Справа №: 398/6061/25
Провадження №: 2-а/398/10/26
Іменем України
"22" квітня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Семенова О.В., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить скасувати постанову №1255 від 11.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Крім того, просить стягнути судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою №1255 від 11.09.2025 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. У постанові зазначено, що у відповідності до обліків Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відсутні дані про проходження ОСОБА_1 , військово-лікарської комісії, у відповідності до Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, п. 3.2 якого визначено, що повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявний запис про порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», як особа маючи за станом здоров'я обмежену придатність до проходження військової служби, будучи зобов'язаною пройти ВЛК у термін до 05.06.2025 року не розпочав її проходження, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Оскільки станом на 05.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 був обізнаний, що ОСОБА_1 не приступив до проходження ВЛК, то розпочався тримісячний термін притягнення до адміністративної відповідальності. 08.09.2025 року працівниками поліції було доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, що має порушення правил військового обліку відповідно до порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на підставі Постанови КМУ №560, статус «Розшук ТЦК» . Згідно з інформацією у військовому квитку позивача, 09.04.1996 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано придатним до не строкової служби. ОСОБА_2 не був визнаний обмежено придатним ВЛК. Інформації про те, що він вважається обмежено придатним йому не надходило. Оскільки позивач не був визнаний обмежено придатний до військової служби за висновком ВЛК, то в нього відсутній обов'язок самостійно пройти ВЛК до 05.06.2025 року. За таких обставин, вважає, що обставини викладені в постанові №1255 від 11.09.2025 року стосовно ОСОБА_1 не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, до постанови при її винесенні не долучено жодного належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення. А сама по собі постанова не є доказом вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм ч.7 ст.38, ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на момент її винесення.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.02.2026 року до суду надійшов відзив в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 та станом на 10.02.2025 року підлягає призову на військову службу. Згідно п.10. статі 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до ч. 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до п.3.2 Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025 р., яким визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 визнаний комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.05.1996 року визнано придатним до нестройової служби відповідно до наказу МОУ №2 від 04.01.1994 р., даний статус є аналогічним «непридатним в мирний час, обмежено придатним в воєнний час» та після цього жодного разу повторно не проходив ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. У зв'язку з наявністю даних порушень у частині не проходження військово-лікарської комісії у передбачені законом строки відносно ОСОБА_1 провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне првопорушення № 1255 від 08.09.2025 р та призначена розгляд на 11.09.2025 р., про що зазначено у протоколі та повідомлено позивачу та підтверджується наявним підписом у протоколі.
22.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенової О.В. надійшла заява в якій вона просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому, та розглядати справу без її та позивача участі.(а.с.74).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив в якому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити. (а.с. 50-55).
Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
11.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №1255, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. (а.с.16).
Згідно з оскаржуваною постановою, військовозобов'язаний ОСОБА_1 08.09.2025 року, був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа, що має порушення правил військового обліку. Під час перевірки його облікових даних було встановлено, що в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в порушення абз.3 ч.1 ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону - ОСОБА_1 не пройшов військово-лакарську комісію у визначені законом терміни. Так, у відповідності до обліків Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» наявний запис про порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/с та поліцейських на соціальний захист», як особа, яка маючи за станом здоров'я обмежену придатність до проходження військової служби, будучи зобов'язаним ВЛК, у термін до 05.06.2025 року не розпочав її проходження.
Згідно військового квитка НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , 09.04.1996 року, Олександрійським ОЧВК визнанний (годен к нестроевой службе) обмежено придатним до військової служби (а.с. 10).
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року N303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.
У ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У п. 4 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до вказаного Порядку, зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» набрав чинності 15 лютого 2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04 травня 2024 року (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з 15 лютого 2025 року зобов'язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено обов'язок громадянам України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), самостійно з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Дана вимога закону містить виключення лише для для осіб з інвалідністю та не розповсюджується для осіб, які мають відстрочку.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, в цьому випадку мають застосовуватись норми саме Закону, а не п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із запису облікової картки вбачається, що ОСОБА_5 ВЛК, не проходив.
Таким чином, позивачем проігнороване виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів звернення з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду він не скористався, таким чином порушив вимоги Закону №4235-ІХ, яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП
Щодо посилання представника позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд зазначає, що до набрання чинності Законом України від 09 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями210 ,210-1цьогоКодексу.
Разом з тим, у частині першій статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексу підвідомчі суду (судді).
Так, 19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.38КУпАП було доповнено частиною 7, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, адміністративне стягнення на позивача накладено в строки передбачені ч. 7 ст. 38 КУпАП.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 242, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 квітня 2026 року.
Суддя Л.І. Стручкова