Справа № 201/16067/23
Провадження № 4-с/201/23/2026
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,
представника стягувача - Бацюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 (заінтересовані особи - стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авращенко - Мосинян Альона Андріївна) на рішення державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника,
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13.08.2024 у справі № 201/16067/23 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
У межах виконавчих проваджень ВП № 80223700 (ідентифікатор для доступу 5Б8В891В2Г53) та ВП № 80223317 (ідентифікатор для доступу Б9092БЕ0А3ДГ) постановою про арешт коштів від 17.02.2026 накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 , зокрема, на рахунок для виплати заробітної плати НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» (monobank).
Виконавче провадження ВП № 80223700 закрито постановою про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2026 у зв'язку із відсутністю заборгованості.
Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в задоволенні заяви представника боржника про скасування арешту з рахунку відмовлено.
Заявник вважає, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на рахунок боржника зі спеціальним режимом використання. Згідно позиції Верховного Суду (зокрема у справах №340/1018/19, №916/73/19, №916/1572/19), яка є послідовною, арешт рахунку, на який надходить лише заробітна плата, є незаконним обмеженням прав боржника.
Довідкою про рух коштів на рахунку НОМЕР_1 підтверджується, шо цей рахунок використовується виключно для нарахування заробітної плати та є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 .
Посилається на офіційні відповіді Пенсійного фонду та Податкової служби (від 17.02.2026), які підтверджують, що його єдиним роботодавцем є ТОВ «ВІДІ АВТОСТРАДА», а виплати мають ознаку «101» (заробітна плата). Оскільки виконавець отримав ці дані, він достеменно знав, що на рахунок надходить саме зарплата. Це робить рахунок таким, що має спеціальний режим використання. Зазначає, що закон забороняє накладати арешт на рахунок для виплати заробітної плати. Натомість, виконавець мав надіслати постанову про стягнення безпосередньо роботодавцю для відраховування відсотку із зарплати, а не арештовувати рахунок.
Вимоги за скаргою
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 80223317 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунок для виплати заробітної плати НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (monobank), який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати державного виконавця скасувати арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (monobank), та внести відповідні відомості до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Заяви учасників процесу по суті скарги.
Представник стягувача ОСОБА_6 надіслала письмові заперечення на скаргу, у яких вказала, що заявником не надано доказів на підтвердження своїх доводів. У довідці про «Рух коштів по картці від 20.02.2026 року» відображений лише рух коштів по категорії «зарплата». Дана довідка не відповідає вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75), не містить списань (витрат) з рахунку, зроблена за єдиним типом операції - зарахування заробітної плати, інші надходження не відображені. Довідка ТОВ «Віді Автострада» не може виступати належним і допустимим доказом, бо дане товариство не є банком-кореспондентом рахунку і не може стверджувати які кошти на нього надходять і для чого він використовується клієнтом банку. З наданих доказів не вбачається, що рахунок, з якого скаржник просить зняти арешт, має спеціальний режим використання.
У виконавчому провадженні винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій де визначено: поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у AT «Універсал Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Отже, законом та нормативно-правовими актами чітко визначений порядок зняття арешту та визначення порядку використання рахунку. Всі передбачені Законом дії виконавцем були виконані, а саме, визначено рахунок для здійснення видаткових операцій з якого Скаржник просить зняти арешт.
Просив відмовити у задоволенні скарги.
Представник заявника - адвокат Швед В.С. надав додаткові пояснення, у яких не погодився із доводами стягувача про те, що надана боржником довідка зроблена за єдиним типом операції - лише по зарахуванню заробітної плати та не відображає наявність або відсутність інших надходжень на рахунок НОМЕР_1 , а також, що не надано доказів що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Бо до цієї заяви долучено повну деталізовану довідку з банку щодо руху коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 в AT «Універсал Банк» (monobank) за всіма типами банківських операцій, включаючи списання та зарахування коштів, яка підтверджує, що зазначений рахунок використовується виключно для зарахувань заробітної плати від роботодавця ТОВ «Віді Автострада» та для здійснення побутових витрат ОСОБА_1 і, відповідно, є рахунком зі спеціальним режимом використання.
Рух справи
Представник боржника, боржник у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Представник стягувача Бацюк О.М. у судовому засіданні підтримала заперечення на скаргу, просили відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків - задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» нараховані з 15.11.2020р. по 23.02.2022р. (включно), відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 54 653 грн. 63 коп. та 3 відсотки річних у розмірі 13 305 грн. 26 коп., а разом - 67 958 грн. 89 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн., тобто по 1000 грн. з кожного відповідача.
Стягнуті з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., по 536,80 грн. з кожного відповідача.
На примусовому виконанні у державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авращенко - Мосинян А.А. перебуває виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення.
Судом перевірено за даними підсистеми АСВП, що державним виконавцем 17.02.2026 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Поставною державного виконавця від 17.02.2026 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (у межах боргу 75054,78 грн).
Копії постанови надіслано банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання та сторонам виконавчого провадження до відома.
Поставною державного виконавця від 24.02.2026, керуючись пунктом 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділом XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено для боржника поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Постанову надіслано до АТ Універсал Банк для виконання.
