Справа №:755/14301/24
Провадження №: 1-кп/755/577/26
"21" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023011000000082 від 11.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходяться кримінальне провадження №22023011000000082 від 11.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
Ухвалою суду від 19.03.2026 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду за участю учасників кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_3 , стосовно якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування, у призначені судові засідання на неодноразові виклики суду, що здійснювалися шляхом публікації оголошень у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті Дніпровського районного суду м. Києва, жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надходило.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч.5 ст.111-? КК України, його оголошено у державний розшук, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, судовий розгляд може здійснюватися за його відсутності. Обвинувачений обізнаний про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, проте до суду вкотре не з'явився.
Захисник не заперечував проти здійснення спеціального судового провадження.
Суд, вислухавши думку учасників та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.
Суд вважає доведеним належними доказами те, що обвинувачений оголошений у розшук та переховується від органу досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки об'єктивно має знати про розпочате стосовно нього кримінальне провадження.
Клопотання прокурора містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_3 на час вчинення інкримінованих йому діянь мав громадянство України та наразі проживає на території Автономної Республіки Крим. На цій території він обіймає посади у незаконних органах державної влади Російської Федерації.
Згідно з положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на якій проживає ОСОБА_3 , визнана тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до ст. 4, 5, 9 вказаного Закону, правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які там проживають. Цей режим визначається виключно законами України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами. Відповідальність за порушення прав і свобод людини на цій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта згідно з нормами міжнародного права. Примусове автоматичне набуття громадянами України громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Будь-які органи, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їхня діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Також ОСОБА_3 неодноразово викликався повістками до слідчого, зокрема шляхом розміщення оголошень у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в інформаційному віснику органу досудового розслідування. На цей час обвинувачений оголошений у розшук.
Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим із її змістом.
За всіма вказаними викликами ОСОБА_3 до слідчого, прокурора чи суду не з'являвся; клопотань, заяв або скарг будь-якого характеру від нього не надходило.
У межах цього кримінального провадження здійснювалося спеціальне досудове розслідування, відтак обґрунтованість підозри та факт ухилення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності вже були предметом ретельної оцінки слідчого судді.
Для забезпечення інтересів правосуддя та дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_3 забезпечено обов'язкову участь захисника за рахунок держави.
Матеріали справи також містять докази того, що обвинувачений у встановлений законом спосіб, шляхом публікацій у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, неодноразово повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду справи.
Аналіз цих фактів свідчить про те, що ОСОБА_3 мав підстави усвідомлювати факт розпочатого стосовно нього кримінального провадження. Він отримав або мав об'єктивну можливість отримати повідомлення про підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, а також був обізнаний про свої права, які йому неодноразово роз'яснювалися.
Суд надає особливого значення тому, що поштова кореспонденція з материкової частини України внаслідок дій незаконних органів влади на тимчасово окупованій території України не приймається. Це є очевидним для ОСОБА_3 , який обвинувачується у набутті статусу посадової особи одного з таких незаконних органів влади.
Натомість держава Україна під прискіпливим і неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для забезпечення обвинуваченому при розгляді пред'явленого йому обвинувачення на стадії призначення справи до судового розгляду щонайменше таких гарантій: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту та спілкування з обраним ним захисником; с) бути судимим без невиправданої затримки; d) бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або через обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно.
Така ситуація узгоджується із зобов'язаннями, яких дотримується держава Україна задля забезпечення реального права, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість ОСОБА_3 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
За таких обставин суд вважає, що надані прокурором документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який перебуває на тимчасово окупованій території України та об'єктивно має знати про розпочате кримінальне провадження, від реалізації свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України (юрисдикцію якої він не визнає), та захищати себе безпосередньо у такому суді, а також про його намір ухилитися від правосуддя України.
Вказані висновки ґрунтуються і на правових позиціях Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 тощо). Згідно з ними суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний перевірити, чи вжила сторона обвинувачення всіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України (зокрема передбаченого ст. 111-? КК України), може здійснюватися за відсутності повнолітнього обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або мав знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик суду (неприбуття на виклик без поважних причин понад два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Крім того, відповідно до п. 20-1 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, також у випадках, якщо він понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані про його перебування за межами України чи на тимчасово окупованій території України.
Спеціальне судове провадження здійснюється за загальними правилами судового розгляду з обов'язковим урахуванням особливостей, визначених законом. При цьому закон гарантує особі, щодо якої здійснювалося спеціальне судове провадження, право на судовий розгляд за її участю в загальному порядку з початку в разі зникнення підстав для такого провадження (ч. 4 ст. 323 КПК України).
Враховуючи кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.5 ст.111-? КК України та наявні у провадженні дані про те, що йому відомо про здійснення стосовно нього кримінального провадження; беручи до уваги, що він тривалий час (понад рік) переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ухиляється від явки на виклики слідчого, прокурора та суду (неприбуття без поважних причин понад два рази) і перебуває у розшуку; враховуючи надані прокурором відомості про перебування ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що наявні всі підстави для здійснення щодо вказаного обвинуваченого спеціального судового провадження. Умови, визначені ч. 5 ст. 139, ч. 3 ст. 323 та п. 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, встановлені, а їх доведеність не викликає у суду сумнівів.
Керуючись вимогами ст. 297-1, 323, 369-372, п. 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд-
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №22023011000000082 від 11.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
Повідомити обвинуваченого про дату, час і місце судового засідання, а також про прийняте рішення щодо здійснення спеціального судового провадження шляхом опублікування відповідного оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» та оприлюднення інформації на офіційному вебсайті суду.
Роз'яснити, що у разі якщо підстави для здійснення спеціального судового провадження перестануть існувати, подальший судовий розгляд здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України, з початку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6