Справа №:755/2684/26
Провадження №: 1-кс/755/733/26
"21" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000105 від 14.04.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. м. Судак АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в Криму, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Старший слідчий 2 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , погодженим прокурором Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 під процесуальним керівництвом Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000105 від 14.04.2025 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України, у ході якого встановлено, що у період лютого - березня 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Отже, з 20.02.2014 РФ як держава-агресор, здійснила окупацію території України - Кримського півострова із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Так, 24.02.2022, у зв'язку з відкритим військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022, яким в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Розділом VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» Конституції України та Законом України № 3166-VI від 17.03.2011 «Про центральні органи виконавчої влади» передбачене правове регулювання порядку створення та функціонування системи органів виконавчої влади України, правові засади їх діяльності, порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, їх завдання тощо.
Вказане свідчить про те, що утворення органів виконавчої влади на суверенній території України у будь який інший спосіб є недопустимим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Однак, як встановлено досудовим розслідуванням, на ТОТ АР Крим функціонує т.зв. «Міністерство житлово-комунального господарства Республіки Крим». Для створення уявної законності діяльності вказаного виконавчого органу, його структурних підрозділів та особового складу працівників т.зв. «Радою міністрів Республіки Крим» 27.06.2014 прийнято постанову № 150 «Про затвердження Положення про Міністерство житлово-комунального господарства Республіки Крим» (далі також - Положення).
У подальшому до вказаного Положення Радою міністрів Республіки Крим із посиланням на ст. 84 Конституції Республіки Крим, ст. 41 Закону Республіки Крим від 29.05.2014 № 5-ЗРК «Про систему виконавчих органів державної влади Республіки Крим» прийнято Постанову від 08.12.2021 № 747 «Про внесення змін до постанови Ради міністрів Республіки Крим від 27.06.2014 № 150», яким внесено відповідні зміни до Положення та викладено його текст в новій редакції.
Відповідно до тексту Положення, розміщеного у публічному доступі на Інтернет сторінці офіційного сайту «Міністерства житлово-комунального господарства Республіки Крим» (режим доступу за електронним посиланням - https://mzhkh.rk.gov.ru/), а саме п.1.1 Загальних положень «Міністерство житлово-комунального господарства Республіки Крим (далі також - Міністерство) «являється виконавчим органом державної влади Республіки Крим, підзвітним та підконтрольним Голові Республіки Крим та Раді міністрів Республіки Крим, здійснюючим функції з формування та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства, а також координацію діяльності інших виконавчих органів державної влади Республіки Крим в установленій сфері діяльності Міністерства.
Згідно з положеннями п.1.2, 1.10 Міністерство у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією Російської Федерації, федеральними конституційними законами, федеральними законами, указами та розпорядженнями президента Російської Федерації, іншими нормативно-правовими актами Російської Федерації, Конституцією Республіки Крим, законами Республіки Крим тощо, та є підконтрольним і підзвітним Голові Республіки Крим та Раді міністрів Республіки Крим.
Вказаним Положенням також передбачено, що Міністерство очолює міністр житлово-комунального господарства Республіки Крим, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Республіки Крим у відповідності з Конституцією Республіки Крим.
Пунктом 5.2. Положення передбачено, що міністр житлово-комунального господарства Республіки Крим може мати заступників, у тому числі першого, яких призначає на посаду та звільняє з посади Голова Ради міністрів Республіки Крим за поданням міністра.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на ТОТ України Автономної Республіки Крим, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, починаючи з вересня 2019 року активно співпрацює із представниками окупаційної адміністрації півострову, обирався по т.зв. республіканському виборчому округу від кримського відділення політичної партії «Ліберально-демократична партія Росії» депутатом «Государственного Совета Республики Крым» другого скликання.
Підтримуючи комунікацію та тісно взаємодіючи із представниками окупаційних сил держави-агресора, а також діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на надання різноманітної допомоги у веденні підривної діяльності проти України та утвердження окупаційної політики Російської Федерації на території півострову, ОСОБА_4 у період з 2021 по т.ч. неодноразово надавав добровільну згоду на призначення його до незаконних органів влади, створених окупаційною владою на ТОТ України Автономної Республіки Крим.
Крім того, в ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що у період з 2021 по 2022 рік ОСОБА_4 займав посаду «завідуючого Судакським міським відділом Державного комітету з державної реєстрації та кадастру Республіки Крим», а у період з 2022 по 2024 рік працював на посаді т.зв. «заступника голови адміністрації міста Судака». В подальшому ОСОБА_4 у період з січня 2024 року по березень 2025 року займав посаду «помощника руководителя в Министерстве жилищно-коммунального хозяйства Республики Крым».
Водночас, після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ОСОБА_4 використовуючи власні тісні зв'язки та коло спілкування з числа представників окупаційної влади тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, набутого у ході виконання трудових обов'язків на різноманітних посадах в незаконно створених органах влади на території півострову у період з 2019 по 2025 рік, маючи відповідний досвід, з метою реалізації власного протиправного умислу, спрямованого на зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, надав добровільну згоду представниками окупаційної адміністрації півострову на призначення його на керівну посаду в т.зв. «Міністерстві житлово-комунального господарства Республіки Крим».