24.02.20226 представником заявника (боржника) направлено начальнику відділу державної виконавчої служби заяву про скасування арешту, якою повідомлено, що зазначений рахунок використовується ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати від роботодавця ТОВ «Віді Автострада».
На звернення боржника щодо скасування арешту листом начальника відділу від 02.03.2026 повідомлено, що 17.02.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено в банківські установи. 24.02.2026 головним державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та направлено до AT «Універсал Банк», у 25.02.2026 надійшла до відділу заява від адвоката Швед В. С. в інтересах боржника ОСОБА_1 щодо скасування арешту з рахунку зі спеціальним режимом використання. В наданих документах до заяви адвоката відсутні докази про те, що у боржника ОСОБА_1 відкритий спеціальний рахунок в установі банку. У разі відкритого рахунку на кошти якого в цьому банку накладено арешт, клієнт може здійснювати видаткові операції з нього без урахування арешту до закінчення воєнного стану в Україні. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію або інші доходи боржника направляється, якщо у боржника немає достатньо коштів на рахунках або сума стягнення не перевищує 5 мінімальних, зарплат. Станом на 02.03.2026 сума боргу у ВП№ 80223317 складає 53 863,55 грн.
Поставною державного виконавця від 27.04.2026 знято арешт з грошових коштів, оскільки борг, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір сплачено у повному обсязі
Поставою від 27.04.2026 виконавче провадження завершене, оскільки борг, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір сплачено у повному обсязі (п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19.
Аналізом банківської виписки АТ «Універсал Банк» (monobank) за рахунком НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ), встановлено, що виписка довідка містить зарахування зарплати, у ній також зафіксовано операції з витрат (списання): купівля продуктів (Сільпо, Пчілка маркет, Novus, METRO), оплата в аптеках (Аптека Доброго Дня), закладах харчування (Osama Sushi, IQ Pizza), оплата послуг (Portmone, EasyPay, lifecell), а також надходження (зарахування), зокрема, є переказ від фізичної особи (ФОП ОСОБА_7 ).
Твердження боржника про те, що це рахунок із спеціальним режимом використання, є помилковим, оскільки, як було вказано, це рахунки, які використовуються установами, організаціями, суб'єктами господарювання для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України.
Рахунки зі спеціальним режимом - це рахунки, відкриті відповідно до спеціальних законів (наприклад, для енергоринку, НКРЕКП). Рахунки фізичних осіб для отримання заробітної плати до них не належать. Картковий рахунок НОМЕР_1 використовується боржником для отримання заробітної плати, а не для її виплати. Заявником не надано доказів того, що він використовує дану картку як суб'єкт господарювання для виплати заробітної плати іншим особам. Відтак, надана довідка про рух коштів свідчить про наявність у боржника поточного рахунок фізичної особи для власних потреб.
Разом із тим, суд зазначає про таке.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Судом встановлено, що постановою виконавця від 17.02.2026 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти на рахунках боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
24.02.2026 визначено для боржника поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «УніверсалБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Постанову надіслано до АТ Універсал Банк для виконання.
Суду не надано доказів того, що банк, після отримання постанови державного виконавця визначив статус коштів та рахунку, як рахунку із спеціальним режимом використання та повідомив виконавця про цільове призначення коштів на рахунку, повернув його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Але 25.02.2026 до відділу ДВС надійшла заява представника боржника про скасування арешту, до якої надані були докази про те, що рахунок використовується для отримання заробітної плати. Але у її задоволенні начальником відділу ДВС відмовлено, оскільки боржник не надав доказів того, щ у нього відкритий спеціальний рахунок.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Проте державний виконавець у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняв.
Відтак наявні підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо не скасування арешту із заробітної плати та зобов'язання його зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» на ім'я боржника ОСОБА_8 .
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.
У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
У зв'язку з наведеним, вимоги боржника про визнання бездіяльності виконавця неправомірними щодо не скасування арешту заробітної плати, яка знаходиться та надходить на банківський рахунок, який відкритий у банку та зобов'язання приватного виконавця скасувати арешт є обґрунтованими.
Боржник заявляє вимоги про скасування постанови і про зобов'язання державного виконавця її скасувати. Частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що арешт має бути занятий саме державним виконавцем після отримання відповідних відомостей. Отже, належним способом відновлення права є вимога про зобов'язання державного виконавця зняти арешт, а не скасування постанови про арешт.
Згідно з частинами першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця спрямований на реальне відновлення порушеного права.
За змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов'язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення право заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.
Судом встановлено, що 27.04.2026 арешт з коштів, що існував на момент подання скарги, був знятий постановою державного виконавця, оскільки судове рішення виконане, заборгованість сплачена, а виконавче провадження було завершене.
Зобов'язання виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника) наразі не є способом відновлення права боржника внаслідок того, що такі дії виконавець не може вчинити у завершеному виконавчому провадженні. Натомість боржник не позбавлений можливості захистити порушені права у інший спосіб. Дану скаргу слід залишити без задоволення через неефективний спосіб захисту права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 353, 447, 450, 451, 452 ЦПК України, суд,
Скаргу боржника ОСОБА_1 (заінтересовані особи - стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авращенко - Мосинян Альона Андріївна) на рішення державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 27 квітня 2026 року.
Суддя О.С. Наумова