Справа № 203/2528/26
Провадження № 2-н/0203/409/2026
про відмову у видачі судового наказу
27 квітня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Колесніченко О. В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради,-
13 березня 2026 року заявник через уповноваженого представника подав до суду цю заяву на предмет видачі судового наказу з підстав наявності у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з березня 2023 року по січень 2026 року в розмірі 9 974, 98 грн., а також судового збору в розмірі 332, 80 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року зазначена справа розподілена та передана судді Колесніченко О.В. 17 березня 2026 року.
17 березня 2026 року суддею, на виконання вимог ч. 4 ст. 165 ЦПК України, з метою перевірки зазначеного у заяві місцезнаходження боржника направлено запит до Відділу формування та ведення Реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідь на який отримано 24 квітня 2026 року про те, що згідно з реєстром територіальної громади м. Дніпра боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання про видачу судового наказу встановлено наступні обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
КП «Дніпроводоканал» ДМР, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з березня 2023 року по січень 2026 року в розмірі 9 974, 98 грн.
На підтвердження зазначеної суми заявник надав розрахунок суми боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , за надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 07 січня 2026 року, з якого видно, що сума боргу за період з березня 2023 року по січень 2026 року розрахована за користування послугами двома зареєстрованими за вказаною адресою особами, тоді як в квартирі зареєстрована лише одна особа, і вимога про стягнення пред'явлена лише до одного боржника ОСОБА_1 , та незважаючи на те, що особовий рахунок відкритий на іншу особу, що в свою чергу свідчить про наявність спору про суми і виключає в такому випадку наказне провадження.
За загальним правилом, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 162 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Отже, в порядку наказного провадження проводиться розгляд справ щодо яких презюмується відсутність спору, безспірність вимог та Законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Підстави для відмови у видачі судового наказу чітко визначені ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі вище викладеного, зокрема, й те, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір, у видачі судового наказу слід відмовити з постановленням про це ухвали в порядку ч. 2 ст. 165 ЦПК України та роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, зокрема, п.8 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 166 ЦПК України).
Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 165, 166, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Роз'яснити заявнику, що за ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з правом на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали, а в іншій частині - набирає законної сили з моменту підписання у день її складення.
Суддя О.В. Колесніченко