Так, відповідно до розміщеного у публічному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті «Уряду Республіки Крим» (режим доступу за електронним посиланням - https://rk.gov.ru) Розпорядження Голови Ради міністрів Республіки Крим від 20.03.2025 № 51-рп «Щодо ОСОБА_4 » останнього «у відповідності з абз. 2 ч. 6 ст. 24, статтею 32 Закону Республіки Крим від 19.06.2022 року № 307-ЗРК/2022 «Про виконавчі органи Республіки Крим», поданням міністра житлово-комунального господарства Республіки Крим ОСОБА_8 від 03.02.2025 № 07-05/297, заявою ОСОБА_4 » призначено на посаду «заступника міністра житлово-комунального господарства Республіки Крим», яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у вищевказаному незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: ТОТ України Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Заліська, буд. 12, де окупаційною владою Російської Федерації створено т.зв. «Міністерство житлово-комунального господарства Республіки Крим», та будучи «заступником міністра житлово-комунального господарства Республіки Крим», який має у своєму підпорядкуванні відповідні самостійні структурні підрозділи Міністерства, виконує покладені на вказаний незаконний орган функції, мета яких спрямована на реалізацію та укріплення окупаційного режиму Російської Федерації на ТОТ АР Крим.
Отже, громадянин України ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
23.07.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру вручено йому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № 148 (8073) від 23.07.2025, на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, а також надіслано через месенджер Telegram на абонентський номер НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні громадянина України ОСОБА_4 .
На вказані виклики ОСОБА_4 не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав.
У зв'язку із викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 особисто не вручено, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Одночасно з цим, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено його захиснику у вказаному кримінальному провадженні - адвокату ОСОБА_6 .
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, підозрюваним ОСОБА_4 у період з 08.11.2017 дотепер у Базі даних не виявлено.
01.08.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук, здійснення якого доручено 7 відділу ГВ ЗНД ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вcтановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 наразі переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується відповіддю оперативного підрозділу щодо виконання доручення (вих. № 62/8/3-178 від 05.09.2025).
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження, у тому числі: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення №62/8/3-50 від 09.04.2025, відповідно до якого оперативним підрозділом виявлено факти протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 17.04.2025, яким підтверджується факт протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 18.07.2025, яким підтверджується факт протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_4 ; висновком експерта № СЕ-19/114-25/10045-ФП від 25.06.2025 за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якого на відеозаписах та фотознімках, виявлених під час проведення огляду мережі Інтернет, зображений громадянин України ОСОБА_4 ; відповіддю Офісу Президента України №45-01/561 від 19.05.2025 на запит слідчого, про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_4 , на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили; іншими матеріалами кримінального провадження.
Ці факти вказують на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що у разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує ризик продовження ним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 цього Кодексу, - тримання під вартою.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується, відомостями Державної прикордонної служби України та матеріалами оперативного підрозділу.
З урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не вбачається.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначив, що ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, місцезнаходження відокремленого підрозділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2.
23.07.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру вручено йому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № 148 (8073) від 23.07.2025, на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, а також надіслано через месенджер Telegram на абонентський номер НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні громадянина України ОСОБА_4 .
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, підозрюваним ОСОБА_4 у період з 08.11.2017 дотепер у Базі даних не виявлено.
01.08.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук, здійснення якого доручено 7 відділу ГВ ЗНД ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вcтановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 наразі переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується відповіддю оперативного підрозділу щодо виконання доручення (вих. № 62/8/3-178 від 05.09.2025).
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється або обвинувачується.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що наявні у провадженні докази (показання, речові докази, документи тощо), передбачені параграфами 3-5 глави 4 КПК України, свідчать про обґрунтованість підозри. Ці докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином; вони не обов'язково мають бути достатніми для засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, попри презумпцію невинуватості, переважають над інтересами забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, що стосуються справи: характер (обставини) і тяжкість інкримінованого злочину; обґрунтованість доказів вчинення злочину саме цією особою; покарання, яке може бути призначене в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв'язки із суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Задля досягнення завдань кримінального провадження та належного здійснення правосуддя у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворює сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямованих на досягнення процедурної справедливості. До гарантій, які формують належну правову процедуру, належать також право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу. Йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи території держави-агресора та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніше ніж через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20 зазначає, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за своїми правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного та його захисника, що відповідає вимогам Конвенції та інших міжнародно-правових актів.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України, дає суду право розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий захід за відсутності підозрюваного (обвинуваченого) лише за умови доведення прокурором підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх даних про те, що особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави-агресора та/або оголошена у міжнародний розшук.
Аналізуючи питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 . Останній, за результатами проведення перебуваючи на ТОТ АР Крим у березні 2025 року добровільно обійняв посаду т.зв. «Заступник міністра житлово-комунального господарства Республіки Крим» і дотерер виконує відповідні функції представника держави окупанта РФ, тобто здійснює колабораційну діяльність на шкоду державним інтересам України та її територіальній цілісності. ОСОБА_4 не з'явився на виклики слідчого, що дає достатні підстави вважати, що він переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду.
Підозрюваному інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Усвідомлення підозрюваним тяжкості можливого покарання у разі визнання його винуватим дає підстави вважати реальними ризики того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що в цьому випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, проте є правовою підставою для її затримання та доставки до місця кримінального провадження.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу «червоного оповіщення» (Red Notice) щодо осіб, які розшукуються для їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (згідно з Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ, СБУ, ДБР, Мінфіну та Мін'юсту від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5).
Після затримання особи за межами України слідчий, прокурор або суд готують клопотання про її видачу в Україну. До клопотання обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України). Отже, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для затримання особи за межами України, застосування екстрадиційного арешту та подальшої доставки особи на територію України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається. При цьому час затримання особи за межами України може перевищувати встановлені національним законодавством строки: 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах; 40 днів - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників; 60 днів - загальний строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК України.
Отже, особа, затримана на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може утримуватися під вартою протягом усього часу, необхідного для її екстрадиції та доставки до місця кримінального провадження. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20.
Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, якого оголошено у міжнародний розшук та/або який перебуває на тимчасово окупованій території України чи території держави-агресора, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніше ніж через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись вимогами ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. м. Судак АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮУ.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1