28 квітня 2026 року
м.Харків
Справа №642/3167/26
Провадження №6/642/140/26
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - Петрової Н.М.,
секретаря судового засідання - Вольвич Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника,-
27.04.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, в якому він просить суд надати дозвіл на примусове проникнення до майна боржника ОСОБА_1 , а саме до: 2-х кімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. перебуває виконавче провадження, № 80695470, боржник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Під час виконання вказаного виконавчого документа встановлено, що вжиті виконавцем заходи щодо звернення стягнення на рухоме майно боржника не призвели до очікуваного результату у вигляді повного та фактичного виконання боржником вимог виконавчого документа, а в діях боржника ОСОБА_1 вбачаються ознаки ухилення від виконання обов'язків, покладених на нього законом, у зв'язку з чим виникла необхідність звернутись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, з метою пошуку та звернення стягнення на рухоме майно боржника, яке не підлягає державній реєстрації.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026, подання надійшло в провадження судді Петрової Н.М.
Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 27.04.2026 подання ОСОБА_2 прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви на 28.04.2026 о 09:00 год.
27.04.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить суд відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , з огляду на те, що заява приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. не відповідає вимогам ст. 183 ЦПК України, приватним виконавцем не доведено, що він ухилявся від проведення виконавчих дій, а тому не міг не надавати доступ до майна. Також вказує, що боржника ОСОБА_1 не повідомлено належним чином про будь-які виконавчі дії та час їх проведення.
Суд, в порядку ч. 2 ст. 439 ЦПК України, розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши подання та додані документи, суд дійшов наступного висновку.
Так,23.02.2026 Шевченківським районним судом м.Харкова видано виконавчий лист по справі №638/10530/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором №12296-260/05М від 07.11.2005 у розмірі 379 434,88 коп.
07.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження №80695470 на підставі виконавчого листа №638/10530/17, виданого 23.02.2026 Шевченківським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором №12296-260/05М від 07.11.2005 у розмірі 379 434,88 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 07.04.2026 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .
В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення належного боржнику на праві власності майна, на яке можливо звернути стягнення.
Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України №328430492 від 08.04.2026, боржник ОСОБА_1 перебуває на обліку Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м.Харкова та отримує пенсію у розмірі 660,13 грн.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України №328430799 від 08.04.2026, у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №47433482 від 24.04.2026, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3765, посвідченого 07.11.2005 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.Є., форма власності: приватна, частка власності 1/1.
Будь-якого іншого рухомого або нерухомого майна, на яке б можливо звернути стягнення, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. не було виявлено.
Згідно акту, який складений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 03.04.2026, йому не надано допуск для проведення виконавчих дій до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що є перешкодою для примусового виконання виконавчого документа.
Так, приватний виконавець у порядку, визначеному законом, звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, як він вважає, єдиним можливим засобом виконання рішень судів є примусове проникнення до приміщення боржника для опису майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.
За змістом положень ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження'виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч.9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Проте, суду не надано належних доказів направлення та отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника, листів.
Приватним виконавцем також не надано доказів повідомлення боржника іншими способами зв'язку (на електронну адресу, за наявними в матеріалах виконавчого провадження номерами телефонів).
У розумінні положень ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Як зазначено у ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Разом з цим, статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Пунктом 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.
Таким чином, суду мають бути надані такі переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Натомість матеріали подання не містять відомості про те, що боржнику були направлені попередження про проведення виконавчих дій, також матеріали подання не містять доказів на підтвердження отримання боржником вимог приватного виконавця про необхідність з'явитися на місце вчинення виконавчих дій.
Таким чином, приватним виконавцем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які би переконливо свідчили про умисний характер невиконання судового рішення боржником.
Також суд критично сприймає акт від 03.04.2026, оскільки його складено без участі понятих та інших осіб.
Крім того, матеріали подання не містять доказів про обізнаність боржника про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту рухомого майна боржника, яке знаходиться в квартирі за вказаною у поданні адресою.
До тогож ж, приватний виконавець зазначає про те, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2026 направлені боржнику відповідно до приписів ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», однак доказів цього не надано.
Крім того, суду не надано підтвердження того, що приватний виконавець вчинив всі передбачені законом заходи примусового виконання рішень та такі дії не дали результату.
З урахуванням викладеного, оскільки приватним виконавцем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, зокрема відсутність добровільної згоди боржника на проникнення виконавця до свого житла, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи ОСОБА_3 .
Керуючись ст.260,261,354,439 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 28.04.2026.
Суддя Наталя ПЕТРОВА