Справа №: 398/858/26
Провадження №: 2-а/398/60/26
Іменем України
"22" квітня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник Шило А.С., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить скасувати постанову №1711 від 11.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Вважає, що вищевказана постанова є протиправною, незаконною, такою, що винесена без дотримання норм чинного законодавства, оскільки постанову позивач не отримував. З викладеним правопорушенням, яке зазначено в постанові не погоджується. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 07.11.2025 року, в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 року «Про часткову мобілізацію» був зупинений патрулем з числа працівників поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області та ІНФОРМАЦІЯ_2 для встановлення особи та перевірки особистих даних, в тому числі військово-облікових документів. При перевірці військово-облікових даних документів ОСОБА_1 встановлено, що в порушення вимог ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній не мав при собі військово-облікових документів та не зміг їх надати для перевірки уповноваженій особі. Так 11.11.2025 року відносно позивача, було винесено, ще одну постанову №1715 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за відмову від проходження ВЛК та накладено штраф у розмірі 25500,00 грн. Згідно даної постанови вбачається, що у все ж таки були військово-облікові документи у ОСОБА_1 , оскільки в постанові зазначено « Під час перевірки його облікових даних було встановлено, що у відповідності до обліка Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, який потребує проходження військово-лікарської комісії та відповідно було видане направлення №5445186 від 07.11.2025 року для проходження комісії і запропоновано розпочати її проходження». Постанова № 1715 оскаржується в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області. Відповідач виніс дві постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме 11.11.2025 року, проте в постанові № 1711 відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином, а в постанові № 1715 ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та при перевірці його облікових даних встановлено порушення. Таким чином, відповідач мав облікові дані позивача. Крім того, позивач не був повідомлений про розгляд справи та тим був позбавлений права на самозахист.
Ухвалою суду від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
22.04.2026 року надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 та підлягає призову на військову службу. Під час перевірки облікових даних позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що у відповідності до обліків Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відсутні дані про проходження останнім військово-лікарської комісії, у відповідності до Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року пунктом 3.2 визначено, що повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Надалі ОСОБА_2 було запропоновано отримати направлення для проходження військово-лікарської комісії № 5445186 від 07 листопада 2025 року та будучи попередженим про адміністративну та кримінальну відповідальність за ухилення від проходження призову на військову службу за мобілізацією шляхом ухилення від медичного огляду та симуляції хвороби, будучи ознайомленим з порядком проходження військово-лікарської комісії, позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії в присутності свідків, про що складено акт відмови від проходження від 07 листопада 2025 року. У зв'язку із даним фактом провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було складено адміністративний протокол № 1715 від 07 листопада 2025 року за ч. 3 статті 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено на 10 годину 00 хвилин 11 листопада 2025 року, про що зазначено у протоколі та повідомлено позивачу. У зв'язку із тим, що позивач відмовився від отримання копії протоколу під особистий підпис та надання пояснень, зміст протоколу було озвучено та доведено в присутності свідків, про що містяться підписи свідків. ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Звернув увагу суду, що так зване повідомлення позивача про лікарняний не містить ні клопотання про перенесення розгляду справи, ні посилань на те, що позивач не може прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на розгляд справи. 11 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, особу особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, винесено постанову № 1715 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Таким чином, в тому числі при винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 1715 було враховано продовження протиправної поведінки позивача. Крім того зазначив,що станом на дату подання відзиву у даній справі позивач так і не пройшов військово-лікарську комісію.
22.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шило А.О. надійшла заява в якій вона просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому, та розглядати справу без її та позивача участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив в якому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
11.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 винесено постанову №1711, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою, Громадянин ОСОБА_1 , 07.11.2025 року, в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» був зупинений спільним патрулем з числа працівників поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 для встановлення особи та перевірки особистих, в тому числі військово-облікових документів. При перевірці військово-облікових документів ОСОБА_1 встановлено, що в порушення вимог ч.6 ст. 22 ЗУ «мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової» громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'явити його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та пунктах пропуску через державний кордон України, останній не мав при собі військово-облікових документів та не зміг їх показати для перевірки уповноваженій особі.
13.02.2026 року відділом ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відрито виконавче провадження № 80252579 на підставі постанови №1711 від 11.11.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, в Україні введено воєнний стан, строк якого в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти і на цей момент.
Крім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 з 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти і на цей момент.
Згідно ч. 6 ст.22 Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.
Згідно з пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі Порядок), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до пункту 49-51 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок) - у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). (військово-облікового документа в Перевірка військово-облікового документа електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
Тобто, зазначені нормичинного законодавства України передбачають обов'язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а й мати відповідний документ при собі та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб. Невиконання вказаних вимог є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до абзацу 4 та 5 пункту 54 Порядку - у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.8 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року визначено, що у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду, що містить відомості про зазначений документ (QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей), та посеред іншого: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 6) окремий номер запису у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
У п. 9-11 Порядку закріплено, що, військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Об'єктом такого правопорушення є порядок управління, встановлений у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації. Правовою базою в цій сфері є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 зазначеної норми Закону передбачає невиконання приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
В постанові №1711 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 зазначено про порушення ним вимог ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає загальний обов'язок громадян у період проведення мобілізації (крім цільової) мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідачем не спростовані доводи позову ОСОБА_1 , доказів ненадання останнім військово-облікових документів на вимогу представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки па працівників поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області суду не надано, оскільки відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів відповідач в судове засідання не надав. Крім того відповідачем не надано, доказів, а саме копії облікової картки, копії рапорту про відсутність військово-облікових документів у ОСОБА_1 , які стали підставою для складання постанови №1711 від 11.11.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Отже, у цій справі до предмету доказування також входить дотримання відповідачем положень КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так з долученого до відзиву протоколу № 1715 про адміністративне правопорушення вбачається, що розгляд справи стосовно ОСОБА_1 призначено на 11.11.2025 року о 10 год 00 хв., проте до суду не надано доказів, що останній був повідомлений про розгляд справи саме за постановою № 1711 від 11.11.2025 року.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Таким чином, відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до положень ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 157, 242, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №1711 від 11.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. - скасувати.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 22 квітня 2026 року.
Суддя Л.І. Стручкова