бачив, однак впевнений в достовірності довідників, оскільки вони отримані під час оперативної службової діяльності, вони є в інтернеті, один з довідників він бачив в телеграм-каналі.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для сумніву в достовірності показань свідків, оскільки вони є логічними, послідовними і узгодженими, як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового засідання, свідки перед допитом попереджалися судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приводилися до присяги.
Показання свідка, який не був очевидцем (свідок «з чужих слів»), є допустимим доказом, якщо він може назвати джерело своєї обізнаності. Однак, такі показання мають нижчу доказову силу, і суд визнає їх недопустимими, якщо вони не підтверджуються іншими доказами або свідок не вказує, від кого дізнався інформацію.
Враховуючи положення ч.2 ст. 97 КПК України, відповідно до яких суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів, в даному випадку, показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд першої інстанції обґрунтовано визнав допустимими доказами, оскільки останні, виконуючи свій службовий обов'язок, з достовірних джерел, які добуті під час пошуку військовослужбовців та проведення розслідування кримінального провадження, встановили, що ОСОБА_8 займав посаду прокурора Володарського району днр, в подальшому як перший заступник прокурора міста Донецька.
На переконання апеляційного суду, вказані показання свідків є належними, допустимими та достовірними, оскільки узгоджуються з іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та поза розумним сумнівом вказують на наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, зокрема:
відповідно до протоколу огляду від 08.03.2023 року, з якого вбачається список телефонів співробітників органів прокуратури Донецької народної республіки станом на 25.11.2021, серед яких є ОСОБА_8 , який перебуває на посаді першого заступника прокурора міста Донецька;
-список телефонів співробітників органів прокуратури Донецької народної республіки станом на 24.10.2018, серед яких є ОСОБА_8 , який перебуває на посаді першого заступника прокурора міста Донецька;
-список телефонів співробітників органів прокуратури Донецької народної республіки станом на 15.08.2017, серед яких є ОСОБА_8 , який перебуває на посаді заступника начальника відділу по нагляду за виконанням законодавства в сфері економіки;
-список телефонів співробітників органів прокуратури Донецької народної республіки станом на 30.06.2022, серед яких є ОСОБА_8 , який перебуває на посаді першого заступника.
Інформація, яка міститься на вказаних носіях, повністю узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_12 , щодо виявлення телефонних довідників, в яких неодноразово, протягом значного періоду, фігурує ОСОБА_8 , як прокурор днр.
Відповідно до інформації Державної міграційної служби ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 народився у місті Маріуполь Донецької області, місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідно до аналітичного досьє ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може проживати за низками адрес м. Донецьк, Донецької області, крім того, виступає засновником та керівником підприємств, що зареєстровані на окупованих територіях ОРДЛО та АР Крим., у т.ч. керівником ДП «Укрвійськкурорт» (30639237), бенефіціаром якого виступає Міністерство Оборони України. ОСОБА_13 є уповноваженою особою ТОВ «Южанка» (13530585), де бенефіціаром виступає мати ОСОБА_8 - ОСОБА_14 із часткою 98,66%, а також громадянка рф ОСОБА_15 ( АДРЕСА_3 ) із часткою 1,34%.
Вказаними відомостями підтверджується факт перебування ОСОБА_8 на тимчасово окупованій території.
Відповідно до протоколу огляду від 22.10.2024 встановлено процесуальний документ «слідчий по ОВС відділу по розслідуванню злочинів проти миру і безпеки людства слідчого управління генеральної прокуратури днр , юрист 1 класу - ОСОБА_16 » та адресований він для виконання - «в.о. прокурора Володарського району днр, раднику юстиції ОСОБА_17 . В даному документі йдеться про розслідування «генеральною прокуратурою днр» кримінальної справи № 01-1-2022-168-004402, щодо обвинуваченого військовослужбовця ЗСУ гр. ОСОБА_18 та проведення процесуальних дій в Володарській ЦРБ днр.
Відповідно до протоколу огляду документів від 18.11.2024 проведено огляд документів, що надав свідок ОСОБА_12 . Так, з вказаних документів слідує, що ОСОБА_8 добровільно прийняв рішення щодо вступу до окремого структурного підрозділу терористичної організації «днр», а саме до так званих «органів прокуратури донецької народної республіки» та надав згоду на призначення на посаду «заступника начальника відділу по нагляду за виконанням законодавства в сфері економіки управління по нагляду за виконанням законодавства прокуратури донецької народної республіки», «першого заступника прокурора м. Донецьк донецької народної прокуратури».
Наведений комплекс доказів судом першої інстанції належним чином досліджено та детально викладено у вироку, йому надана належна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності.
Також судом першої інстанції перевірена обґрунтованість та законність проведення досудового розслідування в порядку спеціального провадження.
Зазначені докази у кримінальному провадженні узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому суд першої інстанції правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_8 та вірно кваліфікував сукупність його дій за ч. 1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 брав участь у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації, добровільно та умисно зайняв посаду прокурора на тимчасово окупованій території, крім того у період дії військового стану, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
У даному кримінальному проваджені ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину, який віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України.
Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп'ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам'яті тощо).
За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Відповідно до критеріїв, установлених ст.ст.85, 86, 94, 99 КПК, місцевий суд належним чином оцінив ці засоби доказування з точки зору належності, допустимості, достовірності і використав їх як непрямі докази у сукупності та взаємозв'язку з іншими даними, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Верховний Суд в постанові від 25.10.2023 року (справа №755/3105/17) зазначив, що протоколи оглядів сайтів, які були предметом дослідження в ході судового розгляду, є самостійним доказом в розумінні ст.84 КПК.
Враховуючи цілковиту узгодженість між собою досліджених місцевим судом та визнаних допустимими доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про зайняття посади ОСОБА_8 та виконання ним повноважень прокурора незаконного державного утворення «ДНР», достовірними доказами обвинувачення.
У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №728/578/19, від 20 жовтня 2021 року у справі №759/14119/17).
Отже, показання свідків, які вказують на наявність достовірних даних про перебування ОСОБА_8 на посаді прокурора днр, відсутність даних про його перебування на території України, достеменно доводять вину ОСОБА_8 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК України, в межах пред'явленого обвинувачення, діям ОСОБА_8 надано правильну юридичну оцінку.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.
Зокрема, серед положень Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ратифіковану Україною 26.09.2002, питанню виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого присвячений окремий розділ.
Так, ч. 1 ст. 21 Розділу 3 Частини II цієї Конвенції встановлено, що якщо Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.
До цього ж, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
3 цього приводу Комітетом Міністрів Ради Європи також надано Рекомендації № R (87) 18 від 17.09.1987 «Про спрощення кримінального судочинства», згідно ч. 3 п. б розділу III яких держави-члени повинні розглянути питання про надання своїм судам можливості, хоча б у випадках нетяжких злочинів та з урахуванням можливої міри покарання, слухати справи та виносити за ними рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що його було належним чином поінформовано про дату слухань та про його право мати адвоката чи іншу особу, яка представляє його інтереси.
Сформована практика Європейського суду з прав людини з даного питання вказує: «Той факт, що судове засідання проводиться за відсутності підсудного не є саме по собі порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не має можливості в подальшому досягти нового судового рішення стосовно обґрунтованості обвинувачення за фактичними та юридичними підставами після того, як воно було заслухано, якщо не встановлено, що вказана особа відмовилась від права на захист та на явку в суд, чи мав місце намір ухилитись від правосуддя». Відповідні позиції Суду викладені, зокрема, у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» (№ 50049/99, п. 54), «Меденіца проти Швейцарії» (№ 20491/92, п. 54-55) «Кромбах проти Франції» (№ 29773/96), «Колоцца проти Італії» (№ 9024/80 п. 30).
При цьому, інститут спеціального кримінального провадження, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, передбачає можливість подання обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, апеляційної скарги поза межами загальних процесуальних строків, за умови надання обвинуваченим підтвердження поважності причин неприбуття на виклик, передбачених ст. 138 цього Кодексу (ч. 3 ст. 400 КПК України).
Повідомлення обвинуваченого ОСОБА_8 як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду, здійснено відповідно до вимог КПК України, шляхом розміщення оголошення в офіційних друкованих виданнях «Урядовий кур'єр», розміщення повістки на сайті Офісу Генерального прокурора України та на офіційних веб-сайтах Судової влади.
Отже, зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений ОСОБА_8 вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_8 визнано винним, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.
Суд першої інстанції під час розгляду справи з'ясував усі передбачені ст. 91 КПК України обставини, обґрунтовано визнавши докази достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні умисних дій, що виразились в участі у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації, крім того у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в тому числі вчиненого в умовах воєнного стану.
На переконання колегії суддів, за сукупністю встановлених фактичних обставин, які беззаперечно підтверджені належними та допустимими доказами, доведені зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на вчинення дій, необхідних для зайняття ним посади прокурора та виконання повноважень від імені незаконного державного утворення «ДНР».
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження, оскільки низкою належних та допустимих доказів підтверджується, що після окупації м. Донецьк, обвинувачений ОСОБА_8 надав згоду представникам незаконного державного утворення «ДНР» на вступ до вказаної організації (утворення), в подальшому почав здійснювати повноваження прокурора від імені незаконного державного утворення «ДНР», протиправно приймати відповідні рішення, тим самим сприяти представникам рф у проведенні підривної діяльності проти України.
Наведене у своїй сукупності свідчить про наявність в діях ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами, а також суперечить наявним у матеріалах цього кримінального провадження доказам.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачена винна у його вчиненні, що не спростовується доводами сторони захисту.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_8 , вид та міру покарання, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.50, 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, та такі злочини є найбільш суспільно небезпечними посяганнями, тривалість злочинної діяльності; відомості про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
З урахуванням цих конкретних обставин кримінального провадження суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив йому покарання, яке, на думку колегії суддів, є справедливим, пропорційним, співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді